Фортифікаційні споруди, їхня класифікація, характеристики. Сили та засоби, що використовуються для фортифікаційного обладнання ПУ».

Загальновійськові підрозділи (частини, зєднання) здійснюють фортифікаційне обладнання своїх оборонних позицій та районів розташування ПУ з максимальним використанням захисних і маскувальних якостей місцевості. Особлива увага приділяється підвищенню ступеню захисту від високоточної зброї противника, для чого під час фортифікаційного обладнання опорних пунктів (районів оборони) та районів розгортання командного пункту використовується наявність нерівностей рельєфу місцевості, захисні властивості місцевих предметів, які забезпечують як захист озброєння і техніки (в першу командних маин та засобів зв’язку), так і можливість ведення cпостереження і управління підроділами; встановлення над об’єктами, що приховуються різноманітних масок і маскувальних комплектів, в тому числі таких що мають радіорозсіюючі покриття, теплових екранів, а поблизу них (перед ними) фальшивих теплових цілей і лазерних відбивачів; розшук і знищення розвідувально-сигналізаційних засобів; суворе виконання вимог щодо тактичного маскування.

 

Для того, щоб управляти підрозділами в бою командир та його штаб повинні: вести безперервне спостереження за полем бою; мати надійний зв'язок з підлеглими з вищестоящим командиром і його штабом а також з підрозділами, що взаємодіють. Також вони повинні мати можливість вести роботу щодо планування бою та його всебічного забезпечення. Для забезпечення управління підрозділами у вихідному районі для наступу у взводі і роті влаштовуються спостережні пункти, в батальйоні - командний пункт. У бригаді звичайно організовується основний та запасний командні пункти і тиловий пункт управління.

Спостережні пункти командирів артилерійських підрозділів обладнуються спільно з командними пунктами командирів частин і підрозділів, що ними підтримуються з метою забезпечення постійного особистого спілкування.

Командний пункт командира батальйону має знаходитись в бойовому порядку батальйону в такому місці, звідки краще за все забезпечується для командира батальйону особисте спостереження і безперервне управління підрозділами.

На командному пункті командира бригади знаходяться командир бригади, штаб бригади (без стройової частини) і начальники служб згідно вказівок командира бригади. З урахуванням комендантського взводу, підрозділу зв'язку і хімічного спостережного посту на командному пункті з’єднання звичайно знаходяться 40-45 осіб.

Для спостереження командира бригади за діями підрозділів на командному пункті обладнується спостережний пункт, який є складовою частиною командного пункту. Під час відсутності командира на спостережному пункті спостереження ведеться офіцерами штабу і спостерігачами.

З метою маскування споруди командного пункту мають бути влаштовані в системі траншей і ходів сполучення, оскільки в цьому випадку ускладнюється їхнє виявлення противником.

Тиловий пункт управління бригади організовується звичайно в районі тилових підрозділів бригади. На тиловому пункті управління звичайно знаходяться заступники командира полку по тилу та озброєння, офіцери технічних служб, начальник ракетно-артилерійського озброєння і стройова частина бригади. Начальником тилового пункту управління є заступник командира з’єднання з тилу. Тиловий пункт управління одночасно є запасним командним пунктом бригади.

Інженерне обладнання пунктів управління має забезпечувати: приховування пункту управління, надійний захист особового складу, технічних засобів і транспорту від сучасних засобів ураження, зручність роботи командування і штабу щодо управлінню підрозділами.

Під час вибору місця для розташування пунктів управління необхідно використовувати захисні властивості місцевості і природні умови для прихованого розташування споруд і під'їзних шляхів. Тому споруди на пунктах управління слід розташовувати в ярах, на зворотних скатах, в лісі, а при розміщенні в населених пунктах в першу чергу використовувати підвали міцних будівель.

На спостережному пункті командира взводу (роти) влаштовується відкрита споруда для спостереження і бліндаж.

На командному пункті батальйону звичайно влаштовуються дві відкриті споруди для спостереження, два-три бліндажі, а також два-три укриття для бронетранспортерів.

Спостережні пункти командирів взводів, рот та командний пункт командира батальйону обладнуються в системі траншей і ходів сполучення силами механізованих підрозділів.

Командний пункт бригади обладнується інженерними підрозділами, які підсилюються особовим складом механізованих підрозділів.

Кількість споруд, що влаштовуються на командному пункті бригади, залежить від рішення командира, який визначає необхідне число офіцерів на командному пункті.

Для забезпечення ведення спостереження на спостережному пункті бригади влаштовуються три-чотири відкриті майданчики і одну закриту спостережну споруду. Закрита спостережна споруда влаштовується для ведення спостереженням через перископ. Оскільки споруди для спостереження розташовуються звичайно на передніх скатах висот, на місцевості, що переглядається противником, то конструкція закритої споруди повинна допускати ручне збирання.

Для роботи і відпочинку командира бригади поблизу закритої споруди для спостереження устатковується сховище. Діяльність начальника штабу бригади і начальників служб тісно пов'язана з роботою командира з’єднання, тому сховища для них розташовуються неподалік від сховища командира бригади. На командному пункті бригади влаштовуються сховища легкого типа. Сховища розташовуються за зворотними скатами і тому за сприятливих умов обстановки можуть влаштовуватись із застосуванням засобів механізації.

Якщо засобів механізації немає, то рекомендується сховища устатковувати з елементів, що допускають ручне збирання (елементи хвилястої сталі, фанерні елементи кільцевого контуру, зроблені з колод щити, залізобетонні елементи балочного типу).

Відстань між двома командними пунктами або віддалення командного пункту від об'єкту, що є потенціально вигідною ціллю для застосування високоточної зброї, має бути не менше 900-1000 м. Укриття для бронетранспортерів, автомобілів і спеціальних машин віддаляються від сховищ на відстань не менше 500 м. Для вузла зв'язку готується сховище або бліндаж.

Для освітлення сховищ і бліндажів використовуються пересувні електростанції, для розташування яких обладнуються укриття. На підходах до командного пункту готуються окремі окопи для постів охорони і посту хімічного спостереження. Для укриття зазначених сил обладнуються бліндажі.

Для забезпечення командного пункту водою обладнується пункт водопостачання. За відсутності природних перешкод підходи до командного пункту можуть прикриватися інженерними загородженнями.

Ефективність виконання заходів щодо захисту загальновійськових підрозділів наочно можливо побачити з таблиці

 

Вклад заходів захисту від ВТЗ у зменшення втрат підрозділів

 

Характер дій

Попереджені втрати, % Захисні властивості місцевості

 

Маневр (зміна районів)

Розосеред-ження

Маскування

Фортифікац.

обладнання

 

Оборона

- 20

 

Розташуван-ня на місці

 

Марш 40

- 15

 

Наступ

 

 

У зв‘язку зі збільшенням загрози масових втрат бойової техніки і особового складу у всіх елементах бойових порядків військ особливо гостро постає проблема захисту підрозділів від ураження засобами ВТЗ. З метою захисту від ВТЗ противника і для максимального зниження ефективності її впливу на свої підрозділи, слід застосовувати цілий комплекс організаційних, технічних та інженерних заходів.

До таких заходів відносяться:

- періодична зміна районів їх розташування,

- уміле використання захисних і маскувальних властивостей місцевості,

- тактичне маскування,

- фортифікаційне обладнання опорних пунктів, позицій і районів розташування.

 

Значення імовірного успішного застосування противником ВТЗ при здійсненні різноманітних захисних заходів.

Захисні заходи Зниження ефективності ударів, разів Ймовірність ураження при здійсненні захисту

Розосередження 1,4 Рр=0,57

Використання захисних властивостей місцевості 1,45 Рзм=0,55

Зміна районів (Вогн.П, СП) 1,37 Рзр=0,58

Встановлення лазерних відбивачів на техніці 5,5 Рло=0,15

Деформуюче фарбування техніки 1,16 Рдф=0,63

Встановлення аерозольних завіс, хибних теплових цілей в ході атаки 8-10 (9) Рат=0,08

Вмикання ІЧ-прожекторів (танків,БМП) 1,25 Річ=0,64

Обладнання техніки тепловідбиваючими покриттями (не менш 90% машин) 1,5 Рт=0,53

Маскування табельними маскувальними покриттями 3,0 Рмас=0,26

Обладнання маршрутів руху ІРТ “Букашка” 2,0 Рір=0,4

Встановлення аерозольних (димових) завіс 4-5 Раз=0,2

Встановлення хибних теплових цілей (поміх) на кожен об’єкт, що прикривається (2-3, оптимально 4) 1,5 Рхтц=0,6

Імітація радіозасобів, що працюють

(на 2-3 справжніх, 1-2 хибних) 1,2-1,3 Ррз=0,65

Прикриття об’єктів станціями СПН-1 (2-3) 5 Рспн=0,16

 

Прогнозування потреби у виконанні інженерних заходів захисту від ВТЗ і обгрунтування їх ефективності.

Однією з найважливіших вимог, що висуваються до підрозділів під час ведення ними бою є підтримання високого рівня їх боєздатності, який би дозволяв з найбільшою ефективністю вирішувати поставлені перед ними завдання. У випадку ведення бойових дій із застосуванням потужних зразків сучасної зброї успішне вирішення цієї проблеми залежить від багатьох факторів, в першу чергу від ступеня збереження живучості підрозділів і конкретного змісту необхідних для цього заходів.

Живучість підрозділу – це бойова властивість, яка характеризує його спроможність зберігати свою організаційну цілісність і продовжувати виконання поставленого завдання в умовах уражаючої дії противника. Інакше кажучи, живучістю є здатність підрозділу зберігати боєздатність в умовах бою.

В сучасних умовах, коли збільшуються розвідувальні можливості противника проблема збереження живучості бойових підрозділів набуває особливого значення та викликає об‘єктивну необхідність пошуку шляхів удосконалення заходів тактичного маскування, підвишення їх ефективності.

 

2-е навчальне питання: «Послідовність і зміст роботи командира взводу щодо організації зведення та обладнання споруд на пунктах управління».

 

До обладнання фортифікаційних споруд на командному пункті залучаються інженерно-позиційні та інженерно-саперні підрозділи. Їм на допомогу можливе залучення механізованих підрозділів.

Інженерними підрозділами під час обладнання ПУ, як правило, виконуються наступні завдання:

- перевірка маршрутів висування і району виконання завдання на наявність МВЗ;

- обладнання під'їзних шляхів;

- влаштування котлованів для споруджень і сховищ для КШМ;

- зведення споруджень та їх маскування;

- обладнання пункту водопостачання;

- маскування споруджень, укриттів й інших елементів КП.

Механізований взвод, що виділений на підсилення інженерного підрозділу розподіляється по відділеннях і виконує завдання спільно з ними.

Особовий склад підрозділів охорони, що залучений для обладнання КП, влаштовує одиночні й парні окопи для оборони району розгортання КП, додатково обладнує окопи для своїх БМП (БТР), влаштовує перекрити щілини, встановлює освітлювальну станцію в укриття, розгортають кабельну мережу.

Організація робіт з обладнання споруджень на КП пункту залежить від виділених для цього сил та засобів, наявності часу, конкретних умов обстановки і умов місцевості. Вона у будь-яких випадках має бути такою, щоби до моменту прибуття до призначеного району основного складу командного пункту був виконаний основний обсяг завдань.

Після розгортання КП допускається виконання таких завдань, які не впливають на нормальне функціонування командного пункту (обладнання сховищ для транспортних засобів, перекриттів над щілинами, позицій для підрозділів охорони та оборони).

У вихідному районі для наступу об'єм робіт з устаткування командного пункту бригади може бути значно зменшений за рахунок використання командного пункту батальйону, що обороняється.

Під час експлуатації споруд діяльність на пунктах управління приховується в основному за рахунок дотримання мір маскування (світлове і теплове маскування, маскування зв'язку і пересування) і підтримкою в належному порядку природних і штучних масок.

З переходом військ в наступ, по ходу просування бойових порядків, пункти управління пересуваються по намічених напрямках.

Устаткування споруд для пунктів управління в ході наступу є складним завданням у зв'язку з необхідністю виконання визначених вище робіт в украй стислі терміни.

Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:

— перевірку місцевості на наявність мін;

— пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;

— пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;

— встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з возимих комплектів

Якщо час перебування командного пункту на одному місці дуже малий, то управління підрозділами командир бригади (батальйону) здійснює безпосередньо з БМП (БТР, танка, автомобіля), знаходячись в русі.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці обчислюється годинами, то під час його устаткування влаштовуються укриття для танків, БМП, бронетранспортерів і автомобілів, а також влаштовуються бліндажі з возимих комплектів.

Для влаштування котлованів і укриттів використовуються котловинні машини, бульдозери і вибухові речовини. Для ведення спостереження готуються відкриті майданчики для спостереження.

За досвідом військових навчань, на командному пункті бригади, як правило, устатковують: споруди для спостереження – 1; сховища легкого типу з комплекту КВС-У - 2; ходи сполучення від спорудження для спостереження до сховища - 500м; окоп для БТР - 2; укриття для спеціальних машин - 4; перекрити щілини - 5; маскування усіх інженерних споруджень.

 

Отримання і усвідомлення завдання командиром інженерного взводу

Завдання на устаткування командного пункту командир інженерного підрозділу одержує від начальника інженерної служби бригади безпосередньо на місцевості. При цьому він має з’ясувати: місце устаткування спостережного пункту, сектори спостереження і характер обладнання спостережних споруд; місце влаштування сховищ, бліндажів і характер їхнього обладнання; які підрозділи і засоби механізації додаються на допомогу, коли і куди вони прибувають; конструкції споруд, що виділяються, хто, куди і в який кількості їх доставляє; час початку і закінчення робіт.

Під час постановки завдання щодо обладнання КП звичайно визначаються:

- місця розташування основних споруджень і характер їхнього обладнання;

- під'їзні шляхи;

- місце обладнання пункту водопостачання;

- позиції для розташування підрозділів охорони та оборони;

- заходи з маскування місць робіт і готових споруджень.

Завдання інженерному підрозділу може бути поставлене в формі бойового розпоряд-ження або бойового наказу усно чи письмово.

Під час з’ясування отриманого завдання командир іпв має усвідомити:

- мету майбутніх дій і загальне завдання з’єднання, завдання старшого інженерного підрозділу;

- черговість виконання завдань і маршрут пересування до району розгортання ПУ;

- місце устаткування спостережного пункту, сектори спостереження і характер обладнання спостережних споруд (під час підготовки до наступу);

- місця устаткування сховищ, бліндажів і характер їх обладнання;

- сили і засоби, що залучаються для виконання завдання, які додаються механізовані підрозділи і засоби механізації робіт, коли і куди вони прибувають;

- елементи конструкцій фортифікаційних споруд і витратні матеріали, що виділяються, хто, куди і в яких кількостях їх постачає;

- місце і час уточнення завдання на місцевості з офіцером штабу бригади, його прізвище.

- час початку і закінчення робіт з обладнання ПУ.

У результаті з’ясування завдання командир інженерного взводу робить висновки, в яких визначає:

- час початку висування взводу до району виконання завдання;

- маршрут висування і час прибуття до району;

- сили та засоби, що додаються взводу на період виконання завдання;

- порядок та особливості застосування інженерної техніки;

- кількість часу на підготовку до виконання завдання, термін його виконання;

- організацію зв’язку зі старшим командиром (начальником);

- заходи, які необхідно здійснити негайно, з метою як найшвидшої підготовки до виконання завдань.

Після усвідомлення завдання командир іпв:

- оцінює обстановку;

- проводить розрахунок часу;

- віддає попередні розпорядження;

- проводить (або бере участь) рекогносцировку району виконання завдань;

- приймає рішення;

- віддає бойовий наказ (ставить завдання підлеглим);

- організує взаємодію та всебічне забезпечення

- здійснює контроль та управління під час виконання завдання.

Оцінюючи обстановку, командир підрозділу має визначити: обсяг майбутніх робіт; умови маскування і необхідні заходи щодо приховування місця робіт від засобів спостереження противника; захисні властивості місцевості; характер рослинності, грунту; рівень залягання грунтових вод та їх вплив на успіх виконання робіт; наявність джерел води, придатність води для використання і обсяг робіт щодо добування води; можливість використання засобів механізації, наявність і стан під’їзних шляхів.

Для більш ретельної оцінки обстановки проводиться розвідка місцевості в районі командного пункту.

Під час оцінки обстановки командир має визначити:

- характер бойових дій противника, інженерних заходів, що ним проводяться, яким чином дії противника можуть вплинути на успіх виконання поставленого інженерному підрозділу завдання;

- обсяг майбутніх робіт та можливості свого підрозділу і засобів підсилення щодо виконання завдань зі зведення фортифікаційних споруд, заготівлі елементів конструкцій споруд, а також наявність засобів інженерного озброєння і запасів матеріальних засобів;

- положення і завдання, які виконуються сусідніми інженерними підрозділами та умови взаємодії з ними;

- стан місцевості, її захисні та маскувальні властивості, характер рослинності, ґрунту, рівень залягання ґрунтових вод та вплив негативних чинників на успіх виконання робіт;

- наявність джерел води, придатність води для використання і обсяг робіт стосовно добування води;

- стан дорожньої мережі, можливість використання під'їзних шляхів;

- метеорологічні умови, сезонні умови та їх вплив на успіх виконання поставленого підрозділу завдання;

- радіаційну, хімічну та біологічну обстановку;

- наявність місцевих будівельних матеріалів, які можуть бути використані для виконання завдання.

Висновки з оцінки своїх сил проводяться на основі розрахунків, під час яких командир, використовуючи укрупнені або одиничні нормативи, визначає необхідні трудовитрати на виконання завдання у зазначеному обсязі (по особовому складу й техніці), оцінює можливості свого підрозділу і підрозділів підсилення за конкретних умов, з урахуванням характеристик грунтів, стану місцевості, пори року і наявного часу, укомплектованості підрозділу, ступеня підготовки підпорядкованого особового складу.

Висновки з оцінки місцевості та умов виконання завдання проводяться на основі вивчення наявності й стану під'їзних шляхів, наявності та місткості природних маскувальних ємностей, що придатні для розташування техніки та особового складу, категорії грунтів і схилів місцевості, рівня залягання ґрунтових вод, наявності запасів місцевих будівельних матеріалів.

З’ясувавши завдання і оцінивши обстановку, командир підрозділу ухвалює рішення, в якому розподіляє роботи між своїми та приданими підрозділами і визначає завдання підрозділам та розрахункам інженерних машин. При цьому він має визначити кожному відділенню: які споруди, в якій кількості і де влаштувати; порядок і терміни виконання робіт; добові завдання; сектори огляду для спостережних споруд; напрямки входів у споруди; способи розробки грунту; глибину посадки споруджень; місця заготівлі місцевих будівельних матеріалів; порядок доставки конструкцій до місць побудови споруджень і шляхи їх підвезення; заходи щодо маскування робіт, які ще виконуються і вже готових споруджень.

Розрахунок часу проводиться з метою більш конкретного планування роботи командира інженерного підрозділу. Розрахунок часу стосовно організації виконання завдання командир взводу здійснює особисто.

Вихідними даними для розрахунку часу на організацію виконання завдання є:

- час отримання завдання і готовність взводу до його виконання;

- час доповіді рішення старшому командиру;

- час участі командира у заходах, які проводяться старшим командиром стосовно організації обладнання командного пункту бригади на місцевості;

- час сходу і заходу сонця.

 

Розрахунок часу звичайно проводиться за наступною схемою:

- завдання отримане у ____________________________________ (час, дата);

- до виконання завдання приступити з ______________________ (час, дата);

- термін виконання завдання ______________________________ (час, дата);

Разом є часу:

- для підготовки до виконання завдання.___________________________ год.;

- для виконанні завдання________________________________________ год.;

Розрахунок часу роботи командира взводу під ча підготовки до виконання завдання:

- час, що витрачений на з’ясування завдання до ____________________ год.;

- -віддача попередніх розпоряджень від ______________до ___________ год.;

- рекогносцировка (розвідка) району виконання завдання (якщо вона проводиться);

- оцінка обстановки від________________________до ________________ год.;

- прийняття (відпрацювання) рішення ві_____________до_____________ год.;

- віддача наказу (постановка завдань) від_____________до ____________ год.;

- на підготовку підлеглих до виконання завдання є часу від _____до______ год.;

 

Попередні розпорядження.

У попередніх розпорядженнях командир інженерного взводу стисло ознайомлює підлеглих із завданням, яке отримав взвод і визначає, які заходи з підготовки або роботи треба виконати негайно, або до початку виконання завдання (наприклад: організувати інженерну розвідку району робіт; провести технічне обслуговування машин; здійснити передислокацію підрозділів; які засоби отримати або заготовити своїми силами, що завантажити на автотранспорт й т.і.), способи і майбутній порядок дій особового складу та застосування техніки.

 

Під час рекогносцировки командир має уточнити:

- район розташування кожної функціональної групи;

- місця розташування основних фортифікаційних споруд;

- під'їзні шляхи до місць виконання завдань;

- місце обладнання пункту водопостачання;

- позиції для підрозділу охорони та оборони;

- місця встановлення інженерних загороджень;

- заходи з маскування командного пункту;

- особливі умови виконання завдання стосовно обладнання ПУ;

- райони заготівлі місцевих будівельних матеріалів.

У випадку, якщо не вистачає часу рекогносцировочна група визначає тільки райони розгортання функціональних груп ПУ, а місця розташування споруд в групах визначаються по типовій схемі командиром інженерно-позиційного взводу, що облаштовує ПУ.

За даними рекогносцировки командир іпв складає схему розташування споруд на ПУ і графік виконання завдання.

На схему умовними знаками звичайно наносяться:

- район розгортання функціональних груп ПУ;

- під'їзні шляхи;

- місця розташування споруд, сховища для КШМ, радіостанції, щілини, пункт водопос-тачання, окопи для самооборони;

- місця встановлення інженерних загороджень;

- ходи сполучення;

- район заготівлі місцевих матеріалів;

- ділянки доріг, що потребують посилення або відновлення.

Основою рішення командира підрозділу є організація робіт з устаткування командного пункту.

У своєму рішенні командир інженерного взводу визначає:

- завдання, на виконання яких необхідно зосередити основні зусилля;

- послідовність обладнання фортифікаційних споруд і терміни їх готовності;

- способи і порядок дій особового складу і техніки, що застосовується;

- завдання підрозділам (розрахункам) і порядок їхньої взаємодії;

- найбільш доцільні для чинних умов способи виконання завдань;

- спосіб управління підрозділами під час виконання завдання;

- заходи з охорони та оборони району виконання завдань;

- заходи стосовно матеріально-технічного забезпечення.

При цьому він має визначити кожному відділенню: які споруди, в якій кількості і де побудувати; порядок і терміни виконання робіт; добові завдання; сектори огляду для спостережних споруд; напрямки входів у споруди; способи розробки ґрунту; глибину посадки споруд; місця заготівлі підручних матеріалів; шляхи підходу і підвезення; порядок доставки конструкцій до місць влаштування споруд; заходи щодо маскування місць робіт і готових споруд.

При ухваленні рішення командир підрозділу до виконання найбільш складних робіт, що пов'язані із застосуванням засобів механізації, встановлення мінно-вибухових загороджень і використання збірних споруджень, планує залучати інженерні підрозділи. Механізовані підрозділи залучаються для влаштування ходів сполучення, відкритих майданчиків для спостереження і для виконання інших допоміжних робіт.

Організація робіт з устаткування споруджень для командного пункту залежить від виділених для цього сил та засобів, наявності часу і конкретних умов обстановки і місцевих умов.

Своє рішення командир підрозділу доповідає начальнику інженерної служби бригади і доводить до підлеглих під час постановки завдань, вказуючи: необхідні дані про противника; завдання взводу; завдання кожному відділенню і порядок їхнього виконання; час початку і закінчення робіт; заходи щодо бойового, матеріального і технічного забезпечення підрозділів. Завдання відділенням на виконання окремих видів робіт командири взводів ставлять на добу.

В ході робіт командир підрозділу знаходиться на місці обладнання командного пункту, віддає необхідні розпорядження і надає допомогу в організації окремих видів робіт.

При влаштуванні окремих споруд необхідно, щоб роботи були закінчені протягом темряви. У випадках коли це неможливо, нескінчені роботи повинні ретельно маскуватися. Місце виконання робіт в нічних умовах освітлюється за допомогою світильників місцевого освітлення та індивідуальних світильників зниженої потужності. У необхідних випадках застосовуються прилади нічного бачення.

При постановці завдань на наступну добу командири взводів коректують завдання з урахуванням реально виконаних обсягів робіт.

Про хід робіт командири підрозділів щодня доповідають старшому командиру, а останній – НІС бригади.

Виконані споруди також здаються начальнику інженерної служби бригади.

У вихідному районі для наступу обсяг робіт з обладнання командного пункту бригади може бути значно зменшений за рахунок використання командного пункту батальйону, що обороняється.

При експлуатації споруд діяльність на пунктах управління маскується в основному дотриманням заходів маскування (світлове і теплове маскування, маскування зв'язку і пересування) і підтримуванням в належному порядку масок.

З переходом військ у наступ по мірі просування бойових порядків пункти управління пересуваються по намічених напрямках.

Влаштування споруд для пунктів управління в ході наступу є складним завданням у зв'язку з необхідністю виконання цих робіт в стислі терміни.

Інженерне обладнання пунктів управління в ході наступу включає:

• перевірку місцевості на наявність мін;

• пристосування місцевих предметів для укриття засобів пересування і зв'язку;

• пристосування і переобладнання захоплених у противника інженерних споруд;

• встановлення у котловани і обвалування спеціальних самохідних і причіпних споруд, а також зведення споруд з комплектів, що возяться.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці дуже малий, то управління підрозділами командир бригади (батальйону) здійснює безпосередньо з бронетранспортера (танка, БМП, автомобіля), знаходячись в русі.

Якщо час перебування командного пункту на одному місці обчислюється годинами, то при його обладнанні влаштовуються укриття для танків, БМП, бронетранспортерів і автомобілів, а також будуються бліндажі з возимих комплектів.

Організація виконання завдань щодо устаткування районів розгортання пунктів управління у всіх випадках повинна бути такою, щоб до моменту прибуття в ці райони основного складу пункту управління був виконаний основний об'єм завдань: перевірена місцевість на наявність мін і вибухонебезпечних предметів; підготовлені під’їзні шляхи; влаштовані споруди для роботи і відпочинку основного складу пункту управління; обладнані укриття для КШМ і засобів зв'язку; обладнані водорозбірні пункти (пункти водопостачання); відриті щілини для особового складу; виконані основні маскувальні заходи.

Після розгортання пункту управління допускається виконання завдань, які не впливають на нормальне функціонування пункту управління (влаштування укриттів для транспортних машин, перекриттів над щілинами, позицій для оборони).

Інженерними підрозділами, як правило, виконуються наступні завдання: перевірка маршрутів висування і району виконання завдань на наявність мін і вибухонебезпечних предметів; улаштування під’їзних шляхів; риття котлованів для сховищ і укриттів для КШМ; влаштування сховищ та їхнє маскування; устаткування водозабірних пунктів (пунктів водопостачання); маскування сховищ, укриттів та інших елементів пункту управління.

Для проведення інженерної розвідки маршрутів висування і району виконання завдання від інженерно-позиційного взводу призначається ІРД в складі відділення. Після прибуття до району відділення перевіряє місцевість на наявність мін і вибухонебезпечних предметів, розвідує шляхи і джерела води, визначає стан грунтів і глибину залягання грунтових вод.

Після проведення перевірки району розгортання пункту управління на наявність мін і вибухонебезпечних предметів проводиться підготовка під’їзних шляхів розрахунком БАТ-2. Одночасно розрахунком у складі трьох чоловік виконується розбивка котлованів для сховищ і укриттів для машин, а розрахунок ПЗМ-2 приступає до риття котлованів в наступній черговості: котловани для притулків; укриття для КШМ; ходи сполучення; укриття для радіостанції; укриття для КШМ на СП; укриття для машин в групі забезпечення (раніше за все укриття для машин резерву зв'язку).

Відділення з автокраном в цей час приступає до збирання остовів сховищ на поверхні поруч з виритими котлованами; потім опускає остови в готові котловани, монтує внутрішнє устаткування, проводить засипку остовів і обвалування спочатку вручну (на 1/3 глибини котловану), а потім за допомогою БАТ-2; обладнує перекриті ділянки ходів сполучення перед входами в притулки, проводить маскування голої землі табельними маскувальними комплектами або місцевими матеріалами.

Розрахунок у складі двох-трьох чоловік обладнує водорозбірний пункт з використанням РДВ-1500.

Дообладнання укриттів для КШМ, спеціальних і транспортних машин може проводитися розрахунками цих машин після їхнього прибуття до району розгортання пункту управління в такій послідовності: планування дна укриття і влаштування водозбірного колодязя; планування укосів укриття; створення колій з колод (у слабких грунтах); установка машин в укриття; маскування укриття.

Механізований взвод, що виділений на посилення інженерному взводу, двома відділеннями обладнує спостережний пункт в складі: відкрита споруда для спостереження, укриття для КШМ, хід сполучення; третє механізоване відділення використовується для облаштування пункту управління (устаткування перекритих щілин, дообладнання укриттів для КШМ і т. д.).

Розрахунки підрозділу охорони, що виділені на устаткування пункту управління, влаштовують одиночні і парні окопи для оборони району розгортання пункту управління, дообладнують окопи для своїх БТР, устатковують перекриті щілини, встановлюють освітлювальну станцію в укриття, розгортають кабельну мережу.

Фортифікаційне устаткування району розташування групи забезпечення проводиться силами підрозділів забезпечення.

 

 

ЗАНЯТТЯ №3

«Робота командира взводу з підготовки до виконання завдання»

 

Перше навчальне питання: "Розбивка, трасування, відривання та обладнання окопів, щілин і сховищ"

Якщо в першому або другому відділеннях вивільнялися розрахунки, а командир взводу і командири відділень не перемикають їх на виконання подальшої задачі, то оголошенням ввідної про скорочення терміну готовності всіх споруд добивається від командирів правильних дій.

Після того, як екскаватор закінчить засипку котловану і відриє окопи для бронетранспортерів, оголошує ввідну, по якій екскаваторник вимушений припинити роботу і зайнятися усуненням несправності

Постановка задач командирам відділень.

Взводу наказано обладнати споруду відкритого типу для спостереження, притулок легкого типу з елементів хвилястої сталі, відрити хід повідомлення від споруди для спостереження до притулку, два окопи для бронетранспортерів, укриття для легкових автомобілів, три укриття для спеціальних машин на вузлі зв'язку і обладнати дві перекриті щілини для особового складу.

Першому відділенню обладнати споруду відкритого типа для спостереження і дві перекриті щілини для особового складу. В першу чергу обладнати споруду для спостереження, провести розбиття, риття, устаткування і маскування ділянки споруди ліворуч від ходу сполучення, другому відділенню — праворуч. Роботи розпочати з розбиття котловану під споруди для риття за допомогою МДК-3. Одночасно з розбиттям ділянки споруди для спостереження провести розбиття для механізованого риття ходу сполучення до притулку. Готовність споруди для спостереження до... (указує час).

Другому відділенню зібрати, обладнати, засипати і замаскувати притулок легкого типу з елементів хвилястої сталі. Збірку остову притулку звістки одночасно з влаштуванням котловану. Для риття і засипки котловану відділенню придається екскаватор, а для установки остову в котлован — автокран. Готовність притулку до... (указує час).

Розрахунку ПЗМ-2 в першу чергу відрити траншею під споруду для спостереження, після чого відрити хід сполучення до притулку і дві щілини для особового складу.

Командиру позиційного відділення з екскаваторником відрити котлован під притулок легкого типу, після чого приступити до риття окопів для бронетранспортерів і укриттів для автомобілів. Після установки остову притулку провести засипку котловану.

Автокранівнику рядовому Петровському встановити остов притулку в котлован, після чого діяти за моїми вказівками.

Командиру третього відділення обладнати пункт водопостачання з використанням ВФС-10 у районі …………до …………….

Командирам відділень призначити спостерігачів за повітрям і за сигналами.

Командиру МВ з МП і Урал- 4320 заготовити ліс в обсязі………… для перекриття

5 щілин у районі ………………….до ………

 

Друге навчальне питання:"Збирання остовів споруджень, установка їх в котловані ".

Збірку остову сховища ведуть одночасно з відриванням котловану. Установку остову притулку в котлован проводять за допомогою автокрана.

Для засипки котловану використовують екскаватор, або бульдозерне обладн