Особливості страхових медичних послуг для туристів

В Україні страхові медичні послуги для туристів мають молодий "вік" і свої особливості. По-перше, вітчизняні страхові компанії пропонують як дешеві групові страхові поліси (для групи туристів), так і дорогі страхові поліси з максимальним страховим покриттям.

По-друге, український турист купує страховий поліс тому, що "так потрібно". Це підтверджують й опитування, що проводилися серед туристичних фірм щодо необхідності забезпечення страховим захистом туристів: 67 % респондентів (туристичних фірм) назвали основною причиною включення страхових послуг до туристичного пакета вимоги чинного законодавства, 28 % вважають це необхідним елементом гарантування безпеки туристів і тільки 5 % зазначили посилений інтерес туристів до страхового захисту. Лише 15 % туристів, згідно з опитуванням, виявляють бажання застрахувати інші ризики, які не підлягають під регламентацію обов'язкового страхування [21, с. 42].

По-третє, у більшості випадків туристи не приділяють значної уваги умовам страхування, вибір страхових програм переважно здійснює туристична фірма, керуючись при цьому дешевою ціною. В Україні туристичні фірми купують страхові поліси, в яких страхова сума встановлена до 5—10 тис. євро чи доларів, страховий платіж є низьким. При купівлі туристичної путівки ціна страхового поліса, як правило, вже входить у загальну вартість, тому мало хто із застрахованих осіб (туристів) замислюється над тим, які ризики покриває страховий поліс.

По-четверте, страхові компанії, співпрацюючи з туристичними фірмами, зіштовхуються з певними проблемами: невміння представників туристичних фірм пояснити туристу механізм дії страхового поліса; низька страхова культура менеджерів туристичних фірм, які здійснюють оформлення

страхових документів; несвоєчасне надання у страхову компанію інформації про застрахованих осіб; борги перед страховиками внаслідок банкрутства туристичних фірм.

По-п'яте, поширеними є недобросовісні дії (шахрайство) як із боку страховиків, так і з боку застрахованих осіб. Недобросовісні дії страховиків є такими: пропонують клієнтам страховий поліс за дуже низькою ціною (6 грн.), а у договорі може зазначатися, що, перебуваючи за кордоном, турист самостійно покриває медичні витрати на значну суму (до 4 тис. дол.); у договорі страхування визначено великий перелік винятків із страхових випадків, що робить практично неможливим страхове відшкодування; трапляються й випадки, що страхові компанії обіцяють повернення страхових премій, якщо страховий випадок не настав. З боку застрахованих осіб: використання фальшивих страхових полісів, фальсифікація випадків, які сталися із застрахованими особами, завищена вартість медичних послуг.

Нині у страховій науці розрізняють [7, с. 132—134]:

страхування зарубіжного туризму (страхування громадян, які виїжджають за кордон);

страхування внутрішнього туризму: невелика кількість вітчизняних страхових компаній пропонують таку послугу (зокрема, не охоплений страхуванням "зелений" туризм);

 

— страхування іноземного туризму (страхування іноземних туристів в Україні). Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України "Про правила в'їзду іноземців та осіб без громадянства в Україну, їх виїзду з України і транзитного проїзду через її територію", передбачено отримання іноземними громадянами в'їзної візи та страхового поліса. Більшість іноземців, прибувши в Україну, вже є забезпечені страховим захистом (мають страховий поліс, придбаний на батьківщині). За умови відсутності страхового поліса іноземець має придбати його при перетині державного кордону України.

Відносини між туристами, туристичними фірмами і страховими компаніями регулюються чинними нормативно-правовими актами. Зокрема:

Законом України "Про туризм" від 15 вересня 1995 р. № 324/95-ВР (ст. 16) передбачено, що страхування туристів (медичне та страхування від нещасних випадків) є обов'язковим і здійснюється суб'єктами туристичної діяльності на підставі угод зі страховими компаніями. Туристи мають право самостійно укладати договори на таке страхування [10]. Тобто основний зміст цього виду страхування — це компенсація медичних витрат, які можуть виникнути в закордонній поїздці внаслідок раптового захворювання або нещасного випадку.

Законом України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" від 21 січня 1994 р. № 3857-ХІІ зазначено, що громадяни повинні бути застрахованими [9].

Ст. 7 Закону України "Про страхування" визначає обов'язковим страхування відповідальності суб'єктів туристичної діяльності за шкоду, заподіяну життю чи здоров'ю туриста або його майну [8].

Між страховою компанією, туристичною фірмою, застрахованою особою (туристом) відносини формуються так (рис. 6.2):

 

Рис, 6.2. Схема відносин між страховою компанією, туристичною фірмою, застрахованою особою

 

1. Між страховою компанією і туристичною фірмою укладається агентська угода. До відповідної угоди додаються також копії таких документів: правила медичного страхування та страхування від нещасних випадків; страхові тарифи, договір страхування туриста (страховий поліс); роз'яснення щодо порядку укладення та заповнення страхового поліса; форми звітності суб'єкта туристичної діяльності перед страховиком; копія ліцензії на право здійснення страховою компанією діяльності з медичного страхування та страхування від нещасних випадків.

2. Страхова компанія забезпечує страховий захист майнових інтересів громадян (туристів) під час їх перебування за кордоном.

Розглянемо детальніше основні аспекти страхування туристів.

Страхувальниками можуть бути як фізичні особи, так і юридичні особи, зокрема туристичні фірми, куди звернулася особа для отримання туристичної путівки. Застрахованими особами є громадяни (туристи), що виїжджають за кордон.

Обов'язкове (медичне та страхування від нещасних випадків) страхування здійснюється один раз на весь період туристичної подорожі. Страхуванню повинні підлягати як туристи, так і особи, що їх супроводжують.

Договір страхування укладається на строк перебування застрахованої особи за кордоном. Дія договору страхування поширюється на іноземні держави та не діє на території країни постійного проживання. Як правило, договір набирає чинності з 00.00 годин доби, зазначеної як дата початку дії договору, але не раніше моменту перетину державного кордону України, за умови, що страхова премія сплачена повністю.

До страхових подій належать короткочасні, несподівані та ненавмисні захворювання і тільки в місцях, передбачених туристичною путівкою (туристичним маршрутом).

Основними чинниками, що впливають на розмір страхового тарифу, є:

Вік застрахованої особи: часто страхові компанії для дітей віком 5—16 років встановлюють знижки, а для застрахованих осіб віком 60—70 років (залежно від компанії) тарифи відповідно збільшуються, оскільки ризик раптового захворювання для цієї категорії осіб є вищим. Якщо особі 75 років, договір страхування не укладається.

Країна поїздки: менші страхові тарифи встановлюються для країн Західної Європи, для поїздок в інші країни тарифи можуть збільшуватися в 1,5—2 рази. Такі країни, як Австрія, Німеччина, Іспанія, Португалія вимагають наявності полісів, страхова сума за якими не менше 30 тис. євро.

Тривалість і мета поїздки: страхові компанії, як правило, встановлюють менші страхові тарифи для поїздок туристичного призначення і вищі — для спортивних поїздок.

Спосіб продажу: страхові компанії для туристичних груп залежно від кількості застрахованих осіб передбачають значні знижки, тому найдешевшими для туриста є страхові поліси, придбані через туристичні фірми.

Існують короткострокові та довгострокові програми страхування туристів. При короткострокових програмах чітко вказується кількість днів перебування за кордоном. Довгостроковими програмами страхування користуються особи, які протягом року часто перебувають за кордоном.

До базової програми страхування туристів вітчизняні страховики включають: амбулаторне та стаціонарне лікування; медичне транспортування у країні перебування в лікувальну установу та на батьківщину; репатріацію залишків; екстрену стоматологічну допомогу.

Страхові компанії можуть включати й інші послуги, зокрема: візит третіх осіб в екстреній ситуації; дострокове повернення застрахованого на батьківщину; повернення неповнолітніх дітей на батьківщину у необхідному супроводі; лікарняний нагляд; надання житла після виходу з лікарні, надання юридичної допомоги; допомога при втраті документів, повернення та компенсація втрати багажу. Включення до договору страхування додаткових послуг передбачає підвищення вартості страхового поліса.

У вітчизняній практиці є й інша класифікація програм страхування: срібний, золотий та платиновий план; стандарт, стандарт +, максимум. Під різними назвами пропонуються певні послуги. Є й страхові компанії, які не виділяють різноманітні варіанти програм, а пропонують максимально можливий перелік послуг.

Відшкодуванню підлягають лише ті витрати, які виникають унаслідок раптового захворювання або нещасного випадку. Страхова компанія відмовить у наданні допомоги і виплаті страхового відшкодування, якщо:

подорож було здійснено з метою отримання лікування;

витрати пов'язані з курсом лікування, що почався до і триває під час дії договору страхування, або якщо застрахована особа здійснила поїздку, незважаючи на наявність медичних застережень;

страховий випадок стався внаслідок самогубства, замаху на самогубство;

лікування здійснювалося родичами застрахованої особи.

Кожна страхова компанія зазначає низку інших обмежень щодо витрат, які не підлягають відшкодуванню у разі їх виникнення під час перебування застрахованої особи за кордоном.