Алгоритм наукового підходу до вивчення складових національної безпеки

Відповідно до пропонованого підходу щодо категорійних рядів слід говорити і про певний алгоритм наукового розгляду конкретних сфер життєдіяльності. Відтак постає проблема в акцентуванні уваги на проблемі структури самого наукового підходу до вивчення зазначених питань.

Архітектура теоретичного розгляду складових національної безпеки повинна мати наступний вигляд.

На першому етапі розглядається поняття та зміст конкретного виду безпеки, його місце в системі національної безпеки.

При визначенні поняття конкретного виду безпеки потрібно виходити з того, що національна безпека є різновидом соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток українських національних інтересів, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, а також забезпечується ефективне функціонування системи національної безпеки України.

Відтак, визначаючи наприклад, поняття екологічної безпеки, слід зважати на характерні особливості, конкретні закони розвитку, нарешті риси самої екологічної безпеки. Визначення кожного поняття того чи іншого виду безпеки, має починатися з того, що це є складовою національної безпеки.

Структура самого визначення має корелювати із висхідним визначенням поняття національної безпеки. Таким чином, наприклад, визначення поняття екологічної безпеки може мати наступний вигляд: екологічна безпека — складова національної безпеки, різновид соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки за якого державними та недержавними інституціями забезпечується екологічна рівновага і гарантується захист середовища проживання населення країни і біосфери в цілому, атмосфери, гідросфери, літосфери і космосфери, видового складу тваринного і рослинного світу, а також природних ресурсів.

Визначення економічної безпеки, керуючись даним алгоритмом, можна подати у наступному вигляді: економічна безпека — складова національної безпеки, різновид соціальної діяльності, яка полягає в управлінні системою національної безпеки, за якого забезпечується здатність держави до відтворення внутрішнього валового національною продукту та кількісній і якісній збалансованості зовнішньоекономічних відносин, конкурентоспроможність економіки і стійке функціонування кредитно-фінансово і системи.

Такий підхід дозволить уніфікувати підходи до визначення базових понять теорії національної безпеки, а саму теорію поступово створювати на основі логічного окреслення базових і фундаментальних понять, принципів, і норм. Це закладе основи взаємного порозуміння фахівців у різних галузях життєдіяльності, об'єднаних цілями і завданнями щодо забезпечення національної безпеки. Більш того, сама теорія володітиме власною мовою, принципами її побудови і ефективного використання, що наразі додає вагомості її існуванню і слугує ще одним верифікуючим чинником її практичного значення.

У даному аспекті необхідно також говорити про формування методологи даного наукового напряму — такої множини цілей, функцій і принципів, які у своїй органічній єдності утворюють нову якість і реалізуються за допомогою адекватних методів. При чому усі складові елементи мають бути об'єднані до єдиної системи і перебувати у кореляційному зв'язку.

На другому етапі аналізуються загрози національній безпеці у конкретній сфері як реальні та нормативні, тобто ті, які визначені у законі України "Про основи національної безпеки України", так потенційні та ненормативні, тобто ті, які не зазначені у даному законі, втім мають значення для розглядуваної проблематики.

Знову ж таки, при визначенні поняття загроз у тій чи іншій сфері життєдіяльності, слід керуватися націобезпекознавчим методом. Націобезпекознавчий метод — багатоальтернативний спосіб вивчення і дослідження процесів у сфері національної безпеки, система прийомів та способів пізнання націобезпекових процесів, методологія організації досліджень у галузі національної безпеки.

Використання даного методу надає можливості встановлення корелятивного зв'язку між базовими поняттями загальної теорії національної безпеки та прикладними теоріями, в межах яких мають досліджуватись конкретні теоретичні та практичні проблеми забезпечення національної безпеки відповідно до конкретних сфер життєдіяльності.

Це позбавить неточності й унеможливить застосування різних критеріїв для визначення базових понять у конкретній сфері.

Таким чином, базовим поняттям є загроза і небезпека. Загроза — існування або можливість виникнення ситуації, за якої формуються передумови протидії забезпеченню безпеки, вона обмежується діями, які підкріплюють її, але не переростають у діяльність, безпосередньо спрямовану на її здійснення. Небезпека — діяльність, спрямована на реалізацію загроз, що здатна спричинити дестабілізацію системостворюючих елементів, які самі по собі загрожують функціонуванню та розвитку об'єкта безпеки у момент їх спричинення або при звичайному протіканні закінчуються або можуть закінчитися його колапсом і відповідної системи безпеки

Також слід зважати на той факт, що загрози національній безпеці не обмежуються лите тими, які прямо зазначені у Законі України "Про основи національної безпеки України". Таким чином, окрім перерахованих у даному законі загроз можливо і потрібно виділяти й інші, підкріплюючи це відповідною системою аргументів. Саме тому, розглядаючи загрози національній безпеці в конкретних сферах життєдіяльності, слід акцентувати увагу на нормативних загрозах, тобто таких, що є визначеними у згаданому вище законі, і ненормативних загрозах, тобто таких, що не знайшли свого відображення у ньому.

На третьому етапі вивчаються проблеми функціонування (стан та перспективи) системи національної безпеки конкретній сфері життєдіяльності.

Система національної безпеки у широкому розумінні становить собою множину потреб, інтересів і цінностей особи, суспільства і держави, загроз та небезпек, внутрішніх й зовнішніх, об'єктивних й суб'єктивних, природних, техногенних та антропогенних чинників, що впливають на стан національної безпеки, умови їх генезису, еволюції та балансу, державні та недержавні інституції, об'єднані цілями і завданнями щодо просування забезпечених недоторканістю потреб нації, національних інтересів і цінностей, які взаємодіють один з одним і здійснюють відповідну діяльність у межах законодавства України. Таким чином до системи національної безпеки включені усі ті елементи, які взаємопов'язані між собою, і у своїй органічній сукупності та єдності утворюють нову якість — систему національної безпеки.

Система національної безпеки не є тотожною системі забезпечення національної безпеки, оскільки остання є допоміжною, функціональною системою і виконує роль лише елемента забезпечення. Саме тому при розгляді проблем функціонування системи національної безпеки у конкретній сфері життєдіяльності аналізуються:

• парадигма національної безпеки у конкретній сфері НБ;

• об'єкти, суб'єкти і предмет національної безпеки у конкретній сфері НБ;

• національні інтереси в конкретній с(})ері національної безпеки, які мають корелювати із концепцією нації і національною ідеєю;

• загальна модель системи національної безпеки в конкретній сфері НБ;

• окреслюється місце та функції системи забезпечення національної безпеки в загальній систем національної безпеки.

На четвертому етапі акцентується увага на розглядові проблем функціонування системи забезпечення національної безпеки у конкретній сфері.

У широкому розумінні система забезпечення національної безпеки — система теоретико-методологічних, нормативно-правових, інформаційно-аналітичних, організаційно-управлінських, розвідувальних, контррозвідувальних, оперативно-розшукових, кадрових, науково-технічних, ресурсних та інших заходів, спрямованих на забезпечення процесу управління загрозами та небезпеками, за якого державними і недержавними інституціями гарантується прогресивний розвиток національних інтересів України, джерел духовного і внутрішнього добробуту народу України, ефективне функціонування самої системи забезпечення національної безпеки України.

Таким чином при окресленні проблем функціонування даної системи необхідно зосереджувати увагу на наступних моментах:

• зміст, призначення та мета функціонування системи забезпечення національної безпеки у конкретній сфері життєдіяльності;

• складові державної системи забезпечення та їх компетенція;

• складові недержавної системи забезпечення та їх компетенція;

• особлива увага приділяється аналізові органів спеціальної компетенції по забезпеченню НБ.

Слід розуміти, що система забезпечення національної безпеки утворюється і функціонує відповідно до цілей системи національної безпеки. Відтак структурна будова системи забезпечення залежить як від цілей функціонування системи національної безпеки, так і від загроз та небезпек.

На п'ятому етапі визначаються основні напрями державної політики національної безпеки у конкретній сфері з урахуванням окреслених на другому етапі загроз. При чому дані напрями мають корелювати із загрозами та небезпеками національній безпеці.

Відтак, загальний алгоритм наукового аналізу має містити такі взаємопов'язані елементи: загрози (реальні та потенційні, нормативні та ненормативні) — органи (які здійснюють безпосередню локалізацію загроз або здійснюють їх моніторинг) — напрями (як нормативні, так і ненормативні).

Можливо розглядати даний алгоритм і в дещо іншому вигляді:

система загроз — система заходів — система органів.

Втім головною лишається незмінність даних елементів, їх кореляція між собою.

Відтак науковий підхід до аналізу будь-якої сфери життєдіяльності носитиме системний характер, що прямо відповідатиме системному характерові національної безпеки.

За умови неможливості здійснення або неефективного функціонування окреслених на четвертому етапі елементів системи забезпечення, або наявності таких напрямів діяльності, які не передбачені у чинному законодавстві, висуваються пропозиції щодо оптимізації як організаційної, так і функціональної структури системи забезпечення національної безпеки.

 

Практичне заняття № 2: