Профілактика проституціїПрофілактика проституції справа складна і багатогранна. Наприклад, не можливо зібрати представниць секс-бізнесу в одному місці і провести з ними бесіду про аморальність їхньої професії, значну шкоду їх здоров’ю. Навіть при індивідуальній бесіді надзвичайно важко викликати їх на відверту розмову, почути одкровення про важке життя та побачити сором за вибраний вид «трудової» діяльності. Таке складне явище, як проституція, обумовлене великим комплексом взаємообумовлених причин, тому випливає необхідність комплексного підходу до її профілактики. Це проблема поетапного і цілеспрямованого статевого виховання, формування широкого світогляду, загальної культури особистості, підвищення рівня загальної та спеціальної освіти у дорослого населення, яке напряму впливає на виховання підростаючого покоління, його свідомість та поведінку. Основна профілактична робота по попередженню негативних суспільних явищ, у тому числі і проституції, закладається і проводиться школі, навчальних закладах різного типу і в сім’ї. Спостереження показали, що вчителям набагато легше розповісти дитині про шкідливість алкоголю, наркотиків, токсичних речовин, про кримінальну відповідальність за скоєння злочину, небезпеку ВІЛ/СНІДу ніж про статеве життя, проституцію та її негативні наслідки. На жаль, ми ще не навчилися відверто говорити про це суспільне явище та його складні наслідки. Крім того у системі освіти не створено цільових програм націлених на попередження негативних соціальних явищ. Тому кожній дитині, не маючи у достатній кількості потрібної інформації, доводиться самостійно робити вибір між хорошим і поганим. Не варто також забувати про переважаючий вплив вулиці на свідомість підлітка. Негативний приклад друзів, авторитетних знайомих може сформувати у дитини викривлене уявлення про сенс життя, його цінність, спонукати до вживання наркотиків, заняття проституцією тощо. Адже не секрет, що відсутність розуміння і підтримки у школі і сім’ї часто штовхає дівчат до сумнівних референтних груп, в яких панують антисоціальні цінності і врешті-решт може призвести до занять проституцією. Крім того, значну допомогу у профілактиці порушень статево-рольової поведінки дівчат значну допомогу можуть надати лікарі, психіатри, психологи. Важливо допомогти молодій людині правильно вибрати життєві орієнтири, спрямувати її енергію на досягнення позитивних цілей (навчання у освітніх закладах різного типу, здобуття престижної професії тощо), сформувати уявлення про добро і зло, хороші і погані вчинки. На прикладах показати негативне ставлення основної маси суспільства до пияцтва, наркоманії, секс-бізнесу. Можливо вирішальне місце у попередженні проституції належить лікарям. На високому професійному рівні вони можуть розповісти дівчаткам-підліткам про особливості чоловічого та жіночого організму, про негативний вплив раннього статевого життя на його формування, небажаність ранньої вагітності, разючу небезпеку венеричних хвороб, значне фізичне та психологічне навантаження на незміцнілий організм, який росте і розвивається. Дівчатка повинні знати, що дочасні статеві з’язки в період статевого дозрівання гальмують нормальний психосексуалиний розвиток: така дівчинка може ніколи, нікого не покохати, бо буде просто нездатна на це. Важливе місце у попередженні процесу передчасного формування цікавості у дітей до сексу належить батькам, які повинні постійно проводити правильне статеве виховання. Досить розповідати дітям про те, що їх приніс лелека, або дітей знаходять у капусті. Статеве виховання повинне передбачати складний характер психосексуального розвитку і формування статі людини. Потрібно також враховувати такий важливий чинник як акселерацію: діти фізично дорослішають скоріше ніж психологічно та морально. Їх ранню цікавість до статевого життя треба вміло направляти у позитивне русло. Жінка-вчитель може з ученицями старших класів обговорювати проблеми їх особистої статевої гігієни, перспективи статевого життя після одруження, про щомісячні «критичні дні» у жінок, пояснювати значення порнографії та порнофільмів, як таких, що спрямовані в основі своїх на задоволення чоловічих сексуальних фантазій тощо. Тобто, вчитель повинен загальмувати, розрядити або зняти еротичну напругу, яку виникає у молодих людей, допомогти вгамувати дочасний статевий потяг. Статеве виховання дівчат повинно вестися у тісній взаємодії школи, сім’ї. У тому випадку, коли дівчина не дотримується загально прийнятих суспільних норм (пропускає заняття у школі, порушує дисципліну, займається бродінням) Гурлєва Т.С. пропонує: - виділити дівчинку від ненадійного впливу сім’ї, попередньо провівши бесіди з батьками у присутності дільничного інспектора у справах неповнолітніх; - встановити з підлітком довірливі, доброзичливі стосунки; - створити умови для введення дівчинки у колектив з метою самоствердження, задоволення потреб у визнанні, повазі, визначити її роль і місце в колективних справах; - за допомогою колективу (однокласників, однолітків) допомогти дівчинці у навчанні, дати цікаве для неї суспільно корисне доручення. Це сприятиме підвищенню її поваги до себе, формуванню адекватної самооцінки; Під час профорієнтаційної роботи надати їй можливість займатися улюбленою справою в позаурочний час (гурток, спортивна секція, клуб за інтересами). Вкрай необхідно допомогти дівчинці з’ясувати її позитивні риси, навчити правильно оцінювати свої вчинки і поведінку, свідомо реагувати на девіації інших людей. Доцільно звернути увагу на складні сім’ї – алкоголіків, наркоманів, колишніх ув’язнених тощо. Загально відомо, що значна кількість дівчаток повій виховувалася у таких сім’ях. Жорстоке і зневажливе поводження з дітьми у таких сім’ях зустрічається досить часто. Діти зазнають фізичного, емоційного, психологічного та інколи, сексуального насильства. Це знайшло підтвердження у процесі реалізації Програми розвитку ООН (ПРООН) в Україні та Всеукраїнського комітету з прав дитини з питань сексуального насильства по відношенню до дітей. Виявлено, що в Україні у середньому кожний п’ятий-шостий підліток піддавався сексуальному насильству, а кожна третя дівчинка піддавалася сексуальним домаганням, кожна п’ята – насильним ласкам і одна з десяти була жертвою зґвалтування. Один з семи хлопчиків піддавався сексуальному насильству. І лише 2% випадків такого роду закінчувалися судовою процедурою і кримінальним покаранням [15]. В.І Чередніченко називає таких дітей «інвалідами побуту», як продукт несприятливих умов сімейного та шкільного виховання. На формування свідомості підростаючого покоління негативно впливає демонстрація на кіно- і телеекранах фільмів з елементами насильства, сексу тощо. Недоліки статевого виховання, сексуальна революція та недбалість дорослих створює у молодих людей уявлення про вседозволеність, викривлене уявлення про статеве життя, позитивне ставлення до секс-бізнесу. Профілактичні рейди міліції, добровільних помічників, з метою виявлення місць розпусти, сутенерів, зводників, допомоги тим дівчатам, яких насильно утримують у підпільних публічних будинках ефективно запобігають поширенню проституції, а також спрямовані на допомогу потерпілим. Останнім часом значно зміцнилися контакти правоохоронних органів і працівників медичних закладів, що дає можливість мати достовірну інформацію про поширеність венеричних захворювань, стан здоров’я окремих повій, або цілих груп представниць секс-індустрії. З лікарень міліціонери своєчасно отримують інформацію про різного роду насильства над жінками, зґвалтування, спроби зґвалтування тощо. Але незважаючи на попереджувальні та інші заходи проституція продовжує інтенсивно поширюватись. Тому В. Іваненко звертаючи увагу на деякі суспільно небезпечні моменти проституції наголошує: 1. У соціальному аспекті: проституція є паразитичною формою існування, котра виражається, насамперед, в ухиленні від праці, тобто формою, яка створює свого роду альтернативний спосіб життя, який не передбачає в якості основної форми новий процес (пов’язаний з алкоголізмом, наркоманією). 2. У медичному аспекті: поширення венеричних захворювань і СНІДу; жінки, які займаються проституцією, зрештою втрачають власне здоров’я, не можуть бути повноцінними матерями і, відповідно, не можуть народжувати повноцінних, здорових дітей. 3. У морально-психологічному аспекті: проституція неминуче призводить до втрати справжніх природних, біологічних і психологічних людських якостей, до деградації особистості і моральної патології. 4. У правовому аспекті: проституція є тісно пов’язаною із такими злочинними діяннями, як крадіжки, розповсюдження порнографії і наркотиків, утримання будинків розпусти, звідництво, залучення до проституції неповнолітніх, хуліганство, зараження венеричними захворюваннями і СНІДом. [16]. Зважаючи на небезпеку В.В. Черній пропонує наступні заходи щодо профілактики проституції, зокрема: 1. необхідно замінити суто заборонний підхід до заняття проституцією на обмежувальний, регламентаційний, але ввести суворі заходи відповідальності за порушення встановлених для такої діяльності правил (які ще потрібно розробити); 2) важливо, щоб одночасно було розроблено і невідкладно прийнято засновану на міжнародних-правових зобов’язаннях України спеціальну державну програму, яка передбачала б необхідні заходи для запобігання проституції і створення умов для повернення колишніх повій до нормального життя. Таким чином, при розробці нового Кодексу України про адміністративні правопорушення необхідно, на його думку, статтю 181-1 КоАП України (заняття проституцією) перенести у главу «Адміністративні правопорушення, що посягають на здоров’я, санітарно-епідеміологічне благополуччя і громадську моральність» [17]. Останнім часом для проведення профілактичної роботи пов’язаною з секс-бізнесом, поширенням ВІЛ/СНІДу, венеричних захворювань створені різні благодійні фонди при підтримці Міжнародного благодійного фонду «Міжнародний альянс з ВІЛ/СНІД в Україні», які серед представниць секс-бізнесу поводять медичне і психологічне консультування, тестування на ВІЛ/СНІД та інфекції, що передаються статевим шляхом (гепатит «С», туберкульоз, трихомодіаз, сифіліс, урсамлазмос а також, лобкові воші, короста). Зважаючи на те, що майже 20% повій хворіють на венеричні захворювання, медичні та соціальні працівники безкоштовно роздають секс-трудівницям презервативи, спеціальну літературу про небезпечні захворювання, які передаються під час статевого акту. У ряді міст України жінкам легкої поведінки надається безкоштовна юридична допомога, консультування лікарів-венерологів, лікарів-дерматологів, психіатрів, психологів. Зусилля суспільства спрямовуються на допомогу повім у поверненні до нормального життя, для того щоб жінки могли реалізувати себе в інших сферах життєдіяльності [18]. Треба терміново розширити мережу державних і недержавних установ і підприємств, що зможуть надати даній категорії жінок медичну, інформаційну і юридичну допомогу. Однією з причин зростання кількості повій є труднощі економічного характеру – безробіття, інфляція, низька заробітна плата тощо. Доцільно у такій ситуації залучити жінок, які втратили роботу, до перенавчання, перекваліфікації, освоєння нової професії. Це також буде перепоною для виїзду жінок закордон у пошуках роботи. Фахівці з Міжнародного центру впровадження програм ЮНЕСКО засвідчують, що кризова ситуація у профілактиці торгівлі жінками вимагає комплексного підходу. Це насамперед: · Профілактика торгівлі жінками та дітьми шляхом проведення спеціальних семінарів для учнів середніх навчальних закладів, студентів вузів, від’їжджаючих за кордон жінок; · Підготовка фахівців з числа психологів, педагогів, соціальних працівників, правоохоронців, юристів з метою надання жертвам такої торгівлі фахової психологічної, правової допомоги; · Висвітлення в засобах масової інформації загрози торгівлі жінками та дітьми, випуск спеціальних буклетів і плакатів [19]. · Створення в країнах перебування на базі представництв Центру телефонів довіри, консультативних пунктів для громадян України, де вони матимуть можливість одержати юридичну, психологічну допомогу. Метою програми, реалізація якої розрахована на три роки, є підготовка фахівців з проблеми профілактики торгівлі жінками та дітьми, надання спеціальних знань неповнолітнім, молоді, жінкам, що від’їжджають за кордон щодо оптимальної поведінки при найменшій загрозі їх праву вільного вибору, поширення інформації в суспільстві про торгівлю жінками та дітьми. Позитивним є той факт, що в Україні існують спеціальні благодійні організації які займаються допомогою проституткам, сприяють їх відходу від кримінального бізнесу. Поширення інформації про небезпечний рід діяльності, організація медичної допомоги потерпілим від сексуального, психологічного та фізичного насильства, допомога у працевлаштуванні – основні напрямки діяльності соціальних працівників та соціальних служб. Останнім часом проявом турботи про повій та їх клієнтів є безкоштовна роздача презервативів та спеціальної літератури про венеричні захворювання, сифіліс, СНІД, кримінальну відповідальність за зайняття проституцією. А також діяльність соціальних служб спрямовується на: - організацію та надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми (медична, психологічна, юридична допомога, надання тимчасового притулку, соціальний супровід, переадресація та ін.), а також членам їх родин; - організацію та надання допомоги дітям, потерпілим від торгівлі людьми, сексуальної експлуатації та насильства; - допомогу та сприяння у пошуку українських громадян, які зникли за кордоном та поверненні в Україну; - співпрацю з дипломатичними установами зарубіжних країн в Україні та дипломатичними установами України за кордоном з метою надання допомоги потерпілим; - роботу по укріпленню мережі фахівців міжнародних, урядових та неурядових організацій з метою надання допомоги потерпілим від торгівлі людьми; - підготовку методичних матеріалів для соціальних працівників та представників неурядових організацій по наданню допомоги потерпілим від торгівлі людьми, проституції; - підготовку, видання та розповсюдження інформаційних матеріалів для осіб, які постраждали від торгівлі людьми, насильства, проституції [4]. Але найпоширенішими методами профілактичної роботи є тренінгові робота серед молоді (студенти та школярі), роздавання презервативів, як засобів захисту від поширення ВІЛ, проведення лекцій про шляхи передачі ВІЛ. Поруч з соціальними працівниками профілактичною роботою і допомогою тим хто вже постраждав від секс-бізнесу займаються неурядові благодійні організації «Час жити», «Юнітус», «Ліга», Обласне відділення Всеукраїнської мережі людей які живуть з ВІЛ, «Благодійність», «Вихід», а також волонтери і добровольці. Неурядові організації по боротьбі з поширенням ВІЛ/СНІД в Україні роблять неймовірно багато для того щоб попередити населення про загрозу розповсюдження хвороби і шляхи її передачі. Основні напрямки роботи організацій: видача презервативів; інформаційно-освітня робота; вулична робота; сприяння розвитку груп взаємодопомоги [2]. Необхідно пам’ятати одне – марно заставляти жінок, які займаються секс-бізнесом, покинути цю справу і почати нове життя, але можна показати всі добрі сторони нормального життя і негативи найдавнішої професії. Поступовий вихід з кризи, політична та економічна стабільність повинні з часом відіграти позитивну роль у поверненні жінок секс-бізнесу до нормального суспільного життя.
|
