Методичні рекомендації. Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «група», «формальна група»

 

Опрацювавши питання даної теми студенти повинні оволодіти основними поняттями: «група», «формальна група», «неформальна група».

Група – це дві особи або більше, які тісно взаємодіють одна з одною, при цьому кожна усвідомлює своє членство у групі, приналежність до неї інших, свою позитивну залежність одна від одної для досягнення загальних цілей.

Традиційно групи поділяються на два типи:

- формальні групи;

- неформальні групи.

Формальні групи – це робочі колективи, які формуються організацією, мають конкретно встановлені службові обов'язки і виконують конкретні завдання. Формальні групи зазвичай виділяються як структурні підрозділи в організації. Вони мають формально призначеного керівника, формально визначену структуру ролей, посад і позицій усередині групи, а також формально закріплені за ними функції та завдання.

В організації існують три основні типи формальних груп: групи керівників (командні та супідрядні групи), робочі (виробничі) групи і цільові групи.

Неформальні групи створюються не розпорядженнями керівництва і формальними постановами, а членами організації відповідно до їх взаємних симпатій, спільних інтересів, однакових захоплень, звичок тощо. Дані групи існують в усіх організаціях, хоча вони не представлені у схемах, що відображають будову організації, її структуру. Неформальні групи, як правило, мають свої неписані правила і норми поведінки, люди добре знають, хто входить до складу неформальної групи, а хто ні. У неформальних групах складається певний розподіл ролей і позицій. Звичайно ці групи мають явно або неявно вираженого лідера. У багатьох випадках неформальні групи можуть такою ж мірою або навіть більше впливати на своїх членів, ніж формальні структури.

При вивченні третього питання слід розрізняти механізм утворення груп і етапи розвитку групи. Механізм створення груп представлений на рис.

 

 

 

Розвиток групи включає п'ять етапів: формування, збентеження, упорядкування, виконання роботи, розформування.

Перший етап, формування, характеризується двома аспектами. Спочатку люди об’єднуються у групу або в результаті службового призначення (формальна група), або внаслідок прагнення до одержання яких-небудь вигід і переваг (неформальна група).

Після того як люди об'єдналися у групу (тобто стали її членами), починається друга стадія етапу формування: визначення мети групи, її структури і стилю керівництва. Для цієї фази характерний високий ступінь невизначеності. Члени групи ніби «зондують ґрунт», щоб визначити, які типи поведінки прийнятні в даному колективі. Цей етап закінчується після того, як члени групи починають відчувати себе членами єдиного колективу.

Етап збентеженість характеризується виникненням і наявністю внутрішньогрупового конфлікту. Члени групи визнають його існування, однак чинять опір контролю та обмеженням, які накладає на особистість робота в колективі. Згодом виникають конфлікти й протиріччя з питань управління групою. По завершенні цього етапу всередині групи формується досить «прозора» ієрархія розподілу влади та узгоджується її загальний напрям.

На третьому етапі – упорядкування – усередині групи формуються тісні зв'язки, і її члени проявляють згуртованість. У цей період вони відчувають сильне почуття єдності зі своїми колегами і дух товариства. Етап упорядкування закінчується після того, як внутрішня структура групи закріплюється, і її члени приймають і визнають загальний набір норм і уявлень про те, який тип поведінки вважається для них правильним.

Четвертий етап – це виконання роботи. До його початку структура групи чітко й остаточно визначена, і група стає повністю функціональною. Енергія людей, яка раніше була спрямована на прагнення краще пізнати і зрозуміти один одного, направляється на виконання поставлених перед ними завдань.

Якщо робоча група постійна, виконання роботи стає остаточним етапом її розвитку. Тимчасові групи – комісії, комітети, групи, які створені для виконання тих або інших завдань, цільові команди і подібні формування, що створюються для досягнення конкретних цілей, мають ще один, п'ятий етап розвитку, який називають розформуванням. На цьому етапі група готується до розпуску.

Перехід групи від одного етапу до іншого не завжди чітко простежується. Групи можуть одночасно проходити кілька етапів розвитку, іноді групи можуть повертатися до попередніх етапів. Важливо зрозуміти, що групи – це динамічні утворення.

При вивченні четвертого питання «Модель групової поведінки» слід відповісти на питання «чому одні групи домагаються більшого успіху, ніж інші»? Відповідь на це питання досить складна. Вона вимагає врахування таких факторів, як індивідуальні здібності членів групи, розмір групи, рівень конфлікту і внутрішній тиск на членів групи, що змушує їх прийняти наявні в ній групові норми. Основні фактори, що визначають рівень продуктивності групи і ступінь задоволення роботою її членів: зовнішні фактори, ресурси членів групи, структура групи, групові процеси, групові завдання.

Щоб краще зрозуміти поведінку формальної робочої групи, її варто розглядати як підсистему великої системи – організації в цілому.

Зовнішні фактори. На групову поведінку впливають такі зовнішні фактори, як стратегія, структура владних повноважень, офіційні правила й норми, наявність або відсутність організаційних ресурсів, критерії відбору працівників, система оцінки продуктивності, прийнята в організації, система винагород, організаційна культура та загальна схема робочого простору групи.

Особисті ресурси членів групи. Потенціал продуктивності праці групи значною мірою залежить від ресурсів, якими володіє кожен її член окремо. Мова в цьому випадку йде про індивідуальні здібності й особистісні характеристики членів групи.

Структура групи. Робоча група являє собою організоване об'єднання людей. Вона має свою структуру, яка формує поведінку її членів і дозволяє багато чого пояснити та перебачити дії окремих особистостей усередині групи, а також прогнозувати продуктивність групи в цілому.

У кожної робочої групи внутрішня структура чималою мірою визначає ролі її членів, норми, статус, розмір групи та позиції формального лідерства.

Менеджер повинен підвищувати ефективність групової роботи. Оскільки групи являють собою навмисно створений компонент формальної організації, більша частина того, що вивчається навчальною дисципліною «Менеджмент», відноситься також і до них. Щоб домогтися ефективності функціонування, групам необхідне планування, організація, мотивація та контроль діяльності.

Менеджери повинні володіти прийомами ефективного управління групою, одними з яких є такі: прийняття групових рішень, проведення зборів, управління складними людьми.

Неформальні організації динамічно взаємодіють з формальними.

Деякі неформальні групи можуть негативно впливати на формальну організацію. До числа проблем, які пов'язані з неформальними групами, можна віднести: зниження ефективності роботи, поширення неправдивих чуток і тенденцію до опору змінам. Однак такі проблеми часто є реакцією неформальних груп на ставлення до них керівництва формальної організації. До потенційних вигід існування неформальних груп відносяться: відданість організації, високий дух колективізму та більш висока продуктивність праці. Ці позитивні тенденції спостерігаються в тих випадках, коли групові норми перевищують офіційні.

Ефективний керівник повинен взаємодіяти з неформальними групами. Прийоми управління неформальними групами такі:

1. Керівники повинні визнати неформальну організацію, працювати з нею і не загрожувати її існуванню.

2. Необхідно вислуховувати думки членів і лідерів неформальних груп.

3. Перед тим, як розпочати які-небудь дії, необхідно проаналізувати їх негативний вплив на неформальну організацію.

4. Щоб зменшити опір змінам з боку неформальної групи, необхідно залучати і заохочувати участь членів групи у прийнятті рішень.

5. Вчасно інформувати співробітників і в такий спосіб перешкоджати поширенню чуток.

 

Питання для самоконтролю

1. У чому полягає сутність поняття «група»?

2. Які типи груп ви знаєте?

3. Що являє собою неформальна організація?

4. Чим відрізняються неформальні організації від формальних?

5. Як утворюються групи?

6. Які етапи розвитку групи ви знаєте і як вони характеризуються?

7. У чому полягає сутність моделі групової поведінки?

8. Чому люди вступають у неформальні групи?

9. Як менеджери можуть управляти чутками?

10. Як управляти формальними групами?

11. Як менеджери можуть управляти неформальними групами?