Короткі теоретичні відомості. Пожежа – це неконтрольований стихійний процес горіння із загибеллю людей і знищенням матеріальних цінностей

Пожежа – це неконтрольований стихійний процес горіння із загибеллю людей і знищенням матеріальних цінностей. Вони бувають природного, техногенного та побутового характеру [1-5, 10-14, 23, 33, 34, 37].

Щорічно в світі реєструють 6.5 млн. пожеж із загибеллю 65 тис людей

(в Україні – 50 тис. пожеж, гине і травмується 4 тис. людей; прямі і непрямі

збитки від пожеж складають – 2млрд.грн.). ГОСТ 12.1.044–89 встановлює пожежовибухонебезпеку речовин та матеріалів, номенклатуру показників та методи їх дослідження

Пожежі природні: торфяні, польові, степові, лісові – низові (горіння кущів підліску) поширюються – 1...6 км/год; верхові (вибухоподібні), з утворенням вихорів гарячого повітря, поширюються стрибкоподібно (8...25 км/год), підземні (в лісах з торф’яним ґрунтом) – поширюються – кілька метрів на добу (2...7 м).

Територія, де виникла і розвивається пожежа – зона пожежі, а місце її виникнення – осередок пожежі. Є швидкі лісові пожежі (вогонь рухається – 2...4 м/с) та тривалі, характерні для низових пожеж; з врахуванням висоти полум’я та швидкості розповсюдження, м/хв: сильні, середні, слабкі (відповідно >0.5 і >100, <0.5...<100, <0.25...<3 м, в залежності від характеру пожежі: низова, верхова, підземна). Можливе отруєння людей, тварин чадним газом. Особливість торф’яних пожеж – безполум’яне горіння торфу з їдким димом, що стелиться над землею. Вони дуже тривалі(місяці) навіть у дощ, сніг.

Засоби захисту, боротьби: виконання правил пожежної безпеки, збивання окрайки низових пожеж, засипання землею, загороджувальні смуги, пуск зустрічного вогню, гасіння водою, хімікатами, вибуховим способом. В лісі, на полі переходити лінію вогню проти вітру, рухатися по річці, просіках, шляхах; в приміщенні – пересуватися, зігнувшись, голову накрити мокрою тканиною, берегтися опаленої електропроводки, обвалу будівельних конструкцій.

Значною небезпекою для людей є пожежі техногенного характеру на виробництві, в побуті. Для них характерно: високі температури повітря, задимленість (CO, HCl, NH₃, HCN, NO_x та ін.), руйнування споруд, будинків.

Основні причини пожеж на виробництві (%): порушення технологічного режиму (33), пошкодження ЕУ (16), незадовільна підготовка обладнання до ремонту (13), самозагоряння матеріалів (10), конструктивні недоліки техніки (7); в житлових приміщеннях: замикання електропроводу (38), необережне поводження з вогнем (16), дитячі пустощі (16), несправне пічне опалення (15). До 50% пожеж пов’язано з пияцтвом (“п’яний вогонь”).

Всі приміщення, будівлі, підприємства, цехи за вибухо- та пожежонебезпекою поділяються на 5 категорій (А – вибухонебезпечні; Б – вибухопожежонебезпечні; В – пожежонебезпечні; в приміщеннях Г і Д використовують негорючі матеріали, відповідно, в розплавленому (гарячому) і холодному стані (табл. 7.1)).

 

 

Таблиця 7.1 – Категорії приміщень за пожежною небезпекою

 

А	Б	В	Г	Д
ГГ, ЛЗР (tспал≤280С) DРвиб>5кПА Речовини, матеріали, що вибухають, горять при взаємодії з Н20, О2, один з другим, DРвиб>5кПа	ГП, В, ЛЗР (tспал>280С), ГР DРвиб>5кПа	ГП, ТГР, речовини, що тільки горять при взаємодії з Н2О, О2, один з другим	Негорючі матеріали (в розплавленому, гарячому стані), ГГ, ГР, ТГР, що спалюються, утилізуються як паливо	Негорючі матеріали в холодному стані
ГГ, ГП, ГР – горючі гази, пил, рідини; ЛЗР – легкозаймисті рідини, В-волокна, ТГР – тверді горючі речовини

 

За СНиП 2.01.02-85 “Противопожарные нормы” встановлено вісім ступенів вогнестійкості будівель (І, ІІ, ІІІ, ІІІа, ІІІб, ІV, ІVа, V). За основним критерієм – мінімальною межею вогнестійкості (ММВ), (в годинах, для найбільш вогнестійкої будівлі – І, ММВ=2.5 год, для несучих конструкцій).

Є дві основні системи запобігання техногенним, побутовим пожежам:

1) Запобігання утворення горючого середовищ в приміщенні (обладнанні).

2) Запобігання утворення в горючій суміші джерела запалювання.

5 способів гасіння пожежі:

1) Припинення доступу О₂, ГР в зону горіння,

2) Охолодження середовища до Т<Т самозаймання ГР.

3) Інгібування горіння.

4) Механічний зрив полум’я – струменем інертного газу, води.

5) Розведення негорючими газами.

Вогнегасячі речовини:

1) Н₂О.

2) Н₂О-пар.

3) Н₂О- розчин солей (NaHCO₃, CaCl₂, Na₂SO₄, (NH₄)₃PO₄ та ін.

4) Хімічна піна.

5) Повітряно-механічна піна (повітря – 90%).

6) Інертні гази – СO₂, N₂ (30-36% до V приміщення).

7) Галоїдопохідні – хладони (фреони).

8) Вогнегасильні порошки – ПСБ-3 (NaHCO₃), ПФ - (NH₄)₃PO₄, Cl-2 (силікагель) та ін.

Вони застосовуються у відповідності класу пожежі. Їх 5: A, B, C, D, E (табл. 7.2).

Основні заходи протипожежного захисту:

1) Своєчасна евакуація людей.

2) Застосування пожежної техніки: пожежні машини, сигналізація, установки гасіння пожежі, пожежний інвентар (12.4.009-89). Для будівель категорії А,Б,В – стаціонарні установки пожежегасіння: спринклерні, дренчерні; вогнегасники: ВХП (хімічні пінні), ВВ (ОУ) – вуглекислотні, ВП (ОП) – порошкові.

3) Протидимний захист (димові шахти, пройоми)

4) Протипожежні стіни, перекриття і т.і.

Застосування установок автоматичного пожежогасіння – АУП.

5) Пожежна сигналізація: пожежні повідомлювачі бувають декількох типів (теплові – тепловий магнітний UП-105-2/1); димові з оптико-електронним і радіоізотопним виявленням – ДИП-1, РИД-6М, світлові – з використанням лічильників фотонів, фото резисторів і т.і., комбіновані). Держпожнагляд здійснює управління пожежної охорони МВС України.

 

Таблиця 7.2 – Класи пожеж

Класи пожеж	А	В	С	D	Е
Характеристика горючого середовища	Тверді ГР (деревина, папір, текстиль)	ГР, ЛЗР та матеріал, що плавиться (мазут, бензин, гас, масла, лаки, синтет. матер.)	ГГ (Н2, С2Н2, вуглеводні)	Метали, їх сплави (К, Na, Al, Mg і т.і.)	ЕУ
Вогнегасильні засоби	Всі види (основний- Н2О)	Розпилена Н2О всі піни, фреони, порошки	Газові суміші, інертні гази (СО2, N2), порошки (Н2О-для охолодж.)	Порошки (повільна подача)	Хладони, порошки, СО2

 

При великих пожежах в умовах виконання рятувальних робіт, коли нестача кисню недопустима застосовують ізолюючі протигази ІП-46м, ІП-4, ІП-5, які забезпечують захист органів дихання, очей, шкіри обличчя від дії отруйних газів та в деякій мірі – від високих температур.

Адже токсичні продукти згорання становлять найбільшу загрозу для життя людини, особливо при пожежах в будівлях. В сучасних виробничих, побутових та адміністративних приміщеннях знаходиться значна кількість синтетичних матеріалів, що є основними джерелами токсичних продуктів згорання. Так при горінні пінополіуретану та капрону утворюється ціанид водню (який з Н₂О– парами дає синильну кислоту), при горінні вініпласту — хлорид водню та оксид вуглецю (ІІ), при горінні лінолеуму — сірководень (Н₂S) та сірчистий газ (SО₂) і т. і. Найчастіше при пожежах відзначається високий вміст в повітрі оксидів вуглецю. Так, в підвалах, шахтах, тунелях, складах вміст СО може становити від 0,15 до 1,5%, а в приміщеннях — 0,1—0,6%. Слід зазначити, що оксид вуглецю (ІІ) — це отруйний газ і вдихання повітря, в якому його вміст становить 0,4% —-смертельне.

Принцип роботи протигазу заснований на виділенні кисню із хімічних речовин при поглинанні вуглекислого газу і вологості, які видихає людина.

Шолом–маска захищає органи дихання від дії зовнішнього середовища, направляє повітря, що видихається в регенеративний патрон і подає очищену від вуглекислого газу і збагачену киснем газову суміш до органів дихання, а також захищає очі та обличчя.

Шолом–маска складається з окулярів, обтюратора і з’єднувальної трубки з ніпелем.

Регенеративний патрон забезпечує поглинання вуглекислого газу і вологи із повітря, яке видихається і отримання кисню. Патрон має регенеративний продукт, у якому встановлено пусковий брикет. Сірчана кислота, яка виливається при зруйнуванні вбудованої ампули, розігріває регенеративний продукт і цим інтенсифікує його роботу. Крім того пусковий брикет забезпечує виділення кисню, необхідного для дихання в перші хвилини.

Мішок для дихання служить резервуаром для видихання газової суміші і кисню, який виділяється регенеративним патроном. На ньому розташовані фланці, за допомогою яких прикріпляється регенеративний патрон і клапан надмірного тиску. Клапан надмірного тиску випускає зайве повітря із системи дихання, а також служить для підтримання в дихальному мішку необхідного об’єму газу.

Сумка призначена для збереження і перенесення протигазу.

Запас кисню в регенеративному патроні дозволяє виконувати роботи в ізолюючому протигазі при важких фізичних навантаженнях протягом 45 хв., при середніх – 70 хв., при легких навантаженнях або в стані відносного спокою – 3 год. Перебування в ізолюючому протигазі зі зміною регенеративних патронів допускається 8 год. Повторне перебування в ізолюючих протигазах допускається тільки після відпочинку протягом 12 год. Якщо використовувати протигаз по 3-4 год. кожен день, то ним можна користуватись два тижні.

Розгянемо більш детально процес поглинання вуглекислого газа поглиначем вапняним.