Методичні вказівки до вивчення окремих питань.

До питання №1. Звертаючись до розгляду злочинності неповнолітніх необхідно виходити з того, що вона є частиною злочинності в цілому, розвивається під впливом тих же факторів, має з нею інші спільні риси. Проте злочини неповнолітніх мають певні особливості, що дозволяє виділити їх в окремий вид злочинності, що відрізняється високим суспільним значенням, особливостями кримінально-правової та кримінологічної характеристики, що безпосередньо витікає з юридичних, психологічних, педагогічних і суто кримінологічних якостей особистості неповнолітнього злочинця. Ці обставини визначають зміст поняття «злочинність неповнолітніх». В основі поняття «злочинність неповнолітніх» лежать особливості її загально-юридичної та кримінально-правової характеристики, що пов’язані з віком кримінальної відповідальності та покарання неповнолітніх. Необхідно відрізняти поняття злочинності неповнолітніх від суспільно небезпечних вчинків дітей у віці до 14 років, а також від інших близьких понять, що мають в основі не юридичне, а переважно соціологічне, психологічне, педагогічне та медичне підґрунтя (дитяча, підліткова, юнацька, молодіжна злочинність), а також розрізняти «фактичну» і «офіційну» злочинність неповнолітніх

До питання №2. Основною особливістю стану злочинності неповнолітніх з 2005 по 2009 рік було зниження її рівня, що знаходило відображення в зменшенні абсолютних та відносних кількісних показників злочинності неповнолітніх. Позитивні тенденції стану злочинності неповнолітніх в цей період можуть бути пояснені декількома обставинами: зменшується кількість неповнолітніх осіб в структурі населення країни; наявність певних досягнень у протидії злочинності неповнолітніх; суттєвим рівнем латентності злочинності неповнолітніх. Динаміка злочинності неповнолітніх у 2010 році зростала, а у 2012 році спостерігалося зменшення її зареєстрованих обсягів. Негативна динаміка має об’єктивні передумови пов’язані з соціальними наслідками економічної кризи в країні та із заходами нового керівництва МВС України щодо дотримання особовим складом міліції встановленого порядку реєстрації та розгляду повідомлень про вчинені злочини. Але в першу чергу зростання кількості злочинів неповнолітніх викликано змінами законодавства в частині посилання відповідальності за викрадання чужого майна в 2009 році. Структура злочинності неповнолітніх відрізняється від злочинності дорослих обмеженістю видів вчинених окремих видів злочинів, домінуванням злочинів проти власності. Характер злочинності неповнолітніх залишається більш тяжким у порівнянні з злочинністю повнолітніх, достатньо високим рівнем рецидиву та групової злочинності. Таким чином, зміни у кількісних і якісних показниках злочинності неповнолітніх носять суперечливих характер.

До питання №3. Основу кримінологічної характеристики неповнолітнього злочинця складають кримінально-правові та соціально-демографічні ознаки осіб, що вчинила злочини до досягнення повноліття. Але провідне значення в кримінологічній характеристиці неповнолітніх злочинців має розуміння сукупності притаманних цим особам соціально-психологічних криміногенних якостей, які є продукуючими чинниками скоєних злочинів. Особистість неповнолітнього злочинця – це сукупність соціально-психологічних криміногенних якостей і характеристик неповнолітньої особи, що вчинила злочин, якими вона в певній мірі відрізняється від своїх правослухняних однолітків, дорослих злочинців і інших громадян. Криміногенний характер можуть мати біологічно обумовлені якості особистості неповнолітнього, особливості функціонування психіки особи, набутий життєвий досвід у вигляді знань, вмінь, соціальних статусів, стереотипів поведінки, і нарешті система ціннісних орієнтирів, переконань, установок на кримінальні форми поведінки. Необхідно з’ясувати соціально-демографічну характеристику неповнолітніх злочинців, розглянути соціально-психологічних риси особистості неповнолітніх злочинців. Кримінологи і соціальні психологи неодноразово констатували що у більшості неповнолітніх злочинців спостерігаються риси деформації особистості за дезадаптивним, асоціальним типом. Природно, що ознаки асоціальної деформації, криміногенні якості особистості у неповнолітніх злочинців розвинуті не однаково і мають певну диференціацію. Це дає підстави кримінологам стверджувати про наявність чотирьох основних типів неповнолітніх злочинців: випадкового, ситуативного, нестійкого, злісного.

До питання №4. Більшість українських кримінологів підтримують комплексне розуміння детермінант злочинності неповнолітніх, яке передбачає інтегративне сприйняття всіх існуючих факторів злочинності неповнолітніх – природних, психологічних, соціальних – з певним акцентом на провідне значення соціально-психологічного пояснення наявності злочинності неповнолітніх. З’ясовуючи зміст детермінант злочинності неповнолітніх, необхідно мати на увазі, що по відношенню до злочинність неповнолітніх діють загальні фактори (обставини), які в цілому генерують злочинність в суспільстві. Другий рівень детермінант – це притаманні переважно лише злочинності неповнолітніх видові детермінанти, які відрізняють злочинність неповнолітніх від інших груп злочинів: соціальні фактори, елементи соціального середовища, дія яких, з урахуванням впливів біологічних і психологічних чинників, призводить до формування криміногенної спрямованості особистості всіх неповнолітніх злочинців. Загальні детермінанти злочинності і видові фактори злочинності неповнолітніх перетворюються у криміногенні обставини на індивідуальному рівні, у криміногенні фактори мікросередовища неповнолітнього. Вони складають індивідуальний комплекс факторів злочинної поведінки конкретного неповнолітнього, що відображається в криміногенних якостях особистості цього неповнолітнього злочинця. Безпосередньою причиною злочину є криміногенні якості особистості неповнолітнього, криміногенна спрямованість особистості, що знаходить кінцевий вираз в мотивах злочину. Умовою виступає криміногенна ситуація, тобто сукупність обставин, що об’єктивно обумовлюють, сприяють або провокують вчинення злочину неповнолітньою особою. Таким чином, розглядаючи детермінанти злочинності неповнолітніх ми враховуємо дію детермінант трьох рівнів, але переважну увагу приділяємо видовим детермінантам, розкриваємо зміст факторів, що впливають на формування криміногенної спрямованості особистості всіх неповнолітніх злочинців. Виходячи з розуміння психологічних механізмів сприйняття і привласнення негативної інформації соціального середовища, необхідно з’ясувати найближчі причини особистісних деформацій і формування криміногенної спрямованості особистості неповнолітнього злочинця. Видовими детермінантами злочинності неповнолітніх, тобто джерелами отримання негативної соціальної інформації традиційно вважаються: сім’я; поза сімейні негативні фактори, зокрема, неформальні групи в побутовому оточенні та дорослі, що мають асоціальну або криміногенну спрямованість; занедбаність і безсистемність організації дозвілля неповнолітніх; незадовільна робота установ дошкільного і шкільного виховання; незадовільна робота установ дошкільного і шкільного виховання; негативний вплив ЗМІ та електронного інформаційного простору: відсутність цілісної державної політики і системи захисту прав дітей та попередження правопорушень і злочинів серед дітей.

До питання №5. Попередження злочинів неповнолітніх полягає у проведенні вповноваженими суб’єктами системи заходів, спрямованих на усунення або нейтралізацію факторів, що викликають вчинення неповнолітніми злочинів. В залежності від об’єктів, на які спрямована профілактична діяльність, прийнято виділяти два рівні попередження злочинів неповнолітніх: загальновидовий і індивідуальний. Об’єктом загальновидового попередження злочинності виступає вся сукупність притаманних злочинності неповнолітніх детермінант. На індивідуальному – причини і умови можливої злочинної поведінки конкретного неповнолітнього. На загальновидовому і індивідуальному рівнях профілактична діяльність проводиться за допомогою використання різноманітних за змістом і функціональним призначенням спеціально-кримінологічних засобів впливу на об’єкти: правових, організаційних, економічних, педагогічних, психологічних, медичних, інших. Закон України «Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей» визначає перелік органів, служб, спеціальних установ та закладів, на які покладається профілактика злочинів неповнолітніх. З огляду на започатковані у сфері протидії злочинності неповнолітніх реформи, зорієнтовані на європейські стандарти, необхідно розглянути перспективи розвитку системи суб’єктів попередження злочинності неповнолітніх та змісту їх профілактичної діяльності.