ПРАВИЛА ЦИТУВАННЯ ТА ПОСИЛАННЯ НА ВИКОРИСТАНІ ДЖЕРЕЛАДля підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапкамиі наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз "так званий"; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело; д) цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те і інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеною матеріалу; є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє у ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а вісь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантом таких застережень є: (курсив наш - А.К.); (підкреслено мною - А.К.); (розрядка моя - А.К.) Посилання на використані джерела є неодмінною рисою історичних досліджень. Правильно оформлювати посилання студент повинен вміти вже з перших курсових робіт. Посилання слід робити при цитуванні джерела чи думки дослідника, при вказівці на якесь важливе свідчення джерела, при запозиченні положень, використанні фактичного матеріалу, результатів досліджень інших авторів, посилань на досвід. Є кілька способів посилань, але студенти використовують нижчезазначений: 1) наскрізна нумерація посилань - при цьому посилання на джерела подаються у квадратних дужках [ ], де послідовно позначається номер, а самі посилання подаються або в кінці розділу або в кінці роботи. Примітка: для бакалаврських та магістерських робіт рекомендується саме цей спосіб посилань. У посиланні обов'язково зазначається: а) для монографії: 1. Прізвище та ініціали авторів, причому ініціали розташовуються після прізвища (наприклад. Грушевський М.С.). 2. Назва монографії без лапок. 3. Місце видання. 4. Видавництво. 5. Рік видання. 6. Конкретно сторінка, з якої цитується матеріал (зверніть увагу: слово "сторінка" у підрядкових посиланнях подасться великою літерою "С"). б) для статті: 1. Прізвище, ініціали автора. 2. Назва статті. 3. Назва журналу чи збірника. 4. Рік видання. 5. Номер журналу. 6. Сторінка. Якщо кілька посилань з одного джерела згадується на одній сторінці, то у виносках вперше подаються всі вихідні дані, а повторна згадка нумерується, а далі пишуть "Там само. - С....". (якщо сторінка цитується без змін, тоді лише: "Там само."). Якщо текст цитується не за першоджерелом, а за іншим виданням чи документом, то посилання треба розпочати словами: "Цит. за:".
Підготовка до захисту та захист курсової роботи Захист курсової роботи проводиться відповідно до графіка, затвердженого науковим керівником, в присутності комісії у складі керівника та двох-трьох членів кафедри. Для захисту роботи відводиться не більше 15 хвилин. Після доповіді члени комісії можуть ставити додаткові запитання по темі курсової роботи. Результати захисту курсової роботи визначаються оцінками згідно шкали оцінювання, з урахуванням якості виконання всіх частин курсової роботи та рівня її захисту. Оцінка за курсову роботу заноситься до залікової книжки студента та в екзаменаційну відомість. Студент, який на захисті курсової роботи отримав незадовільну оцінку, допускається на повторний захист, тільки після виконання нового завдання. Приклад за виконання курсового роекту (роботи)
|
