Методичні рекомендації. Розгляд першого питання слід почати із з’ясування історичних передумов актуалізації проблеми глобального управління

Розгляд першого питання слід почати із з’ясування історичних передумов актуалізації проблеми глобального управління. Потрібно розкрити вплив глобалізації, транснаціоналізації міжнародного життя наприкінці ХХ ст. на осмислення проблеми управління глобалізаційними процесами та регулювання міжнародних відносин. Особливу увагу належить приділити розкриттю змісту поняття «глобальне управління» (global governance), труднощам його адекватного перекладу з англійської на українську та інші мови, відмінностям дискурсу глобального управління від старіших дискурсів – «міжнародні відносини» (international relations) та «світовий уряд» (world government) – щодо проблематики світового регулювання.

Розкриття змісту концепцій глобального управління передбачає аналіз сукупності уявлень, які склалися у 1990-х та 2000-х рр. на основі прикладних досліджень, пов’язаних передусім з проблематикою вирішення глобальних проблем людства, подолання ідеологічного розколу світу, підвищення рівня його політичної однорідності та спроб управління його трансформаціями у сприятливому для демократичних країн напрямі на більш-менш універсальних або таких, що претендують на універсальність правових підставах. Розкриваючи зміст підходів до розуміння глобального управління, потрібно зосередитись на їхніх витоках, а також розбіжностях, які існують між підходами у розумінні наступних питань: хто, як й на якому рівні може, здатний та / або повинен здійснювати глобальне управління; чи є воно наслідком дії окремих суб’єктів або властивістю системи міжнародних відносин загалом; якої форми глобальне управління фактично набуває у сучасному світі й до якого типу це управління доцільно віднести; якими є умови справедливого та ефективного управління?

Глобальне управління є політичним процесом, у ході якого, за відсутності верховної світової влади, встановлюються ясно виражені цілі для людства загалом, а також відбувається наднаціональне втручання у суспільну практику заради досягнення цих цілей. Відповідні рішення мають сприйматися як легітимні більшістю тих, кого вони торкаються, або, принаймні, її найвпливовішими частинами. Проте рішення приймаються до дії стосовно усіх людей, включно й тих, хто не висловив щодо них явної згоди. Відтак розгляд другого питання треба почати із висвітлення проблеми принципів глобального управління, а також його функцій (як приклад, можна звернутися до відповідних напрацювань Комісії з глобального управління при ООН, Лісабонської групи).

У сучасному світі сформувалися стійкі інституційні передумови побудови механізму глобального управління. Основними його елементами виступають як ключові агенти (уряди держав, міжнародні організації, неурядові об’єднання, транснаціональні корпорації, епістемічні спільноти і навіть окремі особи, які мають необхідні для цього ресурси), так й відповідний регулятивний інструментарій (міжнародні режими, рішення міжнародних організацій, міжнародні конвенції, контракти та ін.). Таким чином, головну увагу варто приділити опису ролі цих інститутів (наприклад, ООН та пов’язаних із нею структур – Міжнародного суду, МАГАТЕ, МВФ, СБ, СОТ та ін.) у глобальному управлінні справами юстиції, ядерної безпеки, економіки, екології, соціального захисту.

Останнє питання потребує розгляду можливих сценаріїв подальшого розвитку глобального управління, імовірних шляхів розподілу управлінських повноважень між акторами в системі глобального управління. Як ілюстрацію, можна використати прогнози, викладені у звіті Комісії з глобального управління 1995 р., який мав назву «Наше глобальне сусідство», аналітичних матеріалах Лісабонської групи, доповіді «Глобальне управління – 2025», виданій у 2008 р. Національною розвідувальною радою США та Інститутом Європейського Союзу з досліджень безпеки.

У першому рефераті потрібно розкрити можливості та обмеження G8 («Групи восьми») та G20 («Групи двадцяти») у глобальному управлінні. Тема другого реферату стосується проблеми односторонності (унілатералізму) та багатосторонності (мультилатералізму) в глобальному управлінні. Варто приділити увагу співвідношенню ресурсних можливостей різних акторів впливати на вирішення глобальних проблем та регулювання міжнародних процесів.