Технологія виконання роботи. 1. У чому полягає значення процедур аргументації і спростування для науки, для різних контекстів суспільного життя.

1. У чому полягає значення процедур аргументації і спростування для науки, для різних контекстів суспільного життя.

2. Охарактеризуйте поняття " дискусія ", " диспут ", " дебати ", " полеміка ".

3. Які існують види суперечок?

4. Проаналізуйте спільні та відмінні риси аргументації та доведення.

5. Що таке пряма і непряма аргументація? Наведіть власні приклади-ілюстрації прямої, апагогічної і розділової аргументацій.

6. У чому полягає сутність операції " приведення до абсурду "?

7. Що таке спростування? Які існують види спростувань?

8. Наведіть власні приклади-ілюстрації спростувань.

9. Охарактеризуйте основні правила, дотримання яких вимагають ситуації аргументації і спростування.

10. Наведіть приклади-ілюстрації найтиповіших помилок, що можуть зустрічатись під час аргументації або спростування.

11. Чому про сучасну теорію аргументації говорять як про комплексну дисципліну?

12. Проаналізуйте з точки зору теорії аргументації запропоновані міркування (встановіть тезу аргументації або спростування, аргументи "за" і "проти", форму аргументації або спростування і помилки, які можливо зустрічаються в наведених аргументативних міркуваннях):

(а) Нарешті настав день, коли Сніжків проект визрів остаточно, і наступної неділі на Асамблеї було поставлено на голосування питання, будувати вітряка чи ні. Коли всі зібралися у великій клуні, перший підвівся Сніжок і, не звертаючи уваги на овець, які час од часу перебивали його меканням, виклав свої міркування на користь будівництва вітряка. Потім слово взяв Наполеон. Не підвищуючи голосу, він заявив, що будування вітряка - то казна-що і тільки останній йолоп може за це голосувати (Орвелл Дж. Скотоферма. К., 1991. - с.224).

(б)... в президії Академії наук продовжує панувати думка про те, що оскільки ми живемо у перехідний період, то коней на переправі не змінюють. Але при цьому ніхто не робить поправки на життя: якщо довго не наважуватись починати переправу, можна дочекатись повені, яка знесе і стернових, і коней ("Голос України" від 12 березня1993 р).

(в) - Отже, по-вашому, переконань немає?

- Немає - і не існує.

- Це ваше переконання?

- Так.

- Як же ви говорите, що їх нема? Ось вам вже одне на перший раз.

(Тургенев И.С. Полн.собр.соч. в 15 тт. - М.-Л.: "Наука", 1961-1968. - т. VI. - с.261).

(г) Король запросив трьох учених, що, за тамтешнім звичаєм, одбували на той час тижневе чергування при дворі. Ці добродії, уважно вивчивши мій зовнішній вигляд, прийшли до трьох різних висновків. Вони погоджувалися тільки на тому, що мене створено поза нормальними законами природи, бо я не можу захищати своє життя, ні прудко бігаючи, ні лазячи по деревах, ні копаючи нори в землі. Докладні спостереження над моїми зубами довели їм, що я належу до м'ясоїдних тварин, але вони не могли уявити собі, чим я годуюся, якщо не їм слимаків та інших комах, бо всі чотириногі сильніші за мене, а польова миша та інші дрібні тварини для мене занадто прудкі.

Один з цих розумників висловив навіть гадку, що я - зародок або передчасно породжена тварина. Проте інші два відкинули таку думку, зауваживши, що всі частини мого тіла цілком розвинені і що я прожив уже багато років, як свідчить моя борода, що її вони помітили крізь сильне збільшувальне скло. Мій надзвичайно малий зріст не дозволяє їм визнати мене й за карлика, бо улюбленець королеви, найменший відомий у цій країні карлик, був усе ж таки щось із тридцять футів заввишки. По довгих суперечках мудреці одностайно визнали, що я являю собою якусь дивовижну гру природи. Таке пояснення цілком відповідає і сучасній європейській філософії, світила якої, намагаючись приховати своє неуцтво, вигадали цей чудернацький термін для розв'язання всіх труднощів і цим надзвичайно збагатили науку (Свіфт Дж. Мандри Лемюеля Гуллівера. К.: "Веселка", 1976. - с.71-72).

(д) Перша версія мого звинувачення базувалася на двох речових доказах: високі чоботи з халявами, в яких молодша сестра виправила мене у світ після вересневої катастрофи, свідчили про те, що я нібито „майор польського війська”, а перша частина мого прізвища в російському звучанні асоціювала мене геть несподівано з горезвісним маршалом німецької авіації. Логічний висновок був такий: „Герлінг-Грудзінський є польським офіцером на службі у ворожої німецької розвідки”. Виразні недоладності в обидвох засновках дозволили нам, проте, відносно швидко впоратися з цим тяжким звинуваченням. Залишався незаперечний факт - я намагався перетнути державний кордон Радянського Союзу з Литвою. Навіщо, хотілося б знати? - Аби воювати з німцями. - А чи відомо мені, що Радянський Союз уклав з Німеччиною пакт про ненапад? - Так, але відомо й те, що Радянський Союз не оголошував війни Англії та Франції. - Це несуттєво. - Як остаточно звучить звинувачувальний вирок? – „Мав намір перейти радянсько-литовський кордон, аби вести боротьбу з Радянським Союзом”. – „Чи не можна було б слова „з Радянським Союзом” замінити словами „з Німеччиною”? Удар відкритою долонею навідліг тут-таки протверезив мене. „Це одне й те саме”, - потішив мене судовий слідчий, коли я розписувався в запрпонованому документі (Густав Герлінг-Грудзинський. З книги „Інший світ”. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №2. - с.186).

(е) Колись в провінційному французькому театрі трапився такий випадок. Коли публіка почала співати „Марсельєзу”, на сцену вибіг поліцай і оголосив, що в театрі заборонено робити те, чого немає в афіші. „А як же тоді бути з тобою, тебе теж не оголошено в афіші” - запитав глядач.

(є) За словами присутніх на прес-конференції архієреїв УПЦ МП, переважна кількість їх віруючих ще не готова відійти від Московського патріархату. Більше того, за словами єпископа Одеського Аганфагела, вони не сприймуть автокефалію навіть тоді, коли її буде надано Москвою „канонічно”.

Принагідно зауважимо, що до сьогодні у всесвітньому православ'ї не вироблена процедура надання автокефалії церквам, тож усі 14 православних церков світу здобували її самі - шляхом самопроголошення. У тому числі й Російська православна церква, котра зробила це 140 років тому. Отож будь-які розмови про канонічну автокефалію, яку треба чекати від Московського патріархату, з боку архієреїв УПЦ МП виглядають нещиро й нагадують гру з мільйонами віруючих України (Газета „Вечірній Київ” від 8 грудня 1995 р.).

(ж)...за три місяці до матчу Каспaров - Ананд трапився ще один неприємний інцидент. На супертурнірі в Мадріді Білявський застосував щонайсильнішу новинку в партії із Яном Тімманом (Голандія) і переміг його в чудовому стилі. Каспаров негайно висловив претензії. Він заявив, що це його особистий винахід, який зберігався в аналітичному архіві до кращих часів. Тому львів'янин не мав права його застосовувати. Достатньо спірний аргумент - якщо новинка є „особистою”, то звідки дізнався про це Білявський? Отже все ж таки працювали над нею разом. І, отже, плоди пожинати треба порівну (Газета „Команда” від 5 грудня 1995 г.).

(з) Віра в постійний прогрес людства, що прямує до все більш високого, досконалого стану, до раю на землі, до „світла” і т.ін. - одна з найшкідливіших оман, успадкованих від ХІХ сторіччя (...). Її сенс полягає приблизно ось в чому: людина в основі своїй - створіння прогресивне і як рід все більше удосконалюється. Це виявляється у всьому. У світогляді людина переходить від марновірства до науки. У науці вона здобуває все більш глибокі знання; з допомогою техніки все більшою мірою оволодіває світом; в царині моралі постійно удосконалюється; в політиці винаходить все більш прогресивні форми правління; в мистецтві створює все більш прекрасні твори. Тільки в релігії - згідно з таким підходом - немає прогресу, бо релігія - марновірство, яке з плином часу успішно долається (...).

Такий погляд на прогрес, дуже популярний, починаючи з ХІХ сторіччя і аж до другої світової війни, заперечується сьогодні переважною більшістю освічених людей у цивілізованих країнах. Вивчення передумов віри в прогрес, а також досвід, набутий людьми в ХХ сторіччі виразно показали, що віра в прогрес є просто марновірством.

Ця віра, що бере початок в епоху Посвітництва (...), отримала підтвердження в теорії еволюції Дарвіна, а також у розвитку сучасного природознавства і техніки. У світі тварин, як виявила зоологія, спостерігається постійний прогрес. Це твердження було перенесене на історію людства. Так само як ссавці перебувають на більш високому щабелі розвитку, ніж птахи, сучасна людина перевершує людей стародавності або Середньовіччя. Проте такого роду перенесення біологічних категорій на історію людства є безпідставним хоча б тому, що в історії людства досліджений проміжок часу складає три тисячі років, це близько сотні поколінь, а сто поколінь за шкалою біологічної еволюції - величина зовсім незначна. Говорити про прогрес в межах цієї біологічної секунди неможливо. Крім того, поглиблене вивчення історії культури дозволяє здійснити висновок, що прогрес тут - скоріше виняток, він виявляє себе впродовж коротких періодів і лише в деяких ділянках культури. Дійсно, починаючи із ХVII сторіччя ми спостерігали бурхливий розвиток природознавства і заснованих на ньому технологій. Проте моральний прогрес в історії людства, наскільки нам відомо, відсутній. Точніше кажучи, прогрес помітно в межах одного періоду, однієї цивілізації. Наприклад, він очевидно відбувався в стародавньому Єгипті (...). Але в царині моралі на зміну прогресу, як правило, приходить регрес. Наприклад, в тому ж Єгипті становище жінки в Новій державі (XVI - XIV ст. до Р.Х.) було кращим, ніж в сучасній Швейцарії. А зараз там панує іслам, згідно з яким у жінки навіть не може бути душі. Вбачати в цьому прогрес просто смішно.

З іншого боку, в ХХ сторіччі були скоєні жахливі злочини - масові вбивства в німецьких і радянських таборах (...). Таким чином, уявлення про постійний моральний прогрес людства - це забобон.

Схожий стан речей спостерігається і в деяких інших галузях. Далеко не очевидним, наприклад, є те, що сучасні форми соціального устрою є досконалішими від стародавніх (...). Це можна було б сказати і про чисту науку і мистецтво. Безумовно, останнім часом - починаючи приблизно із ХVII сторіччя - ми досягли значного прогресу в техніці. Наприклад, була винайдена нова техніка нотного запису, завдяки чому стали можливими видатні опери, ораторії і т.д. З'явились нововведення в техніці будівництва (бетон), що призвели до створення нових архітектурних форм. Навіть в логіці застосування методу формалізації викликало суттєвий прогрес. Але запитаймо себе: чи досягає сучасний художник завдяки більш сучасній техніці більших висот, ніж Мікеланджело, чи є Фреге більш значним логіком, ніж Діодор із Кроносу? Скажемо так: ми цього не знаємо. У всякому разі, коли мова йде про щось суттєве, прогрес далеко не є очевидним.

Отже, твердження щодо наявності прогресу всього людства в цілому 1) є цілком безпідставним і 2) суперечить фактам. Звичайно, якийсь прогрес відбувається і на рівні окремої особи, і на рівні цілого народу, і до цього необхідно прагнути. Але змальована вище „прогресистська” позиція є забобоном (Бохеньский Ю. Сто суеверий. М.: Прогресс, 1993. - с.120-123).

(и) Спочатку при будові Вавілонської вежі все було в певному порядку, порядок був навіть надто великий, дуже багато уваги зверталось на дороговкази, перекладачів, робітничі житла й шляхи сполучення, наче б попереду були цілі століття можливостей вільної праці. Тодішня панівна думка доходила аж до того, що, мовляв, треба будувати скільки можна повільніше; а вже не треба було дуже зловживати цією думкою, щоб взагалі стали боятися самого початку закладання фундаменту. Аргументувалося це власне так: істотна в усьому підприємстві ідея побудови такої вежі, що сягає неба. Усе інше поряд з цією ідеєю другорядне. Ідея, раз усвідомлена в своїй величі, вже не може зникнути; як довго існують люди, так само довго існуватиме й сильне бажання вивершити будову вежі. Але в цьому відношенні не треба турбуватися за майбутнє, навпаки, людське знання підноситься, будівельне мистецтво прогресувало й прогресуватиме далі, праця, на яку ми потребуємо одного року, сто літ пізніше може бути виконана за півроку, та ще й ліпше, міцніше. Отже, чому вже сьогодні напружуватися до краю? Це мало б сенс лише тоді, коли б можна сподіватися спорудити вежу за життя одного покоління. Але такого ніяк не можна сподіватися. Скоріше можна думати, що наступне покоління з своїми вдосконаленими знаннями вважатиме працю попереднього покоління поганою й знесе будівлю, щоб почати нову. Такі думки ослаблювали сили, і тому більше, ніж за будову вежі, турбувалися будовою робітничого міста. Кожне земляцтво хотіло мати найліпші дільниці, з того виникали суперечки, що розгорялися до кривавих боїв. Бої не припинялися, для керівників вони були новим аргументом за те, що з огляду на брак потрібної концентрації вежу треба будувати дуже повільно або, ще краще, після встановлення загального миру. Та час минав не лише в боях; у паузах покращували місто, з чого поставала нова заздрість і нові бої. Так сплив час першого покоління, але жодне з наступних не було інакшим, тільки безупинно зростала вправність, а з нею й жадоба воювати. Дійшло до того, що вже друге чи третє покоління пізнало безглуздість побудови вежі до неба, але занадто вже були сильні зв'язки, щоб покинути місто. Усі легенди й пісні, що постали в цьому місті, сповнені тугою за тим прореченим днем, коли велетенський кулак розтрощить місто п'ятьма вдарами, що з короткими паузами слідуватимуть один за одним. Тому й має місто в гербі кулак (Кафка Ф. Герб міста. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №3-4. - с.147-148).

13. Проаналізуйте ситуацію:

Суд звинувачував Імельду Маркос (удову бувшого президента Філіпін), що вона разом зі своїм чоловіком (до його повалення як президента) перевели з державної скарбниці на рахунки зарубіжних банків 222 млн. дол. Проте Імельду Маркос суд присяжних виправдав.

Прокуратура зібрала вбивчі матеріали проти проти Маркоса (і в цьому відношенні справедливість взяла гору). Але президента від участі в процесі звільнила смерть. Обвинувач вважав, що усі ці зібрані матеріали автоматично спрацюють і проти його дружини - Імельди Маркос. Чого вартий лише перелік придбанних нею діамантів порівняно із зарплатою президентського подружжя...

Адвокат зреагував так: купувати діаманти - це ще не злочин. Де докази того, що Імельда знала про те, що гроші крадені? „Не могла не знати”, - це не доказ, а умовивід... Адвокат відмовився від виклику свідків захисту і закінчив свою промову, розкривши перед присяжними долоні: життя мого клієнта у ваших руках. (Газета „Правда” від 26 серпня 1990 р.).

14. Проаналізуйте і критично оцініть запропоновані аргументації:

(а)... Ферл голосоно сказав:

- Ваша Святість, це золото отримане зі згубного джерела.

Поніц йому заперечив:

- Троянди виростають із грязі, Ваша Святість. [...] Подумайте, адже ви нічого не втратите, якщо звільните цього язичника, а золотом, що отримаєте в обмін за нього, ви зможете прикрасити домовини своїх священних духів. І навіть якщо припустити, що золоту споконвічно притаманне зло, то цей нікчемний метал відразу очиститься від скверни, якщо його використовувати з такою благочестивою метою. (Айзек Азимов. Фонд. - К.: „Хельг” ЛТД. МП „Каннон”, 1992. - с.115).

(б) Співробітники Гарвардської медичної школи, досліджуючи мишей, довели, що материнський інстинкт залежить від гена, який вони назвали fosB. Миші, вирощені з дефектним геном материнства, не звертають уваги на своє потомство, прирікаючи його до голодної смерті.

Ген fosB являє собою складене ціле, що включає інші гени, які відповідають за реакцію на подразники оточуючого середовища. У миші - це реакція на образ і запах потомства. Спираючись на загальні закономірності генної структури ссавців, фахівці припускають, що схожий ген наявний і у людини. Це відкриття підтверджує тезу вчених: поведінка індивіда визначається на молекулярному рівні" (Газета „Всеукраинские ведомости” від 28 січня 1997 р.).

(в) - І Іоанном Златоустом сказано, що Христос ніколи не сміявся!

- Ніщо в його людській натурі йому не заважало, - заперечив Вільгельм.

- Бо сміх, як вчать богослови, притаманний людству.

- Хоча і міг, проте не написано, щоб сміявся, - рішуче перебив його Хорхе цитатою із Петра Співця.

- Їж, печеня готова, - прошепотів Вільгельм.

- Яка? - запитав Хорхе, очевидно думаючи, що принесли нове блюдо.

- Ці слова, згідно Амвросію, промовив Св. Лаврентій, коли його мучили на розпеченій решітці, і переконував катів перевернути його на інший бік [...] - сказав Вільгельм із самим святим виглядом.

- Отже, Св. Лаврентій полюбляв жарт і сам вмів жартувати - хоча б для того, щоб торжествувати над ворогами.

- І це доводить, що сміх - це річ, що наближає до смерті і до тілесного розкладу, - прогарчав розлючений Хорхе.

Треба зазначити, це була відповідь бездоганного логіка (Умберто Эко. Маятник Фуко. - К.: Фіта, 1995. - с.49).

(г) „Шинель”, „Доктор Джекіл і містер Хайд” (Стівенсон) і „Перевтілення” (Кафка) - всі три твори звичайно називаються фантастичними. З моєї точки зору, будь-який видатний художній твір є фантастичною історією остільки, оскільки він відображає унікальний світ унікальної особи. Та коли люди називають ці три оповідання фантастичними, вони мають на увазі лише те, що предмет зображення в них відхиляється від того, що звичайно зветься реальністю. Тому давайте розглянемо, що є р е а л ь н і с т ь, аби з'ясувати, в який спосіб і в якій мірі так звані фантастичні оповідання відступають від неї.

Візьмемо представників трьох людських типів, що подорожують однією місцевістю. Перший - городянин, котрий чесно заробив відпустку. Другий - професійний ботанік. Третій - місцевий фермер. Перший, городянин, - „реаліст”, розсудливий педант: у деревах він бачить д е р е в а і знає зі своєї мапи, що шлях, яким він мандрує, це хороша нова дорога до Ньютона, де є харчевня, яку порадив йому його колега. Ботанік роздивляється довкола й бачить оточення в дуже точних термінах світу рослин, у точній біологічній класифікації конкретних видів дерев і трав, квітів і голонасінних; для нього саме ц е є реальністю; для нього світ мандрівника-сухаря (який не може відрізнити дуба від в'яза) здається фантастичним, невиразним, химерним, неймовірним світом. Нарешті, світ місцевого фермера відрізняється від двох попередніх емоційністю і особовістю, оскільки він тут народився і виріс, знає кожну стежку і дерево, навіть кожну тінь від дерева на кожній стежці; і все це в найінтимнішому зв'язку з його щоденною працею, з дитинством, з тисячею дрібниць, котрих інші двоє - нудний подорожній і ботанік-таксономіст - просто не можуть знати в даному місці і в даний час. Наш фермер не знає відношення навколишньої рослинності до ботанічної концепції світу, а ботанік не знає нічого про значущість цього місця, про тік, про старе поле, про старий будинок під стріхою, які оживають від особистих спогадів того, хто народився тут.

Отже, ми маємо три різних світи трьох осіб, звичайних людей, котрі мають три відмінні р е а л ь н о с т і і, зрозуміло, ми могли б ввести ряд інших істот: сліпого з собакою, мисливця з собакою, собаку з хазяїном, маляра, котрий шукає краєвиду із заходом сонця, дівчину, в авто якої скінчилося пальне, - і в кожному випадку це був би світ, цілком відмінний від решти, оскільки найоб'єктивніші слов - д е р е в а, д о р о г а, к в і т к а, н е б о, т і к, д о щ - у кожного з них мають зовсім різні суб'єктивні конотації. Це суб'єктивне життя таке могутнє, що перетворює так зване об'єктивне існування на порожню і розчавлену шкаралупу. Єдиний спосіб повернутися до об'єктивної реальності - це взяти кілька особистих світів, ретельно їх перемішати, черпнути краплю цієї суміші й назвати її о б' є к т и в н о ю р е а л ь н і с т ю. В ній можна розкуштувати частину неймовірної нісенітниці, якщо хтось дивився на чудове поле, уявляючи замість нього прекрасну фабрику гудзиків чи бомб; та загалом ці божевільні частинки були б розчинені в краплі о б' є к т и в н о ї р е а л ь н о с т і, яку ми розглядаємо у нашій пробірці проти світла. Більше того, ця о б' є к т и в н а р е а л ь н і с т ь матиме те, що виходить за межі оптичних ілюзій та лабораторних експериментів. Вона матиме елементи поезії, високих емоцій, енергії, прагнення (і тут навіть гудзиковий король може знайти своє законне місце), жалю, гордощів, пристрастей - і бажання з'їсти товстого біфштекса в рекомендованій приятелем харчевні.

Отже, кажучи „р е а л ь н і с т ь”, ми насправді думаємо про те, що зібране в одній краплі, про середню вибірку із суміші мільйонів індивідуальностей. Саме в цьому сенсі я вживаю термін р е а л ь н і с т ь... (Владімір Набоков. „Франц Кафка”. - ж. „Всесвіт”. - 1993, №3-4, с.151-153).

(д) Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Гадаю, ви маєте рацію. В азіатського носорога два роги, в африканського - один...

Б а к а л і й н и к. Але пан казав навпаки. [...] В азіатського носорога один ріг, в африканського - два. І навпаки. [...]

В л а с н и к (до Бакалійниці). Ваш чоловік має рацію, в азіатського носорога два роги, в африканського повинно бути два, і навпаки. [...]

Б а к а л і й н и ц я (з вікна, до Літнього Добродія, Власника та Бакалійника). А може, вони обидва однакові. [...]

В л а с н и к (до Бакалійниці). Якщо в одного два роги, то в другого може бути тільки один.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Мабуть, в одного один ріг, а в другого два. [...]

Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Звідки ви знаєте, що в одного з двох носорогів два роги, а в другого один? І в якого саме?

Б а к а л і й н и ц я. Та він знає не більше, ніж ми.

Б е р а н ж е. По-перше, невідомо, чи їх було два. Я навіть гадаю, що був лиш один.

В л а с н и к. Припусиімо, що їх було два. Котрий же носоріг однорогий, азіатський?

Л і т н і й Д о б р о д і й. Ні, я гадаю, що два роги в африканського носорога.

В л а с н и к. Так котрий дворогий?

Б а к а л і й н и к. Тільки не африканський.

Б а к а л і й н и ц я. Ну й важко буде дошукатися.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Однак треба з'ясувати питання.

Л о г і к (виходячи з задуми). Панове, перепрошую за втручання. Питання полягає не в цьому. Дозвольте мені репрезентуватись...

Г о с п о д и н я (в сльозах). Це ж Логік!

В л а с н и к. Ох! Та це ж Логік!

Л і т н і й Д о б р о д і й (представивши Логіка Беранже). Це Логік, мій приятель.

Б е р а н ж е. Дуже потішений, пане.

Л о г і к (ведучи далі).... я Логік за фахом. Ось моє посвідчення. (Показує посвідчення).

Б е р а н ж е. Пане, це для мене велика честь.

Б а к а л і й н и к. Для нас це велика честь.

В л а с н и к. Тоді, пане Логік, будьте ласкаві, скажіть нам, африканський носоріг однорогий...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Чи дворогий...

Б а к а л і й н и ц я. І чи два роги в азіатського носорога.

Б а к а л і й н и к. Чи, може, один.

Л о г і к. Але насправді питання полягає не в цьому. Ось що я мушу визначити.

Б а к а л і й н и к. А нам хотілося б знати саме це.

Л о г і к. Панове, дайте мені сказати.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Нехай уже каже. [...]

Л о г і к. Ось дивіться, суперечка постала з питання, від якого ви несамохіть відхилилися. Бо спочатку ви питали, чи другий носоріг той самий, що й перше був, чи ні. Ось на що треба дати відповідь.

Б е р а н ж е. А як?

Л о г і к. Отак: ви двічі могли бачити того самого носорога з одним рогом...

Б а к а л і й н и к (повторюючи, ніби щоб краще зрозуміти). Двічі того самого носорога.

В л а с н и к (теж повторюючи). З одним рогом.

Л о г і к (ведучи далі). І теж двічі ви могли бачити того самого носорога з двома рогами.

Л і т н і й Д о б р о д і й (повторюючи). Одного носорога з двома рогами, двічі...

Л о г і к. Отак воно. Також ви могли бачити першого носорога з одним рогом, а потім другого теж з одним рогом.

Б а к а л і й н и ц я (з вікна). Ха-ха...

Л о г і к. А також першого носорога з двома рогами і другого носорога з двома рогами.

В л а с н и к. Точно.

Л о г і к. А тепер: якщо ви бачили...

Б а к а л і й н и к. Якщо ми бачили...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Так, якщо ми бачили...

Л о г і к. Якщо ви бачили першого разу носорога з двома рогами...

В л а с н и к. З двома рогами...

Л о г і к. ... А другого разу носорога з одним рогом...

Б а к а л і й н и к. З одним рогом.

Л о г і к. То й це не буде розв'язком.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Все це не буде розв'язком.

В л а с н и к. Чому?

Б а к а л і й н и ц я. А! Ось воно... Нічого не втямлю. [...]

Л о г і к. В дійсності могло бути й таке: відтоді, як ми бачили першого носорога, він утратив один свій ріг, і той, що пробіг удруге, - той самий, що й перший.

Б е р а н ж е. Я розумію, але...

Л і т н і й Д о б р о д і й (уриваючи Беранже). Не заважайте.

Л о г і к. А може бути, що обидва носороги з двома рогами, і кожен утратив по одному.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Може бути.

В л а с н и к. Авжеж, може бути.

Б а к а л і й н и к. Чом би ні!

Б е р а н ж е. Так, проте...

Л і т н і й Д о б р о д і й (до Беранже). Не заважайте.

Л о г і к. Як би ви могли довести, що той носоріг, якого ви бачили першого разу з одним рогом, азіатський або африканський...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Азіатський або африканський...

Л о г і к. А другого разу носорога з двома рогами...

Л і т н і й Д о б р о д і й. З двома рогами!

Л о г і к. І що він був, байдуже, африканський чи азіатський...

Б а к а л і й н и к. Африканський чи азіатський...

Л о г і к (доводячи далі). То ми вже могли б зробити висновок, що мали справу з двома різним носорогами, бо малоймовірно, щоб майже на очах за кілька хвилин на носі в носорога міг вирости другий ріг...

Л і т н і й Д о б р о д і й. Так, малоймовірно.

Л о г і к (пишаючись своїм доведенням). І з цього виходить, що один носоріг був азіатський або африканський.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Азіатський або африканський.

Л о г і к. А другий - африканський або азіатський.

В л а с н и к. Африканський або азіатський.

Б а к а л і й н и к. Так, так.

Л о г і к. Бо це б суперечило нормальній логіці, одна істота не може народитись одночасно в двох місцях...

Л і т н і й Д о б р о д і й. І навіть послідовно.

Л о г і к (до Літнього Добродія). Ось що треба було довести.

Б е р а н ж е (до Логіка). Це ж очевидно, але воно не розв'язує питання.

Л о г і к (до Беранже, всміхаючись трохи зверхньо). Звичайно, любий пане, та лише в такий спосіб питання ставиться правильно.

Л і т н і й Д о б р о д і й. Ось що може логіка.

Л о г і к (знявши капелюха). На все добре, панове (Повертається й виходить ліворуч) [...]

Л і т н і й Д о б р о д і й. На все добре, панове (Піднявши капелюха, йде за Логіком).

Б а к а л і й н и к. Може, це й логіка. [...]

Б а к а л і й н и к (ведучи далі). Може, це й логіка, проте чи можемо ми допустити, щоб наших котів у нас на очах чавили носороги - однорогі чи то дворогі, хай там азіатські чи африканські? [...]

В л а с н и к. Він таки правду каже! Хіба ми допустимо, щоб наших котів чавили носороги або ще невідомо хто?!

Б а к а л і й н и к. Ми цього не дозволимо!

(Ежен Йонеско. Носороги // Французька п'єса ХХ століття. Театральний авангард. - К.: „Основи”, 1993. - с.458-461).

Технологія виконання роботи

Завдання 1. Зареєструватися в локальній мережі.

1) Включити комп’ютер

2) У діалоговому вікні Вхід в систему у полі Пользователь ввести групу та номер за списком групи, у форматі а у полі Пароль ввести стандартний пароль входу 555, приклад:

Пользователь epb_31_18

Пароль 555

Вход в Terminus

3) На пропозицію системи змінити пароль, ввести власний пароль з кількістю символів не менше 3, враховуючи чутливість паролю до регістру, тобто lucky, Lucky, lucky – це різні паролі (краще вибрати числовий пароль, наприклад дату народження 25051995 чи ін.)

4) Відкрити вікно програми Мій комп’ютер та записати до звіту назву мереженого диску і його об’єм.

5) На власному диску створити папку з назвою ПР <власне прізвище> та ярлик для папки викладача.

6) Перевірити роботу ярлика і у папці викладача клацнути на ярлику Техніка безпеки.

7) Ознайомитися із змістом розділу для студентів і здати залік.

Завдання 2. Розмістити перед собою клавіатуру, повторити назви груп клавіш клавіатури (Див. Теоретичну довідку до ПР1) та призначення окремих клавіш, а саме: Enter, Esc, Tab, CapsLock, Shift, Ctrl, Alt, Backspace, Delete(Del), Ins, Insert, Num Lock, Print screen, Home, End, Page Up(PgUp), Page Down(PgDn), Pause, Break, Scroll Lock і помістити у звіт таблицю:

 

Назва клавіші	Призначення
Enter
…
Scroll Lock

Завдання 3. Скопіювати на робочий стіл папку KEY, відкрити її, запустити на виконання файл Key.exe, вибрати перший рівень, натиснути СТАРТ та виконати вправу і записати результат швидкість роботи на клавіатурі =кількість символів за хвилину, добре якщо V=120c/хв). Для вивчення клавіатури можна скористатися програмою «Stamina».

Завдання 4. З наведеної нижче таблиці вибрати два десяткові числа за варіантом, що відповідає номеру у списку групи та виконати переведення десяткових чисел у 2-у сч, 8-у сч, 16-у сч різними способами:

1) діленням на 2;

2) за схемою А₁₀ → А₈ → А₂ (застосувати правило тріад);

3) за схемою А₁₀ → А₁₆ → А₂ (застосувати правило тетрад)_;

4) Зробити перевірку зворотнім переведенням двійкових чисел у десяткову систему числення.

5) Виконати додавання, множення, віднімання та ділення над заданими числами у двійковій системі числення (з точністю до 4 знаків у дробовій частині) і у десятковій системі числення (ділення до 2 знаків у дробовій частині) та зробити перевірку.

 

№з/п	1-е число	2-е число		№з/п	1-е число	2-е число

 

Завдання 5. Використовуючи системи кодування ASCII та Windows 1251, записати код свого прізвища, ім’я та по-батькові і визначити необхідний для збереження об’єм пам’яті. Як зміниться об’єм пам’яті при використанні системи кодування UNICODE?

Завдання 6. Визначити об’єм пам’яті, який займе при двійковому кодуванні кольорова картинка розміром 5 х 6 см при використанні системи кодування RGB та при використанні системи кодування CMYK, якщо в кожному квадратному сантиметрі міститься 24 х 24 точки. Обчислити роздільну здатність монітора.

Завдання 7. Помістити у звіт відповіді на контрольні запитання.

Завдання 8. По закінченню роботи вийти з сеансу: Пуск → Завершення сеансу …

Запитання до захисту практичної роботи

1. Яка конфігурація ПК, розміщеного на вашому робочому місці?

2. На які групи розподілені клавіші на клавіатурі?

3. Як переключаються регістри для введення верхніх і нижніх символів на клавішах?

4. Як увімкнути цифрову клавіатуру?

5. Як ввести символ „і”, символ ”ї” та символ „є” при українській розкладці клавіатури?

6. Якою клавішею вилучити символ зліва від курсору, справа від курсору?

7. Як називаються символи _, @, &, ”, ’, `, ~, ^,№, #? Як ввести ці символи?

8. Якими одиницями вимірюється довжина двійкового коду?

9. Скількома байтами кодується символ у системах кодування ASCII, Windows 1251 та UNICODE?

10. Яку мінімальну основу повинна мати система числення, якщо в ній можна записати числа: 341, 123, 222, 101?

11. * Коли 2*2=100? Коли 2*2=11? Коли 2*3=11? Коли 3*3=13? Коли 10 число непарне?

12. *Відгадати загадкову біографію одного дивака-математика, яка починалася словами: «Я закінчив курс університету в 44 роки. Через рік, 100-річною молодою людиною, я оженився на 34-річній дівчині. Незначна різниця у віці – всього 11 років – сприяла тому, що ми жили спільними інтересами і мріями. Через певний час у мене вже була і маленька сім’я з 10 дітей. В місяць я отримував лише 200 рублів, із яких 1/10 доводилося віддавати сестрі, так що ми з дітьми жили на 130 рублів» і т.д. Чим пояснити дивні протиріччя в числах цього уривку?