Завдання 3. Прочитавши текст, поміркуйте про вродженість і набутість емоцій.

Чи існують природжені емоції? Такі емоції існують, бо вони є в будь-якого складного живого організму: радість, сум, гнів, страх (це притаманно і тваринам). Отже, найпростіші біологічні емоції, пов’язані із задоволенням органічних потреб людини, тому стресові стани і настрої, викликані задоволенням чи незадоволенням біологічних потреб, можна вважати природженими в людини й тварини. Але це далеко не всі емоції, притаманні людині, тоді які емоції набуті?

Які емоції можна вважати набутими? До набутих емоцій належать насамперед почуття, а також пристрасті, почасти – настрої, афекти й стреси. Почуття – переживання, що асоціюються з людьми, предметами і подіями; такі асоціації набуваються за життя і залежать від індивідуального досвіду людини. Оскільки пристрасті – це надмірно виражені, некеровані почуття, то у своїй основі вони є також набутими. Проте сила і стійкість пристрастей залежать від особливостей людини, що мають генетичну, біологічну природу (сила темпераменту, особливість нервової системи, стан організму на певний момент), тому цей вид емоцій може бути біологічно зумовленим. Те саме можна сказати про афекти, частина яких може бути вродженою, частина – набутою, вони можуть виникати в умовах, пов’язаних із задоволенням і біологічних, і соціально-культурних потреб людини. Крім того, вияв афектів залежить від виховання і культури людини.

Складніше з настроями: настрій може залежати від фізичного стану людини, тоді таке емоційне переживання виступає як біологічно зумовлене; настрій більшою мірою залежить від психічної настройки людини (здорова людина може бути у поганому настрої), тому складно стверджувати – чи є настрій біологічним або психологічно зумовленим чинником, тим більше – вродженим чи набутим. Якщо людина має сильну волю, контролює свій настрій, то її настрій є набутим, але якщо людина не в змозі керувати своїм настроєм, то настрій її характеризується як біологічно зумовлений, тобто деякою мірою вроджений.

Отже, частина емоцій пов’язана з роботою організму, причому як умови виникнення, так і форми проявлення цих емоцій в людини є вродженими. У такому випадку йдеться про емоції, що регулюють життєдіяльність організму. Інші емоції, а таких у людини більшість, – переживання, набуті в результаті досвіду. Це стосується особливо вищих емоцій – почуттів, пристрастей, стресів.

Завдання 4. Прочитавши текст, дайте відповідь на запитання: як виникають і змінюються почуття людини? яка динаміка емоційних станів?

Як виникають і змінюються почуття людини? Виникнення чи зміна почуттів людини має системний, комплексний характер, і якщо ми знаємо, що якесь нове почуття в людини виникло чи суттєво змінилося старе, відоме почуття, ми вправі очікувати і відповідних змін в інших почуттях людини по відношенню до певного об’єкта (з’являється почуття ненависті, разом з ним виникає й роздратованість, неприязнь, гнів, відраза до відповідного об’єкта; поряд із зникненням кохання щезає і почуття поваги до тієї людини).

Яка динаміка емоційних станів?

Параметри емоцій в динаміці (у напрямку до зменшення):

За тривалістю (існуванням переживання і його впливом на психіку людини): почуття (найдовші), пристрасть, настрій, біологічні емоції, стрес, афект.

За силою (інтенсивністю внутрішнього переживання): стрес (найсильніший), афект, пристрасть, почуття, біологічні емоції, настрій.

За періодичністю виникнення (за частотою): настрої, біологічні емоції.

За швидкістю переходу від одного емоційного стану до інших характеризуються всі емоції, які можуть виникати й зникати або переходити у протилежні емоційні стани: задоволення-незадоволення, афект, почуття, пристрасті можуть виникати, загострюватися, послаблюватися, зникати. Почуття можуть переходити у свою протилежність: любов – байдужість або ненависть. Отже, умовно за швидкістю виникнення та змінення емоції розташовують так: пристрасті, почуття, настрої, стреси, афекти.

Можна собі уявити і типову динаміку циклічних змін емоції: спочатку емоція поступово починає наростати, досягаючи через деякий час максимальної величини (жодна емоція не в змозі протягом тривалого часу утримуватися на високому постійному рівні), потім спостерігаємо зменшення величини емоції і зникання її.

Завдання 5. Відповівши на запитання тесту, ви зможете узнати, наскільки агресивна ваша поведінка.

«1. Я стою в очереди в кассу универсама, над которой висит табличка с надписью: «Не более 10 покупок».

А. Я читаю журнал, чтобы провести время.

Б. Я осматриваю тележки стоящих впереди меня, чтобы выяснить, нет ли у кого-нибудь более 10 покупок.

2. Мой друг (подруга) собирается сделать мне подарок на день рождения.

А. Я предпочитаю выбирать подарок самостоятельно.

Б. Я предпочитаю получить сюрприз.

3. Мой собеседник говорит очень медленно.

А. Я всё время пытаюсь закончить его фразы.

Б. Я терпеливо жду, пока он закончит говорить.

4. Со мной обращаются несправедливо.

А. Я обычно быстро забываю об этом.

Б. Я, как правило, часами продолжаю думать об этом.

5. В парикмахерской меня подстригли значительно короче, чем хотелось.

А. Я говорю мастеру, что он работает из рук вон плохо.

Б. Я считаю, что не следует особо расстраиваться, так как волосы быстро отрастут, но в следующий раз надо точнее объяснить мастеру, чего я хочу.

6. Я еду в машине на переднем сиденье в качестве пассажира.

А. Я пользуюсь возможностью полюбоваться пейзажем.

Б. Я стараюсь следить за дорогой и замечать препятствия впереди.

7. Иногда мне приходится работать с некомпетентными людьми.

А. Я концентрирую внимание на своей части работы.

Б. Мне действует на нервы необходимость мириться с неумелостью моего напарника.

8. Меня толкают в магазине.

А. Я считаю это случайностью.

Б. Меня раздражает неловкость толкнувшего меня покупателя.

9. На вечеринке один из гостей полностью завладел разговором и не даёт никому вставить ни словечка.

А. Я ищу возможность поставить его на место.

Б. Я перехожу к другой группе гостей.

10. Необходимо выполнить очень важную работу.

А. Я предпочитаю сделать её лично.

Б. Я зову на помощь своих друзей и коллег.

11. Мои поступки подвергаются критике.

А. Я чувствую раздражение.

Б. Я пытаюсь понять, справедлива ли критика.

12. Водитель, едущий впереди, всё время загораживает мне дорогу.

А. Обычно в таких случаях я мигаю фарами и нажимаю на клаксон.

Б. Я стараюсь отстать от такого водителя.

13. Я вижу на улице толстяка.

А. Я удивляюсь, почему у людей с подобной фигурой полностью отсутствует самодисциплина.

Б. Я думаю, что у него не всё в порядке с обменом веществ или есть какие-то психологические проблемы.

14. Бывали случаи, что я очень сильно сердился.

А. Мне всегда удавалось остановиться в тот момент, когда я был близок к тому, чтобы ударить рассердившего меня человека.

Б. Было несколько случаев, когда я бил и толкал рассердившего меня человека.

15. Я вспоминаю нечто, рассердившее меня в прошлом.

А. Я снова начинаю сильно сердиться.

Б. Воспоминания не вызывают у меня столь сильного гнева, какой был при самом событии».

Як оцінити ступінь вашої агресивності? На підставі цього тесту не можна сказати, чи ваша агресивність негативно впливатиме на здоров’я, але можна зробити висновки, чи варто вам прагнути утримуватися від ворожих по відношенню до оточуючих думок. Запитання 1, 2, 6, 10 і 13 призначені для виявлення ступеня вашого скептицизму, тобто недовірливого ставлення до людей та їх намірів або як нахил постійно стояти на сторожі своїх інтересів. Якщо серед обраних вами відповідей є 1 б, 2 а, 6 б, 10 а, 13 а, у будь-якому випадку не менш двох з них, то рівень вашого скептицизму досить високий.

Запитання 4, 7, 8, 11, 15 призначені для оцінки вашої гнівливості, тобто нахилу сердитися і дратуватися, реагуючи на життєві негаразди. Якщо серед обраних вами відповідей є 4 б, 7 б, 8 б, 11 а, 15 а або не менше двох з них, то у вас значний нахил відчувати гнів, обурення.

Запитання 3, 5, 9, 12 і 14 призначені для оцінки ступеня вашої агресивності, тобто нахилу виражати свій гнів вербально або за допомогою фізичної сили. Людина з високим ступенем агресивності, радше, вибере варіанти відповідей 3 а, 5 а, 9 а, 12 а, 14 б, у будь-якому випадку не менше двох з указаних (Квинн В. Прикладная психология. – СПб: Питер, 2001. – С. 266–267).