Моделювання як інструмент прикладної лінгвістики"Розподіліть кожну задачу, яку ви вивчаєте на стільки частин, на скільки ви зможете і на скільки це вам потрібно, щоб їх можна було легко вирішити". Р. Декарт Модель - це логічна конструкція, яка відтворює характеристики об'єкта. Модель - це система, яка відображає або відтворює об'єкт, вона може заміщати його і надавати нову інформацію про цей об'єкт. Модель відображає не тільки реальні об'єктивні якості об'єкта, але й нашу точку зору на об'єкт, ті вимоги до відповідності моделі модельованому об'єкту, які ми завжди пред'являємо. Абстрактний об'єкт є узагальненням багатьох можливих моделей даного конкретного об'єкта, тобто інваріантом цих моделей. Модель, як правило, повністю піддається формалізації та операціоналізації. Модель обов'язково потрібно перевірити (верифікувати). Моделювання - це конструювання іншого об'єкта (реального або уявного), який є ізоморфним (повна взаємна відповідність) даному об'єкту за суттєвими ознаками. Моделювання об'єкта - необхідний компонент його пізнання. При моделюванні кожен раз виділяються окремі ознаки об'єкта, які потрібні для аналізу, тому ніяка модель не може бути повною і вичерпати всі ознаки об'єкта. Існує багато моделей одного і того ж модельованого об'єкта, це залежить від мети моделювання. Лінгвістичне моделювання обов'язково передбачає використання абстракції та ідеалізації. Поняття лінгвістичної моделі виникло у структурній лінгвістиці (3. Херріс, Ч. Хоккет) і почало широко використовуватися в 60-70-ті роки XX сторіччя в математичній лінгвістиці. За характерами об'єктів лінгвістичні моделі розподіляються на три групи: · моделі мовленнєвої діяльності людини, які імітують конкретні мовні процеси та явища; · моделі лінгвістичних досліджень, які імітують дослідницькі процедури об'єкта; · метамоделі, які імітують оцінку моделей мовленнєвої діяльності або моделі лінгвістичних досліджень. Моделі мовленнєвої діяльності можуть, з одного боку, імітувати вміння розрізняти правильне від неправильного у мові, а з іншого, імітувати вміння співвідносити зміст мовлення (план змісту) і форму (план вираження). Моделі мовленнєвої діяльності - це найважливіший тип суто лінгвістичних моделей. По відношенню до них дослідницькі моделі та метамоделі виконують допоміжну роль. Те, що у сучасній лінгвістиці називається терміном "модель", раніше називалося "теорія". Зараз вважається, що модель - це така теорія, яка достатньо повно викладена й формалізована (в ідеалі будь-яка модель повинна допускати комп'ютерну реалізацію). Іншими словами, модель - це зразок, який є стандартом для подальшого відтворення, це типова схема якоїсь структури чи відношень між елементами структури, це парадигма організації класу лінгвістичних одиниць або їх сукупності. Конструювання моделі - це не тільки один із засобів відображення мовних явищ і процесів, але й об'єктивний практичний критерій перевірки (верифікації) правильності наших знань про мову. Таким чином, лінгвістичне моделювання - це засіб поглиблення пізнання механізмів мовленнєвої діяльності для повного розкриття суті мови. 2.1 Моделювання у мові «…естественный язык оказывается изумительно совершенным орудием, которое позволяет добиться полного взаимопонимания относительно самых сложных понятий, и в любых ситуациях.»
Теми для обговорення: 1.Можливості моделювання у мові. 2.Сфери моделювання у мові.
Ключові слова: системність мови, структурність мови, моделювання, модель, мовна система, моделювання, мовленнєва діяльність, природний світ, мовна діяльність, мовний механізм, мовні твори.
Системність мови полягає у цілісності взаємозв'язків між мовними елементами, які відображають найбільш суттєві ознаки внутрішніх і зовнішніх зв'язків мовного об'єкту. Структурність мови полягає у засобі організації мовної системи, відносин і зв'язків між її елементами. Внаслідок того, що мова системна і структурна, можна будувати модель, тобто такі конструкції в яких відтворюється та чи інша реальність, які складаються із взаємозв'язаних елементів, функціонуючих як одне ціле. Мовна система - це система, яка поряд з системними фактами і явищами допускає використання несистемних фактів і явищ, оскільки вона пов'язана з іншими системами. Мовна система - це ієрархічно організована і певним чином упорядкована цільність взаємопов'язаних систем і підсистем (фонетичної, семантичної, граматичної), які знаходяться у парадигматичних і синтагматичних відношеннях. Системність і структурність дозволяють стверджувати, що у мовній системі можливе моделювання. Природний світ відображається у мові і моделюється тільки тоді, коли він представлений у вигляді мовних творів (текстів). Мова ж проявляється у функціонуванні у мовленнєвій діяльності (звичайне спілкування, переклад, навчання мові), а отже моделюються і різні типи мовленнєвої діяльності (моделі розуміння, породження тексту, моделі перекладу, інтелектуальні системи, які використовують діалог на природній мові). Таким чином, особливістю мовного моделювання є те, що моделюється і картина світу, яку мова представляє, і мовна діяльність, в якій мова функціонує, і мовний механізм, який управляє правилами створення слів, побудови речень, тексту, і мовні твори, які є результатами мовної діяльності. Але ж як моделювати мовний продукт, коли відомо тільки те, що на вході і на виході? Моделювання дозволяє перенести особливості побудови моделі на об'єкт, оскільки вона (модель) повторює поведінку об'єкту моделювання га його структуру. Моделюються ті характеристики лінгвістичного об'єкту, які пов'язані зі структурною його організацією. Якщо визнати, що з функціональної точки зору прикладна лінгвістика "наукова дисципліна, в якій вивчаються і розробляються засоби оптимізації функціонування мови" [1], тоді можна в загальному вигляді представити можливості використання лінгвістичних знань, а тобто і можливості їх моделювання (рис.1).
Рис.1. Схема проблемних областей прикладної лінгвістики Особливість прикладного опису полягає у тому, що він орієнтується на конкретні умови, а не на всю мову в цілому. Якщо ж визнати, що найважливішим для прикладного використання лінгвістичних знань є оптимізація, тоді оптимізується, тобто моделюється, такий мовний компонент, який потрібен для вирішення конкретної поставленої проблеми, а модель як результат представлення конкретного мовного компонента виявляється тільки одним з етапів прикладного опису, повна схема якого за Барановим А. М. виглядає так: 1) складання технічного завдання; 2) аналіз проблемної області; 3) вибір засобів опису проблемної області; 4) моделювання проблемної області; 5) верифікація результату.
Завдання 1. Поясніть, що дозволяє говорити про системність і структурність мови. "Мова є самодостатньою системою, як живий організм, вона розвивається і вдосконалюється відповідно до потреб суспільства, яке вона покликана обслуговувати. Узагальнена й абстрагована від поодиноких конкретних ситуацій мова подібна до математики і застосовується в будь-якій галузі діяльності людини з тією, однак, різницею, що в системі математики цифрою є тільки одна ознака - кількісна, у системі мови слова мають кілька різних ознак. Система є упорядкованою множиною, сукупністю об'єднаних об'єктів (понять, між якими існують певні структурні зв'язки й відношення, організовані в одне ціле). Саме цими зв'язками і відношеннями між елементами система відрізняється від звичайного кількісного набору тих самих понять. Структурні відношення між елементами системи легко відділяються від елементів системи, що особливо важливо для семасіологічних досліджень. Так, голова людини є такою ж важливою частиною серед інших частин тіла людини, як голова сім'і - щодо інших членів тієї самої сім'ї. Отже, йдеться про певні відношення між елементами системи, а не про самі елементи: (голова) структури і вся людина - поняття різні, а значення - інваріантне, бо структурні відношення між елементами ті самі... Протиставлятися можуть лише однорідні елементи системи за диференційною ознакою: частини тіла людини, члени однієї сім'ї тощо. (Свого часу Н. Трубецькой, розробляючи основи опозиції у фонології, зазначив, що не можна протиставляти чорнильницю волевиявленню, оскільки вони не мають спільної основи. Ці найважливіші положення оікпи ці й стосуються не лише фонології, а й усіх рівнів структури мови і і men мі ісред семасіології... Справді, у дослідженнях значення слова стало вже традицією протиставляти об'єкти, поняття, у яких немає спільної основи, і робити висновки про різні значення слова - полісемію. Так, А. Уфімцева порівнює, тобто протиставляє "train" (поїзд) і "train of thoughts" (низка думок). Однак протиставлення понять виявляє інваріантну сему та сама кількість вагонів поїзда відрізняється від кількості окремих вагонів: 1) train "шлейф (плаття)", тобто та частина сукні, що тягнеться, і 2) the prince and his train "почет" - люди, що тягнуться за принцем і т. д. 3) funeral train "похоронна процесія" - люди, що йдуть за святі a train of camels -"караван"; 5) a train of thoughts - низка, послідовність думок; 7) a train of misfortunes - ряд труднощів; 10) train bombing - (спец.) серія (хвиля) коливань, "килимове бомбардування" тощо" [3, с. 27-28].
Завдання 2. Поясніть, які якості притаманні мовним моделям. «Модель об'єкта - це опис об'єкта, який показує його якості, це спрощений варіант реального або вигаданого об'єкту. Модель - це засіб представлення знань. Вибір типу моделі та засобу її представлення залежать від мети моделювання. Для побудови будь-якої моделі потрібно вказати, для чого створюється модель, що вона допомагає вирішити, які якості об'єкта треба вважати суттєвими. В процесі створення модель може змінюватися, щоб досягти найадекватнішого відображення об'єкту. Назвемо основні особливості мовних моделей. 1. Дуалізм ситуації моделювання: є об'єкт, тобто те, що відтворюється у моделі, і є модель - те що, відтворює цей об'єкт. Специфічність мовної моделі полягає у тому, що мовна модель може відтворити і фізичний світ, навколо людини, і інтелектуальний, духовний його світ, і мовленнєві твори, які самі відтворюють (моделюють) ці світи. Системність того, що моделюється: мовні твори дійсно кожний раз відтворюють систему елементів якогось фрагменту дійсності або уявленого світу (міфи, казки), від дуже великого (космос) до дуже маленького (прохання відчинити двері). 2. Системність моделі: кожна мовна модель має структурний характер, складається з елементів, які пов'язані між собою системою різних відношень (текст и системність на фонетичному, лексичному, граматичному, синтаксичному, текстовому рівнях). 3. Дуалізм мовної моделі: кожна мовна модель - це єдність форми і змісту (тексти: лінійна форма для письмового тексту, зміст - його сутність). 4. Узагальнений і спрощений характер мовної моделі у порівнянні з об'єктом, який моделюється, пояснюється тим, що будь яка модель взагалі є узагальнюючим описом об'єкту (наприклад, узагальненість номінації: "книга" - це різні об'єкти, які об'єднані однією функцією)» [6, с. 100-112].
Завдання З. Поясніть, що дозволяє моделювати тезаурус: фонетичну, граматичну чи семантичну підсистеми мови. "Будем называть тезаурусом всякий словарь, который фиксирует семантические отношения между составляющими его единицами. При таком понимании под это определение подходят и все типы идеографических словарей и специальные тезаурусы - общетехнические и информационно-поисковые. Если в общепринятом определении последних снять терминологические и отраслевые ограничения, станет очевидно, что принципиальной разницы между общеязыковым и информационно-поисковым тезаурусом нет... Тезаурус является лексическим инструментом информационно-поисковых систем. Он состоит из контролируемого, но изменяемого словаря терминов, между которыми указаны смысловые связи; Такой словарь, исчерпывающим образом покрывая некоторую специфическую область знаний, представляет собой перечень дескрипторов и недескрипторов (вспомогательных терминов), который упорядочен по систематическому и алфавитному принципам и содержит указания на смысловые отношения между ними - как иерархического (родовидового), так и неиерархического типа. Упорядоченность двух родов - систематическая и алфавитная - отличает этот словарь от толкового и определяет главное структурное его свойство - наличие более чем одного входа. В самом деле, чтобы отыскать слово в обычном толковом словаре, мы можем использовать только его внешний облик, его написание, поскольку в таком словаре лишь один вход - алфавитный. Так, слово диссонирующий в словаре Ушакова находится между диссонировать и диссоциация и относится, согласно помете, к области музыки. Для выделения всех терминов, относящихся к музыкальной сфере в этом словаре, надо прочитать весь словарь. В тезаурусе же Касареса, например, это слово находится в ряду прилагательных в статье "Музыка", где с ним соседствуют - .мелодичный, гомофонический, консонирующий, созвучный, аккордный, гармонический, диатонический, полухроматический, энгармонический, полифонический, характерный, фугированный и т. д. Всего статья включает 508 слов, каждое из которых в своей дефиниции (во второй части словаря Касареса) содержит - либо в виде ключевого слова, либо в виде пометы - ссылки на понятие "музыка". Итак, тезаурус является приближенной интерпретацией лексической системы, ее усредненной и агрегированной моделью. Его использование именно в этом качестве, несмотря на неполноту модели, дает исследователю ряд преимуществ. Такое представление позволяет наблюдать уровневую организацию лексики и выявлять типы отношений, которые вне тезаурусной схемы остались бы не выраженными явно: имеются в виду ключевые слова и их роль в парцелляции семантических полей (дескрипторных статей) и ликвидации разрывности семантического пространства. В этом смысле говорят даже о "тезаурусном методе" в семантике, употребляя это понятие как синоним системного изучения лексики и семантики» [4, с. 148-171].
Завдання 4. Поясніть, що дозволяє моделювати метафорична модель. "В дескрипторной теории метафоры метафора описывается как множество кортежей сигнификативных и денотативных дескрипторов, представляющих, соответственно, область источника и область цели метафорической проекции. Так, метафора война законов представляется в дескрипторной теории метафоры в виде двухэлементного множества следующего типа: {<война>, Законодательная деятельность; законодательство}. Первый дескриптор - "война" - является сигнификативным, а вторые два - "законодательная деятельность", "законодательство" - денотативными. Тематически связанные поля сигнификативных дескрипторов являются "метафорическими моделями" (М-моделями). Например, сигнификативные дескрипторы, имеющие семантику военных действий, армии, образуют М-модель ВОИНЫ; дескрипторы, тематически связанные с родственными отношениями, формируют М-модель РОДСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИИ. По таким же основаниям выделяются М-модели ПЕРСОНИФИКАЦИИ, МЕХАНИЗМА, ОРГАНИЗМА, ПУТИ-ДОРОГИ (как части М-модели ПРОСТРАНСТВА) и ДВИЖЕНИЯ (как части М-модели ПРОСТРАНСТВА), ПОГОДЫ, ФАУНЫ, РАСТЕНИЯ-ДЕРЕВА, МЕДИЦИНЫ, РЕЛИГИИ-МИФОЛОГИИ, ТЕАТРА, ИГРЫ и др. Каждая М-модель описывается иерархически упорядоченными деревьями сигнификативных дескрипторов. В описании наиболее частотных метафор русского политического дискурса эпохи перестройки используется порядка пятидесяти М-моделей. Совокупность М-моделей, использующихся в данном дискурсе, образует "метафорику";данного дискурса. Часть из этих М-моделей типичны для данного дискурса, формируют его как таковой, как специфический и отличающийся от других типов дискурсов. Один из параметров М-модели дает информацию о том, насколько "когнитивно нагруженными" оказываются сигнификативные дескрипторы М-модели. Чем больше сущностей области цели описывает М-модель, тем больше её потенциал в осмыслении явлений соответствующей проб» лемной области. Этот параметр можно назвать "денотативным разнообразием";М-модели (Д-разнообразием). Д-разнообразие можно определять количественно, выявляя, сколько приходится в среднем МП один сигнификативный дескриптор уникальных денотативных дескрипторов в множестве отображений (реализации) М-модели в дискурсе, при этом количество вхождений одного и того же дескриптора учитывать не следует. Например, по нашим данным, Д-разнообразие М-модели ФАУНЫ - 1,3269, М-модели РОДСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИЙ 2, а М-модели МЕХАНИЗМА - 1,904. Это означает, что в политическом дискурсе эпохи перестройки один сигнификативный дескриптор М-моделей МЕХАНИЗМА и РОДСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИЙ \\ иридием использовался для описания двух различных реалий политической и экономической жизни, а в М-модели ФАУНЫ - фактически только дли метафорического осмысления одного явления. Иными слонами, М-модели МЕХАНИЗМА и РОДСТВЕННЫХ ОТНОШЕНИЙ обладают большим потенциалом в метафорической интерпретации политических реалий, чем М-модель ФАУНЫ. Следует подчеркнуть, что это Д-разнообразие не обязательно связано с частотой употребления М-модели (хотя в данном случае абсолютная и относительная частота употребления М-модели МЕХАНИЗМА превосходит аналогичные значения М-модели ФАУНЫ). По сути параметр Д-разнообразия представляет собой важнейшую характеристику метафорической модели как таковой: ВЛАСТЬ - ЭТО РУЛЬ, ВЛАСТЬ - ЭТО РЫЧАГ/РЫЧАГИ, ВЛАСТЬ -ЭТО ШТУРВАЛ, ДЕМОКРАТИЯ - ЭТО МЕХАНИЗМ, РЫНОК - ЭТО МЕХАНИЗМ, ОБЩЕСТВЕННОЕ МНЕНИЕ - ЭТО МАЯТНИК, ИСТОРИЯ - ЭТО ЧАСЫ, ГОСУДАРСТВО - ЭТО МЕХАНИЗМ/МАШИНА, ЧЕЛОВЕК - ЭТО ВИНТИК, КПСС - ЭТО ТОРМОЗ. Для модели ФАУНЫ таких проекций значительно меньше: НАРОД/ОБЩЕСТВО - ЭТО СТАДО, ЛЮДИ - ЭТО БАРАНЫ, РОССИЯ – ЭТО МЕДВЕДЬ, ПОЛИТИК/СТОРОННИК РАДИКАЛЬНЫХ ДЕЙСТВИЙ – ЭТО ЯСТРЕБ, МАФИЯ/ ПРЕСТУПНОСТЬ - ЭТО СПРУТ» [2, с. 33-44].
Завдання 5. Модель перекладу - це засіб представлення перекладу, тобто термін "модель" у даному випадку - це синонім терміна "теорія".Необхідність створення повної типології перекладу визначається практичними потребами науково-інформаційної діяльності.Поясніть різницю між моделями перекладу. «The transformational theories consist of many varieties which may have differentnames but they all have one common feature: the process of translation is regarded as transformation. According to the transformational approach translation is viewed as the transformation of objects and structures of the source language into those of the target. Within the group of theories which we include in the transformational approach a dividing line is sometimes drawn between transformations and equivalencies. In the transformational approach we shall distinguish three levels of substitutions morphological equivalenacies, lexical equivalenacies, and syntactic equivalencies and/or transformations. From the above you may conclude that according to the transformational approach translation is a set of multi-level replacements of a text in one language by a text in another governed by specific transformation rules. However, the transformational approach is insufficient - when the original text corresponds to one indivisible concept which is rendered by the translator as a text in another language also corresponding to the relevant indivisible concept. For instance, the translation of almost any piece of poetry cannot be explained by simple substitution of target, language words and word combinations for those of source language. This type of translation is characteristic of any text, written or spoken, rather than only for poetry or high-style prose and the denotative approach is an attempt to explain such translation cases. According to denotative approach the process of translation is not just mere substitution but consists of the following mental operations: ♦ translator reads (hears) a message in the source language; ♦ translator finds a denotatum and concept that correspond to this message; ♦ translator formulates a message in the target language relevant to the above denotatum and concept. According to communicational approach translation is a message sent by a translator to a particular user and the adequacy of translation depends on similarity of their background information rather than only on linguistic correctness. Naturally enough when communicating we inform others about something we know. That is in order to formulate a message, we use our system of interrelated data, which is called a thesaurus. We shall distinguish between two kinds of thesauruses in verbal communication: language thesau-rus and subject thesaurus. Language thesaurus is a system of our knowledge about the language which we use to formulate a message, whereas subject thesaurus is a system of our knowledge about the content of the message. Thus, in order to communicate, the message sender formulates the mental content of his or her message using subject thesaurus, encodes it using the verbal forms of language thesaurus, and conveys it to the message recipient, who decodes the message also using language thesaurus and interprets the message using subject thesaurus as well. This is a simple description of monolingual com-munication. One may note that the communicational approach pays special attention to the aspects of translation relating to the act of communication, whereas the translation process as such remains unspecified, and one may only presume that it proceeds either by a transformational or denotative path (see their relevant descriptions above). The transformational approach quite convincingly suggests that in any language there are certain regular syntactic, morphological, and word-building structures which may be successfully matched with their analogies in another language during translation. The denotative approach treats different languages as closed systems with specific relationships between formal and conceptual aspects, hence in the process of translation links between the forms of different languages are established via conceptual equivalence. The communicational approach highlights a very important aspect of translation - the matching of thesauruses. Translation may achieve its ultimate target of rendering a piece of information only if the translator knows the users' language and the subject matter of the translation well enough (i.e. if the translator's language and subject thesauruses are sufficiently complete)» [8, с. 40-43].
Задання 6. Які основні типи лінгвістичних моделей пропонує Партико З. В.?
Переважну більшість масивів одиниць мови можна подавати у формі баз даних. Тому теорія баз даних і практика їх використання мають для комп’ютерної лінгвістики першорядне значення. Крім того, дуже важливою є співвіднесеність слів з фрагментами реального світу (структуру такої будови знака висвітлено в попередніх темах). На цьому базується функціонування систем розуміння текстів. Для функціонування таких систем, зокрема робототехнічних, до кожного слова у словнику системи додають еталонний образ позначуваного ним фрагмента світу (наприклад, для розпізнавання коробок на складі — образ бруска). Прикладом програмно реалізованої моделі мови (для лексичного рівня) є інтегрована лексикографічна база даних «Словники України», укладена Українським мовно-інформаційним фондом HAНУ. Ця модель містить п'ять компонентів: орфографічний словник (зі словозмінною парадигмою кожного слова), орфоепічний словник, словник синонімів, фразеологічний словник і словник антонімів» [7, с. 192].
Задання 7. Чому істотного значення набуває форма запису інформації при роботі з мовним матеріалом? «Для комп'ютерного опрацювання інформація має бути представлена у придатній, доступній для "розуміння" комп'ютера формі. Відтак істотного значення набуває форма запису інформації, або, інакше, мова її запису. У КЛ розрізняють: 1) формалізацію внутрішню, або формалізацію самої мови і визначають її як вироблення формальних прийомів та методів аналізу й опису природної мови, та 2) формалізацію зовнішню, або формалізацію тексту (продукту аналізу й опису природної мови) і визначають останню як формалізацію вже здобутої інформації, витворення формальних засобів її представлення комп'ютеру. Інформація, записана у певній формі, перетворюється на дані або знання. В основі такого формалізованого запису інформації завжди лежить певна інформаційна модель тієї предметної галузі, якої стосується така інформація. Предметну галузь становить тематично однорідна ділянка дійсності - сфера природи, виробництва, громадського або приватного життя людини. Ступінь деталізації структурування предметної галузі залежить від конкретного завдання, яке ставить перед собою дослідник. Зауважимо принагідно, що будь-який мовний продукт уже становить певну інформаційну модель того об'єкта дійсності, який він називає або описує. Позначаючи особу словами мудрець, молодик, дівчинка, бородань, мовознавець, українець, киянин або ліберал, неформал, ми використовуємо різні інформаційні моделі найменування особи, вироблені в лексиконі сучасної української мови. Кожна з цих лексем своєю змістовою структурою вказує на різні ознаки особи: її зовнішність, рівень розумового розвитку, стать, вік, фах, національну належність, місце проживання, політичні чи естетичні уподобання, а їхня форма (письмова й звукова) засвідчує спосіб представлення в українській мові такої інформації про особу. Отже, будь-яка формалізація мовного матеріалу полягає у витворенні уже вторинних інформаційних моделей, а саме: формалізації для комп'ютера інформації, уже сформалізованої засобами природної мови для людини. Недарма, пригадаймо, людську мову й називають вторинною сигнальною системою на відміну від органів чуття як первинної сигнальної системи» [5, с. 15-16].
Задання 7. Які вимоги пред’являють до мовних моделей? «Для того, щоб модель дійсно служила аналогом натурного об'єкта, вона повинна відповідати певним вимогам до її побудови. Р.Г.Піотровський - автор теорії лінгвістичного автомата як універсальної комп'ютерної моделі оброблення текстової інформації - сформулював їх так: 1. Бути спрощеним аналогом, але не копією оригіналу. 2. Не бути складнішою за оригінал. Водночас застосування моделі дозволяє одержати потрібну інформацію про оригінал швидше за Інші прийоми його дослідження. 3. Побудова моделі має бути вільною від суперечностей (логічно коректною), вичерпною і гранично простою. Проте між цими трьома критеріями існує пріоритетна залежність: критерій коректності важливіший за критерії вичерпності та простоти, а критерій вичерпності істотніший за критерій простоти! Якщо існує кілька моделей з однаковими показниками всіх трьох перелічених критеріїв, то перевагу віддають тій з них, яка швидше діє, тобто дозволяє досліднику за коротший час одержати потрібну інформацію про оригінал. 4. Модель повинна мати універсальний характер, що дає змогу застосовувати її не до якогось конкретного об'єкта, а до певного класу натурних об'єктів. 5. Модель повинна мати пояснювальну силу, тобто здатність передбачувати, виявляти й пояснювати ще не реалізовані властивості оригіналу. 6. Модель мусить мати і евристичні (пошукові) властивості, тобто генерувати нові знання про оригінал» [5, с. 20].
Задання 9. Як наведений приклад пояснює можливість моделювання в фонетичній мовній підсистемі? У лінгвістиці потреба в моделюванні мовних об'єктів виникла разом з необхідністю їхнього опису та унаочнення для запису мовних повідомлень, обміну ними або для їхнього зберігання, а також з метою навчання мови. Отже, використовуючи певне письмо (графемний запис звукових повідомлень) або навчаючись мови з допомогою певних граматик, ми працюємо з лінгвістичними моделями, розрахованими на людське сприйняття мовної інформації. Такі, некомп'ютерні, моделі відповідають усім вимогам до моделей, створюваним для оброблення мовної інформації комп'ютером. Переконаємося в цьому на прикладі моделей системи приголосних у сучасній українській мові. Причому свідомо відберемо моделі, різні за способом побудови або графічного зображення. Традиційну, загальноприйняту і всім нам знайому ще зі шкільної лави модель подає в табличному вигляді (див. табл. 5) Г. П. Півторак у своїй статті "Приголосні звуки" в енциклопедії "Українська мова" (К., 2000, с. 485). 45 приголосних звуків, реалізованих у словах сучасної української мови, описано за рядом основних і додаткових ознак. Основні ознаки: місце, спосіб творення та наявність голосу; як додаткові ознаки виступають наявність шуму та твердість/м'якість. Отже, кожен з приголосних звуків у такій моделі постає як пучок перетину основних та додаткових ознак.
Таблиця 5. Класифікація приголосних звуків сучасної української мови (за моделлю Г.П.Півторака)
Запропонована модель узагальнення інформації пояснює, за якими формальними ознаками протиставляються один одному або об'єднуються приголосні звуки сучасної української мови, а разом з тим засвідчує нереалізовані можливості української фонетичної системи. Гіпотетичні (передбачувальні) властивості цієї моделі дають змогу встановити обмеження на реалізацію тих чи інших звуків, що їх накладає система сучасної української мови. Нереалізовані ресурси підсистеми приголосних звуків у поданому графічному варіанті моделі засвідчили пусті клітинки. Реальних приголосних звуків - 45, нереалізованих, але закладених в потенціалі цієї підсистеми - 75. Отже, потенціал підсистеми приголосних реалізовано у сучасній українській мові на 60%. Так, наприклад, передньоязикові щілинні приголосні реалізують опозицію і за дзвінкістю/глухістю, і за твердістю/м'якістю на відміну від губних щілинних, у яких опозиція за дзвінкістю/глухістю залишилася нереалізованою, пор.: ж:ж' та ж:ш з ф:ф'. Свого часу саме таблична модель упорядкування голосних звуків у межах коренів індоєвропейської прамови дала можливість Ф. де Сосюру виявити зниклі так звані "сонантні коефіцієнти", тобто звуки, які після голосних могли виступати як нескладотвірні сонанти, а в редукованому корені, тобто в корені, що втратив голосний, ставали складотвірними елементами. Згодом, у 1906-1907 рр .у після відкриття неситських документів з м.Богазкьой (Туреччина) і їхнього розшифрування такі фонеми було виявлено в хетській мові, якою були писані ці пам'ятки, - одній з найдавніших індоєвропейських мов, що мала писемність.
Рис.1. Кубічна (стереометрична) та деревна моделі російських губних приголосних (за Р.Г. Піотровським)
Можливі і інші графічні способи зображення моделей організації приголосних. Наприклад, Р.Г.Піотровський запропонував для системи приголосних сучасної російської мови стереометричний і "деревний" способи зображення таких мовних моделей. Згідно з першим кожна з ознак зіставлення звуків задає координати певної площини об'ємного зображення моделі. Використовуючи стереометричний принцип зображення, за трьома ознаками носовість/неносовість (в інших термінах, сонорність/несонорність (шумність)), дзвінкість/глухість, твердість/м'якість можна побудувати кубічну модель для російських приголосних б, б', п, п\ м, м' (див. рис. 1). За такими ж класифікаційними ознаками можна змоделювати взаємовідношення і відповідних українських приголосних (пор. вище табл. 5): У моделі з деревним способом зображення кожна з ознак зіставлення приголосних формує вузол графа-аналога описуваної підсистеми приголосних, а конкретна опозиція, що формується на підставі такої ознаки, задає його гілки. Пусті кружки в поданих графічних зображеннях моделей також засвідчують нереалізовані можливості підсистеми приголосних сучасних російської та української мов» [5, с. 21-23].
|
