Література. 1. Баранов, А. Л. Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А1. Баранов, А. Л. Введение в прикладную лингвистику [Текст] / А. Н. Баранов. - М.: Эдиториал УРСС. – 2001. – 360 с. 2. Баранов, А. Л. Метафорические модели как дискурсивные практики [Текст] / А. Л. Баранов // Известия Академии наук. Серия литературы и языка. - 2004. - Т. 63, № 1. -С. 33-44. 3. Дудок, Р. І. Системність та структурність мови [Текст] / Р. І. Дудок // Мовознавство. - 2003. - № 5. - С. 26-34. 4. Караулов, Ю. Л. Лингвистическое конструирование и тезаурус литературного языка [Текст] / Ю. Л. Караулов. -М.: Наука, 1983.-С. 148-171. 5. Карпіловська, Є. А. Вступ до комп’ютерної лінгвістики [Текст] / Є. А. Карпіловська. Донецький національний ун-т. - Донецьк: Донецьк: «Юго-Восток, Лтд», - 2006. - 184 с. 6. Откупщикова, М. Л. Моделирование языка [Текст] / М. Л. Откупщикова // Прикладное языкознание. - 1996.- С. 100-112. 7. Партико, З. В. Прикладна і комп’ютерна лінгвістика: Вступ до спеціальності [Текст] / З. В. Партико. – Львів: Афіша, - 2008. – 224 с. 8. Miram, G. et al. Basic Translation [Text] / G. Miram. - К.: Ніка-Центр, 2003. - С. 40-
2.2 Модель світу "...ми можемо використати термін модель, коли маємо на увазі точку зору конкретної людини на світ або те уявлення про світ, яке будує інтерпретатор у процесі інтерпретації тексту". Ч. Філлмор Теми для обговорення: 1.Можливості моделювання картини світу. 2.Моделі картини світу.
Ключові слова: картина світу, фрейм, когнітивні/ментальні моделі, сценарій, скрипт, декларативні знання, процедурні знання.
Модель світу - це така сукупність організованих знань про світ, яка характеризує когнітивну систему або комп'ютерну модель, яка її відтворює. Модель світу - це та частина когнітивної системи, яка зберігає знання про устрій світу та закони його побудови. Модель світу - це ментальна модель розуміння тексту, яка показує, як співвідносяться знання про світ автора тексту і план змісту тексту. Когнітивні/ментальні моделі, які показують соціально та культурно важливі стереотипні ситуації, які, у свою чергу, відображають стереотипні сценарії, називаються фреймами. Серед інших когнітивних моделей, які відображають реальний світ у структурованому, упорядкованому, але спрощеному вигляді, Баранов називає "скрипти, сцени, сценарії, плани, матриці, профілі". Зрозуміло, що будь-яка машинна модель, яка відзеркалює реальний світ у всій його складності повинна будуватися на великий сукупності систематизованих даних (фреймів), які представляють моделі стереотипних ситуацій. Коли потрібно, із пам'яті комп'ютера виводиться фрейм, який відповідає даному класу стереотипних ситуацій і який конкретизується у відповідності до даної конкретної ситуації.
Завдання 1. Поясніть, яку частину світу моделює фрейм. «Here is the essence of the theory: When one encounters a new situation (or makes a substantial change in one's view of the present problem) one selects from memory a structure called a frame. This is a remembered framework to be adapted to fit reality by changing details as necessary. A frame is a data-structure for representing a stereotyped situation, l ike being in a certain kind of living room, or going to a child's birthday party. Attached to each frame are several kinds of information. Some of this information is about how to use the frame. Some is about what one can expect to happen next. Some is about what to do if these expectations are not confirmed. We can think of a frame as a network of nodes and relations. The "top levels" of a frame are fixed, and represent things that are always true about the supposed situation. The lower levels have many terminals - "slots" that must be filled by specific instances or data. Each terminal can specify conditions its assignments must meet. (The assignments themselves are usually smaller "subframes.") Simple conditions are specified by markers that might require a terminal assignment to be a person, an object of sufficient value, or a pointer to a subframe of a certain type. More complex conditions can specify relations among the things assigned to several terminals. Once a trace is proposed to represent a situation, a matching process - tries to assign values to each frame's terminals, consistent with the markers at each place. The matching process is partly controlled by information associated with the frame (which includes information about how to deal with surprises) and partly by knowledge about the system's current goals. There are important uses for the information, obtained when a matching process fails. I do not like the following model very much, but something of its sort seems needed. A Global Space Frame (GSF for short) is a fixed collection of "typical locations" in an abstract three dimensional space, and copies of it, are used as frameworks for assembling components of complex scenes. One might imagine such a skeleton as a five-by-five horizontal array of "places", each with three vertical levels. The central cells represent zone near the center of interest, while the peripheral cells have to represant everything else» [7].
Завдання 2. Поясніть, яка різниця між описаними типами фреймів. «1. Поверхностные синтаксические фреймы - главным образом, это структура с глаголом и существительным. Для них необходимы соглашения о предлогах и порядке следования слов в предложении. 2. Поверхностные семантические фреймы группы слов, объединенные вокруг действия. Для них необходимы определители и отношения для действия, лиц, инструментов, стратегий, целей, последствий. 3. Тематические фреймы - это сценарии для видов деятельности, окружающих условий, изображений кого-либо или чего-либо, наиболее важных проблем, обычно связанных с данной темой. 4. Повествовательные фреймы - скелетные формы для типичных рассказов, объяснений и аргументации. Необходимыми являются соглашения о формах построения повествований, о развитии действий, о главных действующих лицах, призванные помочь слушателю строить в своем уме новые тематические фреймы и конкретизирующие задачи отсутствия. Любое осмысленное поведение искуственной системи в условиях реального внешнего мира требует наличия у этой системы специально организованной модели этого мира» [3]. "Посещение ресторана", "свадебное торжество", "визит к врачу", "детский день рождения" и другие могут служить примерами так называемых событийных фреймов,определяемых как "хранящиеся в долговременной памяти структуры знания, конкретизирующие условия, в которых разворачивается коммуникативная ситуация, и те действия, которые необходимо предпринять для достижения поставленной цели при данных условиях"... Событийным фреймам приписываются следующие функции: выделение/обозначение коммуникативной ситуации; определение числа участников-"игроков" и распределение ролей, которые им предстоит выполнять; объединение участников общим пониманием ситуации и связанными с ней ожиданиями (например, в фрейме "ресторан" официант обычно делает и говорит то, чего от него ожидают посетители: приносит меню, рекомендует блюда и т. д., клиенты же в свою очередь ведут себя в соответствии с ожиданиями официанта: делают заказ, оставляют чаевые и т. п.). Наряду с событийными фреймами существуют также пространственные фреймы (spacial frames), например, "жилая комната", "кухня", "зоопарк", "стадион", "церковь" и т п., определяемые как "репрезентации основанных на здравом смысле знаний..., фиксирующие типичные признаки ситуации". ...получает серьезное теоретическое обоснование и экспериментальную верификацию новый тип структур знания, выступающих одновременно схемами понимания и речевых действий. Это - так называемые фреймы взаимодействия (interactional frames). Стимулами для их актуализации становятся определенные виды речевой деятельности, в которых говорящий участвовал в прошлом - конкретные речевые события или речевые акты. Декодируя фреймы взаимодействия в речи, коммуникант опирается преимущественно на "зарегистрированные" в памяти фрагменты дискурса - прошлый речевой опыт, почерпнутый из различных социолингвистических контекстов. "Будучи производными от индивидуального речевого опыта, интеракциональные сценарии-фреймы являются менее абстрагированными и стилизированными репрезентациями знания, так как включают помимо общей характеристики ситуации еще и конкретную прагматическую цель,которую ставит перед собой говорящий в данной ситуации, поэтому их называют также персональными (personal) или инструментальными (instrumental) фреймами» [6].
Завдання 3. Проаналізуйте модель концептосфери "ОДЕЖА" і поясніть, як вона побудована, які одиниці вона об'єднує й упорядковує, чому ми можемо стверджувати, що вона має абстрагований і композиційний характер. «Для того щоб зрозуміти сам феномен мови, треба зрозуміти, як формується система знань про світ і про мову, як мова інтегрується у мислення, як уявляються поняття і моделі дій у свідомості. Природня мова тоді розуміється як упорядкована інформаційна система концептів (своєрідна "база даних"). Для моделювання у цьому випадку використовують, наприклад, такі базові фрейми, які категоризують загальні принципи вербалізованої інформації: предметний фрейм; акціональний фрейм; посесівний фрейм; таксономічний фрейм; компаративний фрейм. У предметному фреймі (object - предмет) можна побачити характеристику з точки зору кількісних, темпоральних параметрів: тобто ЩОСЬ існує, має якусь якість, кількість, існує якимось чином, існує у якомусь місті, в якийсь час. В акціональному фреймі (action - дія) можна побачити дії об'єкта (діє за допомогою чогось/когось, діє на щось, діє у напрямку, діє тому, що на це є причина, діє для того, щоб отримати результат). У посесивному фреймі (possession - приналежність) можна побачити, що об'єкт володіє чимось, частиною чогось або, як контейнер, має щось всередині. У таксономічному фреймі (taxonomy – класифікація) можна побачити відношення категоризації об'єктів. У компаративному фреймі (comparison – порівняння) можна побачити зв'язки об'єктів: тотожності, подібності. Ці базові фрейми об'єднуються у міжфреймові мережі, які, наприклад, можна використати для концептуального аналізу лексики. Така мережева модель концептосфери дозволяє об'єднати різні номінативні одиниці; упорядкувати різні понятійні категорії (рис. 2)» [2].
Рис.2. Модель концептосфери Завдання 4. Поясніть, що означає поняття "зв'язки за фреймом";. «Наличие отношений типа "часть - целое", "элемент - множество", "событие - участник", "причина - следствие" между данным фрагментом универсума и одним из элементов фокусного множества: (26) Ну вот, перед вами Винни-Пух. Как видите, он спускается по лестнице вслед за своим другом Кристофером Робином, головой вниз, пересчитывая ступеньки собственным затылком (= ступеньки только что упомянутой лестницы). (27) 18-я армия вела тяжелые бои на юго-восточном направлении. Особенно велики были потери в танковых частях (= в танковых частях 18-й армии). Наличие отношений типа "часть - целое", "элемент - множество" и т. п. можно считать частным случаем связи по фрейму. Поясним, что мы имеем в виду. Каждое понятие, выражаемое языком, ассоциируется некоторым образом с рядом других понятий, типовых ситуаций и т. д. Структуру, образуемую утверждениями о понятиях и типовых ситуациях, ассоциируемых с данным понятием, мы будем в дальнейшем называть фреймом. Каждый фрейм представляет собою (или, по крайней мере, включает в себя) некоторый набор пропозициональных форм со многими свободными переменными. В процессе коммуникации фреймы, вовлеченные в процесс анализа и синтеза текста, интерпретируются, т. е. свободным переменным во фрейме сопоставляются отдельные фрагменты универсума. Два фрагмента называются связанными по фрейму, если они сопоставлены свободным переменным одного и того же фрейма. Так, во фрейме, связанном с понятием "лестница", фигурируют, в частности, такие свободные переменные: ЛЕСТНИЦА, ПЛОЩАДКА, СТУПЕНЬКИ, ДОМ (ср. (26)); во фрейме, связанном с понятием "армия": АРМИЯ, ТАНКОВЫЕ ЧАСТИ, АРТИЛЛЕРИЯ, ПЕХОТА, ШТАБ» [4]. Завдання 5. Поясніть, які рівні структури вербального повідомлення можуть передавати інформацію про фрагменти картини світу. «Знакова інформація завжди є конвенціональною, тобто такою, що передбачає угоду між передавачем і приймачем інформації про способи позначення фрагментів світу певними кодовими образами. Адже системи-приймачі, які сприйматимуть інформацію, повинні завжди мати змогу віднести її до тих самих фрагментів світу, що й системи-передавачі. В електронних кібернетичних системах такі кодові образи мають цифрову форму (їх подають у формі ланцюжків байтів з відповідними значеннями). Кожне вербальне повідомлення містить не один, а кілька рівнів, найнижчим із яких є знак (тут під знаком маємо на увазі тільки слово, а не літери чи звуки, які в мовознавстві для своїх цілей також розглядають як знаки). На нашу думку, в структурі повідомлення доцільно виділити три рівні: номенів, сентенцій та сюжету. Таке виділення повністю відповідає рівням логічного аналізу тексту, де також виділяють три рівні (понять, тверджень та виведень). Для порівняння вкажемо, що з позицій лінгвістики в повідомленні виділяють вісім рівнів: фонем (літер), морфем, слів, словосполучень, речень, надфразних єдностей, блоків та дискурсу. Проте така ієрархія поки що не може бути використана для потреб теорії інформації, оскільки є надто складною. Тому уточнимо, що вказані нами вище інформаційні рівні відповідатимуть таким рівням лінгвістичного аналізу як рівні слів, речень і дискурсу (тут дискурс - це множина речень, що утворює єдине ціле - текст). На кожному з інформаційних рівнів виділимо такі одиниці інформації як номени (у мові їм відповідають слова (знаки), а в логіці - поняття), сентенції (у мові їм відповідають прості речення з одним присудком, іншими словами - одним предикатом, а в логіці - твердження) і сюжети (у мові їм відповідають надфразні єдності, блоки й дискурс, а в логіці виведення та їх ланцюжки). ...Внутрішня структура номена. Кожен номен як будь-який вербальний знак включає чотири компоненти: 1) кодовий образ (код) номена - ланцюжок літер чи звуків; 2) еталонний образ фрагмента світу, тобто значення цього номена; 3) відображений образ фрагмента світу, тобто об'єкта чи їх групи, стану (ознаки), процесу, відношення, часу, місця, кількості і т. д. (тільки для реального світу); 4) посилання на фрагмент світу. Приклад. Скажімо, в українській письмовій мові існує номен, що має такий кодовий образ (код): <я, б, л, у, к, о>. Цей кодовий образ позначає об'єкт фрагмента світу, наприклад, якесь конкретне яблуко. Відображеним образом цього номена може бути "фотографія" такого конкретного яблука, що з'являється в пам'яті кібернетичної системи в момент сприймання номена. Еталонним образом цього номена буде зображення типового яблука (наприклад, зображення яблука в ілюстрованому словнику). На основі еталонного образу кібернетична система може розпізнати відображений образ конкретного яблука на "фотографії", що є в пам'яті системи. Номени позначають: матеріальні об'єкти (їх позначають конкретні слова); поняття (їх позначають абстрактні_слова); групи об'єктів чи понять (родові назви - збірніслова); стани (конкретні слова, абстрактні_слова); процеси (конкретніслова, абстрактні_слова); відношення, зокрема кількісні; місце у просторі; місце у часі; інші номени (сло-вазайменники); тощо. Зовнішня структура номена визначається тим, у які відношення вступає кожен конкретний номен з іншими номенами. Ці відношення задають такі словники, які називають тезаурусами. За однією з моделей структури тезауруси мають ієрархічну будову. На найвищому рівні такого словника (залежно від світогляду укладача) може стояти, наприклад, слово "Бог" чи "матерія". Далі всі слова можуть бути поділені на назви: об'єктів, ознак, процесів, відношень, одиниць часу, місць, кількостей і т. д. Назви об'єктів, припустімо, можуть бути поділені на назви ідеальних об'єктів та матеріальних. Серед останніх може бути слово фрукти, а серед слів, що належать до фруктів, - слово яблуко. ...Лінгвістична структура сентенції. Для задання взаємозв'язків між номенами їх об'єднують спеціальними зв'язками (синтаксичними) у групи - сентенції. Прикладами сентенцій є прості речення, записи в базах даних, позначення команд мов програмування з їх параметрами тощо. ...Для передавання більших, ніж сентенція, порцій інформації їх об'єднують спеціальними (сполучниковими) зв'язками у ланцюжок - сюжет. Сюжет фіксованої довжини утворює повідомлення. У мовознавстві повідомленню відповідає окремий текст, у програмному забезпеченні електронних кібернетичних систем - база даних чи окремий файл, у програмуванні - програма як єдине ціле. Щодо граматикотекстових зв'язків, то їх є обмежена кількість. Наприклад, в логіці виділяють такі граматикотекстові зв'язки (тут їх називають сполучниками):./, АБО, НЕ, ЯКЩО... ТО. Такі зв'язки можна задати як дескриптори на певній осі. В цьому випадку їх також можна розглядати як образи, що мають свою окрему сферу застосування. Останній сполучник вказує на кінець повідомлення» [5].
Завдання 6. Які моделі в теорії знань використовують для вивчення та представлення знань? «Декларативні знання – це такий вид знань, який представляється у вигляді стверджень про щось (тлумачення слів у словниках, підручниках, посібниках). Процедурні знання – це такий вид знань, який представляється у вигляді послідовності процедур, операцій, які потрібно виконати, щоб щось зробити (інструкції користування будь-якими приборами, устроями). В теории знаний для изучения и представления знания используются различные структуры знаний — фреймы, сценарии, планы. Согласно М. Минскому, «фрейм — это структура данных, предназначенная для представления стереотипной ситуации» [Минский 1978, с. 254]. Более развернуто можно сказать, что фрейм является концептуальной структурой для декларативного представления знаний о типизированной тематически единой ситуации, содержащей слоты, связанные между собой определенными семантическими отношениями. В целях наглядности фрейм часто представляют в виде таблицы, строки которой образуют слоты. Каждый слот имеет свое имя и содержание (см. табл. 1). Таблица 1 Фрагмент фрейма «стол» в табличном представлении
В зависимости от конкретной задачи структуризация фрейма может быть существенно более сложной; фрейм может включать вложенные подфреймы и отсылки к другим фреймам. Вместо таблицы часто используется предикатная форма представления. В этом случае фрейм имеет форму предиката или функции с аргументами. Существуют и другие способы представления фрейма. Например, он может представляться в виде кортежа следующего вида: {(имя фрейма) (имя слота]) (значение слота]), (имя слотап) (значение слотап)} Сценарий представляет собой концептуальную структуру для процедурного представления знаний о стереотипной ситуации или стереотипном поведении. Элементами сценария являются шаги алгоритма или инструкции. Обычно говорят о «сценарии посещения ресторана», «сценарии покупки» и т.п. Характерный пример приводится в [Норман 1998, с. 361]: «Посмотрим, каким может быть в общих чертах сценарий поведения в ресторане. Вы входите в ресторан и находите свободный столик — иногда сами, а иногда ждете, чтобы вам его указали. Садитесь и ждете. Через некоторое время подходит официант и подает вам меню (а в Соединенных Штатах также стакан воды). Официант уходит, потом возвращается, чтобы принять заказ. Немного погодя он приносит кушанья, и вы едите. Затем официант вручает вам счет, и вы платите или ему самому, или в кассу. Оставляете чаевые, даже если еда вам не понравилась». Из приведенного описания посещения ресторана видно, что сценарные знания тесно связаны с определенной культурой. Норман сам отмечает специфическую особенность американских ресторанов, в которых официант вместе с меню приносит клиенту стакан воды. Для российской традиции нетривиальным оказывается и оплата счета в кассу, а не официанту. Процедурные знания в большей степени связаны с культурной традицией, чем декларативные. Это, по-видимому, объясняется тем, что процедурное знание, как правило, описывает поведение, которое более социологизировано, чем представление об абстрактных категориях типа движения, времени, пространства и пр. Последние более универсальны, чем способы принятия пищи, освященные традицией ритуалы выбора спутника/спутницы жизни, представления о карьере и успехе. Впрочем, многие декларативные знания прямо зависит от обучения и опыта взаимодействия с окружающим миром. В результате применения сценария к конкретной проблемной ситуации формируется план. План используется для процедурного представления знаний о возможных действиях, ведущих к достижению определенной цели. План соотносит цель с последовательностью действий. В общем случае план включает последовательность процедур, переводящих начальное состояние системы в конечное и ведущих к достижению определенной подцели и цели. В системах ИИ план возникает в результате планирования или планирующей деятельности соответствующего модуля — модуля планирования. В основе процесса планирования может лежать адаптация данных одного или нескольких сценариев, активизированных тестирующими процедурами, для разрешения проблемной ситуации. Выполнение плана производится экзекутивным модулем, управляющим когнитивными процедурами и физическими действиями системы. В элементарном случае план в интеллектуальной системе представляет собой простую последовательность операций; в более сложных версиях план связывается с конкретным субъектом, его ресурсами, возможностями, целями, с подробной информацией о проблемной ситуации и т. д. Возникновение плана происходит в процессе коммуникации между моделью мира, часть которой образуют сценарии, планирующим модулем и экзекутивным модулем. В отличие от сценария, план связан с конкретной ситуацией, конкретным исполнителем и преследует достижение определенной цели. Выбор плана регулируется ресурсами исполнителя. Выполнимость плана — обязательное условие его порождения в когнитивной системе, а к сценарию характеристика выполнимости неприложима. Еще одно важное понятие — модель мира. Под моделью мира обычно понимается совокупность определенным образом организованных знаний о мире, свойственных когнитивной системе или ее компьютерной модели. В несколько более общем виде о модели мира говорят как о части когнитивной системы, хранящей знания об устройстве мира, его закономерностях и пр. В другом понимании модель мира связывается с результатами понимания текста или — более широко — дискурса. В процессе понимания дискурса строится его ментальная модель, которая является результатом взаимодействия плана содержания текста и знаний о мире, свойственных данному субъекту. Тесно связано с категорией фрейма понятие сцены. Категория сцены преимущественно используется в литературе как обозначение концептуальной структуры для декларативного представления актуализованных в речевом акте и выделенных языковыми средствами (лексемами, синтаксическими конструкциями, грамматическими категориями и пр.) ситуаций и их частей. Будучи связана с языковыми формами, сцена часто актуализуется определенным словом или выражением. В грамматиках сюжетов (см. ниже) сцена предстает как часть эпизода или повествования. Характерные примеры сцен — совокупность кубиков, с которыми работает система ИИ, место действия в рассказе и участники действия и т.д. В искусственном интеллекте сцены используются в системах распознавания образов, а также в программах, ориентированных на исследование (анализ, описание) проблемных ситуаций. Понятие сцены получило широкое распространение в теоретической лингвистике, а также логике, в частности в ситуационной семантике, в которой значение лексической единицы непосредственно связывается со сценой» [1, с. 16-20].
|
