Парашутні платформи, парашутно-реактивні системи та парашутно-безплатформові системи

 

Характеристики	Парашутні платформи	Комплекс спільного десантування (КСД)	Парашутно-реактивні системи та парашутно-безплатформові системи
ПП-128-5000	П-7	ПРСМ-915	ПРМС-925	ПБС
Маса платформи (КСД,ПРС) без куполів кг
Маса парашутної системи, кг
Маса вантажу, що десантується, кг	3000 - 6500	2000 - 7300	2600 - 7600		6730 - 7530
Гранична польотна маса, кг
Кількість куполів та їх площа, м.кв	5 х 760	5 х 760	5 х 760	1 х 540	1 х 540	9 х 350
Кількість двигунів та їх маса, кг	-	-	-	3 х 85	4 х 85	-
Розміри платформи, КСД, мм без коліс та поводка: – довжина – ширина – висота		2520 – 2830 193 - 262	1539 - 1585	- - -	- - -	- - -
Розміри блока парашутної платформи (реактивних двигунів), мм	1200х600х450 -	1200х600х450 -	1270х640х450 -	1420х820х610 (1120х1100х430)	1420х820х610 (1180х1440х430)	- -
Маса блока парашутної системи (реактивних двигунів), кг				200 (480)	200 (640)	-
Кількість платформ (КСД, ПРС), завантажується в літак на десантування: Іл-76 Ан-70	- -	3-4
Мінімальна висота десантування, м
Вертикальна швидкість зниження, м/с			6-8,5	16-23	16-23

 

 

2.8. Робота командира підрозділу з підготовки особового складу,

озброєння, техніки та вантажів до десантування. Десантування

 

Основне завдання повітряно-десантної підготовки (ПДП) - навчити особовий склад здійсненню стрибків з парашутом із повітряних суден з повним бойовим спорядженням, вдень і вночі, в простих і складних метеорологічних умовах у будь-яку пору року і на різноманітній місцевості, а також у визначені строки готувати техніку і вантажі до десантування парашутним способом.

 

Успішне виконання завдань повітряно-десантної підготовки досягається:

· високим рівнем фахової підготовки командирів, штабів, фахівців повітряно-десантної служби та постійним удосконаленням методичного рівня підготовки.

· своєчасним забезпеченням військових частин і підрозділів повітряно-десантною технікою і утриманням її у постійній бойовій готовності до застосування;

· постійним удосконаленням методики повітряно-десантної підготовки, якісним проведенням занять із врахуванням індивідуальних особливостей та морально психологічних якостей кожного десантника;

· повним і своєчасним відпрацюванням та веденням: плануючих, організаційних, облікових та інших документів з повітрянодесантної служби;

· проведенням у встановлені строки залікових сесій з військовослужбовцями військових частин, з’єднань (військових навчальних закладів – далі ВНЗ);

· систематичним підвищенням знань, удосконаленням вміння та навичок особового складу у підготовці техніки і вантажів до десантування та здійснення стрибків із парашутом;

· постійним удосконаленням НМБ з повітряно-десантної підготовки;

· ретельним контролем всіх етапів підготовки особового складу і бойової техніки до десантування;

· розвитком військово-наукової, винахідницької і раціоналізаторської роботи, направленої на розвиток нових засобів і способів десантування, які забезпечують підготовку особового складу і техніки до десантування в короткі строки, а також негайне приведення їх у бойову готовність після приземлення;

· ретельним аналізом парашутних подій і передумов до них, здійсненням своєчасних заходів з їх попередження.

 

Відповідальність за організацію і проведення заходів з повітрянодесантної підготовки покладається на командирів з’єднань, військових частин, підрозділів (начальників ВВНЗ).

Безпосередня організація заходів з повітрянодесантної підготовки покладається на заступників командирів з’єднань і військових частин - начальників повітрянодесантної служби (заступників командирів з’єднань і в/ч з повітрянодесантної підготовки), яким підпорядковується: відділення (служби, цикли) повітрянодесантної підготовки з’єднань і в/ч, а також відділення (служби) повітряно-десантної техніки з’єднань, військових частин та військово-навчальних закладів (ВНЗ).

 

Всі заходи щодо повітряно-десантної підготовки (ПДП) повинні проводитись у суворій відповідності до Настанови з повітрянодесантної служби (НПДС-2006), організаційних вказівок, програм бойової (військової) підготовки і відповідних інструкцій.

 

Стрибки з парашутом є найбільш складним і відповідальним етапом повітряно-десантної підготовки (ПДП).

Успішне проведення стрибків з парашутом досягається чіткою їх організацією, ретельним контролем готовності особового складу і парашутів до стрибків з парашутом, суворим виконанням вимог цієї Настанови, високим рівнем підготовки керівництва та особового складу.

 

50. Командир взводу зобов’язаний:

Ø знати повітрянодесантну техніку роти, правила її експлуатації та підготовки до десантування і мати допуск на право проведення контрольного та передполiтного огляду підготовленої до десантування техніки;

Ø знати Настанову з повітрянодесантної служби;

Ø проводити заняття з повітрянодесантної підготовки з особовим складом взводу, знати рівень підготовки та індивідуальні особливості солдат і сержантів;

Ø утримувати в постійній готовності до застосування повітрянодесантну техніку взводу;

Ø керувати підготовкою особового складу, техніки і вантажів до десантування, ретельно контролювати всі етапи укладки парашутів та багатокупольних парашутних систем;

Ø особисто перевіряти готовність особового складу взводу і парашути до виконання стрибка з парашутом перед посадкою у повітряні судна;

Ø вміти виконувати обов’язки випускаючого.