ВНИМАНИЕ АКЦИЯ!

1. Вступне слово вчителя.

Діти! Сьогодні ми проводимо урок з літератури рідного краю. Це не урок за програмою, а урок пам’яті, урок-спогад, урок-присвята. Нинішній рік подарував нам щасливу нагоду повести мову про двох славетних синів рідного краю, всієї України: це Т.Г. Шевченко та І.С. Їжакевич.

Що ж об’єднує ці два імені? Чому ми про них обох поведемо сьогодні мову? Адже доля роз’єднала їх по віку на 50 років. А від дати смерті Шевченка до дня народження Їжакевича пройшло три роки.

І все-таки ці імена в народній пам’яті й українській культурі стоять поряд, об’єднує їх дуже багато. Обидва народилися на благословенній землі Черкащини, обидва були з багатодітних селянських сімей, змалку пізнали трудність сільської праці, обидва мали велику жагу до малювання і в пошуках малярської науки ще підлітками покинули рідне село, обидва навчалися в Петербурзькій Академії мистецтв, у різний час жили в Києві. Обидва понад усе любили свою рідну землю й віддали свій талант служінню рідному українському народові.

2. Бесіда з учнями про життя і творчість Шевченка

Про Т. Шевченка ми з вами знаємо вже багато.

1) Давайте пригадаємо, що нам відомо про його життя, де, коли і в якій сім’ї він народився.

2) Що вас найбільше вразило в долі поета? Скажіть це словами із його віршів.

3) Діти, а які твори Шевченка ми вже вивчали і що ви знаєте із них

напам’ять?

Учні згадують назви творів, читають уривки з них напам’ять, зокрема із «Заповіту», «На Великдень на соломі».

Учитель: Бачу, що про Шевченка ви дещо знаєте. А от про Їжакевича ви знаєте ще мало. А тому давайте послухаємо повідомлення, які нам підготували ваші однокласники.

3. Ознайомлення з творчістю Їжакевича і Шевченка

1) Звучать повідомлення про життя і творчість Їжакевича. Учні розповідають про те, що художник народився в с. Вишнополі 18 січня 1864 року в збіднілій селянській родині, яка походила від осілого тут колись козака Купріяна Їжака. Про дитинство Івася, яке було дуже схожим на дитинство Шевченка, про пережите ним. Про від’їзд 13-річного підлітка в Київ для здобуття науки. Про його навчання в іконописній школі, в художника Миколи Мурашка, а потім в Петербурзькій Академії мистецтв. Початок творчості. Співпраця в журналах Петербурга. Перші ілюстрації до творів Т. Шевченка в журналі «Нива». Про переїзд до Києва, творчість на Україні. Понад 200 картин намалював художник за творами Шевченка, а всього створив понад 20 тисяч робіт. Прожив Їжакевич 98 років.

Після розповіді учнів учитель показує портрет Їжакевича роботи Тальнівського художника Ф.А. Плахотнюка і фотографію, на якій художник за роботою.

2) Учитель: А тепер, коли ви вже дізналися дещо про Їжакевича, поговоримо про те, в чому ж перетинаються долі двох великих творців, де ж відбувається злиття їх творчого генія. У всіх вас на парті планшети з матеріалами про Т. Шевченка. Подивіться на ілюстрацію на с.5 вгорі. У мене чорно-біла копія цього малюнка (показує картину «Тарас-пастух»). У вас вона в кольорі, так, як її намалював художник. Як ви вже побачили, вона належить пензлю Їжакевича.

Як назвав свою картину художник? Що нагадує вам цей малюнок? Ілюстрацією до якого вірша Шевченка він є?

Учні згадують вірш «Мені тринадцятий минало», читають уривок напам’ять.

Учитель: А тепер подивіться уважно, що в картині є таке, про що не говориться у вірші? Так, ви правильно помітили, що на малюнку пастушок малює. Це вже домисел самого художника. Так він показав прагнення малювати з дитинства як самого себе, так і Тараса Шевченка. Зверніть увагу на цього хлопчика, який займається незвичайним для сільського пастушка кріпацьких часів заняттям. Обличчя жваве, замислене, натхненне. Глядач мимоволі милується цією дитиною, бачить у ній зерно доброго і величного, що пізніше проросте талантом і славою України.

3) А тепер подивіться на цей малюнок (показує ілюстрацію «І золотої, й дорогої»). До якого це твору ілюстрація?

Учні називають вірш «І золотої, й дорогої».

Учитель: А тепер, діти, погляньте на цей малюнок уважніше (у вас він на с.3) і скажіть, що найперше впадає вам у вічі. На що ви насамперед звертаєте свою увагу?

Учні висловлюють свої судження про картину.

Учитель: Правильно. На передньому плані ми бачимо хлопчика. Він схилив голівку. Очі його зажурині. Лице невеселе. Художник всю нашу увагу звертає на портрет, що нагадує нам слова Шевченка: «І золотої, й дорогої мені, щоб знали ви, не жаль…» Як там далі? Хто прочитає напам’ять?

Звучить вірш у виконанні учениці.

Учитель: Як бачите, художник насамперед звертається до дитячих образів у творах Шевченка. Він, як і сам Тарас, дуже любив малювати дітей. Може, тому що обидва виросли серед братиків і сестричок і дуже їх любили.

4) Учитель: На репродукції в газеті ви бачите два малюнки Їжакевича -

«Мама йде» і «Дударик». На першому з них дівчинка років семи тримає на руках малюка. В обох очі сяють радістю — вони вже побачили неньку, якої дуже заждалися.

Картина «Дударик». Хлопчик грає на немудрящій саморобній сопілочці. У ньому стільки уваги, зосередженості, гордості й радощів — він грає. До речі, Їжакевич зобразив тут свого меншого братика Прокопа, а сопілка була зроблена самим художником. Ця картина зберігається в Англії — у Лондонському художньому музеї.

5) Учитель: А тепер погляньте на картину Шевченка «Селянська родина». Які близькі ці художники за своїми уподобаннями! У Шевченка в центрі також дитина. На неї вся увага люблячих мами і тата. Мир, спокій, любов і злагода панують у цій сім’ї. Шевченко часто малюватиме дітей, зокрема й на засланні він малював казахських дітей-жебраків — байгушів (малюнок на с.32). На перерві ви уважніше роздивіться ці малюнки на стендах задньої стіни Тарасової світлиці.

6) Учитель: У нашій світлиці є копія великої картини І. Їжакевича «Перебендя» (а у вас вона на с.12 вгорі). На ній теж зображений хлопчик. Це поводир сліпого кобзаря. Стомлений, він дрімає, спершись на руку. Але краще про цю картину і ще про дещо ми попросимо розказати екскурсовода Тарасової світлиці.

Розповідь екскурсовода:

Картина Їжакевича «Перебендя» відтворює прекрасну природу Наддніпрянської України. В її композиційному центрі висока козацька могила над Дніпром. На ній сів відпочити сліпий кобзар з поводирем. Розкішні квіти й трави степової України, які так яскраво вимальовані на передньому плані (дзвоники, тирса, безсмертники, будяки, петрові батоги) символізують колишню буйну козацьку волю, тернистий шлях і невмирущість українського народу (та й самого народного співця).

На задньому плані високі кремезні дуби на узгір’ї, село з вітряками на околиці і безкрая синь погожого неба. Це ілюстрація до знаменитого вірша Шевченка «Перебендя», який відкривав перше видання його «Кобзаря» 1840 року:

Перебендя, старий, сліпий…

(Цитує до слів «Хоть сам світом нудить…», потім від слів «Вітер віє-повіває» до слів «на хмарі ґуля»).

Цікаво, що в образі кобзаря художник змалював свого батька, Сидора Їжакевича. Картина створена у 1938 році до 125-річчя від дня народження Шевченка.

Цікавою сторінкою Шевченкіани є тема «Шевченко і Тальнівщина», відображена на останньому стенді світлиці. Є всі підстави вважати, що Шевченко бував у Тальному. Про наше місто він згадує у повісті «Прогулка с удовольствием и не без морали» та в листі до поляка-засланця Броніслава Залеського (показує малюнки).

Учитель: А зараз ми зробимо огляд ще кількох ілюстрацій Івана Сидоровича, зокрема й до творів Шевченка.

7) У багатьох своїх віршах і поемах Тарас писав про тяжку долю селян-кріпаків. Пригадайте його слова із вірша «І виріс я на чужині»:

Аж страх погано У тім хорошому селі… Хто продовжить далі? Звучить вірш.

Учитель: Ви знаєте, що після скасування Запорозької Січі Катерина II роздала українські землі поміщикам, а колишні селяни-хлібороби і вільні козаки стали кріпаками, тобто були закріплені за панами як їхня власність. З ними пани могли робити все, що завгодно, в т.ч. продати іншому панові, обміняти на землю, худобу чи, наприклад, на мисливських собак, навіть забити різками до смерті.

Шевченко добре це відчув на власній шкурі. Пам’ятаєте, коли він був козачком у пана Енгельгардта у 15-річному віці лише за те, що малював при свічці, за наказом пана був вибитий кучером Сидорком різками на стайні.

І ось перед нами картина Їжакевича «Кріпаків міняють на собак» (1952 р.). У вас вона в планшеті на с.1 внизу.

Погляньте, яке багатопланове, барвисте, багате на персонажів це полотно. На передньому плані ми бачимо вгодованих, ситих панів, які займаються звичною для них справою — вирішують долю своїх кріпаків. Пан, який приїхав, привіз із собою кількох кріпаків (можливо, це сім’я), щоб обміняти їх на мисливських собак. Зверніть увагу, скільки тут селян? А собак?

Селян, як ви бачите, восьмеро. В обмін на них господар пропонує трьох собак. Йде жвавий торг. Для панів собака дорожчий людської долі й щастя. Їжакевич підкреслює ганебність цього торгу, нелюдськість самодержавно-кріпосницьких законів, наругу й насильство над людиною.

Увага глядача зосереджена в центрі картини. Але погляньте праворуч. Хто то виходить із панського будинку з підносом, повним напоїв та наїдків для панів? Це козачок, хлопчина-прислужник, панський попихач, яким був 15-річний Шевченко.

Так тісно пов’язане життя і творчість наших земляків Шевченка і Їжакевича. Теми їхніх творів часто співзвучні. Обидва вони виступають оборонцями простого люду.

8) Учитель: У багатьох творах Т. Шевченка центральним є образ жінки, матері, дівчини. Недарма його називають співцем жіночої долі. Є в поета велика і прекрасна поема «Катерина». Ми з вами ще будемо вивчати її. А може вже хто з вас читав?

Так-от, центральним образом поеми є сільська українська дівчина Катерина, одурена офіцером-москалем, який покинув її напризволяще, довівши до загибелі. У 1842 році Шевченко написав картину олійними фарбами «Катерина» (показує на стенді і в календарі). Ми бачимо чарівну українку, яка мріє й щиро любить, вірить у щасливе майбутнє. А в ілюстраціях Їжакевича до цієї поеми (показує) ми вже бачимо, у кого перетворюється гарна, щира Катерина, коли довіряється і спізнається зі злом, підлістю і зрадою москаля.

Душа художника побивається, плаче за долею дівчини, автор не шкодує чорної фарби, щоб підсилити трагізм цього образу, він тонує цілими густими мазками. Незначні білі плями на одязі й білий зимовий фон підкреслюють трагедію Катерини. Так обидва художники під образом Катерини виводять алегоричний образ України, обдуреної і скривдженої Москвою. Обдуреної, звичайно, не російським народом, а його правителями — царями і вождями.

Це про них Шевченко гнівно напише в одному з своїх віршів:

Бодай кати їх постинали,

Отих царів, катів людських.

9) А в поемі «Сон» він виведе сатиричні образи царя й цариці, придворних, висміє весь самодержавно-кріпосницький лад, безглузду систему визиску і насильства:

Аж ось і сам,

Високий, сердитий (цитує до слів «пикатий, пузатий»).

Ось ілюстрація Їжакевича до цієї поеми (показує). У вас на с.16. художник вибрав для неї саме ці нищівні слова поеми й майстерно проілюстрував їх. Образи царя й цариці, придворної знаті викликають огиду.

4. Висновки:

Шевченко і Їжакевич, як ілюстратор його безсмертної поезії — тема широка

невичерпна. Нема жодного значного твору поета, якого б не проілюстрував великий художник. Але щоб це простежити, потрібен не один урок.

Творчість Т.Шевченка ми з вами вивчали і вивчатимемо ще у 8 і 9 класах. Це його поетична творчість. Але він був ще й прекрасним художником. Погляньте лише на ці його чудесні портрети (показує «Автопортрет», портрет Закревської, Кейкуатової, Кочубея), картину «Циганка-ворожка», за яку він одержав срібну медаль Академії художеств.

Про Їжакевича ж нам випадає говорити нечасто. А тому скажу, що він був ілюстратором не тільки творів Шевченка. Ілюстрував твори І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, І. Франка, М. Коцюбинського, Лесі Українки та інших письменників.

5. Монументальний живопис І. Їжакевича.

А ще Їжакевич був прекрасним художником-монументалістом. Монументальний живопис — це живопис для архітектурних споруд-розписи церков, палаців, залів, музеїв, фойє тощо. Він розмальовував ряд церков і соборів по всій Україні, брав участь у розписі Києво-Печерської лаври.

Ось кілька величних картин (настінних) із Трапезної палати лаври (показуються картини «Спаситель на троні», «Єфрем — єпископ Переяславський», «Святі Антоній і Феодосій Печерські», «Нестор-літописець» та інші).

6. Підсумок.

Учитель: Ось і закінчився наш урок-присвята, урок-спогад.

Кому ж він був присвячений? Що об’єднує ці великі імена?

Учитель: Що ж, я гадаю, ви гордитеся своїми славетними земляками, і бажаю вам бути в житті схожими на Шевченка і Їжакевича. Так само наполегливо вчитися, як вони, любити свою Україну, бути майстрами в тій справі, яку кожен з вас у житті обере.

7. Оцінки.

8. Домашнє завдання:

Підготуватися до бесіди з позакласного читання з літератури рідного краю по темі Творчість Федора Мицика», вивчити його вірш «З тобою, мій краю…».

Л.А. Нерубайська, вчитель

української мови та літератури

ЗОШ І-ІІІ ступенів м.Тального

 

ВНИМАНИЕ АКЦИЯ!