Порядок предоставления жилых помещений для проживания на основании договора социального наймаНині за договором соціального найму житло надається із державного житлового фонду або житлового фонду місцевих рад, а також приватного житлового фонду на договірних засадах окремим категоріям громадян, відповідно до рівню доходів, який повинен визначатися Житловим кодексом та статтями 10, 20 Закону України «Про житловий фонд соціального призначення». На жаль, Закон України «Про житловий фонд соціального призначення» зберіг застарілі форми визначення громадян, які потребують поліпшення житлових умов. В основу їх було покладено категорії громадян для поліпшення житлових умов, а не рівень доходів громадян. Критерій категорій громадян для поліпшення житлових умов у порядку черговості не може бути застосований з наступних підстав: 1) він є наслідком адміністративної системи, яка передбачала розподіл житла в порядку загальної, першої черги для всіх категорій громадян, а не соціально незахищеним; 2) такий підхід враховує більшу потребу певних громадян у поліпшенні житлових умов як винагороду, а не забезпечення житлом соціально незахищених осіб, які його мають або мають у недостатній мірі і не в змозі забезпечити житло власними силами в приватноправовому порядку; 3) необхідно виробляти нові чіткі критерії розмежування громадян з урахуванням того, що прожитковий мінімум повинен включати в себе засоби забезпечення житлом. Вирішення питання у запропонований спосіб не відповідає поняттю соціальної незахищеності, визначеному Конституцією України, Так, згідно із ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, зокрема в разі втрати працездатності, втрати годувальника, в старості. Соціально незахищеними є діти-сироти, багатодітні сім’ї. Соціальне право на житло не повинне поширюватися на осіб, які проживають на умовах найму, за іншим договором у державному, приватному житловому фонді. Соціально незахщценими громадянами повинні визнаватися особи всіх категорій, з урахуванням доходів, що припадають на кожного члена сім’ї та вартості майна, що знаходиться у власності членів сім’ї. До цієї категорії не включаються іноземці та особи без громадянства. Пристосувати ведення квартирного обліку до сучасних умов слід шляхом формування списків громадян за групами: 1) громадяни, які визначені як соціально незахищені й потребують покрашення умов проживання; 2) громадяни, для яких згідно із законодавством і цільовими програмами передбачене пільгове забезпечення житлом і які не можуть самостійно вирішити свою житлову проблему; 3) громадяни, які не мають житла (бездомні); 4) громадяни, які можуть сплачувати плату за житло, але не в змозі задовольнити житлову потребу на засадах власності або на умовах комерційного найму. Виходячи із зазначеного жилі примі щення мають надаватися громадянам, що потребують поліпшення житлових умов, знаходяться на обліку виходячи із часу прийняття таких громадян на облік. Поза чергою житло має надаватися тільки: 1) громадянам, житло яких визнане таким, що непридатне для проживання; 2) дітям-сиротам, дітям, батьки яких позбавлені батьківських прав, по закінченню освітніх, лікувальних установ; 3) громадянам, що страждають на тяжкі форми деяких хронічних захворювань; 4) громадяни, що не мають житла (бездомні). Громадяни, які потребують поліпшення житлових умов, мають право на одержання у користування жилого приміщення в будинках державного або комунального житлового фонду в порядку, передбаченому чинним законодавством України. При цьому передбачалося надання житла у безстрокове користування. Необхідною умовою для отримання житла за договором соціального найму є потреба громадян у поліпшенні житлових умов. Підстави визнання громадян такими, що потребують поліпшення житлових умов, передбачені ЖК УРСР, для житла соціального призначення – Законом України «Про житловий фоид соціального призначення». Надання і користування жилою площею із фондів житла для тимчасового проживання визначається ЖК та постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку формування фондів житла для тимчасового проживання та Порядку надання і користування житловими приміщеннями з фондів житла для тимчасового проживання» від 31 березня 2004р. №22. Облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, із наданням їм жилих приміщень, регулюються постановою Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради професійних спілок «Про затвердження правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській PCP» від 11 грудня 1984р. В окремих випадках для певних категорій громадян (для військовослужбовців, постраждалнх від Чорнобильської катастрофи) житловим законодавством встановлено спеціальні підстави визнання їх такнмн, що потребують поліпшення житлових умов. В Україні передбачається зберігати у подальшому практику безоплатного надання житла в державному, комунальному жит- ловому фонді певним категоріям громадян, хоча державна програма забезпечення безоплатним чи частково оплатним житлом через недостатнє державне та місцеве фінансування значно скорочена, черги на отримання такого житла значно збільшилися. Разом із тим надання безоплатного соціального житла, в т.ч. і соціального призначення, залишається тимчасовим об’єктивно необхідним фактором. Квартирний облік здійснюється, як правило, за місцем проживання громадян у виконавчому органі місцевого самоврядування. Умови і підстави прийняття громадян, що потребують жилих приміщень, за договорами соціального найму не мають бути однаковими, проте вони були майже продубльовані у Законі України «Про житловий фонд соціального призначення» із Житлового кодексу (ст.34): 1) забезпечення жилою площею нижче за рівень, що визначається виконавчими комітетами місцевих рад; 2) проживання у приміщенні, що не відповідає встановленим санітарним і технічним вимогам; 3) тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв’язку з чим немає можливості проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім’ї; 4) середньорічний дохід на одну особу менше за величину опосередкованої вартості житла для договору піднайму жилого приміщення в будинках державного або комунального житлового фонду чи за договором найму жилого приміщення в будинках приватно-житлового фонду; 5) громадяни не є наймачами жилих приміщень за договором соціального найму або власниками приміщень; 6) проживання в одній кімнаті по дві й більше сімей незалежно від родинних стосунків або осіб різної статі старше за 9 років, крім подружжя (в т.ч. якщо займане ними жиле приміщення складається більш як з однієї кімнати). Таким чином, зміст правовідносин, що виникають у зв’язку з наданням громадянам жилих приміщень за договором соціального найму, дозволяє зробити висновок, що право на жиле приміщення за договором соціального найму виникає із складного юридичного складу, елементами якого є: попереднє визнання громадянина потребуючим поліпшення житлових умов і постановка на облік у чергу на отримання житла соціального призначення; рішення місцевої ради про надання громадянину конкретного жилого приміщення; видача розпорядження на заселення юридично і фактично вільного жилого приміщення; укладання договору найму жилого приміщення. Право громадян на житло може бути реалізоване шляхом укладання договору комерційного найму житла в будинках приватного житлового фонду. На нашу думку, в майбутньому цей вид договору має застосуватися не тільки в приватному, а й в державному і комунальному житловому фонді, але в цьому разі житло має передаватися безоплатно без визначення строків дії договору. Конституційне право громадян України на житло включає такий важливий компонент, як вільний вибір громадянином місця перебування і проживання. Протягом тривалого часу право громадян на свободу вибору місця проживання в багатьох випадках обмежувалося встановленим у законодавстві інститутом прописки, нині – тільки рівнем доходів громадян.
|
