Понятие окружающей природной среды

 

4.4.3 Ситуаційний підхід до управління

С и т у а ц і я - це конкретний набір обставин, які сильно впливають на організацію в даний конкретний час.

Сутність|сутність| ситуаційного підходу

Ситуаційний підхід не є|з'являється| процесом керівництва, це - спосіб мислення про організаційні проблеми і їх рішення|розв'язання|. Ситуаційний підхід намагається|пробує| пов'язати|зв'язати| конкретні прийоми і концепції з|із| певними конкретними ситуаціями для того, щоб досягти цілей організації найефективніше.

Ситуаційний підхід концентрується на ситуаційних відмінностях між організаціями і усередині самих організацій. Він намагається визначити, які значущі змінні ситуації і як вони впливають на ефективність організації.

Методологія ситуаційного підходу:

1. Керівник має бути знайомий із|із| засобами|коштами| професійного управління, які довели свою ефективність. Це має на увазі розуміння процесу управління, індивідуальної і групової поведінки, системного аналізу, методів планування|планерування| і контролю і кількісних методів ухвалення|прийняття| рішень.

2. Кожна з управлінських концепцій і методик має свої сильні і слабкі|слабі| сторони, або порівняльні характеристики у разі, коли вони застосовуються до конкретної ситуації. Керівник повинен уміти передбачати вірогідні наслідки - як позитивні, так і негативні|заперечні|, - від застосування|вживання| даної методики або концепції. Приведемо простий приклад|зразок|. Пропозиція|речення| подвоїти зарплату всім службовцям| у відповідь на додаткову роботу, ймовірно|певно|, викличе|спричинятиме| значне підвищення їх мотивації на якийсь час. Але|та|, порівнюючи приріст витрат|затрат| з|із| отриманими|одержувати| виго­дами|, ми бачимо, що такий шлях|колія| може привести до розорення організації.

3. Керівник повинен уміти правильно інтерпретувати ситуацію. Необхідно правильно визначити, які чинники|фактори| є|з'являються| найбільш важливими|поважними| в даній ситуації і який вірогідний ефект може спричинити зміну однієї або декілька змінних.

4. Керівник повинен уміти пов'язувати|зв'язати| конкретні прийоми, які визва­ли| б найменший негативний|заперечний| ефект і мали б менше всього недоліків|нестач|, з|із| конкретними ситуаціями, тим самим забезпечуючи досягнення цілей організації найефективнішим шляхом|колією| в умовах існуючих обставин.

Ситуаційні змінні

Успіх ситуаційного підходу залежить від впливу змінних ситуацій. Якщо можна проаналізувати ситуацію, тоді не виникає необхідності використовувати| ті чи інші припущення або методи проб і помилок для визначення найбільш відповідного|придатного| вирішення організаційних проблем. Деякі ситуаційні змінні можуть бути фактично обчислені|обчисляти|. Встановлення цих основних змінних з'явилося найбільш| важливим|поважним| внеском|вкладом| ситуаційного підходу в управління.

 

& Рекомендована література:[ 2, 10, 11, 32, 35, 43, 46, 51 ]

 

 

II. Глоссарий

III. Активный раздаточный материал

I. Лекционный курс

Тема 1. Понятие, предмет и система экологического права

Понятие окружающей природной среды

Экологическая функция государства

Понятие и предмет экологического права

Предмет экологического права

Метод экологического права

Принципы экологического права

 

Цель лекций:В результате изучения данной дисциплины студенты должны з нать, правовой режим всего комплекса объектов природы и каждого природного ресурса в отдельности, найти и изучать основную и дополнительную литературу, анализировать и применять при решении определенных правовых вопросов Конституцию РК и другие нормативно-правовые акты РК и нормы международного права связанные с окружающей средой.

Ключевые слова:Природа, окружающая природная среда, природа.

Понятие окружающей природной среды

Природа и ее богатства являются национальным достоянием народов Казахстана, естественной основой их устойчивого социально-экономического развития и благосостояния человека.

Природа - это совокупность объектов и систем материального мира в их естественном состоянии, не являющихся продуктом трудовой деятельности человека, а также объектов, созданных трудом человека, которые неотделимы от естественных условий и экологически взаимосвязаны.

Объекты природы - земля (почва), недра, воды, атмосферный воздух, растительный и животный мир, в том числе насаженный лес, искусственно выращенная рыба и т.д. (то есть созданные трудом человека).

Окружающая природная среда - это совокупность естественных систем, природных объектов и природных ресурсов, включая атмосферный воздух, воду, земли, недра, флору и фауну, а также климат в их взаимосвязи и взаимодействии.

Благоприятная природная среда - это такое состояние природных объектов, формирующих созданную человеком окружающую среду, а также качество жизни и условий, которое соответствует законодательно установленным стандартам и нормативам, касающимся ее чистоты, ресурсоемкости, экологической устойчивости, видового разнообразия и эстетического богатства.

Актуальность правового регулирования отношений в области взаимодействия общества и природы вызвана тем, что человек все в большем объеме влияет на окружающую природную среду, причем его влияние очень часто носит негативный характер.

Охрана окружающей природной среды — это деятельность по сохранению и восстановлению (если оно нарушено) благоприятного состояния окружающей среды, предупреждению ее деградации в процессе общественного развития, поддержанию экологического равновесия.

Термин «экология» (от греч. oіkos —жилище, местопребывание и logos — понятие, учение) введен в научный оборот немецким ученым Э. Геккелем в 1866 г. В современном понимании он стал использоваться с появлением природных кризисов, возникшими потребностями охраны природных объектов, выработки специальных требований рационального природопользования, выражающемся в должном отношении человека к окружающей среде и определяющем его (общества в целом) отношение к природе.