Показники ефективності використання інтелектуальної власності

Показники ефективності використання інтелектуальної власності визначаються та розраховуються на основі Методичних рекомендацій: “Визначення прибутку від використання об’єктів промислової власності”, які були схвалені Методичною комісією Державного патентного відомства України і затверджені Наказом Держпатенту 26.08.1998 р., які адаптовані до сучасних умов.

Одним з основних показників ефективності використання об’єктів інтелектуальної власності (ОІВ) є прибуток, який визначається з урахуванням відповідних Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, введених з 2000 року.

Прибуток, одержаний від використання ОІВ, визначається шляхом порівняння результатів діяльності підприємства у базовому (останній період до початку використання ОІВ) та розрахунковому (після початку використання ОІВ) періодах.

Порівняння результатів діяльності підприємства у базовому та розрахунковому періодах проводиться шляхом приведення середніх економічних кількісних і вартісних показників базового періоду до середніх економічних кількісних і вартісних показників розрахункового періоду.

Тривалість розрахункового періоду визначається умовами договору між сторонами та вимогами звітності підприємства (місяць, квартал, півріччя, рік). У тому випадку, коли ОІВ використовується менше місяця, розрахунок прибутку проводиться за час фактичного використання.

Тривалість базового періоду, як правило, становить один рік. У тому випадку, коли продукція без використання ОІВ виготовлялась менше одного року, протяжність базового періоду може бути встановлена рівною півроку, кварталу, але не менше одного місяця.

Валовий прибуток (ВП) від реалізації продукції – це різниця між доходом (виручкою) від реалізації продукції (Д) без податку на додану вартість, акцизний збір, інші вирахування з доходу та собівартістю реалізованої продукції.

ВП = Д_Ч- Ср (5.1.), де

Д_Ч – чистий дохід (виручка) від реалізації продукції, робіт, послуг (далі - продукція), тобто дохід (виручка) від реалізації без ПДВ і акцизного збору, інших відрахувань з доходу (Д_Ч = Д – ПДВ – АЗ – ІВ), гривень.

Ср – собівартість реалізованої продукції.

Прибуток від реалізації продукції (П) (або фінансовий результат від операційної діяльності)– це різниця між валовим прибутком та адміністративними, збутовими та іншими операційними витратами.

П = ВП – АВ + ВЗ + ОВ (5.2.), де

АВ – адміністративні витрати, гривень;

ВЗ – витрати на збут, гривень;

ОВ – інші операційні витрати, гривень.

Доход (виручка) від реалізації продукції (далі – виручка) визначається за формулою

Д = Ц х А (5.3.), де

Ц – ціна одиниці продукції, гривень;

А – обсяг реалізації, натуральних одиниць.

Витрати (В) підприємства на виготовлення та реалізацію продукції (далі - витрати) визначаються за формулою

В = ()хА (5.4.), де

- собівартість реалізованої одиниці продукції, гривень;

- питомі (на одиницю продукції) капітальні витрати на створення ОІВ, гривень;

- адміністративні витрати на одиницю продукції, гривень;

- витрати на збут одиниці продукції, гривень;

- інші операційні витрати на одиницю продукції, гривень;

А – обсяг реалізованої продукції, натуральних одиниць.

З урахуванням формул (5.3.)-(5.4.) формула для визначення прибутку набуває вигляду

П = () хА (5.5.)

Прибуток, одержаний у розрахунковому періоді від реалізації продукції, виготовленої з використанням ОІВ, визначається за формулою

(5.6.),

де

П_р – приріст прибутку, одержаного від реалізації у розрахунковому періоді продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

П_Н - прибуток, одержаний від реалізації у розрахунковому періоді продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

П_б - прибуток, одержаний від реалізації у базовому періоді продукції, виготовленої без використання ОІВ (прибуток, що мав бути одержаний у розрахунковому періоді від реалізації такої ж кількості продукції, виготовленої без використання ОІВ), гривень;

А_Н – обсяг продукції, реалізованої у розрахунковому періоді, натуральних одиниць;

Ц_Н, Ц_б – ціна одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

, - собівартість реалізованої одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

- питомі витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень/нат. од. продукції;

- адміністративні витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

- витрати на збут на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень;

- інші операційні витрати на одиницю продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень.

Якщо використання ОІВ призводить до зміни витрат підприємства, а ціна продукції при цьому не змінюється (Ц_б = Ц_н), то формула (5.6.) набуває такого вигляду

(5.7.), де

- витрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці продукції відповідно у розрахунковому і базовому періодах, гривень.

У разі, коли ціна і витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції не змінюються, формула (5.6.) набуває такого вигляду

(5.8.).

У разі створення нових технологій, засобів механізації та автоматизації виробництва на базі ОІВ приріст прибутку у розрахунковому періоді визначається за формулою

(5.9.), де

П_р – приріст прибутку, гривень;

- витрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці продукції при використанні відповідно базового і нового тех. процесу, гривень;

- питомі (на одиницю витрат) капітальні вкладення відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень/нат. од. продукції;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності капітальних вкладень (норма дисконту);

- продуктивність нового техпроцесу у розрахунковому періоді, натуральних одиниць (штуки, тонни, кубічні метри тощо).

 

Приклад 1: Визначити приріст річного прибутку від застосування нової технології, що містить запатентовані винаходи, за такими вихідними даними

	Базовий період	Розрахунковий період
Витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, млн. гривень/рік
Капітальні вкладення, млн. гривень/рік
Річна продуктивність, тис. т.
Нормативний коефіцієнт	0,15	0,15

Підставивши значення цих показників у формулу (5.9.), одержимо:

У разі створення нових засобів виробництва (машин, приладів, устаткування тощо) на базі ОІВ приріст прибутку в розрахунковому періоді визначається за формулою

(5.10.), де

Ц_Б, Ц_Н – відповідно ціна базової та нової машини (приладу, устаткування тощо), гривень;

- відповідно річна продуктивність базової та нової машини (приладу, устаткування тощо), шт., т. тощо;

- відповідно строк служби базової і нової машини (приладу, устаткування тощо), років;

- питомі експлуатаційні витрати на одну машину (прилад тощо) відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень/рік;

- питомі супутні капітальні вкладення відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;

А_н - - кількість виготовлення нових засобів виробництва у розрахунковому періоді, штук.

Приклад 2: Визначити приріст річного прибутку від застосування однієї нової машини за такими вихідними даними:

	Базовий період	Розрахунковий період
Ціна машини, млн. гривень
Супутні капітальні вкладення, млн. гривень/рік
Експлуатаційні витрати, млн. гривень/рік
Річна продуктивність, тис. т.
Термін використання, років
Нормативний коефіцієнт	0,15	0,15

Підставивши значення цих показників у формулу (5.10.), одержимо:

У разі створення на базі ОІВ нових предметів праці (матеріалів, інструментів тощо) приріст прибутку у розрахунковому періоді визначається за формулою

(5.11.), де

Ц_Б, Ц_Н – ціна відповідно базового і нового предметів праці за одиницю (кг, м, л тощо) продукції, гривень;

У_Б, У_Н – витрати відповідно базового і нового предмета праці на виготовлення одиниці продукції, нат. одиниць (кг, м, мл тощо);

ВП_Б, ВП_Н – поточні витрати на виготовлення одиниці продукції відповідно у базовому і розрахунковому періодах, гривень;

М_Р – річний обсяг виробництва нового предмета праці, нат. одиниць (шт., кг, мл тощо).

Приклад 3: Визначити приріст річного прибутку від випуску на базі ОІВ нового предмета праці (матеріалу) за такими вихідними даними:

	Базовий період	Розрахунковий період
Ціна матеріалу, тис. гривень/кг
Витрати матеріалу на одиницю продукції, кг
Поточні витрати на виготовлення одиниці продукції, тис. гривень/т
Питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, тис. грн./т.
Нормативний коефіцієнт, Ен	0,12	0,12
Обсяг виробництва матеріалу, т/рік

Підставивши значення цих показників у формулу (5.11.), одержимо:

Якщо продукція в цілому є втіленням одного чи декількох захищених в Україні ОІВ, то весь приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається рівним прибутку, одержаному від використання цього (цих) ОІВ.

П_в = П_Р, (5.12.), де

П_В – прибуток, одержаний від використання одного чи декількох ОІВ, гривень;

П_Р – приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від введення в оборот продукції, що містить один чи декілька ОІВ, гривень.

Якщо продукція частково є втіленням одного чи декількох захищених в Україні ОІВ, то частка прибутку, що припадає на долю конкретного і-го ОІВ, у загальному прирості прибутку, одержаного у розрахунковому періоді від введення в оборот цієї продукції, визначається за формулою

(5.13.), де

- прибуток, що припадає на долю і-го ОІВ, гривень;

- приріст прибутку, одержаний у розрахунковому періоді від введення в оборот продукції, що містить ОІВ, гривень;

- коефіцієнт, який визначає частку прибутку і-го ОІВ у загальному прирості прибутку.

і = 1, 2, 3,... n – кількість захищених ОІВ у продукції.

Коефіцієнт може бути визначений на базі виробничо-промислових показників продукції, методом експертної оцінки та змішаним методом.

Визначення коефіцієнта на базі виробничо-промислових показників проводиться за формулою

(5.14.), де

Е_Ві – значення показника, пов’язаного з усіма ознаками винаходу, корисної моделі, промислового зразка, раціоналізаторської пропозиції тощо;

Е – значення показника, пов’язаного з об’єктом у цілому.

Такими показниками можуть бути: собівартість реалізованої продукції, ціна, маса, продуктивність, потужність тощо.

Якщо на підприємстві відсутня база для порівняння (освоєно цілком нову для підприємства продукцію, відсутні облікові документи за базовий період тощо), то частка прибутку, яка припадає на долю ОІВ, використаного у цій продукції, визначається за формулою

(5.15.), де

- частка прибутку, яка припадає на долю ОІВ, гривень;

- прибуток, одержаний від введення в оборот продукції, що містить ОІВ, гривень;

- коефіцієнт новизни ОІВ;

- коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту.

Коефіцієнт новизни ОІВ визначається як відношення частини собівартості продукції, що припадає на відмінні ознаки формули винаходу (відмінні ознаки раціоналізаторської пропозиції, корисної моделі, промислового зразка тощо), до собівартості реалізованої продукції згідно з формулою

(5.16.), де

- частина собівартості реалізованої продукції, що припадає на відмінні ознаки ОІВ, гривень;

- собівартість реалізованої продукції, гривень.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту визначається згідно з таблицею 5.3.

 

Таблиця 5.3.

Коефіцієнт досягнутого позитивного ефекту

 

№ з/п	Досягнутий результат
1.	Покращено другорядні техніко-економічні характеристики продукції, не зафіксовані офіційними документами (технічні умови, паспорт, інструкція тощо)	0,01
2.	Покращено техніко-економічні характеристики, що зафіксовано офіційним документом	0,05
3.	Покращено основні визначальні техніко-економічні характеристики продукції, що зафіксовано офіційним документом	0,10
4.	Досягнуті якісно нові основні техніко-економічні характеристики продукції, що зафіксовано офіційним документом	0,25
5.	Одержано нову продукцію, що має більш високі нові основні техніко-економічні характеристики серед аналогічних відомих видів продукції	0,50
6.	Одержано нову продукцію, що вперше освоєна у державі і має якісно нові техніко-економічні показники	1,0

Капітальні вкладення на створення та введення в оборот ОІВ включають витрати на створення ОІВ (витрати на науково-дослідні та проектно-конструкторські роботи) та підготовку виробництва до використання ОІВ.

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом календарного року до і після впровадження ОІВ, то такі вкладення є разовими.

Питомі капітальні вкладення на одиницю продукції у такому разі визначаються за формулою

(5.17.), де

- питомі капітальні вкладення на одиницю продукції, гривень;

- разові капітальні вкладення, гривень;

- обсяг випуску продукції у даному році, нат. одиниць.

Якщо капітальні вкладення здійснюються протягом кількох років, то при визначенні прибутку слід врахувати фактор часу за формулою

(5.18.), де

- коефіцієнт приведення;

- нормативний коефіцієнт приведення (норма дисконту);

t – число років, що розділяють витрати і результати, визначається за формулою

(5.19.), де

Т – порядковий рік освоєння ОІВ, рахуючи від дати початку розрахункового року (періоду);

- рік здійснення інвестицій.

Величина коефіцієнта приведення Е (норма дисконту, коефіцієнт ефективності капітальних вкладень), як правило, вибирається рівним 0,1.

Значення коефіцієнта для різних значень t до і після надання розрахункового року та Е=0,1 наведено у таблиці 5.4.

 

Таблиця 5.4.

Значення коефіцієнта α_t (1/α_t) при Е=0,1

Число років, що передують розрахунковому періоду	αt	Число років, що слідують за розрахунковим періоду	1/αt	Число років, що слідують за розрахунковим періоду	1/αt
	2,5937		0,9091		0,3505
	2,3579		0,8264		0,3186
	2,1436		0,7513		0,2897
	1,9487		0,6830		0,2633
	1,7716		0,6209		0,2394
	1,6105		0,5645		0,1486
	1,4641		0,5132		0,0923
	1,3310		0,4665		0,0573
	1,2100		0,4241		0,0221
	1,1000		0,3855		0,0085
	1,000

 

Підприємство, відповідно до чинних законодавчих актів України та планованого терміну окупності витрат на ОІВ, може встановлювати й інші значення коефіцієнта Е, але не менше 0,1 і не більше встановлених законодавством розмірів.

Якщо тривалість розрахункового періоду менше одного року (півроку, квартал, місяць), то при визначенні прибутку коефіцієнт Е_Н необхідно помножити на відповідний коефіцієнт (0,5; 0,25 чи 0,083).

З метою врахування інфляційних процесів, при визначенні прибутку, коефіцієнт Е необхідно помножити на поправний коефіцієнт К_інф, який визначається за формулою

(5.20.), де

І_t – індекс інфляції розрахункового періоду (року);

І_t-1 – індекс інфляції попереднього року.

Приведення по фактору часу до розрахункового періоду витрат і результатів, здійснюваних і одержуваних до і після розрахункового року (періоду) здійснюється таким шляхом:

1. Витрати і результати, здійснені і отримані до розрахункового періоду (періоду) використання ОІВ, помножуються на коефіцієнт приведення і підсумовуються за формулою

(5.21.), де

- сумарні капітальні вкладення, здійснені і приведені до розрахункового року (періоду), гривень;

- капітальні вкладення року Т, гривень.

2. Витрати і результати, здійснювані і одержувані після початку використання ОІВ, діляться на коефіцієнт приведення і сумуються за формулою

(5.22.), де

- капітальні вкладення, здійснені після і приведені до розрахункового року (періоду), гривень.

3. Сумарні капітальні вкладення , приведені до розрахункового року (періоду), визначаються за формулою

(5.23.).

Приклад 4: На створення і впровадження винаходу, використання якого почалося у 1994 році, було здійснено капітальних вкладень (умовно): 1990 р. – 10000 грн., 1991 р. – 20000 грн., 1992 р. – 0, 1993 р. – 100000 грн., 1994 р. – 50000 грн., 1995 р. – 50000 грн., 1996 р. – 20000 грн. Визначити сумарні приведені капітальні вкладення:

а) з метою оцінки у 1994 році результатів використання винаходу;

б) з метою визначення прибутку від використання винаходу за 1996 рік.

Визначимо К_ТД і К_ТП

К_ТД(а) =10000 х (1+0,1)^4-1+20000 х (1+0,1)^3-1+0 х (1+0,1)^2-1+100000 х (1+0,1)^1-1 = =10000 х 1,13 + 20000 х 1,12 + 0 х 1,11 + 100000 х 1,10 = 10000 х 1,3310 + +20000 х 1,2100 + 0 х 1,1 + 100000 х 1 = 137510 (грн.),

К_ТД(б) = 10000 х (1+0,1)^6-1 + 20000 х 1,1^5-1 + 0 х 1,1^4-1+100000 х 1,1^3-1+ 50000 х х1,1^2-1 + 50000 х 1,1^1-1 = 10000 х 1,7716 + 20000 х 1,4641 + 0 х 1,3310 + 10000 х х 1,21 + 50000 х 1,1 + 50000 х 1 = 242998 (грн.),

К_ТП(а) = 50000/(1+0,1)^1-1 + 50000/(1+0,1)^2-1 + 20000/(1+0,1)^3-1 = 50000/1,1⁰ = 50000/1,1¹ + 20000/1,1² = 50000 + 45454,5 + 18181,8 = 113636,3 (грн.)

К_ТП(б) = 20000/(1+0,1)^1-1 =20000 (грн.).

Визначаємо К_Т

К_Т(а) = К_ТД(а) + К_ТП(а) = 137510 + 113636,3 = 251146,3 (грн.).

К_Т(б) = К_ТД(б) + К_ТП(б) = 242998 + 20000 = 262998 (грн.).

Поточні витрати і результати враховуються без приведення по фактору часу.

При визначенні ціни в нашому розрахунку пропонується встановити:

1. Лімітну ціну (або розрахункова /теоретична/ ціна) – найменшу ціну, яка забезпечує рентабельність виробництва даної продукції. Визначається за формулою

(5.24.), де

- витрати підприємства на виготовлення і реалізацію одиниці продукції, гривень;

- нормативний прибуток, гривень;

- норматив рентабельності виробництва.

Лімітна ціна, або розрахункова (теоретична) ціна, використовується при складанні бізнес-плану на створення нової продукції, при виборі варіанту на впровадження у виробництво найбільш перспективної нової продукції, при проведенні вартісної оцінки ОІВ, при укладанні ліцензійного договору, договору про розмір винагороди автору(ам) ОІВ тощо.

Конкурентоспроможна або ринкова ціна (Ц_КС) або (Ц_Р) – це ціна, за якою продукція або її частина реалізується на ринку. Вживається для визначення фактично одержаного у розрахунковому періоді прибутку від введення в оборот продукції, виготовленої із застосуванням ОІВ.

Як бачимо, ефект – це є прибуток або абсолютний розмір отриманого (очікуваного) результату при використанні ОІВ.

Ефективність – це рентабельність, яка визначається співвідношенням отриманого прибутку (результату) при використанні ОІВ до бази, якою може бути собівартість реалізованої продукції з використанням ОІВ або витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції з використанням ОІВ.

Рентабельність продукції, отриманої з використанням ОІВ, визначається за формулою

(5.25), де

Р_Р - рентабельність продукції, отриманої з використанням ОІВ, %;

П_Р – прибуток або приріст прибутку, одержаного від реалізації продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень;

В – витрати підприємства на виготовлення і реалізацію продукції, виготовленої з використанням ОІВ, гривень.

Окрім показників результатів використання ОІВ можуть визначитися і показники соціального ефекту, які мають істотний вплив на загальні витрати підприємства і, тим самим, на його прибуток.

1. Економія витрат від зниження виробничого травматизму визначається за формулою

(5.26.), де

- економія витрат підприємства від зниження травматизму, гривень;

- зменшення витрат робочого часу через тимчасову непрацездатність, людино-днів;

- середньоденна заробітна плата одного працівників, гривень.

2. Економія витрат підприємства від зниження плинності кадрів внаслідок поліпшення умов праці визначається за формулою

(5.27.), де

- економія витрат внаслідок зниження плинності кадрів, гривень;

- кількість робітників, які вивільняються у разі впровадження ОІВ, чоловік/рік;

- витрати на залучення та підготовку кадрів, що припадають на одного працівника, гривень;

- коефіцієнт плинності кадрів.

3. Економія витрат підприємства на додаткові відпустки та доплати за скорочений робочий час на важких та шкідливих роботах, що ліквідуються внаслідок впровадження ОІВ, визначається за формулою

(5.27.),

де

- економія витрат, гривень;

- число вивільнених внаслідок впровадження ОІВ працівників, які зайняті роботою у важких і/або шкідливих умовах праці і мають право відповідно на додаткові відпустки, скорочений робочий час, спеціальне харчування, додаткову оплату, чоловік/рік;

t_ДВ – середня тривалість додаткової відпустки, днів/особу;

t_СЧ – середня кількість недопрацьованого протягом року робочого часу, год./особу;

З_Д – середньоденна заробітна плата робітників, які мають додаткові відпустки, гривень/особу;

З_СЧ – середньогодинна заробітна плата робітників, які мають скорочений робочий час, гривень;

З_С – середні витрати на спеціальне харчування, гривень;

З_ДО – середній розмір додаткової оплати за шкідливі і/або важкі умови праці, гривень.

4. Економія витрат підприємства від зменшення внаслідок впровадження ОІВ кількості працівників, які мають право на пільгові пенсії, визначається за формулою

(5.29.), де

- економія відрахувань підприємства до Пенсійного фонду, гривень;

- зменшення кількості працівників, які мають право на пільгові пенсії, чоловік/рік;

- середньорічна пенсія одного працівника, гривень.

4. Економія витрат підприємства на спецодяг та засоби захисту для працівників, які зайняті роботою у важких і/або шкідливих умовах праці, внаслідок впровадження ОІВ, визначається за формулою

(5.30.), де

- економія витрат, гривень;

- зменшення кількості працівників, які мають потребу у спецодязі та засобах захисту, чоловік;

- середньорічні витрати підприємства на спецодяг та засоби захисту на одного працівника, що цього потребує, гривень.