Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 23 страница

А оговори у сфері інтелектуальної діяльності

16 4-4І*

тільки в театральних постановках, зберігаючи за собою решту ав­торських правомочностей. Використання зазначених творів за ме­жами театральної постановки визнається порушенням авторського права. Художник має право укласти видавничий договір на видан­ня створених ним ескізів театральних декорацій і костюмів у листівках, інших репродукціях і отримати за це винагороду неза­лежно від договору з театром. Водночас у договір з театром худож­ник може включити умову, за якою у разі повної відмови театру від роботи, шо перебуває у процесі виконання, через причини, що не залежать від театру і якості роботи художника, договір розрива­ється. Художник у такому разі залишає за собою одержаний аванс, він вважається відпрацьованим і поверненню не підлягає.

Якщо театр не використає протягом двох років від дати схвален­ня ескізів, то він зобов'язаний виплатити художнику авторську ви­нагороду повністю.

Певні особливості мають договори на використання творів обра­зотворчого мистецтва в кіно- та телефільмах. Чинний Закон Украї­ни «Про авторське право і суміжні права» визначає, що автори, твори яких увійшли як складова частина до аудіовізуального твору (як тих, що існували раніше, так і створених у процесі роботи над аудіовізуальним твором) зберігають авторське право кожний на свій твір і можуть самостійно використовувати його незалежно від аудіовізуального твору в цілому, якщо договором з організацією, яка здійснює виробництво аудіовізуального твору, чи з продюсером аудіовізуального твору не передбачене інше.

Твори образотворчого мистецтва можуть бути використані в аудіовізуальному творі лише на підставі договору з художником. Цей договір близький до договору художника з театром.

Договори на використання у промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва

Названі твори широко використовуються у промисловості і по­требують належного правового регулювання.

За договором про використання у промисловості творів декора­тивно-прикладного мистецтва автор зобов'язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для

РОЗДІЛ п

використання промисловому підприємству, яке зобов'язується ви­платити автору обумовлену договором винагороду.

Суб'єктами договору є автор твору і промислове підприємство У цьому аспекті автори творів декоративно-прикладного мистецтва поділяються на дві групи: штатні працівники підприємства і не­штатні, які трудовим договором з підприємством не зв'язані. Штат­ним вважається лише той автор, який пов'язаний трудовим догово­ром з тим підприємством, на якому він створив твір. Отже, для інших підприємств цей художник буде нештатним.

Об'єктом договору є твір декоративно-прикладного мистецтва, як один із видів образотворчого мистецтва. У спеціальній літературі і законодавстві визначення поняття «декоративно-прикладне мис­тецтво» немає. Є лише перелік творів, які прийнято вважати об'єк­тами декоративно-прикладного мистецтва. Питання про те, чи є даний твір об'єктом декоративно-прикладного мистецтва, вирішу­ють фахівці. Проте практика виробила певний перелік творів, що можуть бути визнані об'єктами декоративно-прикладного мистецт­ва. До цього переліку належать серветки, килими, хустки, взуття, одяг, вироби із шкіри, кісток, пластмаси; іграшки, значки, суве­ніри, вироби зі скла, фарфору, металу; ювелірні і галантерейні ви­роби тощо.

Зазначений перелік конкретизується такими критеріями: твори, що мають утилітарне, сувенірне або декоративне значення, відзнача­ються оригінальними художньо-естетичними властивостями. ¹ Права і обов'язки за цим договором складають його зміст. Як і за будь-яким авторським договором, автор зобов'язаний передати або створити і передати підприємству твір декоративно-прикладно­го мистецтва у визначені договором строки. На кожний твір скла­дається паспорт, в якому визначається тираж твору.

Відповідальність за порушення договору настає за загальними правилами цивільного права.

Договори на створення і використання об'єктів суміжних прав

Охорона суміжних прав виникла в Україні недавно — з прийнят­тям Закону України «Про авторське право і суміжні права» 23 груд­ня 1993 р. Тому належного досвіду у цій сфері ще немає, проте по-

Договори у сфері інтелектуальиЫ ліялмих ті

мпне істотне зростання кількості і значення об'єктів суміжних прав. Нові технічні можливості сприяють розвиткові видовищної індустрії, збільшується використання звукозаписів і відеозагіисш, набирають потужного розмаху використання теле- і радіопрограм.

11.3, Договори у сфері науково-технічної діяльності

Загальна характеристика договорів у сфері науково-технічної

діяльності

Значення прискорення науково-технічного прогресу в сучасних умовах важко переоцінити. Власне, розвиток науки, літературні мистецтва (гуманітарний прогрес) з одного боку, і науково-техніч­ний прогрес з іншого — це ніби два потужних крила, що приско­рюють соціально-економічний прогрес будь-якого суспільства, у тому числі Й України.

Прискорення науково-технічного прогресу можливе лише за умови безперервного створення і раціонального використання об'єктів промислової власності. Науково-технічна діяльність здійс­нюється переважно на договірних підставах. Адже переважна біль­шість об'єктів промислової власності створюється також на дого­вірних засадах, тобто на підставі договорів замовлення. Переважна більшість об'єктів промислової власності знову-таки створюється в порядку виконання трудового договору їх авторами. Але ж створен­ня об'єктів промислової власності в порядку виконання трудового договору — це і є створення об'єктів промислової власності на за­мовлення. На підставі якого договору створюються зазначені об'єк­ти — трудового чи цивільно-правового — це питання ще потребує свого дослідження, але створення об'єкта промислової власності в порядку виконання трудового договору чи завдання слід визнати створенням на замовлення.

Значно менша частина зазначених об'єктів створюється за ініці­ативою винахідників та авторів інших науково-технічних досяг­нень.

Отже, особливістю договірних відносин у сфері науково-техніч­ної діяльності є те, шо більшість об'єктів промислової власності

16*4-414

РОЗДІЛИ

створюється саме на основі договірних відносин. Твори науки, літе­ратури і мистецтва в значній частині створюються за ініціативою ав­торів.

Використання об'єктів промислової власності, як і творів науки, літератури і мистецтва, можливе лише на підставі відповідних дого­ворів. Проте договори на використання творів науки, літератури і мистецтва відрізняються від подібних договорів у сфері науково-технічної діяльності. Особливістю договірних відносин, змістом яких є використання зазначених об'єктів, є те, що договори на ви­користання об'єктів промислової власності можуть укладатися ли­ше за умови, що результати науково-технічної діяльності визнані в установленому порядку об'єктами промислової власності і, отже, об'єктами правової охорони. Тобто предметом договору на викори­стання того чи іншого об'єкта може бути лише той об'єкт, на який є охоронний документ — патент чи свідоцтво.

Це не означає, що договір на використання будь-якого іншого результату науково-технічної творчості, не захищеного охоронним документом, укладатися не може. Предметом договору на вико­ристання може бути будь-який результат науково-технічної твор­чості — захищений і незахищений охоронним документом, але при цьому слід мати на увазі, шо не захищений результат науково-технічної творчості може використовуватися і без договору з патен-товласником, і без виплати йому належної винагороди. Такий ре­зультат захищається не правом, а моральними засадами. Користу­вач, який поважає себе, не дозволить собі використовувати резуль­тат чужої творчої праці без згоди автора цього результату. Користу­вач, не обтяжений Нормами моралі, може собі дозволити таке ви­користання.

Все ж, на нашу думку, результат творчої діяльності, не захище­ний охоронним документом, є об'єктом права власності його твор­ця. Використання цього результату без дозволу його власника буде порушенням цивільного права.

Відмінною ознакою договорів у сфері науково-технічної діяль­ності, на відміну від авторських договорів, є те, що вони обов'яз­ково мають укладатися у письмовій формі. Але йдеться лише про договори на створення і використання об'єктів промислової влас­

_________ Договори у сф ері інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ

ності. Чинне законодавство про промислову власність не містить

вимог шодо нотаріального засвідчення зазначених договорів.

Особливістю договорів на створення і використання об'єктів про­мислової власності слід визнати ще одну відмінність цих договорів від авторських. Авторські договори — це договори на створення і пе­редачу творів для використання. Часто це може бути один і той са­мий договір — договір на створення і передачу твору для викорис­тання. Подібні договори у сфері науково-технічної діяльності скла­даються, як правило, окремо — окремий договір на створення об'єк­та промислової власності і окремий договір на використання цього об'єкта. Результат науково-технічної творчості не може стати пред­метом договору на використання до його відповідної кваліфікації на­лежним державним органом. Як уже підкреслювалося, договір на ви­користання має опиратися на охоронний документ.

Новим приписом чинного законодавства України про промис­лову власність є припис про визначення розміру, порядку обчис­лення та строків виплати винагороди за використання об'єкта про­мислової власності. За раніше чинним законодавством ці питання встановлювалися лише в нормативному порядку. Нормативні акти визначали як обчислювати розмір винагороди, за які об'єкти скіль­ки платити, коли платити тощо. Чинне законодавство про промис­лову власність ці питання віддало на відкуп договірним сторонам. Вони самі мають визначати розмір винагороди, порядок її обчис­лення та строки виплати. Не можна стверджувати, що раніше існу­ючий порядок виплати винагороди був більш досконалий, але не можна погодитися і з тим, що існуючий нині порядок більш прос­тіший.

Накопичений досвід визначення розміру винагороди за викори­стання об'єктів промислової власності в Україні ще малий. Право­вих підстав для цього також недостатньо. Тому важко у договорі визначити розмір винагороди. У момент укладення договору ще не відомо, який позитивний ефект принесе використання об'єкта про­мислової власності, а саме цей факт є найбільш важливим для виз­начення розміру винагороди. Невідомо, якими будуть масштаби ви­користання об'єкта та інші параметри використання. Тому, на наш

РОЗДІЛ 11

погляд, для визначення розміру винагороди за використання об'єк­та промислової власності мають бути вироблені певні критерії.

Варто зазначити і те, що за загальним визнанням договори про створення і використання об'єктів промислової власності, безпе­речно, є цивільно-правовими. Проте з приводу того, до якого типу цивільно-правових договорів належать договори на створення і до­говори на використання об'єктів промислової власності, у спе­ціальній літературі до цього часу точиться дискусія. Одні їх розгля­дають як підрядні, інші — як авторські, ще ініші — як ліцензійні, а деякі — як абсолютно новий тип договорів. Не вникаючи в цю дискусію, все ж слід визнати, що договори на створення об'єкта промислової власності та супутні їм договори за своєю юридичною природою не є ліцензійними, так як і договори на використання цих об'єктів не є підрядними.

До особливостей договорів на створення об'єкта промислової власності слід віднести і те, що цим договорам передують інші до­говори, які є необхідною передумовою укладення договорів на створення об'єкта промислової власності. До них слід віднести, на­приклад, договір на інформаційне забезпечення науково-технічної діяльності та деякі інші. До договорів на створення об'єкта промис­лової власності близькими є договори на виконання науково-дослідних та проектних робіт.

Договори на створення об'єктів промислової власності

Договори на інформаційне забезпечення науково-технічної діяль­ності. Жоден розробник будь-якої науково-технічної проблеми, яку йому доручено розробити за договором чи службовим завданням, не розпочне виконання цього завдання, поки не буде мати належ­ної інформації, що стосується цієї проблеми. Йдеться не лише про одного розробника, а про групу чи цілий колектив. Якщо ж вико­нання такого завдання почнеться без належного інформаційного забезпечення, то результатом може бути винайдення велосипедно­го колеса. Тому кожен розробник ніколи не розпочинає роботу на голому місці, він у першу чергу має ознайомитися з тим, що було зроблено до нього у цій сфері, які досягнення вже є і чим вони не задовольняють замовника. Адже замовник на створення об'єкта промислової власності видає виконавцю завдання, в якому мають

_____ ^ Договори у сфері інтелектуальної ДІЯЛЬНОСТІ

бути сформульовані сутність завдання, параметри, яким мас

відповідати майбутній об'єкт, визначаються основні тсхн»ко-еко-номічні характеристики об'єкта, очікувані результати від йото ви­користання, галузь і масштаби застосування тошо.

Від якості, розробки такого техніко-економічного завдання зале­жить успіх розробників, які мають чітко уявляти чого від них чека­ють.

Виходячи із поставлених перед розробниками завдань, треба сформулювати цілі інформаційного забезпечення. Вони можуть бу­ти різні — виявлення дійсного стану, технічного рівня, ефектив­ності від використання, недоліків тошо; які науково-технічні досяг­нення в цій галузі захищені патентами чи іншими охоронними до­кументами. Інформаційне забезпечення може мати своїм завдан­ням й інші цілі. Головне у тому, щоб інформація повністю задо­вольняла розробника.

Інформаційне забезпечення цієї науково-технічної розробки мо­же здійснюватися силами самого розробника. Проте здебільшого такі роботи виконуються за договором із спеціальними установами. Інформаційне забезпечення на договірній основі регулюється спе­ціальним Законом України «Про науково-технічну інформацію» від 25 червня 1993 р. Сторонами у договорі на інформаційне забезпе­чення можуть бути як фізичні, так і юридичні особи, які виступа­ють як виконавцями, так і замовниками-споживачами. На стороні виконавця можуть бути фізичні та юридичні особи як творці і на-копичувачі науково-технічної інформації, виробники, власники, зберігані. На стороні замовника — споживачі (фізичні та юридичні особи) і посередники.

Об'єктом договору на інформаційне забезпечення є документо­вана на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і за­рубіжна науково-технічна інформація. Поняття науково-технічної інформації охоплює отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забез­печує їх відтворення, використання та поширення. Особливість на­уково-технічної інформації полягає в тому, що вона, з одного боку, є результатом науково-технічної творчої діяльності, а з іншого — за­

РОЗДІЛ п

безпечує ту ж саму науково-технічну творчу діяльність необхідними відомостями, даними. Складається постійно діючий процес само­відтворення.

Науково-технічна інформація відповідно до чинного законодав­ства є об'єктом права власності. Підставою виникнення права влас­ності на науково-технічну інформацію є створення науково-техніч­ної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання догово­ру про створення науково-технічної інформації; виконання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на ін­формацію до іншої особи.

Право власності на науково-технічну інформацію, створену на кошти державного бюджету, визначається державою як прийняттям загальних рішень, так і встановленням форм договорів між фінан­суючим державним органом і виконавцем робіт зі створення науко­во-технічної інформації. Науково-технічна інформація, шо є об'єктом права приватної власності або інших форм власності, мо­же переходити в державну власність у разі передачі її до відповідних державних банків даних, фондів або архівів на договірній основі.

Споживач науково-технічної інформації за договором несе від­повідальність за дотримання прав власника цієї інформації. Він не має права передачі одержаної науково-технічної інформації третій особі, якщо це не обумовлено договором між власником і спожи­вачем науково-технічної інформації.

Якщо науково-технічна інформація не відповідає визначеним договором параметрам, технічному рівню або якості, споживач має право вимагати від власника або посередника безплатного усунен­ня недоліків у погоджений строк.

До договору на інформаційне забезпечення розробників об'єктів промислової власності близько примикають договори на здійснен­ня патентного пошуку. Патентний пошук — це дослідження па­тентів чи інших охоронних документів, виданих до цього часу у тій чи іншій сфері. Цей пошук має охопити патенти, видані в усьому світі. Зрозуміло, що такий пошук є досить складною і тривалою ро­ботою, яка здійснюється на договірній основі і за визначену вина­городу. Сторонами в такому договорі можуть бути як фізичні, так і

Договори у сфері інтелектуальної діяльності

юридичні особи. Виконавцями за таким договором можуть бути як окремі висококваліфіковані фахівці, так і спеціалізовані установи.

Патентний пошук також є необхідною стадією або навіть пере­думовою створення об'єкта промислової власності. Без патентного пошуку починати розробку будь-якої науково-технічної проблеми також неприпустимо. Адже без такого пошуку можна не просто ви­найти уже запатентований об'єкт промислової власності, а й пору­шити чужі патентні права, що спричиняє негативні наслідки. Тому, не дивлячись на дороговизну та тривалість зазначеного пошуку, обійтися без нього ніяк не можна.

Об'єктом даного договору є не лише патенти та охоронні доку­менти, а й інші джерела інформації, шо можуть містити в собі відо­мості про будь-який об'єкт. Це численні джерела — наукова та спеціальна література, дисертації, матеріали наукових конференцій, виставки тощо.

Замовник патентного пошуку в договорі має визначити глибину цього пошуку, адже патенти мають досліджуватися не за весь час іс­нування патентної охорони об'єктів промислової власності. Такі дослідження мають бути здійснені лише за визначений замовником період від дати укладення договору і 20—30 чи більше років назад. При цьому слід мати на увазі, що об'єкти промислової власності мо­рально старіють дуже швидко — їх вік становить 7—10 років. Тому враховуючи досить високу ціну договору, період, який має бути охоплений патентним пошуком, не може бути невиправдано трива­лим.

Ціна договору визначається угодою сторін. Сторони несуть від­повідальність за порушення умов договору відповідно до норм ци­вільного законодавства.

Патентний пошук обов'язковий і при проведенні експертизи за­явок по суті на об'єкти промислової власності. Як відомо, кваліфі­каційна експертиза заявок здійснюється на прохання заявника чи іншої заінтересованої особи і за їх рахунок.

Патентний пошук необхідний також при здійсненні будь-яких науково-дослідних, дослідно-конструкторських та інших подібних робіт.

Слід зазначити, що подібні договірні відносини ще мало дослід-жені.

Згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань інтелектуальної власності» від 21 грудня 2000 р. до зазначених законів внесені зміни, що стосуються експертизи заявок на об'єкти промислової власності по суті. Так, за цим Законом за­клад експертизи — уповноважений Установою державний заклад (підприємство, організація) для розгляду і проведення експертизи заявок.

\Слїд підкреслити, що заклад експертизи має своєю функцією не тільки проведення експертизи заявок по суті, а розгляд заявок вза-

бути будь-яке підприємство чи організація, яка за своїм профілем діяльності близька до науково-технічної діяльності. Отже, якщо цей заклад експертизи не входить до складу Установи, то для проведен­ня експертизи заявок остання з ним має укласти договір на здійс­нення розгляду та експертизи заявки. Таким закладом можуть бути різні державні підприємства і організації. Засад договірних відносин з ними поки що не розроблено, але зрозуміло, що договірні відно­сини між Установою і закладом експертизи — це цивільно-правові відносини, тому на них поширюються правила цивільно-правових договорів.

Сторонами у цьому договорі є Установа і заклад експертизи, яким може бути будь-яке державне підприємство чи організація.

Об'єктом договору є заявка на будь-який об'єкт промислової власності, її розгляд та експертиза. Безперечно, цей договір є плат­ним. Він має бути виконаним у визначені договором строки. Сто­рони несуть цивільно-правову відповідальність за порушення умов договору. О^^^шв^^^^т^^щ.договорів є те, що рішення, прийняте закладом експертизи, набуває чинності лише за умови за­твердження його Установою в установленому порядку.

Отже, за якість розгляду заявок та проведення експертизи перед заявниками відповідальність несе Установа, а не заклад експертизи.

входити до складу Установи, це може

__ Догов ори у сфері інтелектуальної ЛЫ\ым. і:

Договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських і технологічних робіт

Зазначені договори регулюють відносини між замовником і ви­конавцем науково-дослідних, дослідно-конструкторських і техно­логічних робіт. Результати цих робіт часто бувають такі, що вико­нані на рівні винаходів чи інших об'єктів промислової власності і тому вони стають об'єктами правової охорони. Одночасно догово­ри на виконання зазначених робіт є також необхідною передумо­вою створення об'єктів промислової власності, а також формою своєрідного замовлення на створення об'єкта промислової влас­ності.

Зазначені договори, безперечно, за своєю юридичною природою є цивільно-правовими. Вони близькі до підрядних договорів, але між ними є істотні відмінності. Так, наприклад, предметом догово­ру підряду завжди є звичайні господарські, виробничі та інші робо­ти. Тобто виконання зумовлених договором підряду робіт належить за своїм характером до основного виду виробничої діяльності під­рядчика. Він виконує лише ті роботи, для виконання яких створе­но дану ггідрядну організацію. Це має значення для чіткого визна­чення умов договору підряду, оскільки протягом тривалого часу ви­роблені певні стандарти щодо того чи іншого виду робіт, які постійно повторюються. У підрядних договорах про виконання звичайної роботи завжди мають бути чітко передбачені конкретні результати цих робіт, чого не може бути у договорах на виконання науково-дослідних, доедідно-конструкторських, технологічних та інших робіт, результати яких не завжди можна передбачити. Якщо у договорах на виконання дослідно-конструкторських та техно­логічних робіт цей результат можна ще певним чином передбачи­ти, то в договорах на виконання науково-дослідних робіт визначи­ти, який результат можна очікувати внаслідок їх здійснення, сказа­ти важко. Цей результат може бути абсолютно протилежний очіку­ваному. Але негативний результат також вважається виконанням договору, за що треба платити. Якщо за договором підряду напри­клад, буде збудовано будинок, проживання в якому, небезпечне для життя, то договір не можна вважати виконаним, бо не виконано умов договору.

розділи

Отже, у договорі на виконання науково-дослідних чи інших на­уково-технічних робіт предметом договору є творчий пошук, ре­зультат якого заздалегідь передбачити неможливо. Безумовно, сто­рони у зазначених договорах можуть і зобов'язані чітко формулю­вати основні вимоги, яким має відповідати наукова розробка, зраз­ки чи технологія, що створюються відповідно до укладених дого­ворів. Проте виконавці зазначених робіт напевне не можуть гаран­тувати досягнення очікуваних результатів. Як уже зазначалося, одержання внаслідок здійснення обумовлених договором робіт не того результату, який був запрограмований, не є порушенням дого­вору. Цей негативний результат має розглядатися як один із мож­ливих варіантів виконання договору.

Наведені чинники зумовлюють різний зміст прав та обов'язків цих двох типів договорів, а також різну відповідальність сторін. У договорах на виконання науково-дослідних робіт за ризик не­можливості одержати очікуваний результат відповідає замовник У підрядних договорах ризик випадкової неможливості за передачу замовникові готового результату роботи відповідає підрядчик — не­має результату, немає оплати.

Ще одна досить важлива особливість договорів на виконання науково-технічних робіт полягає в тому, що у процесі виконання цих робіт можуть бути одержані результати, які можуть бути об'єктами права інтелектуальної власності: це наукові твори (об'єкти авторського права), винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо (об'єкти промислової власності), умови використання яких визначаються законодавством, а не договорами. Таких резуль­татів одержати внаслідок виконання підрядних договорів не можна. Усі наведені особливості договорів на виконання науково-технічних робіт дають підставу визнати їх самостійним типом дого­ворів.

Зазначені договори досить чітко врегульовані новим ЦК України (глава 62 «Виконання науково-дослідних або дослідно-конструк­торських та технологічних робіт»). У ст. 892 ЦК України зазначено: цього договору: «За договором на виконання науково-дослідних або дослідно-консфукторських та технологічних робіт (викона­вець) зобов'язується провести за завданням замовника наукові дос-

Договори у сфері інтелектуально? діяльності

лідження, розробити зразок нового виробу та конструкторську до­кументацію на нього, нову технологію тощо, а замовник зобов'язу­ється прийняти виконану роботу та оплатити її.

Договір може охоплювати весь цикл проведення наукових досліджень, розроблення та виготовлення зразків або його окремі етапи».

Істотні й умови договору на виконання науково-технічних робіт, якими є предмет, сторони, ціна та строки. Безперечно, сторони мо­жуть передбачати й інші умови аби лише вони не суперечили чин­ному законодавству. Такі умови можуть бути найрізноманітнішими, але вони головним чином зумовлюються характером науково-технічних робіт. Так, у договорах на виконання дослідно-конструк­торських робіт мають бути передбачені технічні параметри, яким відповідатиме та чи інша розробка.

Великі за обсягом роботи можуть виконуватися поетапно, що та­кож має бути передбачено у договорі.

Предметом договорів на виконання науково-технічних робіт є не процес роботи, а її результат. Мета зазначених договорів — до­сягти бажаного результату і передати його замовникові. Варто мати на увазі, що серед дослідників з цього приводу немає одностайної думки, але більшість із них схиляються до визнання предметом до­говору саме результату, а не роботи.

Результатами виконання науково-технічних робіт є також звіти про виконання наукових досліджень, зразки нового виробу, нової техніки, конструкторська документація до них, створення нової тех­нології та інші науково-технічні досягнення.

Сторони у договорі на виконання науково-технічних робіт. Сторо­нами, як уже зазначалося, є замовник і виконавець, якими може бути будь-яка фізична чи юридична особа. За загальним правилом виконавцями виступають науково-дослідні, проектно-конструктор­ські, конструкторські і технологічні організації, наукові центри, на­вчальні заклади, академічні наукові установи. Виконавцями можуть бути також будь-які підприємства будь-якої форми власності, що мають у своєму складі наукові, конструкторські та інші подібні під­розділи.

розділи

Однією з істотних умов договору на виконання науково-техніч­них робіт є його ціна, що визначається угодою сторін. Найчастіше ціна встановлюється шляхом складання кошторису, який, за за­гальним правилом, розробляє виконавець. Кошторис має передба­чати всі витрати виконавця на здійснення робіт (придбання ма­теріалів, устаткування, інструментів та інших засобів, необхідних для виконання договору), належну виконавцеві винагороду, перед­бачені чинним законодавством обов'язкові платежі та інші не­обхідні витрати.

Крім того, в ціну мають бути включені певні суми у вигляді при­бутку (доходу). Розмір цих сум може передбачатися у договорі за­лежно від розміру економічного (чи будь-якого іншого) ефекту, який може одержати замовник при використанні результату вико­наної роботи. Ціна у договорі визначається точно або приблизно, враховуючи невизначеність витрат при виконанні договору. Звідси й різні наслідки необхідності підвищення ціни у процесі виконан­ня. Якщо виникла потреба істотно підвищити ціну у процесі вико­нання договору за умови її приблизного визначення, то виконавець зобов'язаний негайно сповістити про це замовника. Останній має право погодитися з новою ціною або відмовитися від договору. У такому випадку замовник зобов'язаний оплатити виконану частину

Договір може передбачати підвищення ціни, якщо буде одержа­но кращий ефект від використання результату роботи, та винагоро­ду за якісне чи дострокове (вчасне) виконання роботи або змен­шення ціни у разі неякісного або несвоєчасного виконання робіт.

Важливим є положення, що передбачає обов'язок замовника оп­латити вартість робіт у разі неможливості досягти передбачуваного результату. Якщо в процесі науково-дослідних робіт виявляється неможливість досягти результату через обставини, що не залежать від виконавця, замовник зобов'язаний оплатити вартість робіт, ви­конаних до виявлення неможливості отримати очікувані результа­ти. Однак оплата не може перевищувати відповідну частину ціни, передбаченої договором.

Дещо інша норма щодо дослідно-конструкторських і технологіч-