Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність 38 страница

Державний департамент інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (далі — Держдепартамент) доводить до відо­ма зацікавлених громадян України, що у зв'язку з прийняттям Ка­бінетом Міністрів України Постанови від 22 травня 2001 р. № 543 «Про затвердження положення про порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності» (далі — Постанова) змінився порядок надання пільг у сплаті зазна­чених зборів. Пунктом 59 цієї Постанови встановлено, що «грома­дянам України пільги у сплаті зборів надаються згідно з чинним за­конодавством України».

Відповідно до цього, пільги у сплаті зборів за дії, пов'язані з охо­роною прав на винаходи, корисні моделі, промислові зразки, топо­графії інтегральних мікросхем та знаки для товарів і послуг (далі — збори) тепер надаються громадянам України згідно з такими нор­мативно-правовими актами:

— Законом України «Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та шитих громадян похилого віку в Україні» від 16 грудня 1993 р. № 3721-Х1І;

— Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх со­ціального захисту» від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII;

РОЗДІЛ 17

— Декретом Кабінету Міністрів України «Про пільги Героям Ра-?993^ЬК°№ уГ^З ^{1 П}°^{ВНИМ кавалером} °Р^дена Слави» від 23 квітня

Перелік категорій громадян, які мають право на такі пільги, вид пільги, коло осіб, які належать до пільгових категорій та підстави для надання пільг, наведені у таблиці 1.

Держдепартамент повідомляє, що для підтвердження права на пільгу необхідно подати до ДП «Український інститут промислової власності» (м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 15, телефакс 458-06-11) завірену копію документа, що підтверджує право на пільгу. Копія подається один раз до кожної справи на весь час дії документа.

Якщо у складі колективу заявників чи власників охоронного до­кумента одночасно перебувають особи, які мають право на пільгу і не мають такого права, розмір збору зменшується на частку, про­порційну кількості громадян, звільнених від сплати відповідного збору.

Якщо у заявника чи власника патенту виникає необхідність не­одноразового використання права на одержання пільги, він подає до Держдепартаменту клопотання про надання відповідної пільги, в якому повинно бути посилання на поданий раніше документ, що підтверджує право на одержання пільги. Якщо термін дії такого документа закінчився, до клопотання додається копія іншого до­кумента, що підтверджує право на одержання пільги.

Нормативний акт

Пільга, що стосуюпем

[інтелектуально власності

І. Закон Украї­ни «Про основні засади соціаль­ного захисту ве­теранів праці та інших громадян похилого віку в Україні» ВРУ від 16.12.93 № 3721-ХІ

2. Закон Украї­ни «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соці­ального захисту» від 22.10.93 № 3551-ХІ

Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету

Звільнення від сплати податків, зборів і мита всіх видів та земельного податку Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету

Правова

норма, Стаття, частіша

Стаття 9, пункт 2

Категорія осіб, яким надамо пільги

Стаття 13, пункт 23

Стаття 16, пункт 2

Особи, які ма­ють особливі трудові заслуги перед Батьків­щиною

Інваліди війни та прирівняні до них особи Особи, які ма­ють особливі заслуги перед Батьківщиною

Визначення кола осіб, яким надано пільги

Стаття 8

Герої Соціалістичної Праці та повні кавале­ри ордена Трудової Слави

Стаття 7

Особи з числа військовослужбовців діючої армії та флоту, партизанів, підпільників, які стали інвалідами внаслідок поранення, кон­тузії, каліцтва, захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків) чи пов'язаних з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з'єд­наннях, підпільних організаціях і групах та інших формуваннях, визнаних такими зако­нодавством України, в районі воєнних дій, прифронтових дільницях залізниць, на спо­рудженні оборонних рубежів, військово-морських баз та аеродромів у період грома­дянської та Великої Вітчизняної воєн або з участю в бойових діях у мирний час.

Нормативний акт	Пільги, що стосуються інтелектуальної власності	Правова норма, стаття, частина	Категорія осіб, яким надано пільги	Визначення кола осіб, яким надано пільги
2. Закон Украї­ни «Про статус ветеранів війни гарантії соціаль­ного захисту» від 22.10.93 № 3551 -XI	Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету	Стаття 16, пункт 2	Особи, які ма­ють особливі заслуги перед Батьківщиною	Стаття II Герої Радянського Союзу, повні кавалери і ордена Слави, особи, нагороджені чотирма і більше медалями «За відвагу», а також Ге­рої Соціалістичної Праці, удостоєні цього звання за працю в період Великої Вітчиз­няної війни 1941—1945 років
3. декрет КМУ «Про пільги Героям Радянсь­кого Союзу і повним кава­лерам ордена Слави» від 23.04.93 р. № 37-93	Звільнення від сплати всіх видів по­датків, зборів, мита та інших платежів до бюджету	Стаття 3, «Пільги щодо опо­даткуван­ня»	Герої Ра­дянського Со­юзу і повні ка­валери ордена Слави	Громадяни України, удостоєні звання Героя 1 Радянського Союзу і повні кавалери орде- 1 на Слави.

Стимулювання інтелектуальної діяльності

Питання для контролю

1 Стимулювання інтелектуальної діяльності.

2 Державне стимулювання інтелектуальної діяльності

3 Пільги для учасників інтелектуальної діяльності.

Короткий термінологічний словник

Автор — фізична особа, творчою працею якої створено твір. Ав­тором може бути будь-яка особа, незалежно від віку і дієздатності. Ряд країн чітко визначають у своїх законах загальновизнану пре­зумпцію авторства, засновану на зазначенні у творі справжнього або вигаданого (псевдонім) імені автора. Перекладач або особа, яка адаптує твір, також вважається автором, чиї правомочності не зачі­пають прав на оригінальні твори. У багатьох країнах вважається, що тільки фізична особа може бути первинним володільцем прав на твір. Юридичні особи можуть тільки викупити або іншим способом придбати майнові авторські права, оскільки вони позбавлені здат­ності творити і тому не можуть вважатися авторами. Такий підхід зустрічається в країнах, що додержуються традицій римського пра­ва. Закони деяких держав визнають, що авторські права можуть на­лежати корпоративній організації (юридичній особі). Це стосується в першу чергу країн, що додержуються традицій англосаксонсько­го права. Так, у деяких країнах юридична особа визнається автором твору, створеного її службовцями у процесі трудової діяльності. Се­ред юридичних осіб — володільців авторських прав — різні законо­давчі акти називають державу, урядові установи або організації, муніципалітети, академії, університети, інститути тощо.

Авторська винагорода (гонорар) — усі види винагород або ком­пенсацій, що виплачуються авторам за використання їх творів, які охороняються у межах, встановлених авторським правом. Право на використання твору, обумовлене виплатою відповідної винагороди, є найважливішим аспектом майнових прав автора. Володілець ав-

горського права має право вимагати виплати винагороди за будь-яке використання його твору. Винагорода може здійснюватися у формі платежу (одноразова винагорода), відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник чи кожне використання твору або у формі змішаних платежів. Розмір і порядок обчислення авторської винагороди встановлюються в договорах, шо укладаються організа­ціями колективного управління з користувачами.

Авторське право — розділ цивільного права, що регулює пра­вовідносини, які виникають у зв'язку зі створенням та використан­ням творів науки, літератури і мистецтва. Термін «авторське право» вживається у двох значеннях. Перше — назване вище. У таких відносинах беруть участь автор — творець твору та юридична або фізична особа — користувач. Це, так би мовити, авторське право в об'єктивному значенні. Термін «авторське право» часто вживається для позначення прав, що належать автору будь-якого твору. До них належать особисті немайнові права, а також майнові права. Це — ав­торське право в суб'єктивному значенні або суб'єктивне авторське право.

Авторське свідоцтво на винахід — охоронний документ на ви­нахід, передбачений законодавствами деяких країн, зокрема Алжи­ру, Куби, Монголії, В'єтнаму, колишнього СРСР тошо. Вимоги, яким повинен відповідати винахід, для видачі на нього авторсько­го свідоцтва такі самі, як і для видачі на нього патенту. Різниця по­лягає в тому, шо у разі, якщо на винахід видано авторське свідоцт­во, виключне право на його використання належить державі. При цьому автору належить право авторства і- він має право на винаго­роду.

Авторський договір. Будь-яке відступлення майнових прав по­винно оформлятися письмовим договором, підписаним автором і особою (правоволодільцем), якій вщступаються майнові права. Від-ступленими вважаються тільки ті права, які чітко зазначені в дого­ворі. Авторський договір про передачу виключних майнових прав дозволяє використання твору певним способом і в установлених договором межах тільки особі, якій ці права передаються, і дають такій особі право забороняти іншим особам подібне використання

40 4-414

Короткий термінологічний словник

твору. Така заборона може здійснюватися і автором твору, якщо особа, якій передані виключні повноваження, не захищає це право. Авторський договір про передачу невиключних майнових прав до­зволяє користувачеві використання твору нарівні з володільцем майнових прав, і (або) іншим особам, які одержали дозвіл на вико­ристання цього твору таким самим способом.

Авторські правомочності. Творці творів володіють авторським пра­вом, що складається з окремих авторських правомочностей. У сукуп­ності авторські правомочності становлять суб'єктивне авторське право щодо твору. Авторське право може передаватися його во­лодільцем іншій фізичній або юридичній особі, яка, таким чином, стає правонаступником. При цьому володілець авторського права залишається таким, але надає правомочність іншій особі користу­ватися всіма або частиною його прав з можливими певними обме­женнями. У разі, коли строк таких правомочностей дорівнює всьо­му строку авторського права, а дозвіл охоплює всі права (за винят­ком немайнових), що охороняються авторським правом, статус ко­ристувача щодо третіх сторін дорівнює статусу володільця авторсь­кого права.

Аналог — об'єкт, близький за технічною суттю, призначенням або функціями до заявленого об'єкта винаходу і Відомий з існую­чого рівня техніки. Аналог використовується при розкритті рівня техніки в описі винаходу; при цьому слід зазначити недоліки, що перешкоджають досягненню бажаного технічного результату. При виборі аналогів слід керуватися подібністю сукупності його ознак до сукупності ознак винаходу. Необхідно зауважити, що рівень ана­логії може бути більш або менш високим, але, як правило, анало­ги завжди існують. Посилання на те, що аналогів не існує, є най­частіше необгрунтованим і можливе лише за наявності так званого «піонерського винаходу», що на практиці трапляється дуже рідко. Найбільш близький аналог називається «прототипом».

Асоціативний знак — це товарний знак, що є тотожним (анало­гічним) або схожим зі знаками, вже зареєстрованими тією самою особою щодо однорідних товарів і (або) послуг. Наслідком реєстрації

ДД Короткий термінологічний словник

База даних (компіляція даних) — сукупність творів, даних або будь-якої іншої незалежної інформації у довільній формі, в тому числі — електронній, підбір і розташування складових частин якої та її упорядкування є результатом творчої праці, і складові частини якої є доступними індивідуально і можуть бути знайдені за допомо­гою спеціальної пошукової системи на основі електронних засобів (комп'ютера) чи інших засобів.

Безпосереднє приймання широкою публікою сигналів із супутни­ка — приймання несучих програм сигналів із супутника без посе­редництва наземної станції, що перетворює передавані сигнали в звичайні радіохвилі, які можуть бути прийняті публікою. Перетво­рення здійснюється самим супутником прямого мовлення. Брюс­сельська конвенція про розповсюдження несучих програму сиг­налів, що передаються через супутники, не поширюється на випад­ки безпосереднього приймання сигналів широкою публікою з кос­мосу.

40*4-414

асоціативного знака є неможливість передачі права на такий знак іншим особам через ймовірність їх змішування на підставі схожості

Аудіовізуальний твір — це твір, що фіксується на певному мате­ріальному носії (кіноплівці, магнітній плівці чи магнітному диску, компакт-диску тощо) у вигляді серії послідовних кадрів (зобра­жень) чи аналогових або дискретних сигналів, що відображають (закодовують) рухомі зображення (як із звуковим супроводом, так і без нього), і сприйняття якого є можливим виключно за допомо­гою того чи іншого виду екрана (кіноекрана, телевізійного екрана тошо), на якому рухомі зображення візуально відображаються за допомогою певних технічних засобів. Видами аудіовізуального тво­ру є кінофільми, телефільми, відеофільми, діафільми, слайдофіль-ми тощо, які можуть бути ігровими, анімаційними (мультипліка­ційними), неігровими тощо.

Б

Короткий термінологічний словник _

Бібліографічний опис патентного документа — це сукупність біб­ліографічних даних про патентний документ, наведених згідно з правилами, встановленими відповідними нормативно-технічними документами, необхідними і достатніми для загальної характерис­тики, ідентифікації та пошуку документа.

В_

Види ліцензійних платежів. У світовій практиці застосовуються різні види ліцензійних платежів, які поряд з ціною ліцензії суттєво впливають на ефективність ліцензійної угоди. Застосовуються три види платежів:

1) паушальний платіж — це виплата ліцензійної винагороди у вигляді визначеної, чітко зафіксованої суми, що встановлюється виходячи з оцінки очікуваного прибутку від використання ліцензії і виплачується одноразово або за декілька разів, наприклад, при на­бутті чинності ліцензійним договором, передачі ліцензіату технічної документації та після випуску перших зразків продукції;

2) платіж на базі роялті — це виплата ліцензійної винагороди шляхом періодичних відрахувань, що встановлюються у вигляді фіксованих ставок (у відсотках) на базі розрахунку фактичного еко­номічного результату від використання ліцензії (база роялті) і ви­плачуються ліцензіатом через певні проміжки часу. Як база роялті можуть бути використані такі показники: ціна продажу продукції, виготовленої за ліцензією; поточні витрати на виробництво про­дукції за ліцензією; прибуток, отриманий внаслідок використання об'єкта ліцензії; обсяги виробництва продукції за ліцензією тощо;

3) комбіновані платежі.

Види порушень авторського права — це способи недозволеного використання. Найпоширеніші види порушень — плагіат і контра­факція. Плагіат означає подання чужого твору за власний. Контра­факція (піратство) — це порушення авторського права шляхом не­санкціонованого відтворення, показу або опублікування чужого твору будь-яким способом. Піратство означає недозволен^ виготов­лення примірників механічних записів або друкованих видань тво­ру і таємний їх продаж. Такі порушення прямо не зачіпають резуль-

Короткий термінологічний СЛОВНИК

тату творчої праці, але володілець авторських прав позбавляється

справедливої винагороди.

Види творів — самостійні та несамостійні. У самостійних творах форма оригінальна. Несамостійні твори бувають двох видів: похідні (переклади, обробки, анотації, реферати, резюме, огляди, інсцені­зації, аранжування та інші переробки творів науки, літератури і ми­стецтва) і збірники (енциклопедії, антології, бази даних та інші складені твори, які за добором і розташуванням матеріалів є резуль­татом творчої праці). Похідні твори охороняються авторським пра­вом незалежно від того, чи є об'єктами авторського права твори, на яких вони засновані або які вони включають.

Визнання авторських і суміжних прав — один із способів цивіль­но-правового захисту авторських прав, шо виникає тоді, коли на­явність в особи авторського або суміжного права викликає сумнів, заперечується або є реальна загроза таких дій. Визнання права як засобу його захисту за своєю суттю може бути реалізовано лише в юрисдикційному порядку, а не шляхом вчинення позивачем пев­них самостійних односторонніх дій. Здебільшого вимога про виз­нання авторського або суміжного права є необхідною передумовою застосування інших передбачених законом способів захисту.

Визнання особистих немайнових прав. Особисті немайнові права авторів закріплені в законодавстві багатьох країн, зокрема й Украї­ни. У деяких державах вони одержали визнання через судові рішен­ня. В англосаксонських країнах ці основні права автора охороня­ються відповідно до загальних правових принципів. Наприклад, у США, де особисті немайнові права не визнаються авторсько-пра­вовим законодавством, основні особисті права застережені в цивільному і кримінальному праві, законодавстві про недобросовіс­ну конкуренцію тощо. Нині посилилися тенденції визнання мо­ральних прав авторів, тому що поява таких могутніх засобів відтво­рення і розповсюдження творів, як радіо, кінематограф, телебачен­ня, створила серйозну загрозу цим правам. Особисті немайнові пра­ва авторів поступово одержують міжнародне визнання, хоча спори щодо їх правового обґрунтування продовжуються.

Короткий термінологічний словник

Виключне право — це право, коли жодна особа, крім тієї, якій належить авторське право або суміжні права, не може використо­вувати твір, не маючи на те відповідного дозволу, за винятком ви­падків, установлених законом.

Виключне право на об'єкт промислової власності — це монополь­не право, шо надається власнику об'єкта і полягає в гарантованій можливості використовувати і розпоряджатися об'єктом, якому на­дана правова охорона, на свій розсуд та забороняти третім особам використовувати цей об'єкт без їх дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з чинним законодав­ством порушенням прав власника. Право розпоряджатися об'єктом включає можливість передавати право власності іншій особі повніс­тю або частково, а також видавати дозвіл на використання об'єкта.

Виключні права автора на використання архітектурного, містобу­дівного і садово-паркового проектів включають також практичну ре­алізацію проектів. Автор прийнятого архітектурного проекту має право вимагати від замовника надання права на участь у реалізації свого проекту при розробці документації для будівництва і при бу­дівництві споруди, якщо інше не передбачене договором.

Виконавець — актор (театру, кіно), співак, музикант, танцюрист або інша особа, яка виконує роль, співає, читає, декламує, грає на музичному інструменті, танцює чи будь-яким іншим способом ви­конує твори літератури, мистецтва чи народної творчості, циркові, естрадні, лялькові номери, пантоміми тощо, а також диригент му­зичних і музично-драматичних творів.

Використання вільне — можливість використання твору, що ви­пливає з обмежень авторського права, безоплатне використання твору в певних випадках без одержання дозволу, однак з дотриман­ням умов, установлених законодавством, які, в основному, стосу­ються використання й охорони особистих немайнових прав автора. Вільне використання мотивується переважно інформаційними ці­лями або потребами розвитку освіти, науки і культури.

Винагорода — платежі, здійснювані особами, які використовують твори авторів, виконання творів, фонограми і радіотелепередачі, на користь авторів, виконавців, виробників фонограм, організацій тс-

Корот кий термінологічний словник

лерадіомовлення та інших заінтересованих правоволодільши, у тій мірі, в якій їх права охороняються шодо відповідного використан­ня. Винагорода може складатися з одноразових платежів (так звана «повна компенсація» або «одноразова винагорода») за певні види використання. Авторська винагорода часто визначається у формі відрахувань (роялті) за кожний проданий примірник або кожне ви­користання твору з авансовим платежем або без нього.

Винахід — це вирішення утилітарних завдань у будь-якій галузі промисловості або іншій сфері суспільно корисної діяльності лю­дини, що відповідає визначеним законодавством умовам надання правової охорони і визнане як винахід компетентним державним

органом.

Винахідник — фізична особа, творчою працею якої створений

винахід.

Виробник відеограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший відеозапис ви­конання або будь-яких рухомих зображень (як із звуковим супро­водом, так і без нього).

Виробник фонограми — фізична або юридична особа, яка взяла на себе ініціативу і несе відповідальність за перший звукозапис ви­конання або будь-яких звуків.

Відеозапис — запис зорової інформації, шо передається телера-діолокаційними та іншими сигналами з метою їх зберігання і даль­шого відтворення. Найпоширеніші відеозаписи — магнітний (ство­рюється за допомогою відеомагнітофона на магнітній стрічці або магнітному барабані) і механічний (на вщеодиску прорізується спе­ціальна борозенка, форма якої відповідає записуваним електрич­ним сигналам).

Відтворення — виготовлення одного або більше примірників тво­ру, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчиту­вати комп'ютер.

Короткий термінологічний словник

Відчуження прав — надання уповноваженим державним органом дозволу на використання запатентованого об'єкта інтелектуальної власності без згоди власника охоронного документа, але з випла­тою йому відповідної компенсації. Згідно з чинним законодавством України такий дозвіл надається Кабінетом Міністрів України. Доз­віл може бути надано будь-якій юридичній особі, яка має можли­вість використовувати об'єкт, якому надана правова охорона, вихо­дячи із суспільних інтересів та інтересів національної безпеки Ук­раїни на умовах невиключної ліцензії. Спори щодо умов видачі дозволу і виплати компенсації та її розміру розв'язуються у судово­му порядку.

Власник охоронного документа — особа (фізична або юридична), на ім'я якої виданий охоронний документ, чи її правонаступник.

Володілець авторських і (або) суміжних прав — автор або викона­вець, коли майновими правами наділений автор або виконавець; інша ніж автор або виконавець фізична або юридична особа у разі, коли майновими правами первинно наділена така фізична або юридична особа, якій відступлені майнові права.

Географічне зазначення — це об'єкт промислової власності, що є позначенням, яке ідентифікує товар як такий, що походить з пев­ної країни, регіону або місцевості у цій країні, а вихідні якості, ре­путація або інші характеристики товару значною мірою пов'язують­ся з його географічним походженням. У ряді країн правова охоро­на цьому об'єкту надається на підставі реєстрації, зокрема, в краї­нах, що входять до ЄС, країнах-членах Світової організації торгів­лі та ін. В Україні правова охорона географічному зазначенню на­дається на підставі реєстрації згідно із Законом України «Про охо­рону прав на зазначення походження товарів», відповідно до якого географічне зазначення (походження товару) визначається як назва географічного місця, яка вживається як позначення у назві товару, що походить із цього географічного місця та має певні якості, ре­путацію або інші характеристики, в основному зумовлені характер­

Короткий термінологічний словник

ними для цього географічного місця природними умовами чи людськими чинниками або поєднанням цих природних умов і людських чинників. В Україні правова охорона надається геогра­фічному зазначенню, щодо якого виконуються такі умови:

— воно є назвою географічного місця, з якого даний товар по­ходить;

— воно вживається як назва даного товару чи як складова час­тина цієї назви;

— у вказаному цією назвою географічному місці наявні харак­терні умови та (або) людські чинники, що надають товару певних якостей чи інших характеристик;

— позначуваннй цією назвою товар має певні якості, репутацію чи інші характеристики, в основному зумовлені характерними для даного географічного місця природними умовами та (або) людськи­ми чинниками;

— хоча основна складова позначуваного цією назвою товару ви­робляється та (або) переробляється у межах зазначеного географіч­ного місця.

Гудвіл (ділова репутація) — комплекс заходів, спрямованих на збільшення прибутку підприємств без відповідного збільшення ак­тивних операцій, включаючи використання кращих управлінських якостей, домінуючу позицію на ринку продукції (робіт, послуг), нові технології. Гудвіл — це нематеріальний актив, вартість якого визначається як різниця між балансовою вартістю активів підпри­ємства та його звичайною вартістю як цілісного майнового ком­плексу, що виникає внаслідок використання кращих управлінських якостей, домінуючої позиції на ринку товарів (робіт, послуг), нових технологій тощо.

Дата пріоритету об'єкта промислової власності — це дата, що бе­реться до уваги при визначенні першості у набутті права на об'єкт промислової власності. Дата пріоритету може бути встановлена за датою подання заявки на видачу охоронного документа до націо­нального патентного відомства чи до відповідного органу держави­

Короткий термінологічний словник

учасниці Паризької конвенції про охорону промислової власності, якщо за цією заявкою не заявлено конвенційний чи виставочний пріоритет.

Денонсація — це відмова однієї зі сторін міжнародного договору від його виконання, що призводить до припинення дії договору.

Депозитарій — організація-сховище (офіційно визнана колекція).

Депонування — передача на збереження до депозитарію.

Депонування рукопису — передача вузько спеціальних робіт, пе­реважно у вигляді машинописного оригіналу, на збереження до бібліотеки та інформаційних центрів, що інформують спеціалістів про їх наявність і видають їх копії для вивчення. Депонування ру­кописів практикується у тих випадках, коли недоцільно його роз­множувати звичайними способами друку, а також для поповнення інформаційних фондів і (або) як свідчення про авторство і про факт та дату написання.

Державна наукова-технічна експертиза — законодавчо врегульо­ваний науково-дослідний процес, метою якого є перевірка охоро-ноздатності заявлених об'єктів промислової власності, що здійсню­ється закладом експертизи — уповноваженим Установою держав­ним закладом (підприємством, організацією) для розгляду і прове­дення експертизи заявок.

Джерела авторського права — це юридичні акти різних держав­них органів, у яких містяться правові норми, що регулюють відно­сини щодо створення і використання творів літератури, науки і ми­стецтва. Залежно від юридичної сили актів, що містять норми ав­торського права, джерела авторського права поділяються на такі групи: 1) акти державних органів; 2) акти органів місцевого само­управління; 3) міжнародні акти. До актів державних органів нале­жать: конститутдія країни, що володіє вищою юридичною силою і є базою поточного законодавства, закони, щдзаконні акти — укази, розпорядження глави держави; постанови, розпорядження уряду; нормативні акти, накази, постанови, інструкції міністерств та ін­ших органів виконавчої влади. Акти органів місцевого самоуправ­ління — нормативні акти місцевої адміністрації, чинність яких об­

Короткий термінологічний словник

межена певною територією. До таких актів належать розпоряджен­ня, рішення. До джерел авторського права належать також міжна­родні акти, норми яких мають перевагу перед внутрішнім націо­нальним законодавством, у зв'язку з чим їх роль шодо регулюван ня авторських відносин надзвичайно висока.

Добросовісна практика — норма, шо визначає допустимість віль­ного використання творів шляхом ілюстрування з освітньою метою Відповідно до вимог Бернської конвенції добросовісна практика не повинна суперечити нормальному використанню твору і завдавати невиправданої шкоди законним інтересам автора.

Докази при розгляді судових справ. Якщо сторона надала достатні докази для обгрунтування її претензій і навела докази для підтвер­дження претензій, що перебувають під контролем протилежної сто­рони, судові органи мають право вимагати, щоб докази були пред­ставлені і протилежною стороною за дотримання у відповідних випадках умов, які гарантують захист конфіденційної інформації. У разі, коли сторона судового розгляду добровільно і не без достат­ніх підстав відмовляє у доступі до необхідної інформації або іншим чином не забезпечує її у прийнятний період, або встановлює значні перешкоди у здійсненні процедури, пов'язаної із заходом шодо за­хисту прав, — органи судової влади мають право застосувати попе­редні та заключні рішення, ствердні або заперечні, на основі нада­ної їм інформації, включаючи скаргу або доказ, представлений сто­роною, яка зазнала негативних наслідків через відмову у доступі до інформації, що підлягає під забезпечення сторонам можливості бу­ти заслуханими з питань доказів або свідчень.

Е_

Експертиза заявки — перевірка матеріалів заявки на відповідність

вимог, встановлених законом.

Експонування творів мистецтва — публічний показ творів, пере­важно оригіналів художніх творів. Показ не означає опублікування у власному розумінні слова і залежить від надання дозволу воло­дільцем авторського права на твір.