березня 1917 у Києві було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського ---10 червня 1917р. 1 універсалСтруктура роботи: – титульний аркуш; – план; – вступ; – основна частина, яка складається з розділів; – висновки; – список використаних джерел; – додатки: таблиці, схеми, графіки, діаграми тощо (за необхідності). Обсяг роботи: Обсяг роботи має становити 10-15 сторінок. Приблизний обсяг структурних складових роботи: вступ –1 сторінка, основна частина – 10 -13 сторінок, висновки – 1-2 сторінки. Робота виконується на основі вивчення бібліографічних джерел, відбір матеріалу здійснюється відповідно до характеру питань, передбачених планом роботи. Робота повинна продемонструвати не лише знання перебігу подій, пов’язаних з певною проблемою, а й намагання пояснити чим це зумовлено, як пов’язано з загальним контекстом світового розвитку. Теоретичні положення бажано ілюструвати фактами з історії, висновками дослідників, поточними матеріалами. Список літератури включає всі використані в роботі джерела. Вимоги до оформлення: Поля: ліве – 2,5; праве, верхнє, нижнє – 2. Шрифт: Times New Roman. Кегль: 14. Інтервал: 1,5.
березня 1917 у Києві було оголошено про утворення Української Центральної Ради. Головою УЦР заочно обрано Михайла Грушевського ---10 червня 1917р. 1 універсал · 3 липня 1917 2 універсал · 7 листопада 1917 3 універсал · 24 січня 1918 Уряд не виявив послідовності в діях Усупереч 3 універсалу поступово Рада відмовилася від негайного розв’язання аграрного питання 29 квітня 1918 за підтримкою німецьких військ відбувся переворот, який проголосив генерала П.Скоропадського гетьманом Української Держави. 44. Держава гетьмана П.Скоропадського: внутрішня та зовнішня політика. Гетьман сформував новий уряд - Раду міністрів - з помірно-консервативних чиновників, військових і суспільних діячів.Був налагоджений дієздатний адміністративний аппарат.У промисловості було ліквідовано робочий контроль на виробництві, заборонялися страйки, скасовувався 8-годиний робочий день і встановлювався 12-годиний; відновився залізничний рух завдяки відновленню залізничних колій і мостів, ремонту локомотивів. Одним із головних завдань гетьманського уряду була боротьба за міжнародне визнання Української держави. Найважливішими напрямками зовнішньої політики були:- союз із Німеччиною, - встановлення дипломатичних відносин з іншими країнами; у період гетьманату Україну визнали 30 країн, a 10 із них мали свої представництва в Києві; підписання мирного договору з радянською Росією (12 червня 1918 р.);- дипломатична боротьба з Австро-Угорщиною,- було встановлено політичні та економічні відносини з Кримом, Доном, Кубанню.Внутрішня політика гетьманату була скерована на стабілізацію ситуації в Україні. Але заходи П. Скоропадського привели до народної боротьби проти окупантів і самого гетьманського режиму.
45. Утворення Директорії, її склад, соціальна база та політика. Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року. Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року. Володимир Винниченко — голова Директорії,Симон Петлюра — Головний Отаман; голова Директорії Політика: непослідовна Влада на місцях належала трудовим радам селян, робітників Прагнули встановити в укр.. національний варіант радянської влади Селяни були незадоволені неповним вирішенням аграрного питання Не відбулося об’єднання укр..суспільства Опинилася без підтримки спеціалістів Агресія з боку росії, не підтримка антанти
46. Революційні події 1918 р. в західноукраїнських землях. наслідок поразки у війні в жовтні 1918 р. Австро-Угорська імперія почала розпадатися. Західні українці опинилися у становищі, подібному до того, в якому перебували їхні співвітчизники на сході після нещодавнього падіння Російської імперії. У січні 1919 р. перша сесія Української Національної Ради у Станіславі проголосила об’єднання ЗУНР з УНР в єдину державу. Важливою подією на цьому шляху стало укладення 1 грудня 1918 р. у Фастові договору між Директорією і делегацією Державного секретаріату ЗУНР про злиття УНР і ЗУНР. Акт злуки був урочисто виголошений у Києві на Софійському майдані 22 січня 1919 р. У відповідності до нього ЗУНР користувалася цілковитою автономією, збройні сили обох держав об’єднувались, усім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи. Цей документ, однак, залишився декларацією. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. І все ж Акт злуки УНР та ЗУНР був і залишається важливою подією в історії українських визвольних змагань. 47. Шляхи та методи встановлення влади рад в Україні у 1919 р. 13 листопада 1918 р. анулювання Брестського мирного договору 29 листопада проголошення встановлення влади рад в укр.. 6,01,19 назву змінено на урср Створювалися органи придушення опору противників радянської влади Управляла більшовицька партія Оголошення Директорією війни проти радянської росії
48. Політика денікінців в Україні та повстанська боротьба проти них. Боротьба з червоною армією за володіння укр.. Окупація укр.. Україну назівали малоросією, а півлень новоросією Територію укр.. було поділено на 3 обл.(київську,харківську,новоросійську) Національні утиски Газети та журнали закривалися Припинила діяльність академія наук Встановлено терористичну диктатуру Передбачалося відновлення поміщицької власності на землю Розвал ар. Госп. Безробіття 49. Селянський повстанський рух в пореволюційній Україні: його історична роль. 50. Розкрийте основні уроки української національної революції 1917-1920 рр. 51. НЕП в Україні: мета, цілі і шляхи реалізації. НЕП – нова економічна політика у 1921-28рр. більшовиків, що прийшла на зміну ВК і базувалась на впроваджені елементів ринкової економіки. Метою переходу до НЕПу була глибока економ. Криза, політична криза,спадання революц. Хвилв на заході. Цілями НЕПу були - передача в приват. Власность дрібних та середніх підприємств, дозвіл на використ. Найманої роб. Сили,обєднання великих підприємств у трести, скасування трудової повинності, поновлення вільної торгівлі. Наслідки: протягом невеликого часу будо досягнуто рівень с\г та промисловості до воєнного рівня,підвищено рівень життя населення, призупинились масові репресії. 52. УРСР в системі Радянського Союзу.
53. Політика коренізаціі, її особливості та наслідки. Політика радянського уряду, спрямована на підтримку розвитку культтури тих національностей, які проживають у СРСР.Щоб залучитися їх підтримкою. В Україні дістала назву- українізація.В україні розпочалася пізніше ніж в інших регіонах СРСР. · Виховання кадрів із представників коріної національності · Впровадження в роботу партійного, радянського і господарського апаратів рідної для населення мови · Розширення мережі навчальних закладів із навчанням рідною мовою · Розвиток національної культури · появилась Украинская Автокефальная Церковь Отныне прием в вузы, аспирантуру, защита ученых степеней, продвижение по служебной лестнице зависело не только от классового происхождения, но и от национальности. Украинизация была также не меньшим насилием и над украинским народом и языком. Никто не спрашивал у украинцев, хотят ли они отказываться от русской культуры и языка, и считают ли они их для себя чужими. Политика украинизации в народе поддержки не имела. Сприяла залученню до культурного будівництва багатьох представників національної інтелігенції. 20-е гг. были периодом небывалого подъема украинской культуры и науки Допускалася лише тією мірою, якою не суперечила інтересам та ідеологічним орієнтирам вищого керівництва
54. Сталінська соціально-економічна політика 20-х-30-х рр. в Україні та її наслідки. З кінця 20-х рр. починає затверджуватися сталінський тоталітарний режим, оформлюється культ особи Сталіна, відновлюються репресії, дещо призабуті за роки непу. Сталінський курс на суцільну масову колективізацію і ліквідацію куркуля як класу, на форсовану індустріалізацію, неминуче повинен був викликати опір з боку різних верств населення в Україні, в першу чергу селянства та інтелігенції.У першій половині 30-х рр. репресії проти української інтелігенції набувають більшого розмаху, особливо у 1932-1933 рр., що не випадково співпадає з голодомором. До українських діячів широко застосовується звинувачення в націоналізмі. Почалася критика М. Скрипника, не витримавши якої, 7 липня 1933 р. він покінчив життя самогубством. 13 травня 1933 р. покінчив життя самогубством М. Хвильовий, протестуючи цим проти переслідувань діячів української культури.Пік репресій припадає на 1937-1938 рр., коли жертвами їх стають кілька мільйонів чоловік, з яких кілька сотень тисяч було розстріляно 55. Порівняйте причини та наслідки голоду 20-х та 30-х років ХХ ст. 1921-1923 рр причини: засуха, неврожай, «воєнний комунізм» Нереальність хлібозаготівельних планів призвела до збереження розкладкового методу заготівель. Формування державного хлібного фонду здійснювалося примусово. Це різко збільшило кількість голодуючих, = Голодомор 1932-33 років був штучним, оскільки врожай того року бів поганий, а уряд СРСР різко збільшив плани хлібозаготівель. За невиконання плану -вилучали продукти.
56. Репресії в Україні: характер, масштаби та наслідки. Великий терор — найменування періоду в історії СРСР (1937 — 1938 роки), коли сталінські репресії були різко посилені й доведені до максимуму своєї інтенсивності У ході кампанії до арештованих якнайширше застосовувалися катування, вироки до розстрілу, що не підлягали оскарженню виносилися найчастіше без усякого суду й негайно приводилися у виконання. Родичі репресованих самі піддавалися репресіям за один тільки факт свого споріднення з ними; діти, що залишилися без батьків, репресованих містилися в спеціальні «дитячі будинки для дітей ворогів народу». Організатори Великого терору інсценували ряд показових процесів, найвідомішими з яких є Московські процеси проти представників еліт в політиці, армії, економіці, державному апараті, науці та культурі. Секретні «масові операції» з середини 1937 р., від яких постраждали так звані куркулі, «соціально шкідливі» та «соціально небезпечні елементи» та етнічні меншини, спричинили більшу частину жертв терору. в 1937-38 роках було арештовано за обвинуваченням в антирадянській діяльності 1 548 366 чоловік і з них розстріляно 681 692 (тобто в середньому розстрілювалося близько 1,000 чоловік у день).
57. Українське питання на західноукраїнських землях у міжвоєнний період. Західноукраїнські землі в період з 1919 по 1939 рр. розділили між собою три держави – Польща, Румунії і ЧехоСловаччина. У кожній з цих держав українці становили національну меншість. 5 млн. чол. були найбільшою національною меншістю у Речі Посполитій (бл. 14-16% усього населення) і заселяли майже третину території міжвоєнної Польщі. У Румунії і Чехословаччині чисельність українців у кожній з цих держав коливалося між 500 і 600 тис. чол. (хоча українскі демографи твердять, що це число у Румунії наближалося до 1 млн. чол.), а їхня частка серед населення становила 3-4%. У цілому, у міжвоєнну добу на західноукраїнських землях проживало бл. 6-7 млн українців, тобто у 3-4 рази менше від числа українців, які проживали в Українській РСР наприкінці 1920-х – на початку 1930-х років. У межах кожної держави західні українці демонстрували різний рівень національної свідомості й політичної активності Для українців Західної України підвалиною їхньої ідентичності була приналежність до своєї церкви. Взаємна ворожість польської влади і національних меншостей означала щось більше, аніж просто невдачу національної політики уряду. Зазнала краху сама ідея демократії. Бо демократія – це не стільки правління більшості, скільки захист меншості. У повсякденному житті постійно виникають ситуації, коли ті, хто перебуває сьогодні у більшості, завтра можуть опинитися в меншості. Головне ж, з погляду демократії полягає в тому, щоб права громадянина не залежали від того, чи він належить до більшості, чи до меншості. Політика міжвоєнної Речі Посполитої витворювала такий клімат, коли від обмеження прав українців, євреїв та ін. національних меншостей легко було перейти до переслідувань своїх земляків-поляків, або будь-яких інших соціальних чи політичних груп, які в даний момент не згоджувалися з офіційною лінією Варшави[8]. 58. Пакт Молотова-Ріббентропа та його наслідки для України. Дата: 23 августа 1939 года договор о ненападении. Стороны:Германия и СССР Условия: · Стороны обязывались воздерживаться от нападения друг на друга и соблюдать нейтралитет в случае, если одна из них становилась объектом военных действий третьей стороны. · отказывались от участия в группировке держав, «прямо или косвенно направленной против другой стороны». · Предусматривался взаимный обмен информацией о вопросах, затрагивающих интересы сторон. 1 сентября 1939 года Германия начала вторжение в Польшу, а 17 сентября 1939 года на территорию Польши вошли советские войска[3]. Территориальный раздел Польши между СССР и Германией был завершён 28 сентября 1939 года подписанием договора о дружбе и границе. Позже к СССР были присоединены страны Прибалтики, Бессарабия и Северная Буковина, а также часть Финляндии. Договор имел «секретный дополнительный протокол» о разграничении «сфер влияния» в Восточной и Юго-Восточной Европе. Предусматривалось, что в случае войны Германии с Польшей немецкие войска могут продвинуться до так называемой «линии Керзона», остальная часть Польши, а также Финляндия, Эстония, Латвия и Бессарабия признавались «сферой влияния» СССР. Судьба Польши будет решена «в порядке дружественного обоюдного согласия». Договор был ратифицирован Верховным Советом СССР через неделю после его подписания, причем от депутатов было скрыто наличие «секретного дополнительного протокола». 59. Початок війни 1941-1945 рр. в Україні. Дата: 1,09,39-2,09,45 Причини · формування двох військово-політичних блоків · Агресія тоталітарних держав · Політика «умиритворения агресора» 22,07,41 початой військ. Дій проти срср
60. Адміністративний устрій та окупаційний режим в Україні під час війни 1941-1945 рр. Нацисти не визнавали за укр.. права на державність, внаслідок цього відбулось розчленування на окремі адміністр. Райони – дистрикт Галичина, трансністрія –одеська, прифронтова зона рейхскомісаріат україна,. На окупаційних землях було встановлено “НОВИЙ ПОРЯДОК”- жорсткий окупаційний режим встановлений німцями.. Протягом 1940-42рр. – план ОСТ, який передбачав знищення укр. Народує. З цим планом 65% населення було знищено або депортованою частина мала бути онімечина, а інші перетворювались на рабів.
61. Рухи опору в Україні проти окупантів в роки Великої Вітчизняної війни. 22 ЧЕРВНЯ 1941р. відбувся напад Німеччини на СРСР, що здійснювався до плану БАРБАРОСА. 23-29 червня відбувся танковий бій в трикутнику Луцьк –Рівно- Броди. В середині липня 1941р було захоплено півн. Буковину і Бесарабію. 19 вересня німці захопили Київ, 5 серпня – 16 жовтня тривала оборона Одеси. Радянська течія: партизанський рух Націоналістична течія: загони упа та оун
62. Визволення України та наслідки війни. (1941-1945 рр.) Корсунь-шевченківська операція львівсько-сандомирівська Ясско-кишинівська одеська, умансько-батошанська військові операції Одним із важливих історичних наслідків перемоги над фашистською Німеччиною та її союзниками було завершення об’єднання українських земель. Питання про повоєнні кордони України ставилось ще на Тегеранській (1943 р.) та Кримській (1945 р.) конференціях. в результаті перемоги у Другій світовій і Великій Вітчиз. війні, рішуче домаг. закріпл. кордону на „лінії Керзона”, що гарантувало об’єднання українських земель у складі УРСР і юридично закінчувало входження до України західних областей. Таким чином, після закінчення війни вперше за багато століть фактично всі українські землі увійшли до складу Української РСР. Другим важливим наслідком війни було те, що 26 квітня 1945р. на конференції в Сан-Франціско Україна увійшла до складу ООН як один із засновників, тобто Україна завоювала авторитет на міжнародній арені, адже вона зробила величезний внесок у досягнення перемоги 63. Включення УРСР у світову повоєнну політику та в ООН. Наприкінці Другої світової війни Україна стала суб'єктом міжнародного права. 27 січня 1944 р. на пленумі ЦК ВКП(б) було прийнято рішення про розширення прав союзних республік у сфері міжнародних відносин. Вступ України до ООН мав створити ілюзію її державності й заспокоїти національно-визвольні сили. Прийняття України в ООН було результатом визнання її внеску в розгром фашизму, свідчило про зростання її міжнародного авторитету. Однак зовнішня політика України в повоєнний період цілком підпорядковувалась інтересам Кремля.
64. Хрущовська “відлига”: та її характер в Україні. 1956р промова хрущова на 20 зьїзді цк кпсс про розслідування сталінських репресій Відли́га — неофіційна назва періоду історії СРСР, що розпочався після смерті Й. Сталіна (др..пол.. 1950-х р. — поч..1960-х р.). Його характерними рисами був певний відхід від жорсткої Сталінської тоталітарної системи, спроби її реформування в напрямку лібералізації, відносна демократизація, гуманізація політичного та громадського життя. Над програми:мьясо-молочна, кукурудзяна, цілинна Припинення масових репресій Послаблення ідеологічного тиску Розширення прав і повноважень республік Політична "відлига" привела до нової хвилі "українізації". Хрущовська "відлига" привела до часткової лібералізації суспільного життя. "Відлига"" мала вплив на сферу культури. Знову було поставлено питання про збереження і розвиток української мови.
65. Гальмівні процеси у соціальному та економічному розвитку СРСР та УРСР в 60-70 рр. У першій половині 60-х років пройшла ціла серія судових процесів над інакомислячими - у Донецьку, Запоріжжі, Рівному, Тернополі, Чернівцях, Луганську, Києві. Саме в першій половині 60-х рр. визначається відкрите протистояння влади та дисидентів. У серпні - вересні 1965 р. в Україні пройшла перша велика хвиля арештів дисидентів. На початку 80-х рр. дисидентський рух в Україні практично було придушено.
66. Правозахисницький та дисидентський рух в Україні. Дисиде́нтський ру́х — рух, учасники якого в СРСР виступали за демократизацію суспільства, дотримання прав і свобод людини, в Україні — за вільний розвиток української мови та культури, реалізацію прав українського народу на власну державність. .Спочатку осередок українських дисидентів складали «шістдесятники» — нове плідне покоління письменників, що здобувало собі визнання. До нього належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Щоб не дати властям ізолювати дисидентів одного від одного й від суспільства, щоб інформувати світ про подробиці переслідувань в СРСР, у 1970 р. українські дисиденти почали таємно поширювати часопис «Український вісник». Іншою формою діяльності дисидентів було поширення підготовлених книг, статей, відозв. Вони потайки переписувалися, передавалися з рук в руки. Така система називалася «самвидавом». Першою «самвидавською» роботою (1966 р.) була «Правосуддя чи рецидиви терору?» В’ячеслава Чорновола. В січні 1970 року почав виходити журнал «Український вісник». була започаткована традиція 22 травня вшановувати пам'ять Тараса Шевченка. На початку 1970-х рр. дисидентство стало впливовим чинником політичного життя. Очолив Українську Гельсінкську групу (УГГ), створену 9 листопада 1976 р., письменник Микола Руденко. Діальність Української гельсінської групи засвідчила про перехід дисидентського руху на самостійницькі позиції Рух опору в Україні здобув широкий розголос у СРСР та за кордоном. Завдяки їх самовідданій боротьбі у громадський свідомості поступово стверджувалася думка, що український народ є не просто придатком до «великого брата», що можливе створення незалежної держави.
67. Перші кроки перебудовчих процесів в Україні (кінець 80-х - поч. 90-х рр.) Саме за ініціативою М. Горбачова у квітні 1985 р. розпочалася перебудова в СРСР. Перебудова мала охопити п’ять провідних сфер життєдіяльності суспільства: економіку,внутр.. політику, зовн. Політику, соц.. сферу і ідеологію. Перебудова мала чотири етапи. У березні 1985 р. – січені 1987 р. – перебудова здійснюється під гаслом «більше соціалізму». В період з 1987 по 1988 рр.— основний лейтмотив – «більше демократії», а 1989 – 1990 рр. характеризувалися розмежуванням і розколом у таборі провідників перебудови, що призвело у 1991 р. до перемоги радикал-реформізму та розпаду СРСР. Перебудова швидко зайшла в глухий кут, поглибила суспільно-політичну, економічну та національну кризи. Загальна переодидизація 1період 1985-1988- період розробки концепції перебудови і здійснення перших економічних реформ.Визрівання політичного курсу перебудови 2період 1988-1991 період активних політичних перетворень під гаслами побудови демократичного, гуманітарного соціалізму Політика гласності Звільнення всіх політичних в’язнів Кадрові зміни в партійному керівництві 1989р. вибори нар. Деп.. срср на альтернативній основі Запровадження посади Президента срср Економічні реформи 1.квітневий пленум цккпрс 1985р- прискорення соц..-економ. Розвитку 2. реформи рижова-абалкіна 1987 (три «с» самостійність,самоокупність,самофінансування 3. програма переходу до регульованої ринкової економіки Наслідки реформ: розвал існуючої системи влади Зростання політичної активності населення Зародження багатопартійності Розпад срср Припинення «холодної війни» Ліквідація «світової соціалістичної системи» 68. Громадсько-політичні процеси в незалежній Україні: труднощі та надбання. Результати Всеукраїнського референдуму, вибори Президента України створили у республіці якісно нову політичну ситуацію. Було прискорено остаточну ліквідацію СРСР.Незалежність України була визнана всіма колишніми радянськими республіками, світовим співтовариством. Вона є закономірним наслідком багатовікового прагнення народу. Свою незалежність Україна здобула за винятково сприятливого збігу внутрішніх та зовнішніх обставин.. Після провалу серпневого заколоту посилились відцентрові настрої в українському суспільстві.. Світове співтовариство загалом позитивно поставилось до намагання радянських республік здобути незалежність і не заважало розпаду СРСР. Україна стала суверенною державою без кровопролиття, мирним шляхом.24 серпня 1991 р. вона офіційно отримала назву — Україна, що відповідає історичній традиції. Розпочався процес утвердження атрибутів державності, без яких не існує суверенних держав.
69. Зовнішня політика та економічні процеси в незалежній Україні. 1996р грошова реформа Зниження інфляції Забезпечення інтересів і безпеки країни шляхом дотримання мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства Укр.. не приймає участі в військових блоках, не приймає, не виготовляє, не купує ядерної зброї
70. Проблеми становлення громадянського та правового суспільства на початку ХХІ ст. Чим розвинутішим є громадянське суспільство, тим легше громадянам захищати свої інтереси, тим більшими є їхні можливості щодо самореалізації в різних сферах суспільного життя і тим меншою є небезпека узурпації політичної влади тими чи іншими її органами або окремими особами. Рівновага між громадянським суспільством і державою є важливим фактором стабільного демократичного розвитку, а порушення її веде до гіпертрофії владних структур, відчуженості та політичного безсилля народу. Але, з іншого боку, громадянське суспільство залежить від держави і не може набути розвинених форм в умовах політичного насильства й тиранії. Тому зворотній зв’язок у стосунках громадянського суспільства і правової держави – дуже важливий.
|
