ДОДАТКИ. До додатків виноситься допоміжний матеріал, необхідний для більшої повноти сприйняття, що допомагає більш широко розкрити тему дослідження та концепцію даногоДо додатків виноситься допоміжний матеріал, необхідний для більшої повноти сприйняття, що допомагає більш широко розкрити тему дослідження та концепцію даного проекту. Також до додатків можуть бути включені додаткові таблиці, креслення, схеми, зображення та ін. Орієнтовний зміст додатків до пояснювальної записки (Додаток А)
ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ ПОЯСНЮВАЛЬНОЇ ЗАПИСКИ Кваліфікаційна робота включає графічний та текстовий матеріал. Текстову частину пояснювальної записки друкують за допомогою комп’ютера на одному боці аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word з полуторним міжрядковим інтервалом. При друкуванні на портативному комп’ютері використовується шрифт Times New Roman текстового редактора Word розміром (кеглем) 14 пт. Сторінка має поля: ліворуч – 3 см, угорі і внизу – 2 см, праворуч – 1 см. Обов’язкова наявність абзаців (1-1,5 см). Обсяг пояснювальної записки – 35-40 сторінок без урахування ілюстрацій, списку літератури та додатків. Кількість ілюстрацій складає понад 30% від обсягу тексту. До загального обсягу записки, визначеного Порядком, не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів бакалаврського проекту підлягають суцільній нумерації.
Заголовки структурних частин пояснювальної записки “ЗМІСТ”, “ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “ДОДАТКИ”, “СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ”, друкують великими літерами симетрично до набору. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці у підбір до тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 3–4 інтервалам. Кожну структурну частину (розділи) пояснювальної записки треба починати з нової сторінки. Нумерація сторінок кваліфікаційної роботи є наскрізною, включаючи титульний аркуш, завдання, вступ, зображення, ескізи та ін.., але проставлення нумерації починається з сторінки на якій починається ВСТУП. Нумеруються сторінки у правому верхньому куті. Нумерація розділів та підрозділів. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Ілюстрації (фотографії, креслення, малюнки, колажі, схеми, графіки) і таблиці необхідно подавати в пояснювальній роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, але обов’язково на окремій сторінці. Сторінки з ілюстраціями мають такі самі поля як і сторінки з текстом, інакше під час зшивання роботи у палітурній майстерні фрагменти рисунків можуть виявитись обрізаними і недоступними для перегляду. Якщо у тексті певної сторінки йде посилання одночасно на декілька ілюстрацій (від 2 до 10), всі сторінки з вказаними ілюстраціями послідовно розміщуються в роботі за текстовою сторінкою. Розміщувати на одній сторінці текст та ілюстрації не дозволяється. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках пояснювальної записки, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюструють записку, виходячи із певного загального задуму, за ретельно продуманим планом, що допомагає уникнути ілюстрацій випадкових, пов’язаних із другорядними деталями тексту і запобігти невиправданим пропускам ілюстрацій до найважливіших тем. Кожна ілюстрація має відповідати тексту, а текст – ілюстрації. Ілюстрації позначають словом “Рис.” “Мал.” і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу (підрозділу) і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: (другий рисунок першого розділу третього підрозділу).
Рис. 1.3.2. Дублет, близько 1620 р. Metropolitan Museum of Arts.
Ілюстрацію розташовують після тексту, де вона згадується чи описується, і де вказане посилання на неї, обов’язково на окремій сторінці. В основному тексті, де відбувається опис зображення, після назви ілюстрації у квадратних дужках необхідно вказати номер джерела із списку літератури. Наприклад: Особливо цікавим є технологічне та декоративне рішення прорізів на чоловічому дублеті ХVІІ століття, як це видно з рис. 1.3.2. [4, c.23]. Так студент вказує звідки скопійовано зображення. Якщо зображення є авторською розробкою, то теж варто зазначити, наприклад: [авторська розробка]. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис “Таблиця” із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: “Таблиця 1.2” (друга таблиця першого розділу). Якщо в розділі проекту одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова “Продовж табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовж. табл.1.2”. Примітки до тексту і таблиць, в яких наводять довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші кілька, то після слова “Примітки” ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: 1.... 2.... Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова “Примітка” ставлять крапку. Цитування. Окремо слід відзначити випадки, коли студентське дослідження, аналіз літератури присвячений поглядам або вченню автора, творчості дизайнера чи художника, потребують цитування. Цитуючи, потрібно дотримуватися кількох формальних правил: 1. Цитата повинна бути дослівною. 2. Цитата не повинна бути надто довгою. 3. Цитата повинна подаватися у лапках і супроводжуватися посиланням на джерело у примітці. 4. Вилучення певних фрагментів, яке дозволяє уникнути довгого цитування, позначається трикрапкою... 5. Пояснення, які розривають текст цитати, подаються у квадратних дужках – [ ]. Цитати, які є незавершеним реченням, граматично узгоджуються із авторським текстом. Цитата у тексті роботи може подаватися у прямій або непрямій формі: а) пряма форма цитування: Шипович Є.Й. писав: “ У процесі навчання географії велику роль відіграє живе слово вчителя, технічні засоби навчання, різні екранні і наочні посібники, а також спостереження учнів за явищами природи. Що сприяє формуванню географічних уявлень і понять... ”. б) непряма форма цитування: Під час цитування у непрямій формі в самому реченні дається вказівка на авторство, а далі розкривається зміст думки. Л.М. Панчешникова вважає, що проблемне навчання характеризується насамперед тим, що вчитель систематично залучає учнів до пошуку розв’язання нових для них проблем. Посилання. В залежності від місцезнаходження посилань на авторство у структурі наукової роботи розрізняють під текстовий та закритий спосіб. Може бути використаний і внутрішньотекстовий спосіб, при якому частина відомостей про джерело подається у масовому тексті, а відсутні дані − після нього. Закриті посилання. Якщо після цитати в квадратних дужках подається номер джерела та сторінки, з якої наводиться цитата, такі посилання називаються закритими. Це вид посилань дуже зручний за умови, якщо у автора вже оформлений список використаної літератури. Перефразовування, переказування, як правило, становить матеріал для більшої частини тексту пояснювальної записки. Це означає, що вже на етапі нотаток студент починає писати текст своєї праці. У цьому випадку він намагається передати думку автора якнайближче до оригіналу, але використовуючи власну лексику. Вдаючись до цього способу, потрібно визнати авторство ідеї за допомогою примітки. Кроки, які дозволяють адекватно передати думки чужого тексту і при цьому уникнути плагіату є наступними: - виділити основні ідеї; - змінити структуру речень; - використовувати синоніми або слова з подібним значенням, змінювати форми слів. Узагальнення дозволяє одним реченням передати зміст цілого розділу або цілої авторської праці. За допомогою перефразовування, узагальнення чи цитування праць інших авторів, автор бакалаврської роботи повинен висловити власну позицію. Таким чином, чужі тексти використовуються для того, щоб підтвердити власну думку, проілюструвати власну позицію, протиставити її думці авторитетів чи продемонструвати слабкість аргументації опонентів. Слід постійно стежити за тим, щоб власна думка не змішувалась у тексті із цитованою. Дослівне запозичення чужого тексту, яке не супроводжується посиланням на джерело, називається плагіатом і суворо карається у науковому середовищі. Робота, автор якої допустився плагіату, знімається з розгляду незалежно від стадії підготовки без права її повторного захисту. Правила оформлення додатків. Додатки оформлюються в кінці пояснювальної записки на останніх сторінках Додатки розміщуються як продовження дипломної роботи на останніх сторінках, у порядку появи посилань у тексті. Кожен додаток починається з нової сторінки, має заголовок, який друкують угорі малими буквами з першої великої симетрично. Посередині рядка над заголовком або праворуч друкують слово «Додаток» і арабську цифру або велику літеру, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і т.д.
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У ДИСЕРТАЦІЇ, Книги:
|
