Тема 1. Сутність і предмет аудитуa. What was your worst experience when traveling by air? b. Think of something interesting that happened to you while traveling. Конспект лекцій З дисципліни «Аудит» Для студентів напряму підготовки 6.030509 «Облік і аудит», 6.030508 „Фінанси і кредит” денної і заочної форм навчання
Лектор: к.е.н., професор Сухарева Л.О.
Донецьк-2014 Перелік тем дисципліни «Облік і аудит»
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи аудиту...................................... 3 Тема 1. Сутність і предмет аудиту.................................................................3 Тема 2. Регулювання аудиторської діяльності.............................................13 Змістовий модуль 2. Методичні основи аудиту.......................................18 Тема 3. Аудиторський ризик та оцінювання системи внутрішнього контролю..........................................................................................................18 Тема 4. Планування аудиту............................................................................23 Тема 5. Аудиторські докази та робочі документи аудитора.......................28 Тема 6. Методи аудиту фінансової звітності та критерії її оцінювання....33 Тема 7. Аудит фінансової звітності...............................................................39
Змістовий модуль 3. Узагальнення, реалізація та контроль якості результатів аудиту.........................................................................................44
Тема 8. Аудиторський висновок та інші підсумкові документи................44 Тема 9. Підсумковий контроль......................................................................47 Тема 10. Реалізація матеріалів аудиту..........................................................51
Література......................................................................................................55
Змістовий модуль 1. Теоретичні основи аудиту Тема 1. Сутність і предмет аудиту
Питання для розгляду 1. Сутність аудиту, історичні аспекти його становлення і розвитку 2. Концепції та підходи до проведення аудиту 3. Ціль та завдання аудиту. Характеристика завдань з надання впевненості 4. Об'єкт і предмет аудиту 5. Класифікація і характеристика основних класифікаційних груп аудиту. Місце і роль внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю підприємства (корпорації). 6. Суб'єкти аудиторської діяльності. Правова основа функціонування суб'єктів аудиторської діяльності 7. Професійна етика і правова основа відповідальності аудитора. 8. Проблеми і перспективи розвитку аудиту в Україні
1. Сутність аудиту, історичні аспекти його становлення і розвитку Законодавчою вітчизною прийнято рахувати Велику Британію, де вперше були прийняті закони, які ввели обов’язковість аудиторської перевірки і встановили вимоги до якості його проведення. Закон про обов’язковий аудит в Великій Британії було прийнято у 1862р., пізніше закони були прийняті й в інших країнах в Франції в 1867р., в США - після Великої депресії у 1937р. У більшості країн Європи аудиторська діяльність отримала розвиток тільки у ХХв. Розвиток аудиту в Україні започатковано після розпаду Радянського Союзу та створення незалежної держави. Правові основи незалежної аудиторської діяльності були закріплені з прийняттям Закону України «Про аудиторську діяльність» № 3125-ХІІ від 22.04.1993р. в редакції № 140-V від 14.09.2006р. Міжнародний досвід і його адаптація в умовах становлення аудиту в Україні підтверджують, що його виникнення було обумовлено низкою економічних факторів, а саме: - відокремленням власника від безпосереднього управління власністю; - необхідністю незалежного та кваліфікованого підтвердження інформації, яка представляється власнику суб’єктами управління; - потребою в такій кваліфікованій допомозі у кожного члена суспільства у статусі інвестора (акціонера), а також інших категорій користувачів інформації (ділових партнерів, банків, персоналу підприємства); - зацікавленістю держави в інформації про дійсний фінансовий стан підприємства недержавного сектора економіки, не збільшуючи при цьому власного контролюючого апарату за рахунок бюджету. Таким чином, аудиторська діяльність повинна забезпечити захист інтересів власників, сприяти формуванню довіри між учасниками ринкових відносин, враховуючи, що їх інтереси часто не співпадають. Згідно ст.3 Закону «Про аудиторську діяльність» «аудит - це перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фінансової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих аспектах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів». З терміном «аудит» тісно пов'язаний термін «аудиторська діяльність». Відповідно до ст. 3 «аудиторська діяльність - це підприємницька діяльність, яка включає в себе організаційне і методичне забезпечення аудиту, практичне виконання аудиторських перевірок (аудит) та надання інших аудиторських послуг». Очевидним є те, що «аудиторська діяльність» трактується більш широко ніж саме поняття «аудит».
2. Концепції та підходи до проведення аудиту В теорії аудиту необхідність його розвитку розглядалась з різних точок зору. У Великій Британії і США найбільш визнаними є три підходи: теорія потенційного або існуючого інвестора, теорія агентів, теорія мотивації. Сутність першої теорії полягає у тому, що будь-який інвестор навіть при наявності необхідного рівня знань у сфері фінансового обліку та аналізу не може бути упевненим у достовірності показників фінансовій звітності, бо він не знайомий з системою бухгалтерського обліку, на підставі даних якої складається фінансова звітність. Підтверджуючи публічну фінансову звітність, аудитор виступає гарантом взаємовідносин між компанією та інвесторами. Теорія агентів (або управляючих) пояснює необхідність аудиту, спираючись на історичні факти незалежної перевірки звітів управляючих по замовленню землевласників. Розглядаючи управляючих, як агентів власника, ця теорія вказує на потенційний конфлікт їх інтересів, в якому роль третейського судді виконує аудитор. Отримуючи аудиторський висновок, який підтверджує результати діяльності представлені в фінансовій звітності, управляючий підсилює довіру до неї власників та поліпшує своє власне становище. Теорія мотивації не суперечить вищеназваним підходам й враховує в більшій ступені психологічні моменти. Існую точка зору, що менеджери більш відповідно віднесуться до складання звітності, якщо будуть знати про обов’язковість її перевірки незалежними аудиторами. Це знижує ризик виникнення помилок і сприяє забезпеченню інтересів користувачів цієї звітності. Загальною рисою перелічених підходів є ті положення, що для нормального функціонування ринкових відносин необхідна об’єктивна інформація. Однак тільки об’єктивності недостатньо для прийняття обґрунтованих рішень, тоді як кожний користувач інформації (кредитор, менеджер, покупець, акціонер і т.п.) переслідує свої інтереси, у зв’язку з цим бухгалтерська інформація повинна бути релевантною. Роль аудитора полягає у тому, що він оцінює інформацію, яку призначено для користувачів з позиції об’єктивності і релевантності.
3. Ціль та завдання аудиту. Характеристика завдань з надання впевненості Існують різні підходи до класифікації аудиту, що пояснюється використанням різних ознак і методів класифікації. Відповідно тому, як види фінансово-господарського контролю визначаються метою і суб’єктами, які досягають цієї мети, види аудиту також залежать від тих осіб, які виконують функції з аудирування. Звідси можна виокремити таки види, як внутрішній і зовнішній. Суб’єктами зовнішнього аудиту є незалежні аудитори, які мають сертифікат, працюють або індивідуально, або у складі аудиторської фірми, внесені до реєстру. Внутрішній аудит здійснюється внутрішніми аудиторами, які є працівниками самого підприємства. Порівняльну характеристику видів аудиту наведено у таблиці 1.1. Таблиця 1.1 Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього аудиту
4. Об'єкт і предмет аудиту При визначенні об'єкту (об'єктів) і предмету аудиторської діяльності (аудиту) необхідно чітко усвідомити, що аудит не є наукою. Він має свій об'єкт і предмет як практична діяльність. Предмет дослідження (а аудит носить ознаки дослідницької діяльності) формується в процесі пізнавальної діяльності, відображаючи окремі сторони об'єкту дослідження. Характер предмету визначається не тільки специфікою об'єкту дослідження, але і залежить від спрямованості завдань діяльності. Якщо виходити з того, що дані бухгалтерського обліку є основним документальним джерелом для формування будь-якої звітності, у тому числі і фінансової, а остання відображає не факти, а сукупність інформації про факти господарського життя (ФГЖ), то саме узагальнені дані, тобто сама інформація, надана бухгалтерським обліком, є об'єктом аудиту. Точніше показники фінансової звітності є об'єктом виконання завдання з аудиту фінансової звітності. В процесі аудиту підтверджується ступінь дотримання вимог до складання фінансової звітності, формується і виражається думка аудитора щодо відповідності інформації, відбитої у фінансовій звітності, її концептуальній основі. Це і є основною метою діяльності аудитора.
5. Класифікація і характеристика основних класифікаційних груп аудиту. Місце і роль внутрішнього аудиту в системі внутрішнього контролю підприємства (корпорації). Існують різні підходи до класифікації аудиту, що пояснюється використанням різних ознак і методів класифікації. Відповідно тому, як види фінансово-господарського контролю визначаються метою і суб’єктами, які досягають цієї мети, види аудиту також залежать від тих осіб, які виконують функції з аудирування. Звідси можна виокремити таки види, як внутрішній і зовнішній. Суб’єктами зовнішнього аудиту є незалежні аудитори, які мають сертифікат, працюють або індивідуально, або у складі аудиторської фірми, внесені до реєстру. Внутрішній аудит здійснюється внутрішніми аудиторами, які є працівниками самого підприємства. Порівняльну характеристику видів аудиту наведено у таблиці Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього аудиту
6. Суб’єкти аудиторської діяльності, порядок сертифікації та внесення до реєстру АПУ. Суб’єктами аудиту (від лат. Subectum – лежить в основі) виступають носії прав і обов’язків - аудиторської фірми, приватно-практикуючі аудитори, які здійснюють аудиторську практику в Україні згідно з чинним законодавством. Враховуючи матеріал першої теми де ми з вами виокремили зовнішній і внутрішній аудит, в якості суб’єктів аудиторської діяльності назвемо також внутрішніх аудиторів (рис. Суб’єкті аудиторської діяльності). Приватно-практичний аудитор – це фізична особа, яка зареєстрована як приватний підприємець, має чинний сертифікат аудитора, включена до Реєстру Аудиторської палати України або інших суб’єктів аудиту в Україні і одноособово здійснює аудиторську діяльність у відповідності з чинним законодавством. Юридичними особами аудиторської діяльності є аудиторські фірми, створення на основі будь-яких форм власності (за винятком відкритих акціонерних товариств). Законом України “Про аудиторську діяльність” передбачені особливі умови створення аудиторських фірм: загальний розмір частки засновників (учасників) аудиторської фірми, які не є аудиторами, у статусному фонді не може перевищувати 30%; в аудиторській фірмі повинен працювати хоча б один сертифікований аудитор; керівником фірми може бути тільки сертифікований аудитор. Сертифікація - визначення кваліфікаційної придатності кандидата на здійснення аудиторської діяльності через перевірку відповідності його освіти та досвіду роботи вимогам Закону України “Про аудиторську діяльність” і складання ним кваліфікаційного іспиту. Сертифікат – офіційний документ, який засвідчує право громадянина України на здійснення аудиту підприємств і господарських товариств (серія «А»), банків (серія «Б») на території України. Згідно ст.10 Закону України «Про аудиторську діяльність» право на отримання сертифікату мають громадяни України, які мають вищу економічну або юридичну освіту (не нижче освітнього рівня спеціаліста і магістра), певні знання з питань аудиту, фінансів, економіки та господарського права, досвід роботи не менше трьох років підряд на посаді бухгалтера, ревізора, юриста, фінансиста, економіста, асистента (помічника) аудитора. Наявність необхідного обсягу знань встановлюється шляхом проведення письмового кваліфікаційного іспиту.
7. Професійна етика і правова основа відповідальності аудитора. Визначною рисою професії незалежного аудитора є визнання ним відповідальності перед українським суспільством, яке в аудиторській діяльності представлене клієнтами, кредиторами, представниками виконавчої та державної влади, роботодавцями, інвесторами, підприємцями та іншими суб’єктами держави, які покладаються на об’єктивність і чесність професійних аудиторів. Забезпечення високого фахового рівня послуг для досягнення максимальної ефективності праці спрямованої на задоволення потреб українського суспільства потребує від аудитора дотримання основних принципів аудиту. Серед інших основне місце посідають принципи професійної етики аудиторів. Професійна етика аудитора – це, перш за все, специфічний моральний Кодекс цієї професії, сукупність правил, характер взаємовідносин, обумовлених професійною діяльністю. Аудиторська етика закріплює і відображає в практичному плані високий ступінь регламентації багатьох сторін моральної діяльності аудиторів. Значна частина етичних положень знаходить правове закріплення в законах, стандартах і Кодексі професійної етики аудитора. Виокремлюють міжнародний, національний та внутрішній Кодекси професійної етики аудиторів. Міжнародний кодекс професійної етики прийнятий Міжнародною федерацією бухгалтерів. Національний кодекс затверджується у країнах зазвичай із врахуванням рекомендацій Кодексу етики МФБ із максимальним збереженням його концептуальних вимог. Внутрішній кодекс розробляють та затверджують професійні об'єднання аудиторів (наприклад, аудиторські палати), аудиторські фірми. Кодекс професійної етики може складатися або з загальних тез, які визначають зразок ідеальної поведінки, або з окремих специфічних правил, які вказують на те, чи поведінка є неприйнятною. Фундаментальні принципи професійної етики: Чесність Об'єктивність Професійна компетентність та належна ретельність Конфіденційність Професійна поведінка. Чесність – принцип аудиту, який полягає в обов’язковій відданості аудитора професійному обов’язку, а також у слідуванні загальним нормам моралі. Чесність передбачає справедливе ведення справ та правдивість. Об’єктивність – принцип аудиту, який полягає в обов’язковості застосування аудитором неупередженого і самостійного, не обумовленого будь-яким впливом підходу до розгляду яких-небудь професійних питань і формування суджень та висновків. Вимога щодо цього принципу є особливо важливою при забезпеченні цінності висновку аудитора для користувача, який потребує впевненості в тому, що у аудитора відсутній інтерес створення неприйнятного ризику упередженості стосовно предмета перевірки. Професійна компетентність – принцип аудиту, який полягає в тому, що аудитор повинен володіти необхідним обсягом знань і навичок, які дозволять йому забезпечити кваліфіковане та якісне надання професійних послуг. Належна ретельність – принцип аудиту, який полягає в обов’язковості надання аудитором професійних послуг з відповідною старанністю, уважністю, оперативністю та належним використанням своїх здібностей. Принцип належної ретельності припускає відповідне ставлення аудитора до своєї роботи, але не повинен трактуватись як гарантія безпомилковості в аудиторській діяльності.
|
