II. Основна частина.

 

Товариші студенти! Таким чином, ми з вами розглянули коротку історію створення кафедри військової підготовки в НУБіП, основні положення концепції підготовки офіцерів запасу для Сухопутних військ Збройних Сил України, організацію навчально – виховного процесу на кафедрі військової підготовки в НУБіП, ваші права й обов’язки. Отримані на цій лекції знання призвані допомогти вам якомога швидше адаптуватися до життєдіяльності кафедри, цілеспрямовано спланувати свої навчальну діяльність. Для досягнення намічених цілей необхідна наполеглива самостійна робота студентів.

Вам треба примножувати і формувати нові традиції нашої кафедри військової підготовки в НУБіП.

 

Бажаю Вам успіхів!

 

Розробив: викладач ПМГ-1 Смаль А.Г.

 

 

Лекція обговорена і схвалена на засіданні ПМГ-1

 

Протокол №___________ від “______”____________________200_ р.

 

Лекція уточнена і схвалена на засіданні ПМГ-1

 

Протокол №___________ від “______”____________________200_ р.

II. Основна частина.

1. Основи воєнної доктрини України.

1.1. Концепція оборони та будівництва Збройних Сил України.

КОНЦЕПЦІЯ ОБОРОНИ ТА БУДІВНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ

(Схвалена Постановою Верховної Ради України від 11 жовтня 1991 року)

Витяг

Ця концепція ґрунтується на положеннях воєнної доктрини України, а також на концентрованому виразі поглядів керівництва суверенної держави на воєнне будівництво.

Умови та фактори, що впливають на будівництво збройних сил україни

Прийняття Декларації про державний суверенітет України й Акту проголошення незалежності України, а також необхідність забезпечення колективного захисту визначають наявність на тери­торії України військ (сил) двох рівнів: Збройних Сил України та з'єднань (частин) колективної стратегічної оборони.

Будівництво Збройних Сил України здійснюється з урахуван­ням факторів, що обумовлюють специфічність створення видів і родів військ, системи управління, порядку комплектування з'єд­нань і частин у мирний та воєнний час:

1. Геополітичне положення України сприяло розміщенню на її території великих угрупувань військ, що мають ядерну зброю, а також з'єднань і частин, що виводяться із Східної Європи. Це дозволяє створити на їх базі власні Збройні Сили й провести поетапне скорочення чисельності вказаних угрупувань, з'єднань і частин.

Україна поступово (з урахуванням усіх факторів національної безпеки) реалізовуватиме намір про одержання в майбутньому статусу нейтральної, без'ядерної держави, яка не бере участі у військових блоках і дотримується трьох неядерних принципів: не приймати, не виробляти й не набувати ядерної зброї.

Україна братиме участь у реалізації всіх договорів й угод щодо незастосування ядерної зброї та сприятиме ратифікації від­повідних договорів й угод між США і СРСР.

2. Створення Збройних Сил України здійснюється у процесі підготовки (удосконалення) правової бази, відпрацювання ме­ханізму реалізації законів та інших рішень з оборонних питань й організації органів адміністративного воєнного управління.

3. Розгортання на території України сил колективної страте­гічної оборони визначає ступінь її участі в розробці стратегії загальної воєнної доктрини Союзу держав і здійсненні контролю за використанням людських і фінансових ресурсів, що виділяти­муться в установленому порядку.

4. Створення в місцевих органах влади структур у справах. оборони і державної безпеки сприятиме формуванню воєнного бюджету на всіх рівнях, забезпеченню мобілізаційної готовності органів управління, з'єднань і частин людськими й матеріальними ресурсами, створенню належних соціальних умов для військово­службовців.

5. Наявність у з'єднаннях і частинах, що входять до складу Збройних Сил України, застарілих типів озброєння та військової техніки, а також розташування значної кількості органів матері­ально-технічного забезпечення за межами держави обумовлюють виділення великих бюджетних асигнувань на оборону та необхід­ність розгортання власного військового виробництва.

6. Існування на Україні системи вищих і середніх військових навчальних закладів дає змогу розвивати воєнну науку, органі­зовувати підготовку фахівців командного та інженерного складу, створювати мережу учбових частин для підготовки молодшого командного складу.

7. Нестабільність воєнно-політичної обстановки пред'являє ви-' могиідо підвищення рівня бойової та мобілізаційної готовності Збройних Сил України та їхньої здатності відбивати будь-яку агресію до розв'язання конфлікту політичними шляхами.

Основні принципи створення збройних сил україни

Створення Збройних Сил України, формування військового ке­рівництва й управління обороною України здійснюється з ураху­ванням таких основних принципів:

1. Збройні Сили України передбачають три види військ: Сухопутні, війська (Війська наземної оборони), Війська повітряної оборони, Військово-морські сили.

2. Будівництво власних Збройних Сил України здійснюється за принципом розумної достатності як за чисельністю та структурою, так і за озброєнням.

3. Органи військового управління, об'єднання, з'єднання і частини у мирний і воєнний час комплектуються громадянами України в добровільному порядку, за контрактом і на підставі Закону «Про проходження громадянами України дійсної строкової військової служби». Організація позавійськової (альтернативної) служби покладається на місцеві органи влади.

4. Система військової освіти змінюється з урахуванням специфіки підготовки фахівців для Збройних Сил України, зміцнення та провідного становища двох військових академій (Київ і Харків) та їхніх наукових шкіл. Зменшення кількості військових училищ здійснюється шляхом їх перепрофілювання в учбові частини для підготовки молодшого командного складу та фахівців.

5. Створення Збройних Сил України здійснюється у напрямі поетапного скорочення і послідовного переформування військ Київського, Одеського, Прикарпатського військових округів, окремої армії протиповітряної оборони, повітряних армій, Чорноморського флоту. Формування Головного штабу Збройних Сил України і створення системи військового управління приводиться до формування військових структур при максимальному викори­станні наявних систем управління та зв'язку.

6. Розташовані на території України органи управління, з'єднання та частини сил колективної стратегічної оборони комплектуються за рахунок мобілізаційних ресурсів України, беруть участь у створенні єдиної системи матеріально-технічного забезпечення військ (сил) безпосереднього і центрального підпорядкування, передають Збройним Силам України розвідувальну інформацію про можливу агресію і прикривають територію України та її Збройні Сили взагальній системі колективної стратегічної оборони.

7. Бойовий і чисельний склад Збройних Сил України визнача­ється в обсязі, достатньому для її оборони. Підготовка Збройних Сил здійснюється в організаційній єдності із з'єднаннями і частинами сил колективної стратегічної оборони.

 

1.2. Закон України “Про Збройні сили України”

 

ЗАКОН УКРАЇНИ

“ПРО ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ”

від 6 грудня 1991 року Витяг

Україна прагне до мирного співіснування з усіма державами, підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Цей Закон встановлює основи організації оборони України та повноваження державних органів щодо її забезпечення, обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Стаття 1. Основи оборони України

Оборона України — це комплекс політичних, економічних, еко­логічних, воєнних, соціальних і правових заходів по забезпеченню

незалежнбсті, територіальної цілісності, захисту інтересів держа­ви і мирного життя народу.

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання воєнного нападу та збройної відсічі можливій агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин.

Оборона України базується на готовності Збройних Сил України, економіки, населення, території до оборони і будується відповідно до воєнної доктрини держави.

Воєнна доктрина України визначається за принципом оборон­ної достатності в будівництві Збройних Сил України й базується на тому, що Україна:

не визнає війну як засіб розв'язання міжнародних проблем;.

прагне до нейтралітету й дотримання неядерних принципів:

не приймати, не виробляти і не набувати ядерної зброї;

не має територіальних претензій до жодної держави і не ба­чить у жодному народові образ ворога;

ніколи першою не розпочне бойових дій проти будь-якої краї­ни, якщо не стане сама об'єктом агресії.

Стаття 2. Організація оборони України

Організація оборони України включає:

формування воєнної політики держави та воєнної доктрини, розвиток воєнної науки;

прогнозування та оцінку воєнної загрози чи загрози воєнного нападу, здійснення відповідних заходів на міжнародній арені для запобігання агресії;

охорону державних кордонів;

підготовку, розвиток формування структури й забезпечення необхідної чисельності Збройних Сил України, підтримання їх боєздатності, бойової таа мобілізаційної готовності до, оборони України;

вироблення й проведення військово-технічної політикита за­безпечення Збройних Сил України озброєнням, військовою техні­кою, продовольством, речовим майном та іншими матеріальними ресурсами у повному обсязі;.';

мобілізаційну підготовкугосподарства, державних органів ісистем управління до дій в умовах воєнного стану;

підготовку населення й території країни до оборони.

Оборона України будується з урахуванням існуючихна Ї'Г території стратегічних сил стримування та їх реформування на основі міжнародних договорів.

Розташовані на території України органи управління, з'єднан­ня і частини стратегічних сил стримування передають Міністер­ству оборони України інформацію, передбачену міждержавними договорами України.

ПРАВОВІ ОСНОВИ ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА УПРАВЛІННЯ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБОРОНИ УКРАЇНИ

Стаття 4. Верховна Рада України

Формування і проведення воєнної політики держави, законо­давче регулювання питань сфери оборони та військового будів­ництва здійснюється виключно Верховною Радою України.

Верховна Рада України утворює Раду оборониУкраїни. ' Верховна Рада України затверджує:

воєнну доктрину й концепцію військового будівництва;

обсяг бюджетних асигнувань на оборону, загальну структуру та чисельний склад Збройних Сил України;

основні напрями співробітництва Україниз іншими державамиу воєнній сфері;

кандидатури на посади Міністра оборони України і начальника Генерального штабу Збройних Сил України;

Міністра оборони України;

військову присягу і військові статути;

державну програму розвитку озброєння та військової техніки.

Верховна Рада України:

заслуховує Президента України про стан оборони України, авіти Прем'єр-міністра України, Міністра оборони України та ін­ших посадових осіб із питань оборони;

запроваджує воєнний стан на всій території України чи в окре­мих її місцевостях, оголошує стан війни за необхідності виконання міжнародних договорів із спільної оборони від агресії, а також за поданням Президента України у випадку воєнного нападу на Україну, або загрозу його, приймає рішення про відміну воєнного стану, про припинення стану війни та про укладення миру; ви­значає військові звання, символіку Збройних Сил України.

Стаття 5. Президент України

Президент України як Верховний Головнокомандуючий Зброй­ними Силами України і Голова Ради оборони України вживає необхідних заходів щодо забезпечення обороноздатності України та постійної бойової готовності Збройних Сил України.

Президент України як Верховний Головнокомандуючий Збройними Силами України:

подає на затвердження Верховної Ради України проекти воєн­ної доктрини, концепції військового будівництва, державної про­грами розвитку озброєння та військової техніки, а також пропози­ції щодо загальної структури Збройних Сил України та чисель­ного складу, обсягу бюджетних асигнувань на оборону, фінансу­вання вказаної програми:

вносить на затвердження Верховної Ради України кандидатуру на посаду Міністра оборони України;

координує діяльність державних органів у галузі оборони;

веде переговори й підписує міжнародні та міждержавні договори з військових питань;

затверджує план розвитку, мобілізаційний план та стратегічні плани використання Збройних Сил України;

оголошує загальну чи часткову мобілізацію, стан війни у ви­падку воєнного нападу на Україну й невідкладно вносить це пи­тання на розгляд Верховної Ради України, запроваджує воєнний стан в окремих місцевостях, вводить у дію нормативні акти воєн­ного часу й припиняє їх дію;

приймає рішення та видає наказ Збройним Силам України про ведення бойових дій;

призначає та звільняє вище командування Збройних Сил Ук­раїни, присвоює вищі військові звання;

приймає рішення про призов громадян України на строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців строкової служби, а також про мобілізацію військовозобов'язаних у воєнний час та про демобілізацію;

встановлює повноваження, організаціюі порядок діяльностіорганів військового управління;

пропонує на затвердження Верховній Раді України кандидатури для призначення ним на посади Міністра оборони України І начальника Генерального штабу Збройних Сил України.

Стіаття 6. Рада оборони України

Рада оборони України е вищим державним органом колегіаль­ного керівництва питаннями оборони та безпеки України. Рада оборони України створюється для забезпечення організації захисту суверенітету, конституційного ладу і територіальної цілісності України, вироблення стратегії й політики у сфері оборони і державної безпеки.

Компетенція Ради оборони України визначається Положенням про Раду, яке затверджується Верховною Радою України.

Стаття 7. Кабінет Міністрів України

Кабінет Міністрів України:

керує діяльністю усіх підпорядкованих йому органів та орга­нізацій по забезпеченню оборони, оснащення Збройних Сил озброєнням, військовою технікою, іншими матеріальними засобами;

визначає обсяги матеріально-технічних ресурсів, продоволь­ства, речового та іншого майна для потреб оборони Збройних Сил, чисельність громадян України, які підлягають призову на дійсну строкову військову службу, порядок проходження ними військової служби і ведення обліку військовозобов'язаних і призовниківтапорядок проходження альтернативної служби;

затверджує плани нагромадження матеріальних ресурсів мобілізаційного резерву;

керує мобілізаційною підготовкою й мобілізаційним розгортанням народного господарства та переведенням його на режим роботи в умовах воєнного стану, видає відповідні нормативні акти із цих питань;

створює та ліквідує військові навчальні заклади, науково-дослідні організації Збройних Сил України, військові кафедри вищих навчальних закладів, визначає порядок створення та діяль­ності військових представництв на промислових та інших підпри­ємствах і в організаціях;

приймає рішення з питань соціальних і правових' гарантій військовослужбовців, осіб-, звільнених у запас або у відставку, їхніх сімей, а також сімей.військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти або потрапили в полон прн виконан­ні службових обов'язків.

Стаття 8. Міністерство оборони України

Міністерство оборони України є органом державного управ­ління Збройними Силами України й несе повну відповідальність за їх розвиток та підготовку до виконання завдань оборони.

Міністерство оборони України:

оцінює військово-політичну обстановку тавизначає рівень воєнної загрози;

готує обгрунтування рішень Верховної Ради України з питань оборони;

бере участь у розробці проекту воєнної доктрини та форму­ванні воєнного бюджету України;

розробляє та подає на розгляд Президента України проекти державних програм будівництва й розвитку Збройних Сил Украї­ни, розвитку озброєння та військової техніки, пропозицій щодо асигнувань на потреби оборони;

звітує перед Кабінетом Міністрів Українипро використання виділених на оборону коштів;

здійснює керівництво бойовою,оперативно-тактичною та мо­рально-психологічною підготовкою військ;

керує воєнною наукою, організує і проводить військові дослід­ження;

видає державне замовлення на створення, виробництво і ре­монт військової техніки та іншого військового майна, здійснює контроль за їх розробкою, випробуванням, виробництвом і якістю виготовлення;

організує і забезпечує військово-патріотичне виховання особо­вого складу Збройних Сил України;

визначає чисельність особового складу видів і родів військ

Збройних Сил України, забезпечує в межах своїх повноважень Підготовку й розстановку військових кадрів;

бере участь в організації мобілізаційної підготовки народного господарства України та контролі за підготовкою підприємств,-' установ й організацій до виконання визначених їм мобілізаційних завдань;

контролює виконання чинного законодавства з питань підго­товки громадян до військової служби;

планує і організує підготовку і перепідготовку військовозобо-в язаних, призов громадян на дійсну строкову військову службу та звільнення в запас військовослужбовців, які відслужили визна­чені строки служби, призов військовозобов'язаних на збори, а та­кож мобілізацію у воєнний час та демобілізацію;

здійснює співробітництво зі збройними силами інших держав-у випадках, визначених законодавством України, видає норма­тивні акти з військових питань і контролює їх виконання;

організує виконання чинного законодавства України щодо збе­реження навколишнього середовища під час діяльності військових формувань і організацій.

Стаття 9. Інші міністерства та центральні органи держав­ного управління

Інші; міністерства та центральні органи державного управлін­ня, на виробничій базі яких розміщені воєнні замовлення, несуть відповідальність за якість розробки та виготовлення озброєння й військової техніки, поставку продукції, необхідної для потреб обо­рони та Збройних Сил України, та здійснення заходів щодо за­безпечення оборони у воєнний час.

 

Стаття 10. Верховна Рада і Рада Міністрів Кримської АР та місцеві органи державної влади й управління

Верховна Рада і Рада Міністрів Кримської АР та місцеві органи державної влади й управління забезпечують виконання вимог Конституції України та чинного законодавства України з питань оборони всіма посадовими особами, громадянами, підпри­ємствами, організаціями й установами; вирішують завдання щодо забезпечення потреб оборони та мобілізаційної готовності, органі­зують на договірних засадах виробництво й поставку у війська підвідомчими підприємствами замовленої продукції, електроенер­гії, теплоенергії, виділяють для потреб оборони земельні ділянки, здійснюють контроль за їх використанням; надають військовим частинам, установам, навчальним закладам Збройних Сил служ­бові приміщення і жилу площу, комунально-побутові таінші по­слуги.

Верховна Рада і Рада Міністрів Кримської АР та обласні, міські і районні Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети відповідно до чинного законодавства організують призов громадян на дійсну військову службу, сприяють проведенню навчальних зборів військовозобов'язаних запасу, початкової військової підго­товки допризовної молоді і військово-патріотичному вихованню населення; здійснюють виконання законодавства про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей.

Верховна Рада і Рада Міністрів Кримської АРСР, місцеві Ра­ди народних депутатів та їх виконавчі комітети здійснюють і інші функції у сфері оборони, передбачені актами законодавства України.

Стаття 11. Обов'язки підприємств, установ і організацій