ВАЛЕОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

 

Розділ І. Загальні положення інвестиційного права.

Тема 1. Поняття та предмет інвестиційного права

Тема 2. Інвестиційне законодавство

Тема 3. Інвестиційний договір

Тема 4. Державне регулювання інвестиційної діяльності та гарантії захисту інвестицій

Розділ II. Правове регулювання інвестиційної діяльності у сфері капітального будівництва

Тема 1. Поняття капітального будівництва

Тема 2. Правове становище підприємств і організацій будівельного комплексу

Тема 3. Правовий режим розробки і затвердження інвестиційних проектів будівництва

Тема 4. Договір підряду на виконання проектних та вишукувальних робіт

Тема 5. Правове регулювання договору підряду на капітальне будівництво

Тема 6. Укладання та виконання договору підряду на будівництво (капітальне будівництво) Відповідальність за порушення умов договору підряду на будівництво та вимог спеціального будівельного законодавства

Розділ III. Інші форми та види інвестиційної діяльності

Тема 1. Корпоративна форма інвестування

Тема 2. Правовий режим іноземного інвестування

Тема 3. Особливості інвестування у процесі приватизації державного майна

Тема 4. Правове регулювання лізингу як однієї з форм інвестиційної діяльності

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

Кафедра фізіології людини і тварин

Шмалєй С.В., Щербина Т.І., Кубатько Б.І.

ВАЛЕОЛОГІЯ ТА МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ

 

Методичні рекомендації до проведення лабораторних і семінарських занять

 

Для студентів денної, заочної і екстернатної форм навчання

 

ВСТУП

Розбудова системи валеологічної освіти, заснованої на інтегра­тивному підході, уможливлює повніше врахування того змістовно­го багатства, якого валеологія набуває, стикуючись з багатьма інши­ми галузями знань і асимілюючи їх досягнення. Інтегративний шлях розвитку валеології як освітньої галузі найбільш відповідає вимо­гам і запитам нової національної системи освіти в Україні, що фор­мується на сучасному етапі.

Завданням курсу є розв'язання питання про своєрідність валео­логії як науки, педагогічної валеології та практичної валеології.

Валеологія як. наука стосується наукових знань про формуван­ня збереження, зміцнення, відновлення й передання наступним поколінням здоров'я. Засвоєння відповідних знань, оволодіння навичками і вміннями має глибокий соціальний зміст, тому що цим забезпечується індивідуальне та групове приєднання до цілес­прямованих ефективних зусиль на життєзабезпечення.

В процесі вивчення «Валеології та методики викладання» фор­мується ставлення до навколишнього середовища, здоров'я індивідуума і всій популяції; виховання моральних якостей студентів в умовах урбанізації; експериментальне вивчення студентами методів і прийомів визначення ступеню фізичного розвитку і функціональ­ного стану організму, визначення чинників, що сприяють прояві патологічних процесів;проаналізувати причини і фактори підвищеного впливу на суспільство,зокрема на молодь, наркотичних речовин і наслідки їхньої дії на особистість; студенти озброюються методичними підходами до викладання шкільного інтегративного курсу «Валеології», відповідно до завдань національних освітніх програм.

Лабораторні і семінарські заняття побудовано відповідно лек­ційному курсу та можливостям і умовам їх виконання в педвузі.

Готуючись до лабораторних занять необхідно:

1. уважно прочитати теоретичну частину⁷, чітко знати алгоритм виконання роботи;

2.усвідомити ціль роботи: навіщо ви її проводите? які знання отримаєте в ході роботи? які вміння придбаєте? Пам'ятайте, що ціль роботи визначає теоретичний висновок до неї;

3.перевірте необхідне обладнання і матеріали до роботи;

4.при виконанні роботи дотримуйтесь фізіологічних рекомен­дацій:

5.складаючи звіт до роботи, коротко запишіть тему, мету, об­ладнання, хід дослідження, свої результати або спостереження у формі, порівняння із нормою.

6.сформулюйте висновок і свої рекомендації на основі отрима­них результатів дослідження.

Готуючись до семінарських занять необхідно

Лабораторна робота 1

 

ВИЗНАЧЕННЯ СТАНУ ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ МЕТОДОМ АНТРОПОМЕТРИЧНИХ ІНДЕКСІВ.

 

Мета: ознайомити з методами оцінки фізичного розвитку та визначити його стан за деякими антропометричними індексами.

Обладнання та матеріали: ростомір, ваги, сантиметрова стрічка, спірометр, динамометр кистовий, динамометр становий, слирт або розчин перманганату калію.

Література:

1.Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни, М.: Флинта, 1999. -560с.

2.Левитський П.М., Язловецький B.C., Кисельов Ф.С. Практичні заняття з анатомії, фізіології і гігієни, К.: «Радянська школа», 1985.-118с.

3.Мінський І.Я. Практикум з валеології, ч.І, Черкаси, 1998.-118с.

Під фізичним розвитком розуміють комплекс функціонально-мор­фологічних властивостей організму, який визначає його фізичну дієздатність. До цього поняття входять такі фактори, як здоров'я, фізичний розвиток, рівень аеробної та анаеробної потужності, сила, м'язова витривалість, координація рухів, мотивація тощо.

На фізичний розвиток впливають спадковість, середовище, соціально-економічні фактори, умови праці і побуту, живлення, фізич­на активність, заняття спортом.

Відомо, що здоров'я визначається не тільки наявністю або відсут­ністю хвороб, а й гармонійним розвитком, нормальним рівнем ос­новних функціональних показників.

Рівень фізичного розвитку визначають сукупністю методів, які засновано на вимірах морфологічних та функціональних ознак. Роз­різняють основні та додаткові антропометричні показники. До пер­ших відносять ріст, вагу тіла, окружність грудної клітини (під час максимального вдиху, паузі, максимальному видоху), силу кистей і станову силу (силу м'язів спини). Крім того, до основних показ­ників відносять визначення співвідношення «активних» і «пасив­них» тканин організму (худа маса тіла, загальна кількість жирові­дкладень) та інші показники складу організму.

До додаткових антропометричних показників відносять ріст си­дячи, окружність шиї, розмір живота, талії, стегна і гомілки, пле­ча, сагітальний і фронтальний діаметри грудної клітини, довжину рук тощо. Таким чином, антропометрія включає визначення дов­жини, діаметрів, окружностей тощо.

1. Ріст стоячи вимірюють ростоміром з точністю до 0,5 см. Піддослідного ставлять спиною до стінки ростоміру таким чином, що він торкається трьома точками: п'ятами, сідницями і лопатками. Голову тримає так, щоб умовна лінія, яка поєднує нижній край очної ямки і козелок вуха, була паралельна підлозі. Планшенку опускають, доки вона не торкнеться голови. Ріст визначають за першою шкалою.

2. При вимірюванні росту в положенні сидячи піддослідний сідає на сидіння ростоміру і торкається його вертикальної стойки сідницями та лопатками. Ріст визначають за другою шкалою.

3. Масу тіла визначають за допомогою медичних терезів. Зважу­ватись треба без одягу і взуття. Не можна визначати масу тіла відразу після їжі або диття.

4. Окружність грудної клітини вимірюють сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5 см. Виміри проводять у спокійному стані - пауза, під час глибокого вдиху і глибокого видиху. Різниця між цими показниками в сантиметрах називається екскурсією груд­ної клітини. Вона свідчить про розвиток дихальної системи. В се­редньому вона повинна становити 4-6 см, а в спортсменів (особливо у плавців та гімнастів) може досягати 14 см.

5. Життєву ємність легень досліджують тричі, вибираючи кра­щий результат. Точність вимірювання повинна становити близько 100 мл. Перед кожним вимірюванням мундштук протирають ват­кою, змоченою в спирті або розчині перманганату калію.

6. Силу м'язів-згиначів кисті визначають у положенні стоячи з протягнутою у бік рукою. Точність вимірювання — 2 кг.

7. Станову силу визначають з випрямленими руками і ногами.
Розгинають спину без ривків, з максимальним зусиллям. Дослід­ження проводять тричі і записують кращий результат.

АНТРОПОМЕТРИЧНІ ІНДЕКСИ. Індекс - це величина відно­шення двох або кількох антропометричних ознак (ріст, маса, ок­ружність грудей та ін.) В основі індексів лежать зв'язки антропо­метричних ознак. Метод індексів можна використовувати тільки для орієнтовної оцінки окремих показників фізичного розвитку.

Хід заняття.

Дослідити власний рівень фізичного розвитку за наступними індексами та формулами:

1.Ваго-ростовий показник Брока-Бругша:

МТ = ріст (см) - 100, якщо ріст 155-165 см;

МТ = ріст (см) - 105, якщо ріст 166-175 см;

МТ =' ріст (см) — 110, якщо ріст більше 175 см.

2.Ваго-ростовий показник Кетле:

вага (г): зріст (см),

середніми показниками вважаються: для підлітків і юнаків -300-325 г на 1 см росту; для дорослих середнє значення визнача­ють за таблицею:

 

5. Життєвий індекс:

ЖЄЛ (мл): вага (кг),

Середнім для юнаків вважається 50-60 мл/кг, для дівчат - 45-50 мл/кг, для чоловіків - 65-70 мл/кг, для жінок — 55-60 мл/кг, для спортсменів - 75-80 мл/кг, для спортсменок - 65-70 мл/кг. Цей показник характеризує можливості дихального апарату.

6. Силові індекси:

силовий індекс кисті = сила кисті (кг): вага (кг) • 100;

силовий індекс становий = сила станова (кг): вага (кг) • 100.

Силові індекси обчислюють у відсотках. Вони визначають розви­ток сили окремих груп м'язів відносно ваги тіла. Середнім показни­ком сили кисті для чоловіків є 65-75%, для жінок - 50-60%, а для станової сили відповідно: для чоловіків -200-220% і для жінок -150-200%.

7. Індекс пропорційності розвитку грудної клітини:
ОГК в стані спокою (см) 100: зріст (см),

У нормі індекс повинен становити 50-55. Індекс менше 50 вка­зує на вузьку грудну клітину, а більше 50 — на широку.

 

Висновок: дайте оцінку стану фізичного розвитку власного орган­ізму за методом антропометричних індексів.

Контрольні питання:

І.Що таке фізичний розвиток?

2.Як оцінюється фізичний розвиток?

З.Що таке екскурсія грудної клітки?

4.Як ви гадаєте, чому оцінки фізичного розвитку методом індексів не мають анатомо-морфологічного обгрунтування?

5.Як можна покращити свій фізичний стан?

 

Лабораторна робота № 2.

 

ОЦІНКА ФІЗИЧНОГО РОЗВИТКУ ЗА СТАНОМ ОПОРНО-РУХОВОЇ СИСТЕМИ.

Мета: дати оцінку фізичного стану власного організму за ре­зультатами дослідження опорно-рухової системи.

Обладнання: сантиметрова стрічка, сколіозометр Біллі-Кірхго-фера, лист паперу, оброблений розчином хлориду ферруму (III) 10%, чайна заварка

Література:

І.Шмалєй СВ. Диагностика здоровья, Херсон, 1994.-206с.

2.Дубровский В.И. Валеология. Здоровый образ жизни, М.: Флинта, 1999-560с.

З.Шабатура М.Н., Матяш Н.Ю., Мотузний В.О. Біологія люди­ни: / підр. для учнів 8-9 кл. сер.заг.шкіл, К.: Генеза, 1997.-432с.

Стан опорно-рухової системи оцінюється за встановленням коре­ляцій розмірів окремих частин тіла, поставою, формою ніг, склепі­нням стопи, ступенем гнучкості скелету у суглобах.

Гнучкість характеризується рухливістю у суглобах. Вона зале­жить від еластичності зв'язок, м'язів і рухливості суглобів. Найк­раща гнучкість у дітей: їх зв'язки можуть подовжуватися на 6-10%, тоді як у сорокарічних людей — лише на 4-5%, у шестидеся-тирічних і семидесятирічних - наі-3%. Але сила, витривалість, швидкість не обмежуються з віком так сильно, як гнучкість. Це пов'язано з певними віковими змінами у суглобах: розрощенням кісткової тканини, втратою еластичності хрящів, в'ялістю м'язів. Якісне вираження гнучкості - амплітуда руху.

Постава - це звичайне положення тіла людини. Вона залежить від форми хребта, рівномірного розвитку і тонусу м'язів торсу. Роз­різняють поставу правильну, згорблену, кіфотичну, лордотичну і спрямлену. Для визначення постави проводять спостереження над положенням лопаток, рівнем плечей, положенням голови, /мал. 1

 

Мал.1 Види постаті:

а) нормальна, б) згорблена в) лордотична г) кіфотична д)спрямлена

 

При патологічних станах хребта можливі викривлення як у пе­редньо-задньому напрямку (кіфоз, лордоз), так і бокові (сколіоз).

Для визначення бокових викривлень хребта користуються ско-ліозометром Біллі-Кірхгофера.

Плоска спина характеризується зглаженістю всіх фізіологічних вигинів (випрямлена постава). Округла спина (сутуловата) пред­ставляє форму грудного кіфозу. При окрутловигнутій спині (кіфотична постава) одночасно збільшений грудний кіфоз і поперековий лордоз. При плосковигнутій (лордотична постава) - збільшений тільки поперековий лордоз.

Стопа — орган опори і руху. Розрізняють стопу нормальну, сплю­щену і плоску. Для оцінки склепіння стопи можна отримати її відбиток — плантографію.

Хід роботи:

Дослідити стан розвитку власного організму за наступними зав­даннями:

1. Встановити кореляцію розмірів окремих частин тіла

а) довжина долоні дорівнює довжині обличчя (від підборіддя до початку волосся),

б) довжина передпліччя дорівнює довжині стопи, а довжина стопи дорівнює довжині окружності кулака. При вимірюванні окруж­ності кулака сантиметрова стрічка повинна проходити по п'ястно-фаланговим суглобам,

в) відстань між кистями, що розведені у боки, дорівнює додатку довжини обох ніг. Так міряють брюки у магазині.

2. Візуально оцінити поставу,користуючись такими положен­нями

Нормальна постава характеризується п'ятьма ознаками:

1. положенням остистих відростків хребців на лінії отвеса, що спрямовано від горба потиличної кістки і міжсідничної складки

2. положенням плечей на одному рівні;

3. положенням лопаток на одному рівні;

4. однаковими трикутниками (справа і зліва), що утворюються тулубом і вільно опущеними руками;

5. правильними вигинами хребта: нормальний хребет має фізіо­логічні вигини у сагітальній площині (глибиною до 5 см у попере­ковому відділі і до 2 см у шийному відділі), анфас являє собою пряму лінію.

3.Визначити форму ніг:

При визначенні форми ніг піддослідний з'єднує п'яти разом і стоїть, випрямившись. У нормі ноги зтикаються в області колінних суг­лобів. При О-подібній формі колінні суглоби не зтикаються, а при X-подібній - один колінний суглоб заходить за інший, /мал. 2/

Мал. 2 Форма ніг:

1 - нормальна (вісь нижньої кінцівки у нормі);

2 - О-подібна деформація нижньої кінцівки (варусна);

3 - Х-подібна деформація нижньої кінцівки (вальгусна);