Студопедия — Тема 19. Злочини проти правосуддя
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Тема 19. Злочини проти правосуддя






Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: дві години.

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

2. Законспектувати Постанови пленуму Верховного Суду України:

3. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі № 8 від 26.03.93р.;

4. Про незалежність судової влади № 8 від 13.06.07р.;

5. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві № 10 від 18.06.99р.;

6. Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів №8 від 26.06.92р.

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину.

2. Втручання в діяльність захисника чи представника особи.

3. Незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт, заставлено майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації.

4. Порушення правил адміністративного нагляду.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що таке правосуддя як об’єкт злочинів проти правосуддя?

2. Що таке затримання і домашній арешт?

3. Хто є суб’єктом злочин, передбаченого ст. 371 КК України?

4. Коли притягнення завідомо невинного до кримінальної відповідальності буде вважатися закінченим злочином?

5. Які кваліфікуючі ознаки злочину, передбаченого ст. 373 КК України (примушування давати показання)?

6. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання)?

7. Чи можуть нести кримінальну відповідальність особи, за ст. 384 КК України, якщо вони з якихось причин не були попереджені про відповідальність за цією статтею?

8. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 393 КК України?

9. Що таке адміністративний нагляд?

10.Чи впливає наявність чи відсутність фактів адміністративної відповідальності за порушення правил адміністративного нагляду(ст. 187 КпАП) на кваліфікацію діянь передбачених ст. 395 КК України (Порушення правил адміністративного нагляду)?

Перелік літератури для конспектування:

1. Про судову практику в справах про злочини, пов’язані з порушеннями режиму відбування покарання в місцях позбавлення волі: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.03.93р

2. Про незалежність судової влади: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.07р.

3. Про застосування законодавства, що передбачає державний захист суддів, працівників суду і правоохоронних органів та осіб, які беруть участь у судочинстві: Постанова Пленуму Верховного Суду України №10 від 18.06.99р.

4. Про застосування законодавства, що передбачає відповідальність за посягання на життя, здоров’я, гідність та власність суддів і працівників правоохоронних органів: Постанова Пленуму Верховного Суду України №8 від 26.06.92р.

Тема 20. Злочини проти встановленого порядку несення військової служби (військові злочини)

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

Завдання:

1. Законспектувати тему 20.

2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Самовільне залишення поля бою або відмова діяти зброєю.

2. Добровільна здача в полон.

3. Мародерство.

Питання для самоконтролю:

1. Що таке непокора?

2. Що таке опір начальникові?

3. Що таке дезертирство?

4. Чим дезертирство (ст. 408 КК) відрізняється від самовільного залишення військової частини або місця служби (ст. 407 КК)?

5. Які ознаки характеризують об’єктивну сторону злочину, передбаченого ст. 409 КК України?

6. Хто може бути суб’єктом злочину, передбаченого ст. 409 КК України?

 

Перелік літератури для конспектування (за потребою)

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

2. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. — К.: Істина, 2005. — 380с.

3. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К.: Наукова думка, 2004. — 300с.

Тема 21. Злочини проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

Завдання:

1. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

2. Ознайомитись з:

1) Декларацією ООН про право народів на мир, від 12.11.1984р.;

2) Договором про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27.09.1996р.;

3) Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 1.07.1968р.;

4) Конвенцією про відкрите море від 29.04.1958р.;

5) Конвенцією про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричинили надзвичайні пошкодження або діють не вибірково від 10.10.1980р.;

6) Конвенцією про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13.01.1993р.;

7) Конвенцією про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9.12.1948р.;

8) Конвенцією про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973р.;

9) Протоколом про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17.06.1925р.;

10) Санкт-Петербурзькою декларацією про заборону застосування на війні деяких розривних снарядів вагою менше 400 грамів від 29.11.1868р.;

11) Гаазькою декларацією щодо заборони застосування куль, що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29.07.1899р.,

та законспектуйте основні положення, які виступають базовими для кваліфікації злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Незаконне використання символіки Червоного Хреста, Червоного Півмісяця, Червоного Кристала

2. Піратство.

 

Питання для самоконтролю:

1. Що є родовим об’єктом злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку?

2. Які ознаки об’єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 436 КК (Пропаганда війни)?

3. Що таке агресивна війна?

4. Що таке воєнний конфлікт?

5. Хто є суб’єктом злочину, передбаченого ст. 437 КК України?

6. Яка зброя відноситься до зброї масового знищення?

7. Що таке екоцид?

8. Що таке геноцид?

9. Що таке піратство?

 

Перелік літератури для вивчення та конспектування:

1. Декларація ООН про право народів на мир, від 12.11.1984р.;

2. Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27.09.1996р.;

3. Договір про нерозповсюдження ядерної зброї від 1.07.1968р.;

4. Конвенція про відкрите море від 29.04.1958р.;

5. Конвенція про заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричинили надзвичайні пошкодження або діють не вибірково від 10.10.1980р.;

6. Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від 13.01.1993р.;

7. Конвенція про запобігання злочинові геноциду та покарання за нього від 9.12.1948р.;

8. Конвенція про запобігання і покарання злочинів проти осіб, які користуються міжнародним захистом, у тому числі дипломатичних агентів від 14.12.1973р.;

9. Протокол про заборону застосування на війні задушливих, отруйних та інших газів і рідин та бактеріологічних засобів від 17.06.1925р.;

10. Санкт-Петербурзька декларація про заборону застосування на війні деяких розривних снарядів вагою менше 400 грамів від 29.11.1868р.;

11. Гаазька декларація щодо заборони застосування куль, що легко сплющуються і розвертаються у тілі людини від 29.07.1899р.

Тема 22. Основні положення Особливої частини кримінального права іноземних держав

Обсяг годин, відведений для самостійної роботи: чотири години.

Завдання:

1. Законспектувати тему 22.

2. З використанням навчальної літератури дати ґрунтовні відповіді на питання для самоконтролю.

3. Зробити схеми кримінально-правових систем країн Далекого Сходу, Європи та США.

Зміст навчального матеріалу, що є предметом самостійного ознайомлення:

1. Загальне характеристика та система Особливої частини кримінального права іноземних держав.

2. Система Особливої частини кримінального права іноземних держав.

3. Джерела Особливої частини кримінального права іноземних держав.

4. Основні напрямки сучасних порівняльних досліджень Особливої частини кримінального права іноземних держав.

5. Особлива частина кримінального права країн романо-германської сім’ї.

6. Особлива частина кримінального права країн Загального права.

7. Особлива частина кримінального права мусульманських країн.

8. Особлива частина кримінального права держав Далекого Сходу.

Питання для самоконтролю

1. В чому особливості формування особливих частин законів про кримінальну відповідальність країн пострадянського простору?

2. В чому особливості опису складів злочинів у кримінально-правовому законодавстві країн Далекого Сходу?

3. Які особливості прецедентного права при кваліфікації злочинів?

4. Які особливості кримінально-правового забезпечення США на федеральному на штатному рівнях?

 

Перелік літератури для конспектування

1.Кримінальне право України. Особлива частина. Підручник. (Ю.В. Александров, О.О.Дудоров, В.А.Клименко та ін.) Вид. 3-т е /Заг. ред. М.І.Мельника, В.А.Клименка/ -К.: Атіка, 2009. – 744 с.

2. Кримінальне право України. Загальна та Особлива частини: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. / Кузнєцов В. О., Стрельбицький М. П., Гіжевський В. К. — К.: Істина, 2005. — 380с.

3. Кримінальне право України: Навч. посібник / Волкотруб С. Г., Омельчук О. М., Ярін В. М., Виговський Д. Л., Іванюк Т. І. — К.: Наукова думка, 2004. — 300с.

4. Савченко А.В. Кримінальне законодавство України та федеральне кримінальне законодавство США: комплексне порівняльно-правове дослідження: Монографія. – К.: КНТ, 2007 – 596 с.

5. Багрий-Шахматов Л.В. Виды международных преступлений й преступлений международного характера // Вестник Одесского государственного морского университета. Серия «Экономика и право». - Одесса., 2001 - №1. - с.21-47.

11.Індивідуальні навчально-дослідні завдання

 

Індивідуальні навчальні завдання виконуються студентом (сліхачем) протягом одного навчального семестру. Індивідуальні навчальні завдання обираються студентом (слухачем) за бажанням, або призначаються йому у разі необхідності відпрацювань пропущених з поважних причин занять.

Тема індивідуального навчального заняття обирається студентом (слухачем) за погодженням з педагогічним працівником Кафедри, який проводить семінарські та практичні заняття.

Індивідуальна навчальне завдання виконується студентом (слухачем) самостійно. Протягом виконання студент може отримувати консультативну допомогу від педагогічного працівника Кафедри.

У разі використання індивідуального навчального завдання у якості відпрацювання за пропущені з порважних причин заняття, результат його оцінювання враховується у якості сукупної оцінки за модуль / модулі відпрацювання за шкалою оцінювання відповідних робіт у рамках поточного та проміжного контролю.

У разі, якіщо індивідуальне навчальне завдання виконувалось студентом (слухачем) за власною ініціативою, його оцінювання проводиться за правилами оцінки як саомтстійний модуль,і, відповідно, враховується, при підсумковому оцінюванні, за загальним правилами обрахінків підсумкових балів за відповідний семестр.

Індивідуальні навчальні завдання з дисципліни «Кримінальне право. Особлива частина» мають виходити за рамки навчальної програми. Результати досліджень, проведених у рамках індивідуальних навчальних завдань можуть використовуватися у наукових роботах студентів (слухачів) ННІПП НАВС.

Індивідуальні навчальні завдання, наведені нижче, носять рекомендаційний характер, і відображують різні підходи до проведення навчальних завдань різного виду.

Приклад 1

Індивідувальне навчально-дослідне завдання № 1

Історико-правовий аналіз

Особлива частина кримінального кодексу 1960 року: історико-правовий огляд

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1. Кримінальне право України. Загальна частина. Посібник для вивчення курсу [нормативні акти]. [Анікіна Н.П., Береський Я.О., ВасилашТ В.М., Грищук В.К., Кирись Б.О., Навроцький В.О., Прохоренко А.Г.] За заг. ред. Грищука В.К. - Л.: Юрид. ф-т Львіського держ. ун-ту ім. І.Франка. - 1997. - 92 с.

2. Кримінальне право України: збірник нормативних актів. Випуск 1. / [Грищук В.К., Береський Я.О., Навроцький В.О., Прохоренко А.Г., Пацановський Т.І.] / За заг. ред. Грищука В.К. - Л.: Юрид. ф-т Львіського держ. ун-ту ім. І.Франка. - 1996. - 113 с.

3. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. /[Упоряд. П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.: СП “ Юрінком Інтер”, 2000. Книга 1.-784 с.

4. Кримінальний кодекс України з постатейними матеріалами: станом на 1 верес. 2000 р.: у 2 кн. / [Упоряд. П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко]; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка.- К.: СП “ Юрінком Інтер”, 2000. Книга 2. - 752 с.

5. Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс, Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності в кримінальних справах:станом на 1 січня 2001 року. / Відп. ред. В.Т.Маляренко.- К.: Юрінком Інтер, 2001.-799с.

6. Кримінальний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс, Постанови Пленуму Верховного Суду України із загальних питань судової діяльності в кримінальних справах:станом на 1 січня 1999 року / Відп. ред. В.Т. Маляренко.- К.: Юрінком Інтер, 1999.-717с.

 

Приклад 2

Індивідувальне навчально-дослідне завдання № 2

Політико-правовий аналіз

Кримінально-правова політика

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1. Фріс В.Л. Кримінально-правова політика в Україні в XVII ст. // Наше право. – 2004. - № 1. – С. 60 – 64.

2. Фріс П. Л. Джерела кримінально-правової політики // Актуальні проблеми боротьби та попередження злочинності. Матеріали науково-практичного семінару кафедри кримінального права та процесу Юридичного інституту Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. Додаток до збірника „Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України”. (Збірник наукових статей викладачів юридичного інституту). – Івано-Франківськ, 2004. – С. 11-15.

3. Ковальський В. Кримінальний кодекс як інструментарій правової політики // Юридичний вісник України. - 2001 - № 44 (332) 3 - 9 листопада с. 6 -7.

4. Ковідіті О.Ф. Про вдосконалення кримінальної політики та законодавства кримінального профілю // Вісник Одес. ін-ту внутр. справ.-1999.- №2.-С. 28-31.

5. Андрушко П.П. Новий Кримінальний кодекс: гуманізація кримінально – правової політики? // Нова політика. – 2001. - № 2 – С. 8 – 10.

6. Ашколуненко О.В. Уголовная политика Украины в отношении несовершеннолетних и пути ёё усовершенствования // Сучасні правові проблеми профілактики та розкриття злочинів, які скоюються неповнолітніми. Міжвузівська науково-практична конференція. – Донецьк, 2002. – С. 108 – 115.

7. Багрій-Шахматов Л.В. Об уголовной политике в Украине // Правова система України: теорія та практика. Науково-практична конференція. – К. – 1993. – С. 363 – 365

8. Беца А. Зачем Украине политика “тюремизации”? [О реформе уголовного права ] // Зеркало недели.-1997.-30авг.-5сент.(№35).-с.6.

9. Борисов В.І. Засади формування та реалізації кримінальної політики держави за Конституцією України (виклад виступу) // Право України. – 1997, № 9. – С. 18 – 21.

 

Приклад 3

Індивідувальне навчально-дослідне завдання № 3

Теоретико-прикладне дослідження

Кваліфікація злочинів

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів. – Київ: Атіка: 2002. – 640 с.

2. Коржанський М.Й. Кваліфікація злочинів.-К.: “Юрінком Інтер”,1998.-415с.

3. Коржанський М. Кваліфікація злочину не повинна бути суперечливою // Юридичний вісник України.- 1996.- № 5 (31) 31 січня - 7 лютого.- с. 3.

4. Андрушко П.П. Поняття, види, значення кваліфікації злочинів// Вісник Київського університету: Суспільно – політичні науки. – К., Либідь, - 1992. – Вип. 5.

5. Андрушко П. Кваліфікація злочинів: понятя та види // Вісник прокуратури. – 2003. - №12. – С. 48-55.

6. Берзін П. Щодо питання про оціночні поняття, які визначаються матеріальними критеріями і виступають кваліфікуючими ознаками за чинним Кримінальним кодексом України // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 10. – С. 90-95.

7. Брич Л.П. Закономірності відмежування складів злочинів від складів адміністративних правопорушень за законодавством України // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали ХІІ регіональної науково-практичної конференції.9-10 лютого 2006 р. –Львів: Юридичний факультет ЛНУ ім.. Івана Франка, 2006.-С. 326-329.

8. Гончаренко В.Г., Ружицький Ф.Р., Хурцидзе А.Р. Загальнотеоретичні, процесуальні та організаційні питання впровадження автоматизації застосування норм кримінального права // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Юридичні науки. – 1998. – Вип. 35. – С. 64 – 69.

9. Государський В.Ф., Марітчак Т.М. Виявлення та виправлення помилок у кваліфікації злочинів під час розгляду справи судом у першій інстанції // Життя і право. –2004. - №1. – с. 54-60.

10. Гуржій Т.О. Поняття кваліфікації злочину у світлі логіко-філософських категорій// Актуальні проблеми кримінального та кримінально-процесуального законодавства та практики його застосування: Зб. тез та доповідей регіон. круглого столу (Хмельницький, 21-22 лютого 2003 р.).-Хмельницький, 2003.-С. 139-141.

 

Приклад 4

Індивідувальне навчально-дослідне завдання № 4

Кримінально-правове дослідження соціолого-психологічного характеру

Кримінально-правова протидія поширенню СНІДу

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1. Джужа О.М. Актуальные проблемы борьбы со СПИДом (уголовно-правовой и криминологический аспекты): Учебное пособие.- К.: НИиРИО КВШ МВД СССР, 1991.

2. Джужа О.М. Запобіганя поширенню СНІДу: кримінологічні та кримінально-правові проблеми: Автореф. дис....д.ю.н. / Українська акад. внутр. Справ - К.- 1996.-

3. Джужа О.М. Запобігання поширенню СНІДу в Україні правовими засобами (правовий, кримінологічний та кримінально-виконавчий аспект): Монографія.- К.: РВВ Української академії внутрішніх справ, 1994.

4. Джужа О.М. Правові, кримінологічні та кримінально-виконавчі аспекти боротьби з поширенням СНІДу в Україні // Актуальні питання розслідування злочинів в сучасних умовах: тактика, методика, інформаційне забезпечення. -К.: УАВС,1995.-0,3д.а.

5. Джужа О.М. Удосконалення кримінального законодавства про відповідальність за поширення СНІДу // Удосконалення кримінального законодавства.- К.: УАВС,1994.

6. Химченко В.А., Рудницкий А.Н. Проблемы уголовной ответственности за деяния, связаные с заражением СПИДом // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О. – 1996. – Вип. 3. – С. 154 – 161.

 

Приклад 5

Індивідувальне навчально-дослідне завдання № 5

Дослідження, спрямоване на дослідження кримінально-правового впливу на кримінологічне явище

Кримінально-правові механізми протидії корупції

Додатковий перелік рекомендованої літератури:

1. Азизьян О. Корупция госслужащих в “зеркале” судебных разбирательств // Юридическая практика.-2001.-№36(194), 5 сентября.-13.

2. Бойко А.М., Навроцький В.О. Проблеми вдосконалення законодавства про боротьбу з корупцією // Державно-правова реформа в Україні. Матеріали науково-практичної конференції (у співавторстві: Бойко А.М.) - К.: Ін-т законодавства Верховної Ради України. - 1997. - С.264-267.

3. Багрій-Шахматов Л.В. Корупція як злочинне діяння, види корупційних злочинів // Актуальні проблеми держави та права / Одеська національна юридична академія. – О.: "Юридична література". – 2001. – Вип. 11. – С. 445 – 451.

4. Бажанов М.И., Герасина Л.Н. Правовой и исторический анализ феномена коррупции // Проблеми законності / Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – 2000. – Вип. 45. – С. 162 – 171.

5. Байдуков А.В. Должностное лицо как субъект коррупционной деятельности // Вісник Луганської академії внутрішніх справ імені 10-річчя незалежності України. – 2001. – Вип. 2. – С. 140 – 143.

6. Борисов В., Христич І. Міжнародні науково-практичні семінари з питань боротьби з корупцією (науковий огляд) // Вісник Академії правових наук України. – Харків, 2000. – № 2(21). – С. 208 – 216.

7. Борисов В.И., Таций В.Я. Научное обеспечение путей противодействия коррупции в Украине // Громадська експертиза. Актуальні проблеми боротьби з корупцією в Україні. Вип.4. К., 2004.

8. Борисов В.І. Актуальність дослідження проблем боротьби з корупцією (тези наукової доповіді). Організаційні та правові проблеми боротьби з корупцією: Матеріали “круглого столу” 5 червня 1998 р., м. Харків. – Харків, 1999. – С. 3 – 6.

9. Борисов В.І. Відповідальність за правопорушення корупційного характеру та її види // Проблеми запобігання службовим злочинам у сфері господарської діяльності: Матеріали, наук.-практ. семінару. [Харків] 9 лист. 2004 р. / Редкол.: В.В. Сташис (голов. ред.) та ін. - К.: Юрінком Інтер, 2005. - - С. 85-88.

10. Борисов В.І. Корупція в Україні // Проблеми боротьби з корупцією, організованою злочинністю та контрабандою. Президенту України, Верховній Раді України, Уряду України, органам центральної та місцевої виконавчої влади. Аналітичні розробки, пропозиції наукових і практичних працівників: Міжвідом. наук. зб. / Гол. ред. А.І. Комарова. - К., 2003-2004. - Т.29. - С. 1-12.

11. Дудоров О.О. Протидії корупції — наукове обґрунтування (рецензія) // Віче. — 2002. — № 5. — С. 76—77

12. Мельник М. Антикорупційне законодавство України: досвід застосування та проблеми вдосконалення // Юридична Україна. – 2003. - №6. – с. 64-69.

13. Мельник М. Дезінформація владних структур як посадовий злочин // Предпринимательство, хозяйство и право. - 1998. - №8. - С.16-18.

14. Мельник М. І. Нові аспекти кримінальної відповідальності за посадові (службові) злочини.-Новий Кримінальний кодекс України: питання застосування і вивчення // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. Харків, 25-26 жовтня 2001р.-Х., 2002.-С. 199-203.

15. Мельник М. Корупційні правопорушення: поняття та види // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – Вип. 2 (25). – С. 168 – 182.

16. Мельник М. Корупція: проблема визначення сутності і поняття // Вісник Академії правових наук України. – №3(10). – Х.: Право. – 1997. – С.76-86.

17. Мельник М. Протидія корупції:поняття, мета, напрямки // Право України.-2002.-№4.-с.22-27.

18. Мельник М.І. Корупційні злочини за новим Кримінальним кодесом України: проблеми визначення та кваліфікації // Наше право. – 2003. - №2. – с. 45-52

19. Мельник М.І. Корупційні злочини: сутність та поняття // Право України.- 2000.- № 11.- с.126- 130.

20. Мельник М.І. Корупція – корозія влади: Соціальна сутність, тенденції та наслідки, заходи протидії. – К.: Юридична думка, 2004. – 397с.

21. Мельник М.І. Корупція як соціальне явище //Збірник наукових праць Харківського Центру по вивченню організованої злочинності спільно з Американським Університетом у Вашингтоні.2002.-Вип. 4.- С. 71-84.

 

Приклад 6

Індивідуально-навчальне завдання 6

Практичне застосування положень закону про кримінальну відповідальність

Розв’язання ситуативних задач з особливої частини кримінального права (за обранням теми студентом (слухачем)

Перелік рекомендованих джерел:

1. Завдання для практичних занять з Особливої частини кримінального права України. / Брич Л.П., Навроцький В.О -Львів: юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка.- 2003.-135 с.

2. Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів третього курсу / Уклад Панов М. І., Кривоченко Л. М., Борисов В. І., Ломако В. А., Ярмиш Н. М., Дорош Л. В., Зінченко І. О., Киричко В. М., Касинюк В. І., Гізімчук С. В., Кураш Я. М., Самощенко І. В., Тютюгін В. І., Городецький Ю. В., Пономаренко Ю. А., Мохончук С. М., Козак В. А., Анісімов Г. М., Шевченко Є. В., Радутний О. Е., Пащенко ОО., Дзюба Ю. П.,. Грінчак С. В. – Х.: НЮА ім. Ярослава Мудрого, 2004. – 97 с.

3. Завдання до практичних занять з Особливої частини кримінального права: Для студентів 3-го курсу / Уклад.: М.І. Панов та інші. – Х.: Національна юридична академія України ім. Я. Мудрого, 2004. – 229с.

4. Збірник задач для практичних занять з кримінального права. Особлива частина / Укладачі: Денисов С.Ф., Лень В.В., Зозуля П.П. та інші.– Запоріжжя: Запорізький юридичний інститут МВС України, 2003.–106 с.

12. Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і студентів

 

Шкали оцінювання знань.

Незалежно від виду оцінки (шкали оцінювання) для різних форм контролю, знання студентів оцінюються відповідно до критеріїв оцінювання знань, зазначених у останній колонці наведеної нижче таюлиці.

За цією ж таблицею оцінюються знання за шкалами:

НАВС,

Націонаьнолю шкалою

Шкалою ECTS

За шкалою НАВС За національною шкалою За шкалою ECTS Рівень компетентності Критерії оцінювання
90 – 100 „відмінно” А Високий (творчий) Осооба, що навчається, виявляє особливі творчі здібності, вміє самостійно здобувати знання, без допомоги викладача знаходить джерела інформації, використовує набуті знання і вміння в нестандартних ситуаціях, переконливо аргументує відповіді, самостійно розвиває власні обдарування і нахили.
85 – 89 „добре” В Достатній (конструктиво-варіативний Особа, що навчається, вільно володіє вивченим обсягом матеріалу, застосовує його на практиці, вільно розв’язує вправи і задачі в стандартних ситуаціях, самостійно виправляє допущені помилки, кількість яких незначна.
75 – 84 С Особа, що навчається, вміє зіставляти, узагальнювати, систематизувати інформацію під керівництвом викладача, в цілому самостійно застосовувати її на практиці, контролювати власну діяльність, виправляти помилки, серед яких є суттєві, добирати аргументи на підтвердження певних думок.
70 – 74 „задовільно” D Середній (репродуктив-ний) Особа, що навчається, відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень, з допомогою викладача може аналізувати матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих.
60 – 69 E Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні, вищому за початковий, значну частину його відтворює на продуктивному рівні.
35 – 59 2 „незадовільно” з можливістю повторного складання   FX Низький (рецептивно-продуктивний) Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.
1 – 34 „незадовільно” з обов’язковим повторним курсом ” F Особа, що навчається, володіє матеріалом на рівні елементарного розпізнання і відтворення окремих фактів, елементів, об’єктів.

Методичні вказівки (рекомендації) для підготовки практичних, семінарських занять

Метою семінарських занять є засвоєння студентами теоретичного матеріалу, який стосується поняття, системи та значення Особливої частини кримінального права України; сучасних завдань протидії з боку держави протиправній поведінці; підстав та принципів кваліфікації конкретних злочинних посягань, передбачених чинним КК України і т.д. Готуючись до семінарського заняття, викладач повинен завчасно дати студентам перелік питань, які будуть винесені на розгляд; повідомити перелік основних джерел (монографій, статей у періодичних фахових виданнях, нормативно-правових актів), які необхідно використовувати при підготовці до заняття.

На практичне заняття викладачем подається для вирішення 8-10 задач, які найбільш повно характеризують матеріал, засвоєний студентами на семінарському занятті з конкретної тематики. Практичні завдання з Особливої частини кримінального права покликані допомогти студентам оволодіти теоретичними знаннями з кримінального права, отримати практичні навички застосування закону про кримінальну відповідальність та навчитися здійснювати правильну, у суворій відповідності до закону, кваліфікацію злочинів.

При підготовці до практичного заняття студент повинен уважно ознайомитися із фабулами задач, звернути увагу на подану термінологію та обставини, які будуть відігравати ключову роль в ході їх розв’язання. При вирішенні задач студенти повинні не тільки називати ту чи іншу кримінально-правову норму, у відповідності до якої дається юридична оцінка діяння, але й відповідним чином аргументувати свою позицію шляхом детального аналізу складу злочину. Для правильного вирішення завдання та його обґрунтування студентам необхідно звертатися до постанов Пленуму Верховного Суду України, матеріалів слідчої та судової практики, підзаконних нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у конкретній сфері життєдіяльності суспільства, яка стала предметом кримінально-правового розгляду.

Студентам рекомендується готувати короткі конспекти виступів з кожного питання плану семінарського, практичне заняття та письмово виконувати завдання для самостійної роботи.

З усіх питань, що виникають у зв’язку з підготовкою до семінарських та практичних занять студентам слід звертатись до викладача під час щотижневих консультацій.

 

Тема 1. Поняття та система Особливої частини кримінального права України.

Вивчаючи тему “Поняття та система Особливої частини кримінального права України ”, студенти повинні: знати значення і зміст особливої частини кримінального права України, взаємним впливом та значенням Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність; володіти інформацією про особливості застосування у поєднанні положень Загальної та Особливої частин закону про кримінальну відповідальність; розмежовувати особливості конструкцій та значення норм Загальної та Особливої частини закону про кримінальну відповідальність; володіти механізмами здійснення кваліфікації злочинів; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 2. Злочини проти основ національної безпеки України.

Вивчаючи тему “Злочини проти основ національної безпеки України”, студенти повинні: знати поняття конституційного ладу держави, поняття державної безпеки та її складових у різних сферах життєдіяльності суспільства; володіти інформацією про спеціальні випадки звільнення від кримінальної відповідальності, передбачені статтями цього Розділу, та умови їх застосування; розмежовувати державну зраду у формі шпигунства від шпигунства, як злочину, передбаченого ст.114 КК України; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

Тема 3. Злочини проти життя та здоров’я особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти життя та здоров’я особи” студенти повинні: знати критерії, з якими пов’язується початок і закінчення життя людини; поняття і види тілесних ушкоджень, критерії, що беруться до уваги при визначенні їх ступеня тяжкості; володіти інформацією про інші злочини з цього Розділу: злочини проти здоров’я людини та злочини, що ставлять у небезпеку життя і здоров’я людини; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

Тема 4. Злочини проти волі, честі та гідності особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти волі, честі та гідності особи”, студенти повинні: знати ознаки незаконного позбавлення волі та викрадення людини, володіти інформацією про осіб, які не можуть бути суб’єктом незаконного позбавлення волі та викрадення людини; правильно тлумачити термін “заручник”; вірно оцінювати законність угод, об’єктом яких виступає людина; знати об’єктивно-суб’єктивні характеристики протиправних діянь, пов’язаних з експлуатацією дітей та незаконним поміщенням до психіатричного закладу; бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 5. Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканності особи.

Вивчаючи тему “Злочини проти статевої свободи та статевої недоторканості особи”, студенти повинні: знати, хто може виступати в якості потерпілих від цих злочинів, суб’єктами кримінальної відповідальності за вчинення злочинів даної групи; володіти інформацією про характеристики фізичного/психічного насильства, яке застосовується при скоєнні цих протиправних дій; ознаки, за допомогою яких з’ясовують питання про досягнення особою статевої зрілості, бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 6. Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини й громадянина.

Вивчаючи тему “Злочини проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина”, студенти повинні: володіти інформацією про комплекс конституційних прав і свобод людини та громадянина, які виступають об’єктом даної групи злочинних посягань; знати, що таке виборче право і які складові елементи цього поняття; які права відносяться до трудових прав громадян; які права належать до групи інших особистих прав і свобод людини і громадянина; розмежовувати суміжні склади злочинів (наприклад, “Грубе порушення законодавства про працю” і “Грубе порушення угоди про працю”), бути готовими при дачі відповіді до посилань на чинне кримінально-правове законодавство України і інші нормативно-правові акти, що стосуються цієї теми.

 

Тема 7. Злочини проти власності.

Вивчаючи тему “Злочини проти власності”, студенти повинні: володіти інформацією про способи і види заволодіння чужим майном; знати, що може виступати в якості предмета злочинів проти власності; з якого моменту протиправне вилучення чужого майна є закінченим злочином; що розуміється під житлом, іншим приміщенням чи сховищем; розмежовувати суміжні склади злочинів (наприклад, “Шахрайство” і







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 620. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Кардиналистский и ординалистский подходы Кардиналистский (количественный подход) к анализу полезности основан на представлении о возможности измерения различных благ в условных единицах полезности...

Обзор компонентов Multisim Компоненты – это основа любой схемы, это все элементы, из которых она состоит. Multisim оперирует с двумя категориями...

Композиция из абстрактных геометрических фигур Данная композиция состоит из линий, штриховки, абстрактных геометрических форм...

Важнейшие способы обработки и анализа рядов динамики Не во всех случаях эмпирические данные рядов динамики позволяют определить тенденцию изменения явления во времени...

Билиодигестивные анастомозы Показания для наложения билиодигестивных анастомозов: 1. нарушения проходимости терминального отдела холедоха при доброкачественной патологии (стенозы и стриктуры холедоха) 2. опухоли большого дуоденального сосочка...

Сосудистый шов (ручной Карреля, механический шов). Операции при ранениях крупных сосудов 1912 г., Каррель – впервые предложил методику сосудистого шва. Сосудистый шов применяется для восстановления магистрального кровотока при лечении...

Трамадол (Маброн, Плазадол, Трамал, Трамалин) Групповая принадлежность · Наркотический анальгетик со смешанным механизмом действия, агонист опиоидных рецепторов...

Опухоли яичников в детском и подростковом возрасте Опухоли яичников занимают первое место в структуре опухолей половой системы у девочек и встречаются в возрасте 10 – 16 лет и в период полового созревания...

Способы тактических действий при проведении специальных операций Специальные операции проводятся с применением следующих основных тактических способов действий: охрана...

Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час Искусство подбора персонала. Как оценить человека за час...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.018 сек.) русская версия | украинская версия