Характеристика методу

Розсада — це молоді неплодоносні трав'янисті рослини, які пересаджують у ґрунт на постійне місце вирощування. Метод розсади — спосіб культури, за якого рослини спочатку вирощують загущено в культиваційних спорудах або на грядках утепленого чи відкритого ґрунту, а потім із настанням сприятливих умов пересаджують на постійне місце для вирощування врожаю. Суть методу полягає в тому, що на початку росту рослинам відводиться площа живлення, що в 500—200 разів менша, ніж у період формування врожаю. Значне загущення розсади дає змогу вирощувати рослини на порівняно невеликій площі в найнесприятливіші пори року.

В Україні близько 40 % овочевих культур у відкритому ґрунті вирощують розсадним способом. Це пов'язано з тим, що порівняно з безрозсадним способом він дає змогу подовжити період вегетації теплолюбних культур і залежно від культури на 20—40 діб прискорити надходження товарної продукції, у 2—4 рази зменшити норму висіву насіння і у 30—40 разів дози пестицидів (у перший місяць вегетації), вирощувати рослини із тривалішим вегетаційним періодом у районах з порівняно коротким літом, а також інтенсивніше використовувати площу і дещо зменшити витрати на догляд за посівами. Отже, застосування розсадного методу в овочівництві є доцільним і досить економічно вигідним.

У Степу і Лісостепу висока ефективність галузі овочівництва досягається поєднанням розсадного та безрозсадного способів вирощування овочів. При цьому подовжується сезон використання свіжої продукції овочевих культур з відкритого ґрунту, знижується її собівартість і поліпшується забезпечення переробної промисловості сировиною до пізньої осені. Тому під час планування площі для розсадного і безрозсадного вирощування овочевих культур слід брати до уваги кліматичні особливості зони, строки надходження продукції, а також можливості закритого ґрунту щодо вирощування розсади. У разі нестачі площі закритого ґрунту загущене вирощування розсади значно погіршує її якість, затримує дозрівання і призводить до зниження врожаю.

Найбільш економічно вигідний розсадний метод культури в районах Полісся та в західному Лісостепу, де період вегетації менш тривалий, ніж у районах Лівобережжя.

Розсаду для закритого ґрунту (парників і теплиць) вирощують здебільшого в розсадних теплицях, розсадних відділеннях тепличних комбінатів і парниках. Для відкритого ґрунту — в парниках, весняних теплицях і в утепленому ґрунті, капусти цвітної третього — п'ятого строків висаджування середньо- і пізньостиглих сортів білоголової, савойської і червоноголової — у розсадниках відкритого ґрунту.

Вирощування розсади у весняних плівкових теплицях у 1,5—2 рази дешевше, ніж у парниках. Це пов'язано з тим, що в теплицях створюються кращі умови для регулювання мікроклімату і є змога механізувати деякі трудомісткі роботи, а також здійснювати роботи в будь-яку погоду. За даними Інституту овочівництва і баштанництва УААН, розсада, вирощена у весняних плівкових теплицях, більш вирівняна за висотою і масою, менш водяниста і краще приймається після пересаджування, ніж з парників.

Для підвищення врожайності розсадних культур та спеціалізації галузі виробництво розсади переводять на промислову основу і концентрують у спеціалізованих розсадних комплексах. Розсадні комплекси здебільшого мають розсадоовочевий напрям. Після розсади в них вирощують товарні овочі, а на частині площі перед розсадою — зеленні (посівні або вигінкові) культури. Розсадні комплекси, крім культиваційних споруд, мають і розсадники відкритого ґрунту, захищені від дії панівних вітрів. У них вирощують розсаду середньо- і пізньостиглих сортів капусти, ревеню, спаржі.

На якість розсади дуже впливає мікроклімат, який залежить від біологічних особливостей культури (табл. 1). Розсаду вирощують двома способами: 1) безпосереднім висівання насіння у ґрунт парника, теплиці, розсадника, а також у поживні горщечки, касети або кубики; 2) з пікіруванням сіянців.

Таблиця 1. Режим температури і вологості під час вирощування розсади овочевих культур

 

 

Поживна суміш для парників, теплиць, виготовлення горщечків і кубиків має відповідати таким вимогам: мати високу забезпеченість поживними речовинами, добру повітропроникність, вбирну здатність, водостійку структуру, не містити збудників хвороб і шкідників.

Щоб раціональніше використати площу, створити кращі умови для проростання насіння і знизити собівартість розсади, рослини (сіянці) вирощують спочатку загущено з наступним пересаджуванням (пікіруванням). Загущений посів називається шкілкою сіянців. Співвідношення між площею сіянців і площею, потрібною для пікірування, називається коефіцієнтом розгортання. Він залежить від культури та густоти посіву і коливається в межах від 5 до 10 разів.

Пікірування сіянців дає змогу раціональніше використовувати площу закритого ґрунту, економніше витрачати насіння, тепло, електродоосвіт-лення, особливо в найхолодніший період року, мати більш вирівняну і здорову розсаду з добре розвиненою кореневою системою. Пікірування розсади — досить трудомісткий процес. Так, для пікірування сіянців ранньої капусти на 1 га в середньому затрачають 15—20 людино-днів.

Тому здебільшого пікірують сіянці розсади капусти ранньої, помідора, перцю, баклажана, огірка, селери тощо. Розсаду, яка гірше приживається (огірок, диня), вирощують у горщечках і кубиках без пікірування. Із 1 м2 вихід сіянців у середньому становить, тис. шт.: капусти — 1,8—2,0; помідора, перцю, баклажана, огірка— 1,6—1,8. Сіянці вирощують переважно у посівних ящиках розміром 50 х 35 х 7 см. Насіння висівають з шириною міжрядь 3—4 см на глибину до 2 см. Пікірують сіянці у фазі розгорнутих сім'ядоль — першого справжнього листка — на глибину до сім'ядоль. Пікірування проводять за допомогою кілка або пальця.

Під час притискання ґрунту до сіянців кілок встановлюють під кутом 20—25°, щоб біля корінця не утворилися бульбашки повітря. За додержання правил пікірування приживається 96—100 % сіянців. Після пікірування сіянці поливають теплою (20—25 °С) водою, а в сонячну погоду притінюють рогожею, матами тощо.

Під час пікірування вибраковують хворі (особливо уражені килою, нематодою) і недорозвинені сіянці. У відібраних рослин прищипують кінчик стрижневого корінця. Це сприяє розвитку бічних корінців, внаслідок чого розсада формує кореневу систему у верхньому шарі ґрунту. Під час вибирання сіянці виривають як з найбільшою кількістю землі.

Розсаду для масового садіння вирощують здебільшого без пікірування. Насіння висівають з нормою висіву у 2—3 рази меншою, ніж для сіянців. Із появою першого справжнього листка сіянці проривають на задану густоту залежно від культури. Вирвані сіянці зазвичай використовують для пікірування.