Див.: Закон України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльно­ сті» від 23 березня 1996 р. (з наступ, змінами // Відомості Верховної Ради України. - 1996.-№20.-Ст.82.

Елисеев И. В. Купля-продажа. Мена: Гражданское право; Учеб. - Ч. 2 / Под. ред. А. П. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М.: Проспект, 1997. - С. 19; Е.Е. Богданова. Договор купли-продажи. Защита прав и интересов сторон. - М.: Приор-издат, 2003. - С. 47.

Розділ DC

_ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ 127

 

льованих ЦК, законодавства про захист прав споживачів (ч. 3 ст. 698 ЦК)¹.

Ідея захисту прав споживачів не є новою. Вона з'явилася в Європі наприкінці XIX ст., сформувавшись в суспільно-політичний рух -консюмерізм, але знайшла втілення у законодавстві капіталістичних країн лише в 60-х pp. XX ст.².

Ринкові перетворення, що відбуваються в Україні (а це, перш за все, зміни в циклі «виробництво - розподіл - споживання»), призвели до появи в економіці країни таких явищ, які потребують захисту спо­живачів з боку держави. До них відносять: диверсифікацію товарно­го складу ринкової торгівлі (використання нових видів товарів), що потребує від споживачів, включаючи і покупців, підвищеної компе­тенції, а це дуже часто стає неможливим; деперсоналізацію ринкового обміну, коли споживач все більш віддаляється від виробника товару; різке зростання ринку споживання нових видів товарів, які не відпо­відають необхідним споживчим властивостям.

Тому Закон України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон), з одного боку, свідчить про гуманізацію законодавства, спрямовано­го на пом'якшення протиріч між споживачами і підприємцями, а з, другого - про гармонізацію національного законодавства із законода­вством розвинутих країн.

Вказаний Закон не тільки встановлює спеціальні правила роздріб­ної купівлі-продажу, а й конкретизує та деталізує положення ЦК (на­приклад, щодо прав споживачів у сфері торгівлі, інформації про то­вар, обміну товару належної якості тощо).

Відповідно до ст. 22 Закону Кабінетом Міністрів України можуть затверджуватися відповідні нормативно-правові акти, що встановлю­ють загальні умови заняття торговельною діяльністю (наприклад, Порядок заняття торговельною діяльністю і правила торговельного обслуговування населення³, Правила торгівлі на ринках⁴, Правила продажу продовольчих товарів⁵, Правила продажу непродовольчих товарів⁶; а також стосуються окремих видів договорів роздрібної ку­півлі-продажу та правил продажу окремих товарів (наприклад, Пра-

1 Законодавство України про захист прав споживачів складається із Закону України
«Про захист прав споживачів» від 12 травня 1991 р. (з наступ, змінами) // ВВР Украї­
ни. - 1991. - № 30. - Ст. 379; та інших актів законодавства, що видаються відповідно до
цього Закону (ст. 1 Закону).

² Свядосц Ю. И. Защита потребителя в буржуазном праве // Сов. гос. и право. -
1989.-№11.-С. 126.

³ Затверджений 8 лютого 1995 р. // Бюлетень законодавства і юридичної практики
України. - 2002. - № 11: Торговельна діяльність в Україні. - С 93.

⁴ Затверджені 26 лютого 2002 р. // Там само. - С. 152.

⁵ Затверджені 3 липня 1995 р. // Там само. - С 231.

⁶ Затверджені 27 травня 1996 р. // Там само. - С 292.

вила продажу товарів поштою¹, Правила роздрібної торгівлі алко­гольними напоями², Правила роздрібної торгівлі тютюновими виро­бами³, Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантій­ної заміни технічно-складних побугових товарів⁴).

Між тим аналіз визначення договору роздрібної купівлі-продажу дозволяє дійти висновку, що як покупці можуть виступати також юридичні особи, навіть і підприємницькі, коли вони придбавають то­вар (оргтехніку, меблі тощо) для використання, не пов'язаного безпо­середньо з використанням у підприємницькій діяльності.

До особливостей цього договору, як вже йшлося раніше, слід від­нести специфіку предмета договору - товари, що призначаються для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю. Цей критерій дозволяє відокремлювати сферу застосування положень ЦК щодо договору роздрібної купів­лі-продажу, зокрема від відносин договору поставки, оскільки відно­сини з приводу товарів, що використовуються виключно для здійс­нення підприємницької діяльності, не є предметом регулювання дого­вору купівлі-продажу.

Вважаємо, що характерною ознакою, яка дає можливість виокре­мити роздрібну торгівлю-продаж, є й те, що покупець купує не тільки товар, який звичайно призначається для певних цілей, а таку його кількість, що не перевищує нормально необхідної для особистого, сі­мейного, домашнього або іншого використання.

До особливостей договору роздрібної купівлі-продажу слід віднес­ти й особливий порядок його укладення. Так, суб єкти підприємниць­кої діяльності у сфері торгівлі належать до тих суб'єктів сфери обслу­говування, які звертаються до всіх і до кожного з пропозицією (офер­тою) купити товар на визначених умовах. Дана пропозиція може бути оформлена різноманітними способами: розміщена у рекламі, катало­гах, а також у інших описах товару, а може бути виставленням вже са­мого товару, демонстрацією його зразків або наданням відомостей про товар (описів, каталогів, фотознімків тощо) у місцях його прода­жу. Для того, щоб пропозиція укласти договір, яка розміщена у рекла­мі, каталогах тощо, вважалась публічною офертою, тобто була зверне­на до невизначеного кола осіб, вона повинна містити усі істотні умови договору (ч. 1 ст. 699 ЦК). У інших випадках, коли застосовуються другі способи, пропозиція вважається публічною незалежно від то­го, чи вказана ціна та інші істотні умови договору купівлі-продажу, крім випадків, коли продавець явно визначив, що відповідний товар

¹ Затверджені наказом Мінзовнішекономторгу України та Державного комітету
зв'язку України від 17 березня 1999 р. // Там само. - С 120.

² Затверджені постановою КМУ від 30 липня 1996 р. // Там само. - С 282.

³ Затверджені наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції
України від 24 липня 2002 р. // Там само. - С 288.

⁴ Затверджені постановою КМУ від 1 липня 1998 р. і діють з наступ, змінами (див.:
Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 2002. - № 11. - С 115.

128

Розділ DC

ЗОБОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ ___________ 129

 

не призначений для продажу (наприклад, це може бути торговельне обладнання, товари, які сприяють художньо-естетичному оформлен­ню торгового залу, вітрини тощо) - ч. 2 ст. 699 ЦК.

Договір роздрібної купівлі-продажу - публічний договір, тобто до нього, якщо інше не передбачено у законі, застосовуються правила ст. 633 ЦК. Публічна пропозиція укласти договір встановлює однако­ві умови для всіх споживачів, до яких вона звернена, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Продавець не має права надавати перевагу в укладенні договору одному покупцеві перед іншим, відмо­витися від укладення договору за наявності у нього можливості на­дання покупцеві відповідних товарів. Причому доводити неможли­вість укладення договору за браком товару повинен продавець. У ра­зі необгрунтованої відмови останнього від укладення договору він має відшкодувати збитки, завдані покупцеві такою відмовою. Хоча ст. 698 ЦК не передбачає, що цей договір є договором приєднання, слід погодитися з тим, що за способом укладення його слід відносити саме до договорів приєднання, оскільки покупець, за винятком пред­мета договору, позбавлений можливості брати участь у встановленні істотних умов договору. На користь цієї думки свідчить і встановлен­ня у ЦК правил (ст. 698), відповідно до яких умови договору, що об­межують права покупця - фізичної особи, передбачені ЦК та законо­давством про захист прав споживачів, є нікчемними. Покупець має право на відшкодування збитків, завданих йому продавцем внаслідок використання ним переваг свого становища у виробничій або торго­вельній діяльності. Ці ж правила встановлені і у ст. 21 Закону.

При укладенні договору продавець зобов'язаний надати покупцеві необхідну і достовірну інформацію про товар, що пропонується до продажу. Інформація має відповідати вимогам закону та правилам роздрібної торгівлі щодо її змісту і способів надання (ч. 1 ст. 700 ЦК). Необхідна інформація - це повна інформація, тобто така, що надаєть­ся продавцем у обсязі, який формує у покупця чітке уявлення про властивості і споживчу якість товару. Достовірна інформація - від­повідність дійсності відомостей стосовно товару, що міститься у ін­формації.

ЦК надає право покупцеві до укладення договору оглянути товар, який він бажає придбати, вимагати проведення перевірки у його при­сутності властивостей товару, демонстрації користування ним, якщо це не виключено характером товару і не суперечить правилам роз­дрібної торгівлі (ч. 2 ст. 700). Так, відповідно до Правил роздрібної торгівлі, прокату примірників аудіовізуальних творів, фонограм, відеограм, комп'ютерних програм, баз даних місце продажу, прокату примірників цих творів повинне бути оснащене відповідною апарату­рою для перевірки якості їх запису, зокрема аудіо- та відеомагнітофо-нами, комп'ютерами, телевізорами (п. 9). До всіх примірників вказа­них творів додається інформація українською мовою про назву твору (вид носія); гарантійні зобов'язання виробника примірника, його най-

менування та адресу (або місцезнаходження), а також найменування і місцезнаходження товариства, яке здійснює його функції щодо прий­няття претензії від споживачів, а також проводить ремонт і технічне обслуговування зазначених примірників. Довідка з такою інформа­цією наклеюється на упаковку примірника твору або додається до цієї упаковки (п. 6)¹. Відповідно до Порядку гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно-складних побуто­вих товарів під час продажу товару, який підлягає гарантійному ре­монту (обслуговуванню) чи гарантійній заміні, продавець зобов'яза­ний у присутності споживача здійснити перевірку споживчих власти­востей товару, наявності експлуатаційних документів, комплектності товару, поінформувати споживача про правила користування ним.

Стаття 18 Закону розкриває зміст права покупця на інформацію. Вона повинна забезпечити можливість свідомого вибору товару. Для цього остання має бути надана покупцеві до придбання товару. Сто­совно товарів, які підлягають обов'язковій сертифікації, споживачеві повинна надаватися інформація про її сертифікацію, а щодо товарів, котрі за певних умов можуть бути небезпечними для життя, здоров'я покупця та його майна, продавець зобов'язаний довести до відома покупця інформацію про такі товари і можливі наслідки їх впливу. Ін­формація доводиться продавцем у супровідній документації, що до­дається до товарів, на етикетці, а також маркуванням чи іншим спосо­бом, прийнятим для окремих видів товарів. Продукти харчування, упаковані або розфасовані в Україні, повинні також забезпечуватися інформацією про місце їх походження.

За окремими видами договорів роздрібної купівлі-продажу вста­новлюються спеціальні способи доведення інформації до покупців. Так, при продажі товарів з використанням автоматів їх володілець зо­бов'язаний довести до покупців інформацію про продавця товару, шляхом розміщення на автоматі або надання покупцям іншим чином відомостей про найменування продавця, його місце знаходження, ре­жим роботи тощо (ч. 1 ст. 703 ЦК).

Правові наслідки ненадання покупцеві інформації щодо товару різняться залежно від того: укладений договір чи ні. Так, якщо покуп­цеві не надано можливості негайно одержати повну і достовірну ін­формацію про товар у місці його продажу, він має право вимагати відшкодування збитків, завданих необгрунтованим ухиленням від укладення договору, а якщо договір укладено, - в розумний строк відмовитися від договору, вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми і відшкодування збитків, а також моральної шкоди (ч. З ст. 700 ЦК; ч. 4 ст. 18 Закону). Продавець, який не надав покуп­цеві можливості одержати повну і достовірну інформацію про товар,

¹ Затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1997 р. № 1209 (діють у ред. постанови Кабінету Міністрів України від 24 березня 2004 р. № 369 // Урядовий кур'єр. - 2004 р. - № 81. - 29 квіт.