ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ___ 179

 

поряд з відчужувачем та матиме право відповідно вимагати надання догляду та утримання, як і сам відчужувач. Припиниться ж такий договір смертю останнього з подружжя.

У разі, коли майно належить співвласникам на праві спільної су­місної власності (наприклад, подружжю), то вони виступають на боці відчужувача за договором довічного утримання відповідно до ч.І ст. 747 ЦК.

Договір довічного утримання (догляду) має складний предмет:по-перше, ним виступає майно, яке відчужувач передає набувачеві взамін утримання та (або) догляду; по-друге, предметом є матеріаль­не забезпечення та (або) догляд, якими набувач повинен забезпечити відчужувача.

Відповідно до ст. 744 ЦК за договором довічного утримання відчу­жувач має право передати у власність набувачеві житловий будинок, квартиру, їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність. Житлові будинки, квартири законодавець виділяє серед іншого нерухомого майна тому, що саме воно найчастіше зна­ходиться у власності фізичних осіб. Щодо ж рухомого майна зако­нодавець не конкретизує, яке саме таке майно може передаватися за договором довічного утримання (догляду). Тому можна припустити, що вказаним рухомим майном може бути транспортний засіб, антик­варні речі, твори мистецтва, ювелірні прикраси, побутова техніка, предмети домашнього вжитку за умови, що вони мають значну цінність. Поняття «значна цінність» має оціночний характер. Але оці­нювати таке майно сторони повинні порівняно з вартістю нерухомого майна, оскільки законодавець насамперед його відніс до предмета до­говору довічного утримання (догляду).

Оскільки договір довічного утримання спрямований на перенесен­ня права власності на зазначені вище об'єкти, то відповідно вказане майно повинно належати відчужувачу на праві власності, що має бути підтверджено відповідними правовстановлюючими документами. Та­ке майно не повинно бути обтяжене заставою.

Стаття 747 ЦК визнає можливість укладення договору довічного утримання (догляду), за яким відчужується майно, що належить спів­власникам на праві спільної сумісної власності, зокрема те, яке нале­жить подружжю. Якщо відчужувачем є один із співвласників майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, то договір довіч­ного утримання (догляду) може бути укладений після визначення част­ки цього співвласника у спільному майні або визначення між співвлас­никами порядку користування ним. При цьому, у разі смерті одного із співвласників майна, що було відчужене ними на підставі договору до­вічного утримання (догляду), обсяг зобов'язань набувача відповідно зменшується. Мається на увазі, що розмір зобов'язань набувача з на­дання утримання (догляду) зменшується вдвоє, а якщо сторони пере­дбачили у договорі неоднаковий розмір надання утримання (догляду) кожному з подружжя, - то відповідно до умов договору.

Цивільне законодавство встановлює особливі вимоги щодо форми договору довічного утримання. Відповідно до ст. 745 ЦК він повинен бути нотаріально посвідчений, а договір про передачу нерухомого майна підлягає державній реєстрації.

З формою договору довічного утримання ЦК пов'язує момент ви­никнення права власності на майно у набувача. Так, за ст. 748 ЦК на­бувач стає власником майна, переданого йому за договором довічно­го утримання, відповідно до ст. 334 ЦК. Отже, право власності у набувача за договором, який потребує нотаріального посвідчення, виникає з моменту останнього, а за договором, що підлягає держав­ній реєстрації, - з моменту такої реєстрації. Разом з правом власності до набувача переходить і ризик випадкової загибелі або випадкового пошкодження майна. Відповідно до ч.З ст. 754 ЦК втрата (знищення), пошкодження майна, яке було передане набувачеві, не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужу­вачем. Дане положення закону ще раз підкреслює особливість дого­вору довічного утримання (догляду) - надавати відчужувачу мате­ріальне забезпечення до закінчення його життя.

Договір довічного утримання (догляду) є тривалим. Оскільки на­бувач зобов'язаний утримувати відчужувача довічно, тобто до його смерті, то строк договору є невизначеним. Він може бути тривалим. Однак відомі випадки, коли зобов'язання припиняється у досить ко­роткий строк після укладення договору. Це також характеризує неви­значеність строку за договором довічного утримання (догляду). Да­ний договір не можна визнати правочином з установленою скасу-вальною обставиною (ч. 2 ст. 212 ЦК), оскільки щодо обставини неві­домо, настане вона чи ні. Смерть же відчужувача обов'язково наста­не, сторони не можуть знати лише її час.

§ 3. Права та обов'язки сторін Набувач за договором довічного утримання (догляду) зобов'язу­ється систематично забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом. Таке утримання може полягати як у матеріальному (в нату­ральному чи грошовому) забезпеченні, так і у наданні догляду. Види за­безпечення та догляду сторони зазначають в договорі. Це може бути надання житла, харчування, забезпечення необхідним одягом, виплата грошових сум, медичне обслуговування, санаторно-курортне лікуван­ня, прибирання квартири (будинку) тощо. Особливо закон виділяє зо­бов'язання набувача із забезпечення відчужувача житлом у будинку (квартирі), переданому за договором довічного утримання (догляду). Якщо сторони включають такий вид надання відчужувачу у договір, то закон (ст. 750 ЦК) вимагає, щоб у договорі була конкретно визна­чена та частина помешкання, у якій відчужувач має право проживати. Інші види забезпечення повинні відповідно до суті відносин за дого­вором довічного утримання (догляду) надаватися відчужувачу систе­матично. Згідно зі ст. 751 ЦК матеріальне забезпечення, яке щомісяч-

180

Розділ IX

но має надаватися відчужувачу, підлягає грошовій оцінці. Остання індексується у порядку, встановленому законом.

Незважаючи на важливість і безспірну доречність визначення видів утримання (догляду) відчужувачу, ця умова законодавцем не відно­ситься до істотних. Відповідно до ч. 1 ст. 749 ЦК у договорі лише мо­жуть, а не повинні бути визначені всі види матеріального забезпечен­ня, а також усі види догляду (опікування), якими набувач має забез­печити відчужувача. Якщо ж обов'язки набувача не були конкретно визначені або у разі виникнення потреби забезпечити відчужувача ін­шими видами матеріального забезпечення та догляду, спір має ви­рішуватися відповідно до засад справедливості та розумності. У зв'яз­ку з останнім постає питання - для чого укладається договір довічного утримання (догляду), якщо обов'язки набувача перед відчужувачем щодо видів матеріального забезпечення та видів догляду (опікування) можуть конкретно не визначатися у договорі? Очевидно, положення ст. 749 ЦК мають застосовуватися лише у разі виникнення потреби за­безпечити відчужувача іншими видами матеріального забезпечення та догляду, що не були передбачені сторонами на момент укладення договору і необхідність у яких виявилася у відчужувача пізніше. Ос­кільки договір довічного утримання (догляду) укладається для надан­ня матеріального забезпечення та догляду (опікування) відчужувачу, види, розмір, порядок, строки надання утримання (догляду) повинні бути передбачені сторонами у договорі, а не визначатися судом відпо­відно до засад справедливості та розумності¹.

Отже, набувач за договором довічного утримання наділений на­ступними обов'язками: надавати відчужувачу довічне матеріальне за­безпечення (у натуральній та грошовій формі) та/або догляд (опіку­вання) у строки, передбачені договором; забезпечити відчужувача житлом (у разі, якщо такий обов'язок передбачений договором); по­ховати відчужувача, навіть якщо такий обов'язок не був встановлений договором (ч. З ст. 749 ЦК). При цьому, якщо частина майна відчу­жувача перейшла до його спадкоємців, то витрати на поховання по­винні бути справедливо розподілені між ними та набувачем.

Стаття 754 ЦК встановлює такі засоби забезпечення виконання договору довічного утримання (догляду):

- набувач не може до смерті відчужувача передане йому за догово­ром довічного утримання майно продати, обміняти, подарувати, укладати щодо нього договір застави чи передати у власність іншій особі на підставі іншого правочину;

- протягом життя відчужувача на майно, передане набувачеві за договором довічного утримання, не може бути звернене стягнення за зобов'язаннями набувача; втрата, знищення, пошкодження цього май-

¹ Саме тому предметом договору довічного утримання (догляду) повинно виступа­ти матеріальне забезпечення та догляд (опікування) поряд з майном, яке передається взамін на це утримання (догляд).

ЗО БОВ'ЯЗАННЯ... У ЗВ'ЯЗКУ З ПЕРЕДАЧЕЮ МАЙНА У ВЛАСНІСТЬ ___________ 181^

на не припиняє дію договору довічного утримання і не є підставою для припинення чи зменшення обсягу його обов'язків перед відчужувачем. Договір довічного утримання (догляду) належить до фідуціарних договорів і передбачає особисте виконання набувачем обов'язків. Лише у разі неможливості подальшого виконання особою обов'язків набувача з підстав, що мають істотне значення, обов'язки останнього за договором можуть бути передані за згодою відчужувача члену сім'ї набувача (тобто особі, йому близької) або іншій особі за згодою

сторін.

До прав набувача належить право вимагати розірвання договору довічного утримання (догляду). Слід зазначити, що набувач при його реалізації не обмежений ніякими умовами та поважними причинами

(ст. 755 ЦК).

Відчужувач має право: вимагати від набувача належного виконання передбачених договором обов'язків (статті 749, 750 ЦК); замінити майно, передане за договором довічного утримання набувачеві за його згодою (ст. 753 ЦК); вимагати розірвання договору в судовому поряд­ку в разі невиконання чи неналежного виконання набувачем своїх обо­в'язків, незалежно від його вини (ст. 755 ЦК).