Елементи договору транспортного експедирування

Сторонами договору транспортного експедирування є клієнт (кре­дитор) та експедитор (боржник). Клієнтом може бути будь-яка особа, оскільки цивільне законодавство не містить певних чітких вимог чи обмежень до особи клієнта (ст. 929 ЦК). Менш визначеною є ситуація стосовно особи експедитора. Чинне законодавство не містить вимог щодо ліцензування транспортно-експедиційної діяльності, хоча не ви­никає сумнівів, що це є підприємницькою діяльністю. При цьому на­дання транспортно-експедиційних послуг, з огляду на значний рівень спеціалізації у багатьох видах підприємницької діяльності, у тому числі й транспортному процесі, у більшості випадків висуває значні вимоги до особи, яка претендує на надання таких послуг іншим осо­бам. Внаслідок чого можливо стверджувати, що експедитором може бути лише юридична особа, яка спеціалізується у транспортно-експе­диційному обслуговуванні та має організаційні, матеріально-технічні та інші передумови для надання транспортно-експедиційних послуг іншим учасникам цивільних відносин.

¹ Ворожейкин Е. М. Обязательство по транспортно-экспедиционному обслужива­нию. - М.: Госгоризлат, 1957. - С 88-94; Сурженко О. А. Юридическая природа договора на транспортно-экспедиционное обслуживание // Підприємництво, господар­ство та право. - 2002. - № 7. - С 35-36.

288

Розділ XII

ЗОБОВ ' ЯЗАННЯ, ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ __________________ 289

 

Предметом договору транспортного експедирування є транспорт­но-експедиційні послуги, які надаються експедиторами та складають­ся з комплексу послуг, пов'язаних з підготовкою та відправленням вантажів, проведенням взаєморозрахунків, контролем за їх проход­женням і одержанням. Експедитори, зокрема: організовують переве­зення та перевалку вантажів залізничним, морським, річковим, авто­мобільним та повітряним транспортом; забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення зов­нішньоторговельних вантажів різними видами транспорту по терито­ріях зарубіжних країн відповідно до умов контрактів; фрахтують на­ціональні та іноземні судна і забезпечують їх подачу в порти для своєчасного відправлення вантажів; надають послуги, пов'язані з при­йманням, накопиченням, доробкою, сортуванням та комплектуван­ням вантажів, передають їх транспортним організаціям для перевезен­ня; провадять своєчасні розрахунки з портами і транспортними організаціями за перевезення, перевалку та зберігання зовнішньотор­говельних вантажів; оформляють документи відповідно до митних, карантинних і санітарних вимог, страхують вантажі; ведуть облік над­ходження та відправлення вантажів з портів і залізничних станцій; за­безпечують із залученням відповідних^-транспортних підприємств та організацій збереження вантажів під час їх перевезення, перевалки та зберігання; організовують експертизу вантажів у портах і на залізнич­них станціях; здійснюють оформлення товарно-транспортної доку­ментації та її розсилання; подають в установленому порядку транс­портним підприємствам заявки на відправлення експортних, транзитних і реекспортних вантажів та наряди на відвантаження ім­портних, транзитних і знятих з експорту вантажів; вирішують з транс­портними організаціями та іншими власниками транспорту питання відправлення вантажів, що надійшли у некондиційному стані, з бра­ком, у пошкодженій, неміцній, нестандартній упаковці або такій, що не відповідає вимогам цих транспортних засобів; складають обмірні ескізи на негабаритні та надважкі вантажі, організовують фумігацію вантажів, перевезення особистих речей громадян.

Оцінюючи у цілому види транспортно-експедиційних послуг, їх обсяг, різноманіття, слід зазначити, що на сьогодні транспортно-екс­педиційна діяльність визнається частиною більш комплексного яви­ща - транспортної логістики та є однією з її визначальних функцій. В свою чергу, поняттям логістики (від анг. logistics - організація по­ставки, операції) охоплюється весь комплекс дій з планування, кон­тролю, управління транспортуванням, складським зберіганням та вчиненням інших дій, що пов'язані з рухом сировини, матеріалів, продукції, товарів та інформації. Тобто, стверджувати про існування вичерпного переліку послуг, які може надавати експедитор, з ураху­ванням підвищення ролі самої транспортно-експедиційної діяльності у ринковій економіці не можливо.

Аналіз положень ст. 929 ЦК дає можливість дійти висновку, що

транспортно-експедиційні послуги класифікуються на основні та до­даткові. До основних, тобто таких послуг, без яких існування будь-якого договору з транспортного експедирування не можливе, нале­жать: організація перевезення вантажу транспортом і за маршрутом вибраним експедитором або клієнтом, укладення договорів переве­зення, забезпечення відправки і одержання вантажу. Усім же іншим послугам притаманний додатковий (факультативний) характер і на­даються вони за погодженням сторін.

У визначенні предмета договору транспортного експедирування дискусійним залишається питання щодо включення до нього експе­диційних послуг, що безпосередньо не пов'язані з перевезенням ван­тажу, наприклад, послуг, пов'язаних з діяльністю організацій зв'язку. Уявляється, що достатньо обгрунтованою є позиція, яка не зараховує діяльність організацій зв язку до транспортно-експедиційного обслу­говування, а визнає його самостійним видом підприємницької діяль­ності, під час якої, відповідно, використовується самостійний вид до­говору¹.

Ціна у договорі транспортного експедирування є договірною, тоб­то визначається за домовленістю сторін, якщо розмір плати за надан­ня транспортно-експедиційних послуг (певних видів, у певних сфе­рах, тощо) не встановлено законом (ст. 931 ЦК). У випадку коли розмір плати не визначено сторонами або не встановлено законом, клієнт зобов'язаний виплатити експедитору розумну плату. Останнє положення спеціальної норми ЦК цілком відповідає положенням ч. 4 ст. 632 ЦК, відповідно до якої, якщо у договорі ціна не встановлена і не може бути визначена на підставі його умов, вона визначається, ви­ходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні послуги на мо­мент укладення договору. В свою чергу, поняття «звичайної ціни» та «розумної плати» у своєму тлумаченні мають близький зміст.

Частина 1 ст. 930 ЦК містить вимоги щодо письмової форми до­говору транспортного експедирування. Вимоги до письмової фор­ми правочину (ст. 207 ЦК), можливого нотаріального посвідчення (ст. 209 ЦК) та правових наслідків недодержання вимог щодо пи­сьмової форми правочину (ст. 218 ЦК) регламентуються загальними положеннями цивільного законодавства.

§ 3. Права та обов'язки сторін за договором транспортного експедирування

На підставі аналізу положень гл. 65 ЦК можливо констатувати на­явність наступних головних обов'язків сторін. Експедитор, відпо­відно до загальних умов виконання зобов'язань (гл. 48 ЦК), зобов'я­заний належним чином надати визначені у предметі договору транспортно-експедиційні послуги. В свою чергу, клієнт зобов'яза­ний сплатити контрагенту визначену договором, встановлену зако-

¹ Иоффе О. С Вказ. праця. - С 545. 10 «Цивільне право України», т. 2

Розди XII

зовов ' ЯЗАННЯ. ЩО ПОВ 'ЯЗАНІЗ НАДАННЯМ ПОСЛУГ

 

ном або розумну плату за надані послуги, а у випадку, коли для вико­нання експедитором своїх обов'язків йому необхідна довіреність, то згідно з ч. 2 ст. 930 ЦК клієнт зобов'язаний видати експедитору таку довіреність. Зазначеним обов'язкам сторін відповідно кореспонду­ють права клієнта на отримання послуги та експедитора на отриман­ня плати та видачу йому довіреності.

Статтею 933 ЦК додатково закріплюється перелік взаємообумов-лених обов'язків сторін, що стосуються механізму надання, перевір­ки та використання документів та інформації, які пов'язані з ванта­жем та самою можливістю надання транспортно-експедиційних послуг. Ці документи та інша інформація повинні стосуватися влас­тивостей вантажу, умов його перевезення, а також містити іншу ін­формацію, необхідну для виконання експедитором своїх договірних обов'язків.

Первинний обов'язок з надання вищезазначених документів та ін­формації покладено на клієнта. Проте при цьому слід звернути увагу на ту обставину, що відповідно до укладеного між сторонами догово­ру транспортного експедирування, отримання, підготовка й складан­ня певних документів та отримання інформації може бути включено до переліку послуг, які надає експедитор. Логічним висновком з чого буде констатація відсутності обов'язку клієнта надавати експедитору документи та інформацію, які повинен отримати, підготувати та скласти відповідно до умов договору саме останній.

Недотримання клієнтом обов'язку з надання необхідних докумен­тів та інформації або надання цих документів та інформації з недо­ліками чи у неповному обсязі не має наслідком прострочення креди­тора, оскільки згідно з ч. 2 ст. 933 ЦК подібні дії (бездіяльність) клієнта покладає вже на експедитора обов'язки, по-перше, з повідом­лення клієнта про виявленні недоліки одержаних документів та ін­формації й пред'явлення до нього ж вимог з надання необхідної до­даткової інформації. При цьому, уявляється, що належне виконання експедитором своїх зазначених вище обов'язків буде лише у тому ви­падку, коли він прямо зазначить на тих частинах отриманої інфор­мації, які містять недоліки та чітко визначить ту інформацію, яку, на його погляд, необхідно додатково надати клієнту. Тільки після вико­нання експедитором своїх обов'язків можливо стверджувати про ви­никнення прострочення кредитора (ст. 613 ЦК) та можливість ре­алізації експедитором прав, передбачених чч. 3,4 ст. 933 ЦК.

Звертаючи увагу на права сторін, слід відзначити, що безпосеред­ньо у тексті гл. 65 ЦК закріплено лише основне право клієнта - право вимоги належного надання обумовлених договором транспортно-ек­спедиційних послуг. Внаслідок чого можливо спрогнозувати, що конкретизація цього права та закріплення за клієнтом інших прав, має відбуватися з врахуванням положень договору та іншого законо­давства.

Більше уваги приділено правам експедитора, оскільки, окрім вы-

щезазначених головних його прав на отримання плати за надані по­слуги та видачу йому довіреності, ЦК прямо зазначає ще на двох його правах. По-перше, відповідно до ч. 1 ст. 933 ЦК він має право залучи­ти до виконання своїх обов'язків інших осіб. Тобто, має місце дія спе­ціального, стосовно ст. 527 ЦК, положення. Правовим наслідком ре­алізації експедитором цього права є його відповідальність за дії цих осіб перед клієнтом. По-друге, у випадку ненадання клієнтом доку­ментів та необхідної інформації експедитор має право відкласти ви­конання своїх обов'язків за договором до надання документів та інформації в повному обсязі (ч. З ст. 933 ЦК). При цьому необхідно зазначити, що в результаті тлумачення ст. 933 ЦК таке право може бути реалізоване експедитором лише у тому випадку, коли він, у свою чергу, належним чином виконає свій обов'язок, передбачений ч. 2 ст. 933 ЦК. В іншому випадку відкладення експедитором вико­нання своїх договірних обов'язків є протиправним.

Додатково слід акцентувати увагу на тому, що відкладення вико­нання експедитором договірних обов'язків за своїм правовим резуль­татом нетотожне відмові від договору, а тому договір транспортного експедирування залишається чинним. У питанні ж визначення строку направлення вимог до клієнта та очікування відповіді до прийняття експедитором рішення щодо відкладення виконання своїх обов'язків за договором, враховуючи відсутність у законодавстві чітких вка­зівок на це, потрібно керуватися принципом розумного і необхідного строку та звичаями ділового обороту.