Елементи зобов'язання

Сторонами зобов'язання, що розглядається, виступає особа, яка вчиняє дії в чужих майнових інтересах - (гестор) і особа, в інтересах якої вчиняються ці дії - (домінус). Як гестором, так і домінусом мо­жуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Част. 2 ст. 980 ЦК РФ пе­редбачає виняток з цього правила. ЦК України, на відміну від ЦК РФ, не містить винятків, але виходячи зі змісту зобов'язання ведення чу­жих справ без доручення, доцільно встановити заборону, виступати у ролі гестора державним і муніципальним органам, для яких дії без до­ручення є однією h цілей їх діяльності, що випливає із загальних за­сад цих відносин.

Предметом зобов'язання можуть бути як фактичні дії, так і юри­дичні, причому вони обмежуються сферою майнових інтересів заін­тересованої особи і полягають у попередженні, усуненні або змен­шенні невигідних майнових наслідків.

Зміст зобов 'язання складають права і обов'язки гестора і домінуса.

Хоча гестор діє добровільно і його діяльність не грунтується ні на договорі, ні на законі, все ж він повинен додержуватись при цьому певних правил, а саме при першій нагоді повідомити домінуса про свої дії. Якщо ці дії будуть схвалені іншою особою, надалі до відносин сторін застосовуються положення про відповідний договір (доручен­ня, підряд і т. ін.). Невиконання цього обов'язку тягне для домінуса несприятливі наслідки - він втрачає право вимагати відшкодування

¹ Гражданское право. Учеб. Часть II / Под. ред. АЛ. Сергеева, Ю.К. Толстого. - М: Проспект, 1997. - С. 673 (автор главы - АЛ. Сергеев).

 

Розділ XVI

зроблених витрат (ч. 2 ст. 1160 ЦК). Основна ідея цієї норми полягає в тому, що ведення чужих справ, хоча й буває виправданим, але все ж являє собою втручання в чужу майнову сферу, і закон зобов'язує гес-тора з'ясувати волю домінуса стосовно вчинюваних дій. У разі коли у домінуса не знайдуть схвалення дії гестора, останній має припинити свою діяльність, оскільки він не зможе вимагати з цього часу відшко­дування своїх витрат.

Виправданим було б встановлення зобов'язання гестора не лише при першій можливості повідомити про свої дії домінуса, а ще й заче­кати протягом розумного строку його рішення про схвалення чи не­схвалення вчинених дій, якщо тільки таке чекання не призведе до серйозних збитків для заінтересованої особи. Розумний строк - це час, необхідний розумній людині для вчинення дій (здійснення права чи виконання обов'язку) в конкретному випадку. Розумними є дії, які здійснили б в даній ситуації більшість людей¹.

Якщо гестор розпочав дії в майнових інтересах домінуса і не має можливості повідомити його про це, то він зобов'язаний вжити усіх залежних від нього заходів щодо попередження, усунення або змен­шення невигідних майнових наслідків для домінуса. При цьому він також зобов'язаний взяти на себе всі обов'язки, пов'язані із вчинен­ням цих дій, зокрема обов'язки щодо вчинених правочинів (ст. 1158 ЦК). Із загальних засад цивільного законодавства виходить, що гес­тор мусить вчиняти дії з необхідною за обставинами справи турбот­ливістю і обачністю, що означає відсутність грубих помилок і оче­видної недбалості з його боку. В юридичній літературі при характе­ристиці діяльності гестора справедливо відмічалась її необхідність та доцільність. Необхідними є такі дії, без здійснення яких серйозно по­страждали б майнові або особисті інтереси іншої особи чи виконання обов'язку, який на ній лежить².

Доцільність означає, що дії повинні бути виправдані в ситуації, яка склалась, що особою, яка веде справу, обрано варіант дій, який враховує інтереси володільця блага, інших заінтересованих осіб, а та­кож інтереси суспільства. Доцільність дій має оцінюватися за об'єк­тивними критеріями, однак при цьому повинні бути враховані і осо­бисті якості особи, яка діє (вік, досвід, навички тощо)³.

Таким чином, термін «залежних» від гестора дій вказує на можли­вість останнього вчинити їх і включає в себе як необхідність, так і до­цільність таких дій. У випадку коли гестор буде вести справи не як добрий господар, допускати грубі помилки, виявляти явну недбалість

¹ Емельянов В. И. Разумность, добросовестность, не злоупотребление граждански­
ми правами. - М.: Лекс-Книга, 2002. - С 115.

² Рясенцев В. А. Ведение чужого дела без поручения / Ученые записки МГУ.
Вып. 116; Труды юрфака, кн. 2,1946. - С. 114.

³ Харитонов Е. О. Обязательства, возникающие из ведения дел без поручения в со­
ветском гражданском праве. Автореферат дис. на соиск. уч. степ. к.ю.н. - Харьков,
1980.-С. 20.

_Я£Д ОГОВ1РН1 ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ ____________________________________ 467

і самовпевненість, зобов'язання з ведення чужих справ не виникне. За наявності в поведінці гестора вини у формі умислу або грубої недба­лості він може бути притягнений до відповідальності за збитки, які можуть виникнути внаслідок його дій¹.

Особа, яка вчинила дії в інтересах іншої особи без її доручення, зо­бов'язана негайно після закінчення цих дій надати особі, в майнових інтересах якої були вчинені дії, звіт про ці дії і передати їй усе, що при цьому було одержано (ст. 1159 ЦК). Звіт має містити вичерпну інфор­мацію як про отримані доходи, так і про зроблені витрати та понесені збитки, отримане майно та майнові права. До звіту необхідно додати документи, які підтверджують зазначені факти (тексти договорів, квитанції тощо). Закон вказує на терміновість надання цього звіту, використовуючи слово «негайно». Вважаємо, що терміни «негайно» (ст. 1159 ЦК) і «повідомлення при першій нагоді» (ст. 1160 ЦК), ви­користовуються як синоніми.

Головним обов'язком домінуса перед гестором є відшкодування останньому фактично зроблених витрат, якщо вони виправдані обста­винами, за яких були вчинені дії (ст. 1160 ЦК). Під фактично зробле­ними витратами, які виправдані обставинами справи, розуміються та­кі витрати, без яких майнові інтереси домінуса зазнали б шкоди. Ці витрати повинні бути необхідними, доцільними та здійснюватися на­вмисно на користь іншої особи². Зрозуміло, що вчинення дій в майно­вих інтересах іншої особи тягне за собою утворення фактичних вит­рат. Виправданість останніх визначається через аналіз дій на предмет їх необхідності та доцільності.

Разом з тим, якщо ще можна погодитися з обмеженням зобов'язан­ня, передбаченого гл. 79 ЦК, майновими інтересами заінтересованої особи, то майнові витрати, понесені при цьому гестором, навряд чи виправдано зводити до фактичних витрат. В юридичній літературі слушно зазначалось, що однією із умов виникнення зобов'язань з ве­дення справ без доручення є виникнення у діючої особи збитків у ре­зультаті здійснення нею діяльності без доручення. Під збитками розу­міються як шкода, заподіяна другій особі, так і понесені нею при веденні справ без доручення витрати і затрати³. Вірним було б ви­рішення цього питання таким же чином, як в ЦК РФ, де йдеться про відшкодування реальної шкоди гестору, під якою розуміються втрати від ушкодження здоров'я, а також вартість ушкодженого майна гесто­ра. Інакше не вбачається правових підстав для відшкодування шкоди гестору і виходить, що його права не в повній мірі захищені законом.

ЦК регулює такий вид представництва, як комерційне. Договір

1 Гражданское право: Учеб. Часть И / Под. ред. А. П. Сергеева, Ю. К. Толстого. - М..
Проспект, 1997. - С. 674 - 675.

² Цивільний кодекс України: Коментар. - Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. - С. 748.

³ Харитонов Е. О. Вказ. праця. - С. 21.

Розділ XVI

НЕДОГОВ1РНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ

 

про надання такого роду комерційних послуг, за загальним правилом, виступає оплатним. Комерційним представником є особа, яка по­стійно та самостійно виступає представником підприємців при укла­данні ними договорів у сфері підприємницької діяльності (ст. 243 ЦК). У той же час гл. 79 ЦК не передбачає виплату винагороди у разі, коли майновий інтерес домінуса складає комерційне представництво і гестор виконав такі дії. Тому мало б рацію застосування поєднаного підходу цих інституцій і встановлення права особи, дії якої в чужому інтересі привели до позитивного для заінтересованої особи результа­ту, на отримання винагороди, якщо таке право передбачено законом, угодою із заінтересованою особою або звичаями ділового обороту¹.