Студопедия — Глава 68 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ
Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Глава 68 ВІДШКОДУВАННЯ ШКОДИ






Поняття і значення зобов'язань з відшкодування шкоди

Ефективність приватно-правового регулювання особистих немай-нових та майнових відносин можлива за наявності щонайменше двох наступних обставин: а) що права та інтереси учасників цих відносин не будуть порушуватися; б) що у разі порушення цих прав та інте­ресів учасникам цивільних відносин будуть гарантовані захист і від­повідні відшкодування або компенсації завданих правопорушенням втрат. Тому роль, яку виконує інститут відшкодування завданої пра­вопорушенням шкоди, досить відчутна і серед інших правових за­собів захисту порушених прав та інтересів учасників цивільних від­носин посідає одне із провідних місць.

Оскільки у даному разі йдеться про відшкодування шкоди, завда­ної потерпілому внаслідок протиправної поведінки (дії або бездіяль­ності) відповідальної за цю шкоду особи, то зобов'язання, що виника­ють за зазначеної причини, інколи називають деліктними2, а саму шкоду - деліктною3. Із цього приводу російські вчені В. Т. Смирнов, А. О. Собчак звертають увагу на те, що сама назва зобов'язання із зав­дання шкоди бере свій початок і походить від латинського слова «delictum», яке застосовувалося ще римськими юристами і означало правопорушення, тобто «завдання шкоди окремій особі, її сім'ї або майну порушенням правового припису або заборони, внаслідок чого незалежно від волі правопорушника виникають нові права і правові обов'язки»4. Саме відшкодування шкоди і складає обов'язок, який боржник повинен виконати на користь кредитора. Вочевидь, що

1 Харитонов Є. О., характеризуючи причинний зв'язок, слушно підкреслюс, що у
даних зобов'язаннях умовою відповідальності особи за створення небезпеки заподіян­
ня шкоди є «подвійний» причинний зв'язок. По-перше, це причинний зв'язок між дією
(бездіяльністю) і небезпекою виникнення шкоди, по-друге, причинний зв'язок між
створеною небезпекою і шкодою, шо виникла / Цивільний кодекс України: Коментар. -
Харків: ТОВ «Одіссей», 2003. - С 752.

2 Смирнов В. Т., Собчак А. А. Общее учение о деликтных обязательствах в совет­ском гражданском праве: Учеб. пособ. - Л., 1983; Цивільне право України. Академіч­ний курс: Підруч.: У двох томах / За заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. - К., 2003. - С. 322.

3 Боброва Д. В. Деликтная ответственность и ее роль в охране прав граждан и социа­листических организаций / В кн.: Повышение роли гражданско-правовой ответствен­ности з охране прав и интересов граждан и организаций. - К., 1988. - С. 142.

4 Бартошек М. Римское право: Понятия, термины, определения: Пер. с чешек. - М.,
1989.-С. 104.


И ЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ ______________________________________ 479^

Йдеться про зобов'язання, тобто правовідношення, яке виникає внаслідок протиправного завдання шкоди, у зв'язку з чим потер­піла сторона (кредитор) має право вимагати від правопорушни­ка, який завдав шкоди (боржника), виконання його обов'язку відшкодувати завдану шкоду.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єк­тивних особистих немайнових та майнових прав і інтересів учасників цивільних відносин. За своїм характером ці зобов'язання належать до роду недоговірних,тобто вони виникають поза межами існуючих між потерпілим і заподіювачем шкоди договірних чи інших право­мірних зобов'язальних відносин.

Звичайно, відсутність між потерпілим і заподіювачем шкоди дого­вірних чи інших правомірних зобов'язальних відносин до завдання шкоди не слід розуміти, що між ними були відсутні будь-які цивіль­но-правові відносини. На слушну думку Д. В. Бобрової, до завдання шкоди потерпілий і заподіювач шкоди перебували і перебувають в абсолютних цивільних правовідносинах, змістом яких є абсолютне суб'єктивне право та абсолютний суб'єктивний цивільний обов'язок. Абсолютність суб'єктивного цивільного права полягає у тому, що во­но охороняється від усіх і кожного, хто підпорядкований даному пра­вовому режиму (право власності, право на недоторканність життя і здоров'я, честі та гідності тощо)1.1 якщо абсолютне суб'єктивне пра­во охороняється від усіх і кожного, то кореспондуючий юридичний обов'язок також покладається на всіх і кожного. Як зазначає автор, абсолютний юридичний обов'язок характеризується пасивністю, а його змістом є необхідність утримуватися від порушення чужого суб'єктивного права і невиконання такого обов'язку завжди призво­дить до порушення чужого суб'єктивного права, внаслідок чого, за наявності передбачених законом підстав, можуть виникнути зобов'я­зання з відшкодування шкоди.

Зобов'язання з відшкодування шкоди є різновидом зобов'язань не­договірних і односторонніх,тобто таких, де на стороні потерпілого (кредитора) існує тільки право вимагати від правопорушника (борж­ника) виконання ним свого обов'язку відшкодувати завдану ним шкоду, а на стороні боржника лежить тільки обов'язок відшкодувати шкоду. Саме ж відшкодування шкоди, окрім того, що воно складає зміст обов'язку боржника, є також одним із способів захисту ци­вільних прав та інтересів судом (ч. 2 ст. 16 ЦК).

Правову природу обов'язку відшкодувати шкоду більшість до­слідників визначає у його співвідношенні з цивільно-правовою від­повідальністю. Такий підхід небезпідставний. Наприклад, гл. 82 ЦК,

1 Див.". Зобов'язальне право: Теорія і практика: Навч. посіб. для студентів юрид. ву­зів і фак. ун-тів / О. В. Дзера, Н. С. Кузнецова, В. В. Луць та ін. / За ред. О. В. Дзери. -К., 1998.-С. 103-104.


460 _________________ ________ _______________________ Розділ XVI

що має назву «Відшкодування шкоди», містить норми (статті 1166, 1167), у назві яких використовується слово «відповідальність». У за-значених нормах у загальній формі визначається суть зобов'язань, врегульованих нормами гл. 82 ЦК. В подальшому ж використовуєть­ся термін «відшкодування», а не «відповідальність».

У співвідношенні з відповідальністю обов'язок з відшкодування шкоди одними авторами розглядається як різновид цивільно-право­вої відповідальності (відповідальність за цивільне правопорушен­ня)1, іншими - як форма реалізації цивільно-правової відповідально­сті заподіювача шкоди (як міра захисту)2, або як складова змісту обо­в'язку правопорушника у зобов'язанні, яке виникло внаслідок зав­дання шкоди3.

Не вдаючись до дискусії з цього приводу, відмітимо, що.для визна­чення правової природи обов'язку з відшкодування шкоди основопо­ложне значення мають положення ст. 11 ЦК, до якої відсилає ст. 509 ЦК. Відповідно до п. З ч. 2 ст. 11 ЦК завдання шкоди слід розглядати як одну із підстав виникнення цивільного обов'язку завдану шкоду відшкодувати і водночас як одну із підстав виникнення цивільного права на вимогу щодо здійснення цього відшкодування. Це дозволяє визнавати норму ст. 11 ЦК регулятивною (правоустановчою) нор­мою, якою визначаються не підстави застосування цивільно-правової відповідальності, а умови формування цивільно-правового зобо­в'язання. Завдання шкоди - юридичний факт, що сприяє виникнен­ню зобов'язання. І те, що таке зобов'язання, як правило, виникає із протиправних дій і суттю його є відшкодування шкоди, як справедли­во зазначають І. Ю. Красько4 та В. М. Ігнатенко5, не повинно розгля­датися як звичайна відповідальність, оскільки відшкодування - це не санкція за правопорушення, а спосіб виконання зобов'язання, ре­алізації обов'язку боржника. Оскільки такий обов'язок поглинає від­повідальність, слід дійти висновку, що інститут відшкодування шко­ди мір відповідальності не знає.

Інститут зобов'язань з відшкодування шкоди носить системно-структурний характер, що забезпечує функціоннальну взаємодію

1 Российское гражданское право: Учеб. / Под ред. 3. Г. Крыловой, 3. П. Гаврилова. -
М., 1999.-С. 371.

2 Харитонов Е. О., Саниахметова Н. А. Гражданское право. Частное право. Циви­
листика. Физические лица. Юридические лица. Вещное право. Обязательства. Виды
договоров. Авторское право. Представительство: Учеб. пособ. - К., 2002. - С. 712.

3 Гражданское право: Учеб.*. В 2-х т. Том II. Полутом 2 / Отв. ред. проф. Е. А. Суха­
нов. - М., 2000. - С. 363.

4 Красько И. Е. Некоторые теоретические проблемы института возмещения вреда /
В кн.: Актуальные проблемы формирования правового государства: Краткие тезисы
докладов и научных сообщений республиканской научной конференции. - Харьков,
1990.-С. 118-119.

5 Ігнатенко В. М. Характеристика підстав виникнення недоговірних зобов'язань //
Проблеми законності: Респ. міжвідом. наук. зб. - Харків: Нац. юрид. акад. України,
2000.- С 69.


НЕД ОГОВ1РНІ ЗОБОВ ЛЗАННЯ ______________________________________ 461

його компонентів і можливість диференціації його окремих частин для з'ясування їхнього місця в системі, відмінності і особливості практичного застосування. Характерризуючи структуру цивіль­но-правового інституту з відшкодування шкоди, цивілістична наука традиційно поділяє зосереджені у ньому норми на загальні та спе­ціальні.

За ступенем узагальненості і сферою дії загальні норми інституту відшкодування шкоди - це передбачені законом приписи, які для сфери охоплюваних ним відносин мають основоположне значення і підлягають урахуванню в усіх випадках завдання шкоди. Прикладом цього може бути норма, закріплена у ст. 1166 ЦК, відповідно до якої завдана шкода у будь-яких випадках підлягає відшкодуванню завжди у повному обсязі. До загальних норм інституту відшкодування шко­ди належать норми, якими встановлюється обов'язок відшкодувати майнову шкоду (ст. 1166 ЦК), обов'язок відшкодувати моральну шкоду (ст. 1167 ЦК) і норми, відповідно до яких необхідне урахуван­ня вини потерпілого і матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоди (ст. 1193 ЦК). Усі інші - є нормами спеціальними,тобто такими, якими регулюється той чи інший вид охоплюваних ін­ститутом з відшкодування шкоди цивільних відносин з урахуванням притаманних для них властивостей. Спеціальні норми деталізують загальні приписи, коригують час і простір умов їх реалізації, визнача­ють способи правового впливу на поведінку учасників цивільних від­носин. У цьому зв'язку слід, однак, відмітити, що наявність спеціаль­ної норми зовсім не означає, що на ділянці відносин, де вона діє, перестає діяти норма загальна. Остання свою чинність зберігає, що­правда, звужуючись чи коригуючись до діапазону застосування нор­ми спеціальної. Крім того, слід мати також на увазі, що у разі відсут­ності спеціальної норми, якою передбачався б окремий випадок завдання шкоди і спеціальні правила її відшкодування, застосуванню підлягає загальна норма. Наприклад, на загальних підставах відшко­довується шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підви­щеної небезпеки (ч. 1 ст. 1188 ЦК), коли має місце зобов'язання між особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної не­безпеки. На загальних підставах відшкодовується шкода, завдана ка­ліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо) (ст. 1196 ЦК).

Система зобов'язань з відшкодування шкоди відображає їхню внутрішню структуру, а також сферу дії даної категорії в цілому і у співвідношенні між окремими їхніми видами (групами). Доцільність систематизації даної категорії недоговірних зобов'язань полягає у то­му, щоб, з одного боку, з'ясувати взаємодію загальних та спеціальних норм інституту відшкодування шкоди, а з іншого, щоб виявити спе­цифіку окремих видів зобов'язань, що необхідно для правильного за­стосування чинного законодавства.



Розділ XVj


НЕДОГОВІРН1 ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ



 


У цивілістиці використовуються різні критерії систематизації зо­бов'язань з відшкодування шкоди. Найчастіше вона здійснюється за суб'єктним складом та за ознаками, що характеризують об'єкт пра­вової охорони.

Залежно від суб'єктного складу зобов'язання з відшкодування шкоди поділяються на такі різновиди: а) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою; б) відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічного права; в) відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми та недіє­здатними фізичними особами та особою, яка не усвідомлювала зна­чення своїх дій та (або) не могла керувати ними; г) відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами.

За ознаками, що характеризують об'єкт правової охорони,виді­ляються зобов'язання з відшкодування шкоди: а) завданої особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; б) завданої майну фізичної або юридичної особи; в) з відшкодування ядерної шкоди; г) з відшкодування моральної шкоди.

Інколи виділяється із загальної системи зобов'язання за ознаками, які характеризують засоби завдання шкоди,наприклад, відшкоду­вання шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки1. У інших ви­падках виділяються зобов'язання за ознаками, що характеризують особливості умов, за наявності яких завдана шкода відшкодовується: а) за умови винного завдання шкоди; б) відшкодування шкоди неза­лежно від вини боржника»2.

Додамо, що в окрему групу можуть бути виділені також зобов'я­зання, виникнення яких обумовлюється зовнішніми для заподіювача шкоди факторами, у зв'язку з чим можуть виникати питання щодо відшкодування шкоди: а) завданої особою у разі здійснення нею пра­ва на самозахист; б) завданої прийняттям закону про припинення пра­ва власності на певне майно; в) завданої у стані крайньої необхідно­сті; г) завданої внаслідок умислу чи грубої необережності самого потерпілого.

Таким чином, подальша диференціація зобов'язань з відшкодуван­ня шкоди уявляється доцільною у такій послідовності:

1) відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист;

2) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завда­ної їхнім працівником або іншою особою;

3) відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та вико­навчої влади;

1 Див., напр.: Советское гражданское право: Учеб. В 2-х т. Т. 2 / Под ред. О. А. Кра-
савчикова. - М., 1985. - С. 352.

2 Див., напр.: Цивільне право України. Академічний курс: Підруч.: У двох томах / За
заг. ред. Я. М. Шевченко. - Т. 2. Особлива частина. - К., 2003. - С. 333.


 

4) відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів -та органів судової влади;

5) відшкодування шкоди, завданої фізичними особами з частко­вою або неповною цивільною дієздатністю, недієздатними, з вадами психічного чи фізичного стану та особами з обмеженою цивільною дієздатністю;

6) відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину;

7) відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

8) відшкодування ядерної шкоди;

9) відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, ін­шим ушкодженням здоров'я або смертю;

 

10) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг);

11) відшкодування моральної шкоди.

Принципи інституту відшкодування шкоди проглядаються в основних притаманних йому ідеях: а) генерального делікту; б) пов­ного відшкодування завданої шкоди.

Передбачений у ст. 11 ЦК факт завдання цієї шкоди,в юри­дичній літературі розглядається як делікт,а принцип, на якому ґрун­тується саме відшкодування, як- «принцип генерального делікту». Відповідно до нього, за наявності відповідних умов, завдана шкода підлягає відшкодуванню. Потерпілий (кредитор) звільнюється від не­обхідності доказу наявності у поведінці заподіювача шкоди вини чи протиправності цієї поведінки. Тягар доказу відсутності протиправ-ності чи вини заподіювача шкоди лежить на ньому самому Ідея гене­рального делікту відображена у ст. 1166 ЦК, згідно з якою майнова шкода, завдана особистим немайновим правам чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка цю шкоду завдала. Таким чином, принцип генерального делікту за обсягом охоплюваної ним сфери відносин з відшкодування шкоди збігається з обсягом відносин, охоплюваних загальною нормою ін­ституту відшкодування шкоди. Звідси випливає, що загальні умови, наявність яких необхідна для відшкодування шкоди, ґрунтуються водночас як на загальній правовій нормі, так і на принципі генераль­ного делікту.

У зв'язку з тим, що інститут відшкодування шкоди містить низку спеціальних норм, присвячених регулюванню окремих, спеціальних зобов'язань з відшкодування шкоди, до яких застосовуються спе­ціальні правила, то тим самим створюються і спеціальні делікти. Значення принципу генерального делікту полягає у тому, що, по-пер­ше, на його нормах ґрунтуються спеціальні делікти; по-друге, у разі відсутності спеціального делікту застосовуються норми генерально­го делікта. Принцип генерального делікту пронизує будь-який спе­ціальний делікт у тому числі відшкодування моральної шкоди, однак він завжди переломлюється через призму норм спеціальних деліктів, коригуючись ними відповідно до діапазону їх дії.


484 _______________________________________________________ Розділ XVI

Що стосується принципу повного відшкодування завданої шко­ди, то, як вже зазначалось, він тісно пов'язаний з попереднім принци­пом генерального делікту. Принцип повного відшкодування означає, що обсяг обов'язку відшкодувати шкоду визначається розміром цієї шкоди. Щоправда із загального правила стосовно повного відшкоду­вання завданої шкоди законом встановлюються деякі винятки.

Так, наприклад, обов'язок оператора ядерної установки з відшко­дування ядерної шкоди обмежується сумою грошової компенсації, визначеної законом1. Відповідно до ст. 1203 ЦК потерпілий має пра­во на збільшення розміру відшкодування шкоди, якщо його працез­датність знизилася порівняно з тією, яка була у нього на момент ви­рішення питання про відшкодування шкоди. Принцип повного відшкодування шкоди може коригуватися також під впливом соці­ально-економічних факторів, зокрема, таких, як: а) підвищення вар­тості життя; б) збільшення розміру мінімальної заробітної плати.

На випадки завдання моральної шкоди принцип повного відшко­дування не поширюється, оскільки вона не піддається грошовій оцін­ці. Однак її відшкодування можливе поряд з відшкодуванням майно­вої шкоди.

При визначенні функцій інституту відшкодування шкоди слід виходити із тих завдань, виконувати які покликаний цей інститут. Са­ме виконануваними інститутом завданнями визначаються напрями його впливу на охоплювані ним правовідносини і їх учасників.

З одного боку, цей інститут призначений для того, щоб не допусти­ти порушень охоронюваних законом особистих немайнових та май­нових прав і інтересів фізичних або юридичних осіб, а, з іншого бо­ку, — щоб забезпечити ліквідацію несприятливих немайнових або майнових наслідків, які можуть настати у сфері потерпілого вна­слідок юридичних фактів завдання немайнової чи майнової шкоди, які породжують обов'язок боржника цю шкоду відшкодувати і право потерпілого (кредитора) вимагати від боржника виконання його об­ов'язку. У цьому зв'язку інституту з відшкодування шкоди властиві практично ті ж самі (за назвою) функції, які притаманні цивільно-правовій галузі в цілому.

Підкоряючись загальній нормі зобов'язального права, закріпленій ст. 509 ЦК, яка своєю ч. 2 перекликається з регулятивною нормою ст. 11 ЦК (з питання підстав виникнення зобов'язань), інститут від­шкодування шкоди пов'язується з функцією регулятивною. Певною мірою зазначена функція проглядається і у самому інституті, наприк­лад, при визначенні порядку відшкодування шкоди (ст. 1202 ЦК).

Звичайно, поряд з регулятивною функцією, перевага надається функції охоронювальній. Суть її полягає у тому, що інститут з від­шкодування шкоди забезпечує права та інтереси суб'єктів цивільного права, стоїть, так би мовити, на «сторожі» цих прав та інтересів. Охо-

1 Див.:§ 9 цієї глави.


 

 

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ ЯЗАННЯ

ронювальна функція інституту з відшкодування шкоди досить тісно пов'язана з функцією попереджувальною, превентивною. Остання полягає у тому, що сама наявність інституту ще коли шкода не завда­на, «оповіщує» учасників цивільних відносин про неминучість ви­никнення обов'язку з відшкодування її у разі, коли вона буде завдана, що вимоги потерпілих, пов'язані із завданою шкодою підлягатимуть задоволенню за рахунок заподіювача шкоди. Така превенція для учасників цивільних відносин має впливове значення. Вона їх спону­кає до утримання від дій, здатних завдати шкоди будь-кому.

На жаль, уникнути шкоди вдається далеко не завжди. Як свідчить судова практика розгляду цивільних справ за позовами про відшко­дування шкоди, останнім належить чи не найбільша питома вага се­ред усіх розглядуваних судами цивільних справ. Надзвичайно часто виникає проблема здійснення правового захисту порушених вна­слідок завдання шкоди прав та інтересів потерпілого. Постає завдан­ня ліквідації наслідків таких порушень (пошкодження чи знищення майна, ушкодження здоров'я, моральні втрати тощо). Виконання та­кого завдання забезпечується компенсаційною функцією інституту з відшкодування шкоди. Завдяки останній потерпілому забезпечується юридична можливість надання замість втрат, що виникли внаслідок завдання шкоди, інших матеріальних благ відповідно до закону або на підставі рішення суду1.

Питання щодо ліквідації наслідків будь-якого правопорушення виникає безвідносно до того, чи їх настання викликано порушенням умов договору, чи зовнішньою до договору причиною - завданням шкоди. Однак правові засоби ліквідації цих наслідків різні і залежно від того, який із них буде обрано для захисту порушеного права кре­дитора, результат також буде різним. Тому виникає питання щодо співвідношення договірного обов'язку і обов'язку недоговірного з відшкодування неправомірно завданої шкоди або збитків, вирішен­ня якого обумовлене не тільки теоретичними, а насамперед практич­ними цілями.

Справа полягає у тому, що у деяких випадках відшкодування шко­ди регулюється в рамках відповідних договорів (статті 700, 721, 980, 1072, 1076 ЦК), а в інших - норми, якими регулюються недоговірні відносини, пов'язані з відшкодуванням шкоди, поширюються також і на окремі договірні зобов'язання.

Так, зокрема, згідно зі ст. 711 ЦК шкода, завдана майну покупця, та шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смер­тю у зв'язку з придбанням товару неналежної якості, відшкодовуєть­ся продавцем або виготовлювачем товару відповідно до положень гл. 82 ЦК. До зазначеної глави відсилає і ст. 804 ЦК, якою встанов-

1 Приступа С. Н. Понятийная сущность и методологическое значение компенсаци­онной функции гражданского права // Проблемы законности: Респ. межвед. науч. сб.-Харків, 1996.-С. 82.


 

 

Розділ XVI

люється обов'язок наймача відшкодувати шкоду, завдану іншій особі у зв'язку з використанням транспортного засобу. За правилами норм, що регулюють недоговірні відносини з відшкодування шкоди, від­шкодовується перевізником шкода, завдана каліцтвом, іншим ушко­дженням здоров'я або смертю пасажира, якщо договором або зако­ном не встановлена відповідальність перевізника без вини. Відповід­но до статей 1166, 1187 ЦК відшкодовується також шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи під час виконання нею договірних зобов'язань (договір перевезення тощо). Таким чином, за правилами, згідно з якими регулюються недо­говірні зобов'язання, може відшкодовуватися шкода, завдана вна­слідок порушення договірного зобов'язання.

Такий законодавчий підхід до вирішення питання стосовно від­шкодування шкоди, завданої внаслідок порушення договірного зо­бов'язання, на підставі норм, що регулюють недоговірні зобов'язан­ня з відшкодування шкоди, виправданий тим, що, завдяки останнім, особі, яка цю шкоду зазнала, забезпечується відшкодування у повно­му обсязі. З цього, однак, не випливає висновок щодо можливості злиття договірного і недоговірного обов'язків з відшкодування шко­ди. Існуюча між ними межа зберігається і вона полягає в наступному.

Насамперед різниця між цими обов'язками грунтується на підста­вах їх виникнення. Якщо договірний обов'язок з відшкодування шкоди виникає в рамках зобов'язання, яке перед його виникненням вже існувало і новим він фактично не стає, а замінює невиконане чи виконане неналежним чином договірне зобов'язання, то недоговір-ний обов'язок з відшкодування шкоди виникає як новий, оскільки заподіювач шкоди і потерпілий до завдання шкоди між собою в дого­вірних відносинах не перебували. Недоговірний обов'язок з відшко­дування шкоди виникає не із порушення покладеного на нього яко­гось обов'язку, а із порушення абсолютного права іншої особи і за­гальної заборони посягати на права та інтереси інших осіб.

Якщо договірний обов'язок з відшкодування шкоди, покликаний зміцнювати відносини з договору, то аналогічний обов'язок недого­вірний, спрямований на скасування випадків завдання шкоди.

Відповідно до ст. 541 ЦК солідарний обов'язок може бути вста­новлений договором, однак, недоговірний солідарний обов'язок з відшкодування шкоди встановлюється тільки законом.

Відшкодування шкоди, завданої порушенням договору, регулю­ється на засадах диспозитивності,в той час, коли відшкодування шкоди в рамках недоговірних зобов'язань регулюється імператив­ними нормами.

Регулювання відшкодування шкоди, завданої порушенням догово­ру, здійснюється на засадах приватно-правових. Навпаки, недого­вірні зобов'язання з відшкодування шкоди регулюються на засадах публічного права.


НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ 487

В недоговірних зобов'язаннях обов'язок з відшкодування шкоди без її наявності виникнути не може. У забезпеченому неустойкою до­говорі обов'язок сплатити кредиторові певну грошову суму в разі по­рушення договору може виникнути навіть, якщо таке порушення шкоди не завдало.







Дата добавления: 2015-09-18; просмотров: 402. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!



Шрифт зодчего Шрифт зодчего состоит из прописных (заглавных), строчных букв и цифр...

Картограммы и картодиаграммы Картограммы и картодиаграммы применяются для изображения географической характеристики изучаемых явлений...

Практические расчеты на срез и смятие При изучении темы обратите внимание на основные расчетные предпосылки и условности расчета...

Функция спроса населения на данный товар Функция спроса населения на данный товар: Qd=7-Р. Функция предложения: Qs= -5+2Р,где...

Субъективные признаки контрабанды огнестрельного оружия или его основных частей   Переходя к рассмотрению субъективной стороны контрабанды, остановимся на теоретическом понятии субъективной стороны состава преступления...

ЛЕЧЕБНО-ПРОФИЛАКТИЧЕСКОЙ ПОМОЩИ НАСЕЛЕНИЮ В УСЛОВИЯХ ОМС 001. Основными путями развития поликлинической помощи взрослому населению в новых экономических условиях являются все...

МЕТОДИКА ИЗУЧЕНИЯ МОРФЕМНОГО СОСТАВА СЛОВА В НАЧАЛЬНЫХ КЛАССАХ В практике речевого общения широко известен следующий факт: как взрослые...

ОЧАГОВЫЕ ТЕНИ В ЛЕГКОМ Очаговыми легочными инфильтратами проявляют себя различные по этиологии заболевания, в основе которых лежит бронхо-нодулярный процесс, который при рентгенологическом исследовании дает очагового характера тень, размерами не более 1 см в диаметре...

Примеры решения типовых задач. Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2   Пример 1.Степень диссоциации уксусной кислоты в 0,1 М растворе равна 1,32∙10-2. Найдите константу диссоциации кислоты и значение рК. Решение. Подставим данные задачи в уравнение закона разбавления К = a2См/(1 –a) =...

Экспертная оценка как метод психологического исследования Экспертная оценка – диагностический метод измерения, с помощью которого качественные особенности психических явлений получают свое числовое выражение в форме количественных оценок...

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2024 год . (0.012 сек.) русская версия | украинская версия