Відшкодування моральної шкоди

Складовою частиною гл. 82 ЦК про відшкодування шкоди є зобо­в'язання з відшкодування моральної шкоди, підставою виникнення яких є такий юридичний факт, як завдання моральної шкоди (ч. 2 ст. 509, п. З ч. 2 ст. 11 ЦК).

Розділ XVI

НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ

 

ЦК виходить з того, що моральна шкода є неоднаковим за своїм зміс­том поняттям щодо фізичних та юридичних осіб. Відповідно до ч. 2 ст. 23 ЦК моральна шкода полягає для фізичних осіб у фізичному болі, душевних стражданнях, у приниженні честі, гідності, ділової репутації, а для юридичної особи вона полягає лише у приниженні її ділової репу­тації. Як вказувалося у гл. 14 цього підручника, моральна шкода для фізичної особи є категорією психологічного плану, невід'ємно пов'яза­ною з самою особою, її відчуттями, емоційно-розумовою діяльністю, і відображає внутрішній світ людини. Під моральною шкодою фізичної особи слід розуміти наявність такого негативного емоційного сприйнят­тя особою вчинених стосовно неї протиправних дій (бездіяльності), що досягло певного психологічного стану - фізичних (відчуття фізичного болю) чи душевних (відчуття неспокою, хвилювання, образи, диском­форту тощо) страждань.

Моральна шкода щодо фізичних осіб - категорія глибоко суб'єк­тивна та оціночна і у своєму виникненні, коли постає питання про на­явність підстав для її матеріальної компенсації, і у грошовому вимірі, коли визначається розмір її компенсації.

Справа в тому, що її виникнення надзвичайно тісно пов'язане і з обставинами справи, і з самою особою, оскільки різні протиправні дії тягнуть неоднакові негативні наслідки морального характеру для різ­них потерпілих. Наявність моральної шкоди є фактом конкретного випадку. Відповідно, вчинення лише протиправного діяння стосовно особи свідчить про можливість, але не обов'язковість виникнення моральної шкоди. Судова практика виходить з того, що об'єктивни­ми обставинами, які підтверджують негативний емоційний стан по­терпілого, є, зокрема: неможливість продовження активного суспіль­ного життя, втрата певної роботи, вимушена зміна чи обмеження у виборі професії, погіршення або позбавлення реалізації фізичною особою своїх звичок та бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми тощо.

Доречно також зауважити, що судовою практикою Європейського суду з прав людини вироблено правило, за яким в певних випадках суд, замість винесення рішення про грошову компенсацію моральної шкоди, може вважати визнання самого факту правопорушення, вчи­неного щодо потерпілого, достатньою справедливою компенсацією¹. Подібна судова практика існує і в Україні².

Таким чином, можна дійти висновку, що застосування норм з відшкодування моральної шкоди пов'язане з використанням значної

¹ Див. напр., Рішення у справі «Атлан проти Сполученого Королівства» від 19 черв­
ня 2001 р. // Практика Європейського суду з прав людини. Рішення. Коментарі. 2001. —
№ 3. - С 46-49; Рішення у справі «Перна проти Італії» від 25 липня 2001 р. // Вісник
Верховного Суду України. - 2002. - № 2. Вкладка. - С 49-65.

² Папіюк В. П. Особливості застосування судами України Конвенції про захист прав
людини та основних свобод (навчально-практичний посібник). - Миколаїв: Атол,
2003.-С. 111-122.

кількості оціночних понять, які окреслені законом з великою ступін-ню відносності, а визначальна роль в їх правильному розумінні та за­стосуванні відводиться суду.

Зміст моральної шкоди щодо юридичної особи складає зниження її ділової репутації, тобто оцінки її як учасника суспільного життя, кон­трагента, суб'єкта на ринку товарів та послуг тощо. У даному випад­ку моральна шкода виступає переважно як категорія економічна, оскільки високий рівень ділової репутації стає запорукою успіху, ста­більності, отримання матеріальних благ. Приниження ділової репута­ції є виявом моральної шкоди і для фізичних осіб, діяльність яких спрямована на отримання прибутку.

ЦК не виходить з того, що моральна шкода відшкодовується лише у випадках, передбачених ним або спеціальними законами. По суті, в гл. 82 ЦК проводиться ідея стосовно того, що моральна шкода повин­на відшкодовуватися кожному, кому вона дійсно завдана. Деякі особ­ливості цього правила встановлюються у ч. 2 ст. 1168 ЦК, яка вказує, що моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовуєть­ся її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усинов­леним), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Частиною 2 ст. 1167 ЦК встановлено, що моральна шкода відшко­довується незалежно від вини того, хто її завдав:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небез­пеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного за­судження, незаконного притягнення до кримінальної відповідально­сті, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незакон­ного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

Однак вищезазначений припис фактично нівелюється подальшим змістом самого ЦК, оскільки всі статті гл. 82, де йдеться про настання відповідальності незалежно від вини того, хто завдав шкоду (статті 1173-1175, а також статті 1176,1187), використовують термін «шко­да», а не «майнова» чи «моральна» шкода. Це означає, що диспозиції статей 1173-1175 ЦК також охоплюють й моральну шкоду, впровад­жуючи правило про безвиновну відповідальність за її завдання і в цих випадках. Останнє є абсолютно вірним з огляду на те, що і моральна, і майнова шкода є складовими багатоаспектного поняття «шкода» і по­винні підпорядковуватися єдиним принципам настання відповідаль­ності за їх завдання.

В науковій літературі висловлюється думка, що стосовно мораль­ної шкоди більш адекватним є термін «компенсація», а не «відшкоду­вання», який використовує ЦК. Вважається, що незважаючи на над-

Розділ XVI

НЕДОГОВ1РНІ ЗОБОВ 'ЯЗАННЯ

 

звичайну близькість та залежність цих понять, вони не є тотожними¹. При усуненні негативних наслідків, які називають моральною шко­дою, через її нематеріальну сутність неможливо вести мову про точне вартісне визначення всіх втрат потерпілого та їх абсолютну еквіва­лентність, При усуненні негативних втрат у вигляді моральної шкоди можна говорити лише про еквівалентність благ — заміну втраченого блага іншим, зовні подібним за обсягом та характером. Понесені втрати лише замінюються іншими цінностями, тому в таких випадках допустимо вести мову саме про компенсацію, як про можливість ли­ше заміни понесених втрат відповідними матеріальними цінностями. За таких умов грошові кошти набувають певним чином іншого зна­чення: вони не вимірюють моральну шкоду, вони вартісно вимірю­ють лише благо, яким компенсується втрачене. Виходячи з цього, хо­ча в даному разі законодавством і передбачається «відшкодування» шкоди, конкретне виявлення цього відшкодування криється за понят­тям «компенсація».

Саме «компенсаційністю» моральної шкоди пояснюються вик­лючно оціночні критерії при визначенні грошової суми компенсації, які наведені у ч. З ст. 23 ЦК, а також необхідність врахування при цьому вимог розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується одноразово грішми, іншим май­ном або в інший спосіб, однак згідно з ч. 1 ст. 1168 ЦК вона може бу­ти відшкодована також й шляхом здійснення щомісячних платежів, якщо її завдано каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я.

Глава 69. ЗОБОВ'ЯЗАННЯ У ЗВ'ЯЗКУ З НАБУТТЯМ,