Аналіз обсягів виробництва продукціїВітчизняні підприємства в своїй практичній діяльності повинні вивчати попит на продукцію з метою формування виробничої програми. Особливу увагу треба приділяти відбудові раніше налагоджених виробничо-господарських зв'язків і укладанню на цій основі договорів поставки продукції, насамперед, виробничо-технічного призначення. Виробнича програма підприємства представляє собою певний обсяг і асортимент продукції відповідної якості, який відображає попит на дану продукцію і реальну можливість підприємства по задоволенню даного попиту. Через виробничу програму реалізується основна задача функціонування будь-якого підприємства, яка полягає в виробництві продукції, виконанні робіт та наданні послуг з метою забезпечення суспільної потреби і одержання прибутку. Обсяг виробництва промислової продукції виражається в натуральних, умовно-натуральних та вартісних показниках. Таблиця 8 – Оцінка обсягу виробництва в натуральних показниках.
Загальні показники обсягу виробництва продукції одержують при допомозі вартісної оцінки в оптових цінах. Основними показниками обсягу продукції є валова продукція (ВП) і товарна продукція (ТП). ВП — вартість всієї виробленої продукції і виконаних робіт, включаючи незавершене виробництво (НВ). ТП — відрізняється від ВП тим, що в неї не включаються залишки НВ і внутрішньогосподарський оборот. Таблиця 9 – Аналіз обсягів товарної продукції.
Таблиця 10 – Аналіз структури товарної продукції.
Такий же результат можна одержати, якщо взяти різницю між рівняннями виконання плану товарної продукції в вартісному і натуральному виразах і помножити її на запланований випуск ТП в вартісному виразі:
де: ТПф, Тпл – відповідно, випуск товарної продукції фактично і за планом; ОТПнф, ОТПн.пл – відповідно, обсяг товарної продукції фактично і за планом.
1.2 Аналіз ритмічності виробництва Ритмічність характеризується питомою вагою продукції за день, п'ятиднівку, декаду, місяць, квартал. В процесі аналізу ритмічності фактичний обсяг виробництва продукції за день, п'ятиднівку, декаду, місяць, квартал порівнюється з плановим і в залік ритмічності приймається фактичний обсяг, але не більше планового. Відношенням одержаного результату до планового обсягу виробництва за звітний період розраховується коефіцієнт ритмічності по формулі:
де ТПЗi - абсолютна величина фактичного обсягу виробництва продукції в окремі проміжки часу в межах плану, ТППi - абсолютна величина обсягу виробництва в окремі проміжки часу по плану. Таблиця 11 – Аналіз ритмічності.
Висновок: Як видно з проведених розрахунків, підприємство працює неритмічно. На ритмічність впливають такі фактори: незабезпечення підприємства матеріальними, енергетичними, трудовими ресурсами, організаційні заходи, тощо. 1.3 Аналіз реалізації продукції В процесі аналізу необхідно вивчити зміни не тільки в обсязі виробництва ТП, але й в обсязі її реалізації. Від обсягу продаж залежать фінансові результати підприємства, йогофінансове положення і платоспроможність. Аналіз реалізації продукції проводиться за кожний місяць, квартал, півроку, рік. В процесі аналізу фактичні дані порівнюються з плановими і попередніми періодами. Розраховуються проценти відхилення від плану, темпи росту і приросту за аналізований період, абсолютне значення 1% приросту. Можливі 2 варіанта методики аналізу реалізації продукції: 1) Якщо виручка від реалізації продукції розраховується по відвантаженню ТП, то баланс ТП буде мати наступний вид:
2) Якщо виручка визначається після оплати відвантаженої продукції, то товарний баланс можна записати так:
де ГПн, ГПк - відповідно залишки ГП на початок і кінець періоду, ТП - вартість випуску товарної продукції, РП - обсяг реалізації продукції за звітний період, ОТн, ОТк - залишки відвантаженої продукції на початок і кінець періоду, неоплачені покупцями. Таблиця 12 - Баланс продукції.
Таблиця 13 – Оцінка виконання плану по реалізації продукції.
2 АНАЛІЗ СОБІВАРТОСТІ ПРОДУКЦІЇ Виробнича собівартість промислової продукції (робіт, послуг) – це виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на її виробництво та збут. Планування собівартості продукції є складовою частиною планування діяльності промислового підприємства і являє собою систему техніко-економічних розрахунків, що відображають величину поточних зобов'язань, які включаються в склад валової продукції, а також величину витрат, які склались протягом всього промислового циклу, які включаються в склад собівартості продукції. Метою планування собівартості продукції є економічно обґрунтоване визначення розміру витрат, необхідних в плановому періоді для виробництва і збуту кожного виду і всієї продукції підприємства, яка відповідає вимогам по якості. Метою обліку собівартості продукції є своєчасне, повне і достовірне визначення фактичних витрат, пов'язаних з виробництвом продукції, обчислювання фактичної собівартості окремих видів і всієї продукції, а також контроль за використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів. Дані обліку витрат використовуються для обліку і аналізу показників. У зв'язку з цим повинно бути повне співставлення планових та фактичних показників по складу і класифікації витрат, об'єктів і одиниць калькулювання, методів розподілення витрат по плановим (звітним) періодам. Витрати операційної діяльності, які включаються в виробничу собівартість продукції (робіт та послуг) групуються по таким елементам: - матеріальні витрати; - витрати на оплату праці; - відрахування на соціальні заходи; - амортизація; - інші операційні витрати. Це групування є єдиним для усієї промисловості. Групування витрат по елементам, тобто по їх економічному змісту, показує, які види витрат і в яких розмірах пов'язані з випуском даної кількості продукції, і дозволяє виявити ступінь участі в утворенні собівартості продукції. В промисловості така класифікація використовується для складання і розробки кошторису витрат в грошових одиницях на всю виробничу програму і складання звіту по загальній сумі витрат на виробництво продукції. До елементу "матеріальні витрати" відносяться: 1. Сирець і матеріали, які закуповуються у сторонніх організацій, створюючи основу продукції; 2. Покупні матеріали, які використовуються в процесі виробництва продукції для забезпечення нормального технологічного процесу та упаковки продукції (запасні частини для ремонту обладнання, затрати на знос, спецодяг, спецвзуття, лікувально-профілактичне харчування і т.і.). 3. Покупні комплектуючи вироби і напівфабрикати, які підлягають монтажу чи додатковій обробці на даному підприємстві; 4. Роботи та послуги виробничого характеру, виконані сторонніми підприємствами, які не відносяться до основного виду діяльності; 5. Витрати, пов'язані з використанням природного сирцю; 6. Придбані у сторонніх організацій будь-яке паливо, використане з технічною метою на вироблення всіх видів енергії, опалення, транспортні витрати; 7. Придбання енергії всіх видів, яка розходжується на технологічні, енергетичні та інші виробничі потреби підприємства; 8. Потреби внаслідок недостачі матеріальних цінностей в межах норм природного збитку. Вартість матеріальних ресурсів формується виходячи з цін придбання на день оприбуткування без ПДВ, включаючи націнки і комісійні винагородження, витрати на транспортування, зберігання і доставку, виконані сторонніми організаціями. Із витрат на матеріальні ресурси, які включаються в собівартість продукції, відраховується вартість зворотних відходів. Зворотні відходи – це залишки сировини та матеріалів, напівфабрикатів, теплоносіїв та інших видів матеріальних ресурсів, утворених в процесі виробництва продукції, що утратили повністю або частково споживні якості початкового ресурсу (хімічні або фізичні) і тому використані з підвищеними витратами або зовсім не використані по прямому призначенню. До них відносяться залишки матеріальних ресурсів, переданих в інші цехи, супроводжуюча продукція, отримана одночасно з основним прибутком в єдиному технологічному процесі. До елементу " витрати на оплату праці " відносяться витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати, обчислені згідно з прийнятими на підприємстві системами оплати праці. Основна заробітна плата – це винагородження за виконану працю згідно з установленими нормами праці, тарифними ставками, окладами, відрядними розцінками для робочих і т.д. Додаткова заробітна плата – це винагородження за працю понад встановлених норм, за трудові успіхи і винагороди, а також за особливі умови праці. Виплати – оплата відпусток, за навчання учнів і перепідготовку кадрів. До елементу "витрати на оплату праці" включають заробітну плату апарату управління цехами, дільницями, бюро, заробітну плату загальновиробничого персоналу. До елементу "витрати на оплату праці" включають заробітну плату апарату управління підприємством і іншого загальногосподарського персоналу. До елементу " відрахування на соціальні заходи " відносяться відрахування на: - державне обов'язкове страхування; - пенсійне страхування (пенсійний фонд); - фонд сприяння зайнятості населення; - фонд страхування від нещасних випадків. До елементу " амортизація " відносяться витрати на повне відновлення основних фондів і капітальний ремонт у вигляді амортизаційних відрахувань від вартості основних фондів (машин, обладнання, транспортних засобів) на реконструкцію, модернізацію і капітальний ремонт фондів, які належать підприємству. Витрати нараховуються по установленим нормам. До елементу " інші операційні витрати " відносяться: - витрати, пов'язані з керуванням виробництва; - витрати, пов'язані з перевезенням робітників до місця роботи і назад; - додаткові витрати, пов'язані з виконанням робіт вахтовим методом; - платежі по обов'язковому страхуванню майна підприємств на роботах з підвищеною небезпекою для життя та здоров'я; - витрати на виплату процентів по фінансовим кредитам, послуг банків, виготовлення і придбання цінних паперів і т.д; - витрати на відрядження, послуги зв'язку. 2.1 Аналіз матеріальних витрат Розрахунок вартості основних матеріалів і комплектуючих апаратури виконаємо, виходячи з норм розходу на одиницю виробу і прейскурантних цін. При цьому сума витрат на основні матеріали зменшується на суму реалізованих відходів. Транспортні витрати складають 2,0% вартості матеріалів і КА. Результати розрахунків зведемо в таблиці 14 - 16. Для характеристики ефективності використання матеріальних ресурсів використовують систему узагальнюючих і часткових показників. До перших відносяться: матеріаловіддача; матеріаломісткість; коефіцієнт відношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат; питома вага матеріальних витрат в собівартості продукції; коефіцієнт використання матеріалів. 1. Матеріаловіддача – відношення вартості товарної продукції на суму матеріальних витрат. 2. Матеріаломісткість – відношення суми матеріальних витрат до вартості товарної продукції. Показує скільки матеріальних витрат приходиться на виробництво одиниці продукції. 3. Коефіцієнт співвідношення темпів росту обсягу виробництва і матеріальних витрат – відношення індексу ТП до індексу матеріальних витрат. Характеризує в відносному виразі динаміку матеріаловіддачі і одночасно розкриває фактори їх росту. 4. Питома вага матеріальних витрат – відношення суми матеріальних витрат до загальної суми вартості ТП. Динаміка цього показника характеризує зміни матеріаломісткості продукції. 5. Коефіцієнт матеріальних витрат – відношення фактичної суми матеріальних витрат до планової. Виконаємо розрахунки і дані зведемо в таблицю 17. Таблиця 14 – Аналіз використання покупних комплектуючих виробів.
Таблиця 15 – Аналіз використання матеріалів.
Продовження таблиці 15.
Таблиця 16 – Транспортно-заготівельні витрати.
Таблиця 17 – Аналіз матеріальних витрат
|
(1.1)
* Показники колонки 7 одержуємо множенням колонки 6 на коефіцієнт виконання плану випуску ТП в цілому по підприємству в натуральних показниках. Коефіцієнт: 5237:5218=1,0036412 (100,36412%).
, (1.2)
