Тема №2.1. Манолов К. Великие химики, т.1, 2.-М.-Мир.-1976.-435 С. 2. Голованов Я. Этюды об ученых. -М.- Молодая гвардия.-1976.-170 С. 3. Волков В.А., Венский Е.Б., Кузнецова Г.И. Химики. Биографический справочник. -Киев.- Наукова Думка,-1984.-733 С. 4. Большая медицинская энциклопедия. -т. 1-30.- М.- Советская энциклопедия.-1986 5. Химическая энциклопедия. -т. 1-50.-1980.
Тема №1. Початковий курс математики як навчальний предмет. Аналіз нової програми з математики 1-4 класів. Мета вивчення: познайомити студентів з програмою з математики для 1 –4 класів, навчити використовувати її при підготовці до занять. Література: [1,2,3,16,17,20]. Обладнання: комплект підручників з математики 1-4 класи. Програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. Посібники для вчителів. План 1.Завдання і зміст методики початкової математики. 2.Зв’язок методики математики з іншими науками (педагогікою, психологією та систематичним курсом математики). 3.Математика в системі початкового навчання. 4.Сучасні вимоги до програми і підручників з математики для початкових класів. 5. Аналіз нової програми з математики 1-4 кл.
1. У наш час, у період бурхливого науково-технічного прогресу, зросла роль математики, а тому набула великого суспільного значення математична освіта. Методика викладання того або іншого предмета виходить з загальних принципів педагогіки в розробці форм і приймів навчальної роботи, зумовлених змістом і специфічними особливостями цього предмета. Методика математики визначає мету і завдання навчання математики, принципи побудови і зміст програми та підручників, розглядає організацію, методи прийом навчання та виховання, умови найкращого засвоєння знань з цієї дисципліни з найменшою затратою зусиль і часу. Методика математики належить до циклу педагогічних наук. Знання методики допомагає вчителю в організації навчального процесу і сприяє оволодінню майстерністю викладання предмета. 2. Методика викладання математики тісно пов'язана з педагогікою і педагогічною психологією. В останні роки в науково-дослідних роботах встановлюється все тісніший зв'язок між психологією і методикою викладання математики. Зближення цих наук має велике принципове значення, бо психологія вивчає особливості засвоєння знань учнями в умовах удосконалення методів і прийомів, а завдання методики - удосконалювати ці методи і прийоми. В таких умовах і психологія і методика звільнюються від часто марних пошуків кращих форм і методів роботи. Ці науки взаємодіють між собою, взаємно збагачують одна одну і допомагають швидше та ефективніше, відповідно до сучасних умов, знаходити шляхи перебудови викладання математики. Початковий курс математики, який вивчається у 1 - 4 класах школи, є органічною частиною шкільного курсу математики. Це означає, що курс математики для 5-11 класів є продовження початкового курсу, а початковий курс - його вихідна база. Відповідно до цього початковий курс математики включає арифметику цілих невід'ємних чисел і основних величин, елементи алгебри і геометрії. Початковий курс математики має свої особливості побудови. Арифметичний матеріал становить основний зміст початкового курсу. (Основою його є арифметика натуральних чисел і основних величин. Крім того, в нього входять елементи геометрії та алгебраїчної пропедевтики, які органічно включаються в систему арифметичних знань, сприяючи більш високому рівню засвоєння понять про число, арифметичні дії та математичні відношення), тобто елементи алгебри і геометрії не є окремими розділами курсу математики, а органічно пов'язані з арифметичним матеріалом. 3. Матеріал початкового курсу з математики вводиться концентрично (див. додаток). Спочатку вивчається нумерація чисел першого десятка, які не підлягають десятковому розчленуванню, вводяться цифри для записування цих чисел, вивчаються дії додавання і віднімання. Потім розглядається нумерація чисел у межах сотні - 100, розкривається поняття розряду, позиційний принцип запису чисел, які підлягають десятковому розчленуванню, вивчається додавання і віднімання двоцифрових чисел, вводяться нові арифметичні дії: множення і ділення. Далі вивчається нумерація у межах тисячі - 1000. Тут розглядається три розряди (одиниці, десятки, сотні), які утворюють основи нумерації багатоцифрових чисел; узагальнюються знання про арифметичні дії, вводяться прийоми письмового додавання і віднімання. Нарешті, вивчається нумерація багатоцифрових чисел розглядаються поняття класу, узагальнюються знання принципу помісного значення цифр, вводяться алгоритми письмових обчислень. Отже в курсі виділено 4 концентри: десяток, сотня, тисяча, багатоцифрові числа. Одночасно в тісному зв'язку з розглядом нумерації арифметичних дій вивчаються інші питання: величини, дроби, алгебраїчний і геометричний матеріал. У початкових класах розглядають як скалярні величини (довжина, площа, маса, час, вартість, ціна, місткість) так і векторну (швидкість). У молодших школярів необхідно створити конкретні уявлення про процес утворення частин від цілого предмета чи сукупності предметів з цією метою у ІІІ класі учні ознайомлюються із частинами, їх записом, вчаться знаходити частину числа та число за відомою його частиною. Вивчення елементів алгебри в початкових класах сприяє узагальненню знань учнів про число, арифметичні дії і відношення. Геометрична пропедевтика поділяється на такі складові: розвиток просторових уявлень молодших школярів, формування уявлень про лінії і відрізок, креслення і вимірювання довжин відрізків, ознайомлення з многокутниками і кругом, вимірювання периметра і площ многокутників, спостереження геометричних тім і введення їх назв. Виділення саме таких концентрів пояснюється особливостями десяткової системи числення і обчислювальних прийомів: у кожному концентрі розкриваються нові питання, пов'язані з системою числення і арифметичними діями. Концентричне розміщення матеріалу більшою мірою відповідає можливостям молодших школярів: навчання математики розпочинається з невеликої області чисел, доступної дітям; ця область чисел поступово розширюється, і вводяться нові поняття; при такій побудові курсу забезпечуються систематичне повторення і водночас поглиблення вивченого, оскільки набуті раніше знання, уміння і навички застосовуються в новій області чисел. Усе це сприяє кращому засвоєнню курсу. 4. Підручники є основним засобом навчання. Підручники математики складають відповідно до програми з математики для початкових класів, причому для кожного класу видається окремий підручник. З ним пов'язані питання практичного характеру. Підручник включає і систему вправ, за допомогою якої учні повинні засвоїти як теоретичні знання, так і набути умінь і навичок, визначених програмою. Отже підручники є водночас і збірником вправ. Система викладу в підручнику теоретичного матеріалу і питань практичного характеру визначається вимогами програми. Відповідно до цих вимог у підручнику передбачено 1) підготовку до вивчення нового матеріалу; 2) ознайомлення з новим матеріалом; 3) його закріплення. Вправи подані у різних формах, що стимулює активність дітей, збуджує інтерес і цікавість. - Навчальний матеріал підручника має бути науково достовірний, відображати дійсність, і посильний для дітей. - Підручник повинен містити зразки запису розв'язання прикладів і задач. У кінці підручника мають бути різні довідки, таблиці практичного і загального характеру з матеріалами для складання задач. - У підручнику для 1 класу мають бути зразки каліграфічного написання цифр і дій над числами. - Підручник повинен бути написаний стисло, зрозумілою для дітей мовою: висновки, означення і правила - сформульовані чітко, науково коректно, правильною математичною мовою. - Підручник повинен містити необхідні ілюстрації, креслення, що допомагають конкретизувати просторові уявлення учнів. - Шрифт підручника повинен відповідати стандартам, встановленим для початкових класів. 5. За останні роки програми середньої школи з математики зазнали серйозної критики з боку науково-педагогічної громадськості за Їх відірваність від сучасного рівня наукових знань, техніки, культури; за виявлені значні недоліки в знаннях учнів з математики. У зв'язку з цим переглянуто зміст, систему і методи викладання математики, створено нову єдину програму з математики для середньої школи. Створено програму для 1-4 класів з початком навчання з 6 років і програму 1-3 класів з початком навчання з 7 років. Ці програми забезпечують вивчення чотирьох арифметичних дій з абстрактними та іменованими числами; ознайомлення з такими найважливішими величинами, як довжина, площа, вага, час, швидкість, вартість а ін. із способами їх вимірювання. Формування просторових уявлень і геометричних понять у більш широких межах і на більш високому рівні. Навчання розв'язування простих і складених задач. Запроваджено буквену символіку (латинський алфавіт). Розв'язання рівнянь простих і складених. Система мір довжин.
Запитання і завдання до теми: 1. Чому методика математики відноситься до циклу педагогічних наук? 2. Чим зумовлюється концентричне вивчення матеріалу початкового курсу математики? 3. У чому полягають сучасні вимоги до програм і підручників з математики? 4. Відповідно до загальних вимог проаналізувати нову програму з математики для І - IV класів. Законспектувати основні вимоги до знань та умінь учнів на кінець кожного року навчання. Норми оцінювання знань, умінь і навичок. 5. Ознайомитись з побудовою підручників з математики для 1-4 класів, та методичними посібниками для вчителів. 6. Використовуючи програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 кл., складіть календарний план уроків з будь-якого розділу навчальної програми з математики для початкових класів. 7. Розглянути публікації з журналів та газети “Початкова школа”, “Начальная школа”, “Розкажи онуку”, “Освіта” (висвітлення актуальних проблем заданої теми). Форма роботи – обговорення повідомлень. Тема №2. Методи навчання математики в початкових класах . Мета вивчення: познайомити студентів з особливостями використання різних методів та логічних прийомів при навчанні математики у початкових класах. Навчити застосовувати їх на практиці. Література: [1,2,3,16,17,20]. Обладнання: комплект підручників з математики 1-4 класи. Програми середньої загальноосвітньої школи 1-4 класи. Посібники для вчителів. План 1. Загальні вимоги до методів навчання математики. 2. Індукція і дедукція. Аналогія. Аналіз і синтез. 3. Метод усного викладу. Пояснення вчителя. Бесіда. 4. Метод вправ, письмових і графічних робіт. 5. Самостійна робота учнів. 6. Метод лабораторних робіт при вивченні геометричного матеріалу). 7. Метод програмового навчання. 8. Проблемний метод навчання.
1. Загальні вимоги до методів навчання математики. Методи навчання - це способи організації вчителем пізнавальної діяльності учнів. Вони забезпечують систематичність і послідовність у викладанні і засвоєнні матеріалу на уроці. Педагогічний процес за своїм змістом і цілеспрямованістю дуже різноманітний і багатогранний. Не можна звести навчально-виховну роботу до одного якогось універсального методу, однаково придатного для виконання всіх завдань навчання і виховання учнів. Добираючи методи навчання учнів початкових класів, слід враховувати вікові особливості дітей, У них ще не розвинені увага, мислення, їм, недоступні складні спостереження. Отже, методи навчання повинні передбачати: а) широке застосування наочності; б) забезпечувати активність у роботі всіх учнів; в) забезпечувати систематичність і послідовність у викладанні і засвоєнні матеріалу; г) оволодіння необхідними вміннями і навичками, зазначеними в навчальних програмах; д) виховання в учнів навичок самостійної роботи; є) зв’язок навчання з життям, з працею учнів; є) вироблення в дітей почуття колективізму і навичок колективної праці; ж) виховання в учнів почуття відповідальності за виконання своїх обов’язків; з) розвиток естетичного почуття дітей, їх емоцій, уваги, волі, пам’яті, мисленню; і) сприяти нормальному фізичному розвитку дітей. Викладання кожного предмета потребує застосування своїх методів, зумовлених змістом і специфікою – навчального матеріалу. Процес навчання математики визначається здебільшого такими основними етапами навчальної роботи: 1. Пояснення вчителем нового матеріалу. 2. Сприймання і засвоєння учнями знань. 3. Закріплення одержаних знань. 4. Перевірка і оцінювання знань, умінь і навичок учнів. Ці етапи перебувають у взаємозв'язку і підпорядковуються меті уроку. 1. Ефективність першого етапу залежить від ставлення вчителя до роботи, його кваліфікації, досвіду, любові до дітей, індивідуального підходу до них в умовах роботи з класом. 2. У тісному зв’язку з першим етапом перебуває другий етап. Суть сприймання нового матеріалу учнями полягав в утворенні у дітей нових уявлень і формуванні понять, що правильно відбивають предмети і явища об’єктивного світу і зв’язок між ними. Ефективність другого етапу залежність не тільки від якості пояснення вчителем, а й від підготовки учнів, їх розвитку, зацікавленості, уваги, та бажання знати те, що пояснює вчитель. (сприймання нового матеріалу спирається на попередній досвід учнів.) 3. Етап закріплення вимагає від вчителя індивідуалізованого підходу до учнів. 4. Перевірка і оцінювання знань учнів повинні бути пов’язані з усіма ланками навчального процесу, допомагати регулювати всю навчальну роботу. Виходячи з навчально-виховної мети уроку, вчитель добирає ті або інші джерела набування знань учнями, (зовнішнє оточення, демонстраційне наочне приладдя, дидактичний матеріал, підручник, таблиці... тощо), враховує специфіку логічних прийомів, за допомогою яких учні оволодівають певними знаннями, вміннями, навичками і залежно від цього визначає методи і, форми використання цих джерел і логічних прийомів для організації навчальної діяльності учнів. Основними методами-навчання математики у початкових класах: метод, усного викладу, метод вправ, метод лабораторних і практичних робіт, самостійна робота учнів, робота з підручником, метод програмованого навчання, метод проблемного навчання. Значне місце при поясненні нового матеріалу, при формуванні математичних понять посідають індукція і дедукція, аналогія, аналіз і синтез. Учитель може застосовувати на уроці кілька методів, по-різному поєднуючи їх залежно від навчального матеріалу, мети, структури уроку, віку учнів і їх підготовки. Проте на уроці один із дах методів є провідним, домінуючим він визначає характер навчальної роботи, спрямованої на досягнення основної мети. 2. Індукція і дедукція. Аналогія, аналіз і синтез. Спинимося на логічних прийомах і методах, які мають більш загальний характер і свої специфіці особливості в організації та керуванні пізнавальною діяльністю учнів. ▪ Індукція і дедукція. Вивчаючи математику учень користується різними термінами, означеннями, властивостями дії, залежностями між їх компонентами та результатами і приходить до певних умовиводів. Якщо той або інший умовивід сформульовано в результаті спостережень кількох окремих однотипних властивостей, залежностей, то таку форму розумової діяльності, спрямовану на узагальнення, називаємо індукцією. Готуючись до уроку, учитель, за темою уроку старанно добирає певну кількість відповідних задач і прикладів, тобто ряд окремих математичних фактів, які і будуть вихідним матеріалом для виявлення тих чи інших загальних закономірностей, формування понять, виведення правил, і послідовно у певній системі розміщує їх за своїм поурочним планом) Наприклад: І клас. “Переставна властивість дії додавання 5+2; 2+5”. На основі математичних фактів учнів роблять висновок: Від перестановки доданків сума не міняється.
 У тісному взаємозв'язку з індукцією застосовується й дедукція. Дедукція - це спосіб міркування від загального до окремого, при якому нове знання про предмет виводиться на основі знання правил і положень, загальних для даного класу предметів і явищ.
Наприклад: 2+7 = 9 - запис у підручнику. Діти, знаючи переставну властивість, усно додають до 7 + 2 бо так легше. До більшого числа прираховують менше (по одиниці). Індукція і дедукція постійно перебувають в органічний єдності.
▪ Аналогія. При розв'язуванні окремих задач в разі утруднень вчитель переходить від однієї окремої задачі до однотипної іншої, зрозумілішою для дітей. Учні розв'язують цю задачу, встановлюють схожість її з першою, а потім розв’язують другу задачу.
20 (?) 20 (?)
Під аналізом розуміємо мислений розклад, розчленування об’єкта пізнання на окремі складові частини, елементи з метою кращого уявлення суті цього об’єкта. Щоб потім за допомогою синтезу, тобто сполучення цих елементів, створити повніше уявлення про предмет. Щоб розв'язати задачу треба її спочатку проаналізувати, а потім “синтезувати”. На І тарілці 5 яблук, на ІІ - на 3 яблука більше. Скільки яблук на двох тарілках?
5+3+5=13 (ябл.) – на двох тарілках Відповідь: 13 яблук Аналіз і синтез у навчанні - логічні прийоми. Оскільки мислення людини являє собою аналітико-синтетичну діяльність головного мозку, то аналіз і синтез так само як індукція і дедукція, також органічно пов’язані між собою і пронизують собою весь навчальний процес, 3. Метод усного викладу. Пояснення вчителя. Бесіда. Існують різні форт пояснення: бесіда, розповідь, лекція. У початкових класах здебільшого використовують форму бесіди, рідше розповідь і лекції. Бесіда є методом керування навчальною діяльністю учнів, у процесі якої вони відповідають на запитання вчителя, і з його допомогою підсумовують свою роботу. Цільові завдання бесіда найрізноманітніші, 4. Метод вправ, письмових і графічних робіт. Часто буває, що учень робить у контрольній роботі помилки в обчисленнях, чи при розв'язуванні задач, або учень не встигає виконати до кінця контрольну роботу бо надто повільно обчислює. Причина цього в тому, що мало розв’язано вправ на закріплення вивченого, мало приділено уваги повторенню. Тобто мало виконано практичних вправ на ту чи іншу тему. Для цього потрібно виконати достатню кількість вправ. Уміння ї навички закріплюються і до деякої міри автоматизуються. Разом з міцними навичками безпомилкового виконання дій над абстрактними й іменованими числами, учні початкових класів повинні набувати також, і графічних навичок, що має велике значення в підготовці їх до практичної діяльності. Наприклад за допомогою графічних схем учні розв'язують задачі на рух, рівняння. 5. Самостійна робота учнів. Робота з підручником. Самостійна робота як метод навчання дає можливість учневі свідомо і міцно засвоїти матеріал, проявити розумову активність. Найчастіше метод самостійних робіт застосовують при ознайомленні з питанням практичного характеру, коли учні самостійно знаходять на основі здобутих знань нові обчислювальні прийоми, нові способи розв'язування задач тощо. 6. Метод лабораторних робіт. Особливе значення його при вивченні геометричного матеріалу. Вже з І класу діти практично ознайомлюються з одиницями довжини, ваги, часу, площі, швидкості, об’єму і способами їх вимірювання. Процес вивчення геометричного матеріалу на уроках математики в початкових класах повинен бути від початку до кінця активним, наочним, конкретним. Роботи можуть бути такі: креслення» вирізування, виготовлення геометричних фігур. Під керівництвом вчителя учні навчаються працювати з лінійкою, косинцем, циркулем, рулеткою, набувають елементарних навичок креслення і вимірювання, користування палеткою. Лабораторна робота розраховується на цілий урок після пояснення вчителем теми. Клас ділиться на групи по 6-8 учнів у кожній групі. 1 кожній групі дасться завдання.
|
І
ІІ
