V. ПИТАННЯНа зміну кіммерійця прийшли скіфи та сармати, що вважаються індоіранськими племенами. Скіфи утворили державу у 6 ст. до н.е. у Нижньому Подніпров’ї та Криму. Вони залишили багато пам’яток культури. Їх знаходять у величезних курганах півдня України. Особливу увагу привертають царські поховання, які супроводжувались покладанням коней, інвентарю, зброї, ювелірних прикрас – золотих, срібних, електрових. Образотворче мистецтво мало звіриний стиль, характерними були зображення коня, оленя, барана, козла, грифона. На думку О.Пріцака, українці успадкували від скіфів елементи одягу: білу сорочку, чоботи, гостроверху шапку. Скіфська держава була могутньою „варварською” імперією вершників із центром в Україні і з безмежною територією, про що свідчать скарби курганних поховань: Товстої Могили, Чортомлика, Куль-Оби, Солохи та ін. Кургани скіфів знайдені на Дніпропетровщині, Запоріжжі, Херсонщині, Полтавщині, Поділлі, Київщині, Кубані, Воронежчині. Скіфи були справжніми воїнами-вершниками, які воювали з персами (відомий похід царя Дарія на Скіфію), греками (походи Антея та Пилипа Македонського). Найвідоміший міф про походження скіфського (слов’янського) народу переповідає Геродот: На березі Бористена від скіфських богів Папая (бога Неба) та Апі (богині Землі) народився перший скіф Таргітай, у якого було три сина – Іпоксай, Арпоксай та Колаксай. Скинуті з неба золоті плуг, ярмо, топірець та чашу зміг узяти молодший Колаксай і став за головного царя над скіфами. Скинуті Папаєм з неба священні речі нагадують про основні чотири індійські касти. І це не випадково, бо скіфи і саки (так називали азійських скіфів) є частинами однієї спільноти, що займала простори від Індії до Причорномор’я. Самобутній прояв скіфської культури – звіриний стиль в образотворчому мистецтві. Прикладами можуть бути золоті застібки, бляхи, ювелірні прикраси, золоті та срібні посудини із рельєфними зображеннями. Найбільш визначною пам’яткою скіфського художнього золота є золота пектораль (шийна прикраса) із кургану „Товста могила”, що був відкритий у 1970-х роках визначним українським археологом Б.Мозолевським (на території Дніпропетровської області). Ця пам’ятка важить 1 кг, має триярусні скульптурні зображення, знаходиться у Київському музеї коштовностей України. Скіфи традиційно вважаються іраномовним народом, або просто іранцями. Проте у світі сучасних лінгвістичних досліджень це не є аксіомою. Численні давні джерела промовляють за ймовірну етнічну спорідненість скіфів та слов’ян. Лінгвістичні дослідження надають факти споріднення скіфських назв з індійськими, а не іранськими (сколоти, самоназва скіфів, - сукупність родів, кол, кул – рід, слов’яни – те ж саме, між сколотами і слов’янами – склавини, або скловени). Автор „Велесової книги” вважає предками слов’ян – скіфів. Зустрічаємо в літописах дані про Велику Скіфію як слов’янську державу та про двох братів Словена та Скіфа. Тож слов’янський та скіфський ареали збігаються. Давньогрецька традиція з самого початку була схильна ідеалізувати скіфську людність. Скіфи зображались такими. Що стоять осторонь цивілізації і зберігають високі моральні якості, мудрість і чеснотливість. Оповідали, що „гіпербореї” (скіфи) подорожували із стрілкою в руці (компасом?), передбачали землетруси, заспокоювали вітри та морські й річкові збурення. Скіфський жрець Мерлін нібито брав участь у зведенні культових споруд в Стоунхенджі, легко переміщуючи важкі кам’яні брила. Легендарним в грецькій традиції був скіфський філософ Анахарсис – винахідник трута, гончарного кола, двозубого якоря. Анахарсиса греки зараховували до семи мудреців світу. Мудрими афоризмами прославився в Греції скіфський цар Атей. Грецькі автори відзначають розвинуте почуття гідності у скіфів, почуття братерства, дружби (приклади – зображення воїнів-побратимів, що п’ють з однієї чаші). Геродот вважав скіфів найрозумнішими серед тих, кого знав. Страбон відзначав допитливість, люб’язність та щирість скіфів. „Скіфи не знають ні заздрості, ні ненависті, ні страху через спільність життя і справедливість” – писав грецький історик І ст. до н.е. Ніколай Дамаскін. Скіфський хліб годував половину Еллади. Скіфи знали секрети приготування вершків та вершкового масла. Вони були схильні до міцних напоїв. Мали парові лазні. Користувались народною медициною – травами. Над курганними могилами скіфи встановлювали кам’яні скульптури – антропоморфні стели або плити з рельєфним зображенням рис обличчя, одягу, прикрас і зброї. (Цікаво, що тип чоловічих облич дуже схожий на козацькі – з вусами). Вершини могутності скіфи досягли за царя Атея (ІV ст. до н.е.). Саме на цей час припадають найдорожчі царські кургани, багаті на золото, срібло, бронзу. Столицею скіфів вважається поселення на місці сучасного Кам’янського городища на Запоріжчині. У низці джерел скіфи постають прямими нащадками кіммерійців. В скіфських легендах немає оповіді про переселення їх народу з якоїсь прабатьківщини. Тож скіфську культуру можна вважати місцевою (як одного із скіфських народів – народів скіфського кола) та такою, що передувала слов’янській і була їй споріднена.
ВИСНОВКИ З П’ЯТОГО ПИТАННЯ:
Археологічні розкопки, окремі писемені джерела (передусім грецькі) свідчать, що серед народів, які колись населяли українську землю, першими на шлях державотворення в першому тисячолітті до н.е. стали кочові племена Північного Причорномор'я -скіфи, сармати та ін. ВИСНОВКИ З ТЕМИ: Здавна українська територія була густо заселена. Маємо безліч археологічних пам’яток – стоянок доби палеоліту, мезоліту, неоліту. Маємо одну з найвизначніших пам’яток світової культури – „Кам’яну могилу” з найдавнішими у світі (із відомих на цей час) письменами. Палеолітичні культури на теренах України не були пов’язані з північними, московськими, культурами, а тяжіли до Причорномор’я та Середземномор’я. Багато істориків вважають, що Україна від прадавніх часів була тереном перехрещування політичних та культурних впливів між Сходом та Заходом. На теренах Україні з’явилась одна з найдавніших світових цивілізацій – Трипільська культура 6-3 тисячоліть до н.е., її розвиток припадає на період виникнення землеробства та обробки першого металу міді. Трипільці першими збудували гігантські протоміста з 2– та 3– поверховими будинками. Винайшли звуко-буквенну писемність. Створили розгалужену міжнародну календарно-обрядову службу. Їх мова – одна з найстаріших серед індоєвропейських. Вони заклали основи сучасного землеробства. Вони спекли першу хлібину, використовуючи закваску. Наші предки степової України першими приручили коня і, можливо, стали першими вершниками, першими винайшли колесо, використовували вози. Українські народні традиції, закладені в давнину, зберігаються в українських віруваннях та міфах, обрядах та святах, національних стравах і народній медицині, в народній архітектурі і народних промислах, народному мистецтві, особливо в символах і знаках писанкарства, вишивки, різьблення, ткацтва тощо. Аналізуючи здобутки давніх скіфів та еллінів Північного Причорномор’я, слід зазначити, що їх культура засобами образотворчого мистецтва зробила відчутний вплив на подальший культурний розвиток українських земель, зокрема ранньослов’янського періоду. Дохристиянська слов’янська культура українців – це міцний фундамент, на якому виросла майбутня православна культура Русі-України. Космогонічні, релігійні, наукові уявлення про світ та людину давніх слов’ян й досі живлять народну культуру українців, проявляються в національних обрядах та святах.
|
