Механізми утворення, освоєння норм і цінностей

Прогрес суспільства неможливий без розширення запасу культурних цінностей. Суб’єкт, вступаючи в соціальні відносини, застає вже готову систему духовних цінностей, що викристалізувались в культурі і санкціоновані сус­пільством. До неї належать: змістовний запас знань, ідей, почуттів; прийняті норми та зразки вже соціально орієнтованого ставлення до дійсності; зведення воєдино засобів духовного виробництва. Все це і створює об'єктивні умови індивідуальної і суспільної духовної діяльності.

Формування суб'єкта соціокультурного процесу зв'язано з осво­єнням та інтеріоризацією культурних цінностей і норм, коли набува­ють соціальної значущості і визнання природні потреби і почуття індивіда. Механізм освоєння культурних цінностей і норм одночасно є механізмом відтворення і творення культури. Дії такого механізму можна подати у вигляді деякої послідовності (якщо не лінійної, то логічної) включення особи в світ культури.

По-перше, залучення особи в світ культури починається з осво­єння наявних культурних цінностей, залишених у спадщину попе­редніми поколіннями. Вони виступають як первинний, вже обробле­ний працею попередників, матеріал культурних цінностей. Таке освоєння може набирати різноманітні форми: успадкування, розви­ток, заперечення та ін.

По-друге, наявність суспільно значущих культурних цінностей створює можливості комунікації в культурній діяльності, вивільнює її з-під впливу суто суб'єктивної сваволі. Але разом з тим тут кри­ється небезпека шаблонізації та конформізації культури. Уникнути можна, якщо враховувати два моменти: наявні культурні цінності мають значення не стільки реалій, скільки зразків, на основі яких індивід будує свої стосунки з дійсністю. Культурне творення не обмежується простим відтворенням наявних цінностей, а будує і стверджує нову систему цінностей, що вбирає критично відібрані старі зразки.

По-третє, створення нових культурних цінностей можливе ли­ше за умови високої організації суспільного виробництва. Суспіль­ний поділ праці, в тому числі і в самому духовному виробництві, зумовлює появу функціонально-інституціональної організації. Без такої організації навіть геніальні ідеї і відкриття залишаються надбанням лише їх творців або вузьких груп, які з ними ознайомлені, і тому реально приречені на забуття. Організація сфери культурного виробництва не повинна повністю охоплювати весь процес творення культурних цінностей. Має залишатися поле вільної самодіяльності індивідів, яка є базою і невичерпним джерелом культурного розвитку.

По-четверте, для формування і освоєння культурних цінностей і норм створюються організації двох видів: інституалізовані союзи і спілки, санкціоновані державою (університети, академії, консер­ваторії та ін.) і неформальні групи, езотеричні спілки однодумців (політичні партії, творчі спілки, художні громади, комуни та ін.). Сформовані організації мають дещо спільне: обумовлюють поділ творчих і організаційних функцій, що закріплюються поділом пра­ці безпосередньо в самому духовному виробництві. В різноманіт­них формуваннях, творчих спілках, культурних громадах та ін., зв'язаних з створенням і освоєнням культурних цінностей, виникає система цілеспрямованих дій індивідів, які включені в таку систе­му, їх об'єднує спільність інтересів і відповідних до них завдань, що відображаються в єдиній системі цінностей — кодексі норм. З мо­менту формування норми починають визначати і контролювати напрями і форми розвитку культури. Контроль регулювання вироб­ництва і освоєння культурних цінностей не може поширюватись на духовну самодіяльність людей, що в усі часи є основою творчого потенціалу культури. Оскільки ж в історичній реальності самоді­яльна творчість діє в певному соціокультурному середовищі, то ор­ганізаційна сфера культури зазнає впливу вільної самодіяльності того прошарку інтелігенції, яка відокремлена від інституціалізованих форм культурного життя.

По-п'яте, різноманітні форми масової комунікації забезпечують технологічні основи створення і освоєння норм і цінностей культу­ри, що через систему освіти систематизуються, стають комплек­сними і формально-загальними. Культура відкриває шлях науці і освіті, стає могутнім фактором впливу на свідомість мас. Виникнен­ня і розвиток телебачення визначили радикальний переворот в ме­тодах духовного регулювання і функціонування культури. Суть пе­ревороту—в здатності одночасного залучення багатомільйонної аудиторії до ідентичності, тобто до подібних культурних цінностей; в здатності цілеспрямовано впливати на свідомість і почуття людей. Новий тип духовного виробництва і освоєння культурних ціннос­тей, хоч і формується на основі старого ідейного багажу, але не виростає з нього, а створюється заново разом із становленням но­вих суспільних відносин. Такий тип, поки ще не зміцнів, змушений миритися із старими нормами, які далі або пристосовуються до но­вих вимог, або функціонують поряд з ними автономно. Особливості механізму створення і освоєння культурних цінностей мають до­сить загальний характер. Дослідження конкретних форм культурно-творчої діяльності дозволяє розкривати їм здібності.