Використання влади менеджера

 

Ступінь свободи підлеглих

говорить	продає	перевіряє	пропонує	радиться	приєднує-ться	передає повноваження
менеджер приймає рішення	Менеджер «продає» рішення	менеджер пропонує ідеї і просить ставити питання	менеджер пропонує завдання	менеджер збирає пропозиції і приймає рішення	Менеджер визначає умови завдань і просить прийняти рішення	менеджер дозволяє підлеглим діяти в певних межах

 

Рис 21. Модель стилю керівництва за Таннебаумом та Шмідтом

Кодекс ділової поведінки керівника вбирає норми, правила поведінки, які засновані на суспільній думці, традиціях етикету. У будь-якому разі вплив не повинен викликати у підлеглих роздратування, ненависті, досади, стресу.

Прийоми позитивного впливу на підлеглих

(за Л.І. Федуловою, І.В. Сокирник, В.В. Стадник)

1. “Подавлення” співрозмовника витримкою і спокоєм. Якщо в розмові з вами співрозмовник нервується і підвищує голос, відповідайте на його бурхливі “атаки” рівним, спокійним і, головне, доброзичливим тоном. (“Не дозволяйте мусі вибити вас із сідла”, - радить Д. Карнегі).

2. Концентрована увага. Примусьте себе зосередити увагу на одному із підлеглих. Спостерігайте за ним; спробуйте уявити, що він думає, які у нього проблеми, інтереси, бажання; поцікавтесь його долею – і ви несподівано для себе відчуєте інтерес до цієї людини, довіру та моральну задоволеність собою.

3. Насилля над власною думкою. Примусьте себе у підлеглому, якого ви недолюблюєте, знайти якісь позитивні риси. Запевніть себе, що ви мали помилкову думку про нього. Коли ви цього досягнете, у вас буде взаєморозуміння.

4. Несподіване рішення. Чого чекає винуватий підлеглий від свого керівника? Покарання. Як ставиться керівник до недобросовісного працівника? З недовірою. Відмовтесь від цих відповідей-аксіом. Надайте йому тимчасову перевагу, доручіть відповідальну справу. Такі рішення мають великий виховний заряд.

5. Авансова похвала. Давши підлеглому завдання, варто похвалити підлеглого, сказавши, що тільки йому можна було доручити таке відповідальне завдання. Похвала влучить у ціль: він буде старанним.

6. “Поставте себе на моє місце”. Змусьте працівника, який з вами не згоден, умовно стати на ваше місце у ролі офіційної особи та порядної, чесної людини. Нехай він сам спробує вирішити на свою користь питання, щоб це було реально, законно, порядно.

Останнім часом увага теоретиків часто привертається до деонтології – розділу етики, в якому розглядаються проблеми обов`язку, виходячи із вимог моральності. Деонтологія – наука про необхідні правила професійної поведінки людини, системи вимог, які ставляться до лікарів, педагогів, менеджерів, зобов`язаних керуватися ними у своїй діяльності.

Дотримання етичних норм поведінки є важливим тому, що швидка динаміка життя, водоспади негативної інформації, стреси спричиняють збільшення нервових, серцево-судинних захворювань. Відтак ефективний менеджмент повинен зберігати психічне та моральне здоров`я людей у трудових колективах.

Типові причини неетичної поведінки керівника можуть бути зумовлені такими чинниками:

- занадто складна процедура розробки та прийняття певного рішення;

- невдале застосування стилів управління;

- бажання досягти цілей будь-якою ціною;

- конкурентна боротьба в команді;

- неетична поведінка партнерів спілкування;

- зменшення значення етичних норм в колективі тощо.

Заходи для забезпечення етичної поведінки керівника в колективі:

- запровадження етичних норм в колективі;

- розробка та обговорення правил службової поведінки, режиму роботи організації;

- заборона брати подарунки, хабарі від підлеглих;

- не використовувати неперевірену та анонімну інформацію;

- проведення психологічних тренінгів та бесід з проблеми взаємодії тощо.

Боги зробили Ахіллеса непереможним, тільки на п’яті залишили уразливе місце (так, дрібничка). Проте вороги отримали необхідну інформацію і про нього. Тому проблема «підмоченої» репутації, зговору із совістю – рано чи пізно противниками буде ввімкнена.

Лідерство – це цілеспрямований вплив на людей для того, щоб об`єднати їхні зусилля заради досягнення мети, яку вони поділяють. Більшість людей прагнуть належати до певної групи (організації, церкві, клубу), і всі вони хочуть, щоб їх вели до красивої мрії, в яку вони вірять. Відтак зрозуміло, якою відповідальною є місія лідера, які вимоги до нього висуваються.

Хто такий керівник сьогодні? Погонич отари овець? Локомотив, що тягне за собою вагони? Капітан красивого лайнера? Звичайно, що ці формули управління застаріли. Суспільству потрібен керівник нової генерації. За призначенням, скоріше - лоцман. Він повинен уявляти майбутні береги; вміти читати навігаційні карти; знати всі мілини; не боятись зустрічних вітрів; необхідно, щоб йому довіряли. На перше місце висувається лідерська позиція керівника. Лідерство передбачає несиловий вплив на персонал. Як правило, воно будується на стосунках “лідер-послідовники.”

Керівник-реформатор повинен мати риси неформального лідера, щоб спонукати людей до змін, оновлення, удосконалення, щоб за ним ішли послідовники. Директор, який приваблює людей, який вміє згуртувати однодумців та повести за собою, який поважає колег, який зацікавлений в успіху кожного, - це і є лідер. Сучасного керівника іноді називають “соціальним архітектором”, підкреслюючи його призначення - будівництво культури організації. Відтак його основними інструментами управління будуть культурно-етичні, а не адміністративно-командні методи керівництва. Таким чином, особливості сучасного керівника пов’язуються із демократичними способами організації стосунків в колективі, здатністю до оновлення власної діяльності та управлінням інноваційними процесами.

Ордуей Тід, американський дослідник, називає п`ять характеристик ефективного керівника-лідера:

1. фізичне та нервове навантаження;

2. усвідомлення мети та напряму;

3. ентузіазм;

4. ввічливість та особиста привабливість;

5. порядність.

Джон Хант, представник Лондонської школи бізнесу, вважає, що гарний керівник-лідер повинен мати такі особливості:

1. велике бажання успіху;

2. могутня життєва енергія;

3. здатність до довгострокових прогнозів;

4. прагнення до мети;

5. здатність до політичної активності;

6. обмеження діяльності тільки рамками своєї організації.

7. психологічна здібність виокремити важливе із менш важливого.

Джон Адаір самими цінними якостями керівника вважає:

- здатність працювати з великим колом людей;

- уміння брати на себе відповідальність за виконання важливих завдань;

- прагнення до великих цілей;

- досвід керівництва колективом;

- великий досвід різних ділових функцій на різних сходинках кар`єри.

Велике значення для здійснення ефективних комунікацій має уміння керівника слухати підлеглого. Чи не тому у людини два вуха і тільки один рот? Цікаві рекомендації щодо вироблення уміння слухати і чути дав Кіт Девіс (Таблиця 8).

Таблиця 8. Рекомендації із вироблення уміння слухати Кіта Девіса

1.	Припиніть говорити	Неможливо слухати, розмовляючи
2.	Допоможіть стати розкутим тому, хто говорить	Створіть у людини відчуття волі
3.	Покажіть, що ви готові слухати того, хто говорить	Необхідно мати вигляд і діяти зацікавлено. Не читайте пошти, коли хто-небудь говорить. Слухаючи, намагайтесь зрозуміти, а не шукати приводів для заперечення
4.	Усуньте дратівні моменти	Не малюйте, не постукуйте по столі, не перекладайте паперів
5.	Співчувайте тому, хто говорить	Постарайтесь увійти у стан того, хто говорить
6.	Будьте терплячим	Не заощаджуйте часу. Не перебивайте того, хто говорить. Не поривайтеся вийти, не робіть кроків у напрямку дверей
7.	Стримуйте свій характер	Розсерджена людина неправильно тлумачить зміст
8.	Не допускайте суперечок або критики	Це змушує того, хто говорить зайняти оборонну позицію, він може замовкнути або розсердитися. Не сперечайтеся. Саме перемігши в суперечці, ви програєте
9.	Ставте запитання	Це підбадьорює того, хто говорить, і доводить йому, що ви слухаєте. Це допомагає просуватись вперед
10.	Припиніть говорити	Ця настанова йде і першою, і останньою у системі слухання, бо всі інші залежать від неї. Ви не зможете ефективно слухати, якщо будете розмовляти. Природа дала людині два вуха, але тільки один язик, тонко натякнувши, що краще більше слухати, ніж говорити