А) Оборона вночі

 

Умови ночі справляють значний вплив на ведення оборонного бою. З одного боку, вони дають тому, хто обороняється, деякі переваги, використання яких полегшує вирішення завдання оборони. Вночі легше приховати й замаскувати бойові порядки, систему вогню та несподівано для противника використати різні вогневі засоби. З другого боку, умови ночі створюють і ряд труднощів для підготовки й ведення оборонного бою. Вночі ускладнюється спостереження та орієнтування на місцевості. Противник отримує велику можливість потай підійти до оборони й раптово атакувати, вести розвідку, робити проходи у загородженнях і просочуватися у проміжки в глибину оборони.

 

Ускладнюється управління підрозділами, збільшуються витрати боєприпасів усіх видів на 20-30%. Знижується ефективність вогню зі стрілецької зброї, танків, зенітних засобів та артилерії на 20-30%, а протитанкових керованих ракет – у два рази.

 

Основним завданням підрозділів підчас оборони вночі є відбиття раптової атаки противника.

Для цього командир роти (батальйону) має передбачити цілий комплекс різних заходів:

– визначити добре видимі вночі орієнтири, розпізнавальні знаки своїх підрозділів та способи орієнтування;

– посилити бойову охорону, спостереження за противником та за своїми загородженнями перед переднім краєм оборони й організувати підслуховування;

– з метою безпосередньої оборони у всіх підрозділах виставити спостерігачів і парні патрулі;

– більшу частину підрозділів та вогневих засобів, що займають опорні пункти на першій позиції, тримати у постійній готовності до відкриття вогню й відбиття атак противника;

– завидна підготувати всі вогневі засоби, резерв і бронегрупу до дій уночі й визначити порядок застосування приладів пічного бачення;

– вогневі засоби, розташовані у глибині опорних пунктів, підготувати до зайняття тимчасових позицій на передньому краї;

– указати командирам підрозділів, по яких ділянках місцевості перед переднім краєм, у проміжках між підрозділами і на флангах підготувати додатковий вогонь і передбачити інші заходи щодо забезпечення проміжків між опорними пунктами, стиків і флангів;

– поставити завдання підрозділам щодо знищення й засліплення засобів нічного бачення противника;

– добре продумати і встановити порядок освітлення місцевості перед переднім краєм своєї оборони, а також у ході ведення бою;

– забезпечити усі підрозділи трасуючими снарядами, патронами з трасуючими кулями й засобами освітлення місцевості.

 

У випадку виявлення переходу противника в атаку по ньому відкривають вогонь підрозділи, що обороняються на позиції бойової охорони, а також артилерія, міномети й чергові вогневі засоби. Артилерія, танки і бойові машини піхоти ведуть вогонь прямою наводкою по окремих цілях, а також зосереджений вогонь по атакуючому противнику.

 

Атаки противника відбиваються з відстаней, які забезпечують ефективне ведення вогню з використанням приладів нічного бачення або підчас освітлення бойового порядку противника всіма засобами світлового забезпечення. Безпосередньо перед переднім краєм оборони освітлення місцевості і противника здійснюється за вказівкою командира батальйону спеціально виділеною артиле­рійською батареєю із складу приданого артилерійського дивізіону або мінометним підрозділом, особлива увага звертається на освітлення бойових порядків атакуючого противника. З підходом противника до переднього краю оборони на 300-400 м до освітлення місцевості підключаються освітлювальні пости рот першого ешелону. Одночасно з цим здійснюється засліплення атакуючого противника за допомогою освітлювальних і димових снарядів (мін) і ракет.

б) Оборона у місті (населеному пункті)

 

Кам'яні будови, підвальні й підземні споруди міста (населеного пункту) дозволяють підрозділам у короткий строк створити стійку оборону. У місті (населеному пункті) рота, як правило, обороняє квартал або декілька будівель, а батальйон – один або декілька кварталів. Кожну окрему будову і населений пункт рота (батальйон) своїми силами повинна перетворити на неприступну фортецю з круговою обороною, яка забезпечує тривале їх утримання навіть за повного оточення противником. З цією метою вона посилюється танками, артилерією, інженерними й хімічними підрозділами.

Підчас організації оборони у місті (населеному пункті) командир роти (батальйону), крім загальних питань організації бою, вивчає і визначає:

– яка кількість будівель є у опорному пункті (районі оборони);

– які з них включити в опорні пункти взводів (рот) і підготувати до оборони;

– порядок маневру силами й засобами;

– у яких будівлях (приміщеннях) обладнувати сховища, створити запаси боєприпасів, продовольства, медичного майна і питної води;

– порядок і строки підготовки будівель і у цілому опорних пунктів взводів (рот) до оборони, а також яких заходів вжити для боротьби з пожежами.

 

Ротні опорні пункти і батальйонні райони (вузли) оборони створюються з таким розрахунком, щоб вони перекривали магістральні вулиці, бульвари, площі й мости через річки й канали. Передній край оборони звичайно готується по околиці міста (населеного пункту) або виноситься вперед, якщо до міста прилягають командні висоти. Опорні пункти готуються до кругової оборони й повинні мати вогневий зв'язок між собою та обладнані ходи сполучення. Підчас створення опорних пунктів у першу чергу використовуються особливо міцні наріжні будівлі з напів­підвальними і підвальними приміщеннями, які забезпечують можливість обстрілу вулиць і площ усіма штатними й приданими вогневими засобами.

 

Під час підготовки будівель до оборони підрозділи повинні закласти цеглою або мішками з піском (землею) вікна й двері, залишаючи в них амбразури для ведення вогню. У горищних та міжповерхових перекриттях проробити ходи зв'язку з поверхами.

 

Підвали кам'яних будівель обладнати під сховища. Усі приміщення очистити від легкозаймистих предметів. Дерев'яні підлоги засипати шаром піску або землі. У кожній будівлі підготувати засоби пожежогасіння.

 

У проміжках між опорними пунктами й на вулицях влашто­вуються барикади, загородження, руйнування і завали, підступи до яких мінуються та мають прострілюватися фланговим і перехресним вогнем. Легкі будівлі, які заважають спостереженню й веденню вогню, руйнуються.

Система вогню у ротному опорному пункті (районі оборони батальйону) будується на поєднанні флангового та перехресного вогню стрілецької зброї, танків, бойових машин піхоти, гармат, виділених для стрільби прямою наводкою, а також вогню протитанкових ракетних комплексів, гранатометів, вогнеметів та артилерії, яка перебуває на закритих вогневих позиціях.

Вогневі позиції протитанкових керованих ракетних комплексів та гранатометів вибираються й обладнуються в таких місцях, звідки забезпечується можливість ведення вогню уздовж вулиць і майданів.

Більша частина артилерії додається ротам.

Зенітні засоби розміщуються на дахах будівель, де для них обладнуються майданчики, з яких забезпечується круговий огляд.

Командно-спостережний пункт роти (батальйону) обладнується в одній із будівель у такому місці, звідки проглядаються підступи до будівлі й опорного пункту.

Керування командир роти (батальйону) здійснює по радіо, сигналами та за допомогою зв'язкових.

Оборонний бій у місті (населеному пункті), як правило, має осередковий характер й ведеться за утримання кожної будівлі й опорного пункту.

Атаку противника рота (батальйон) відбиває вогнем усіх вогневих засобів, широко застосовуючи ручні та протитанкові гранати.