Перелік лабораторних робіт1. Визначення коефіцієнта в’язкості рідини методом Стокса (№ 201). 2. Дослідження залежності коефіцієнта в’язкості рідини від температури (№ 202). 3. Визначення коефіцієнта в’язкості рідини капілярним віскозиметром (№ 203). 4. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини капілярним методом (№ 204). 5. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини методом відривання кільця (№ 205). 6. Дослідження залежності коефіцієнта поверхневого натягу рідини від температури методом максимального тиску у бульбашці (№ 206). 7. Визначення коефіцієнта поверхневого натягу рідини методом відривання краплі (№ 207). 8. Дослідження теплового розширення металів (№ 208). 9. Визначення питомої теплоємності металів методом охолодження (№ 209). 10. Визначення сталої Больцмана та універсальної газової сталої (№ 210). 11. Визначення середньої довжини вільного пробігу та ефективного діаметра молекул повітря (№ 211). 12. Визначення співвідношення теплоємностей газу Ср/Сv методом Клемана – Дезорма (№ 212). 13. Визначення співвідношення теплоємностей газу Ср/Сv методом стоячої хвилі (№ 213). 14. Вимірювання вологості повітря психрометром (№ 214). 15. Визначення критичної температури ефіру (№ 215). 16. Дослідження процесу плавлення кристалічних речовин (№ 216). 17. Визначення вологості повітря за точкою роси (№217). 18. Дослідна перевірка основних газових законів (№218).
Список рекомендованої літератури 1. Кучерук І.М., Горбачук І.Т., Луцик П.П. Загальний курс фізики. У 3 т. Т.1: Механіка. Молекулярна фізика і термодинаміка. –К.: Техніка, 1999. –532 с. 2. Кушнір Р.М. Загальна фізика. Механіка: Молекулярна фізика. –Львів ВЦ ЛНУ ім. І. Франка, 2003. –403 с. 3. Клим М. М., Якібчук П.М. Молекулярна фізика. –Львів ВЦ ЛНУ ім. 4. Бушок Г.Ф., Венгер Є.Ф. Курс фізики. Кн. 1: Фізичні основи механіки. Молекулярна фізика і термодинаміка. –К.: Вища школа, 2002. –375 с. 5. Загальна фізика. Лабораторний практикум / За заг. ред. І.Т. Горбачука: –К.: Вища школа, 1992. –509 с. 6. Гапчин Б.М., Дутчак Я.Й., Френчко В.С. Молекулярна фізика. Лабораторний практикум. –Львів: Світ, 1990. –237 с. 7. Бородчук А.В., Пастирський Я.А. Молекулярна фізика. Лабораторний практикум для студентів природничих факультетів. –Львів: ВЦ ЛНУ ім.
ЗРАЗОК оформлення звіту про виконану роботу 1. Титульна сторінка: Львівський національний університет імені Івана Франка Кафедра фізичної та біомедичної електроніки ЗВІТ про виконання лабораторної роботи №... ................(назва роботи)............................. Студент..……… Факультет…….. Група....………. Викладач……... 2. На наступних сторінках потрібно висвітлити: завдання, перелік обладнання, рисунок установки, робочу формулу з розшифруванням величин, які є в ній, робочі таблиці, формули для обчислення похибок, кінцевий результат, висновки. Вступ
Предметом вивчення молекулярної фізики є макроскопічні процеси, які відбуваються в речовині, що складається з великої кількості структурних елементів – атомів і молекул. Для дослідження цих процесів використовують два взаємодоповнювальні методи – статистичний і термодинамічний. Основою першого є те, що властивості макроскопічної системи визначені властивостями самих частинок, зокрема, усередненими значеннями їхніх динамічних характеристик (швидкості, енергії, імпульсу тощо). За такого підходу широко застосовують методи теорії імовірностей та математичної статистики. Термодинамічний метод відрізняється від статистичного тим, що він не розглядає мікроскопічної структури речовини, а оперує макро-скопічними параметрами (тиск, температура, густина та ін.), які описують рівноважний стан термодинамічної системи в цілому. Суть термо-динамічного методу зводиться до того, що всі фізичні процеси в речовині пояснюють на підставі декількох дуже загальних законів, які називають основними принципами, чи законами, термодинаміки, які є фактично законами збереження. У цьому разі ми зовсім не цікавимось молекулярною чи атомною будовою речовини і ґрунтуємось на тому, що ці закони можна вважати правильними тому, що вони неодноразово перевірені практикою. Молекулярна фізика вивчає структуру, фізичні властивості й агрегатні стани речовини на підставі їхньої внутрішньої молекулярної будови. У природі існують три головні рівноважні агрегатні стани речовини (газоподібний, рідкий і твердий), а також четвертий – плазма. Плазма – це газоподібний стан речовини, коли всі її атоми іонізовані. Розрізняють холодну (газорозрядну) і гарячу плазму. В гарячій плазмі всі електрони атомів відірвані від своїх ядер. Газоподібний, рідкий і твердий стани речовини вивчають у молекулярній фізиці, а фізику плазми – в окремому курсі. Частина І. Молекулярна фізика.
|
