Підготовка до обшуку

ПЛАН

1. Поняття, сутність та види обшуку.

2. Підготовка до обшуку.

3. Особливості тактики обшуку в приміщенні і на місцевості. Обшук особи.

4. Фіксація результатів обшуку.

Поняття, сутність та види обшуку

Відшукання прихованих об’єктів (знарядь злочину, речових доказів, трупів, осіб, які переховуються від суду і слідства) може бути здійснено під час проведення обшуку, процесуальний режим якого визначений кримінально-процесуальним законодавством (статтями 233-236 КПК України), за ухвалою слідчого судді про дозвіл на обшук з підстав, зазначених у клопотанні прокурора чи слідчого. Обшук є одним із способів отримання доказової і орієнтуючої інформації у кримінальному провадженні.

Обшук – це слідча дія, змістом якої є примусове об­стеження приміщень, споруд, ділянок місцевості і окре­мих громадян з метою відшукання і вилучення предметів, що мають значення у кримінальному провадженні, а також виявлення розшукуваних осіб.

Об­стеження приміщень чи інших об’єктів може бути здійсне­но без згоди особи, у розпорядженні якої ці об’єкти пере­бувають. Слідчий має право розкривати замкнені примі­щення і сховища, якщо господар приміщення тощо, відмовляється їх від­крити. При цьому слідчий повинен уникати не викликаних необхідністю пошкоджень дверей, замків та інших предметів.

Об­шук має на меті відшукати і вилучити:

а) знаряддя злочину, речі та ціннос­ті, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і до­кументи, які мають значення для встановлення істини у провадженні;

б) розшу­куваних осіб, трупів, тварин;

в) речі і предмети, які вилучені законом з обігу і заборонені для використання (вогнепальна зброя, наркотики, радіоактивні речовини тощо), відповідно до п. 7 ст. 236 КПК України, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Проведення обшуку пов’язано з певними порушеннями прав громадян на недоторканність особи, житла і ви­магає дотримання встановлених законом гарантій. Обшук проводиться в тих випадках, коли є достатні підстави вважати, що знаряддя злочину, речі й цінності, здобуті злочинним шляхом, а також інші предмети і документи, які мають значення для встановлення істини у ходи досудового розслідування, знаходяться в певному приміщенні або місці чи в якої-небудь особи, а також, коли є достатні дані про те, що в певному приміщенні або місці знаходяться розшукувані особи, а також трупи чи тварини.

Обшук проводиться за вмотивованим клопотанням прокурора, слідчого, за ухвалою слід­чого судді, в присутності не менше двох понятих згідно п.7 ст. 223 КПК України.

Згідно п. 3 ст. 233 КПК, слідчий, прокурор має право до постановлення ухвали слідчого судді, увійти до житла чи іншого володіння особи лише у невідкладних випадках, пов’язаних із врятуванням життя людей та майна, чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину. У такому випадку прокурор, слідчий за погодженням із прокурором, зобов’язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися з клопотанням про проведення обшуку до слідчого судді.

Аналіз слідчої практики дозволяє визначити найбільш розповсюджені варіанти невідкладних випадків:

1. Особа затримана на гарячому при вчиненні злочину або відразу після його вчинення.

2. При розслідуванні злочину „по гарячих слідах” є підстави вважати, що злочинець переховується в певному приміщенні, будівлі, транспортному засобі і т.п.

3. Необхідність негайного обшуку стає очевидною в ході огляду місця події або іншої слідчої дії (наприклад, допиту).

4. Необхідність обшуку виникла за результатами тільки що проведеного оперативного заходу, що надало переконливі підстави вважати, що у певному місці знаходяться важливі для справи речові докази, документи, інші предмети, які у випадку зволікання можуть бути знищені або переховані.

5. Слідчий знаходиться далеко від місця, де розташована прокуратура і суд, а отримання ухвали слідчого судді потребує значного часу, проте необхідність проникнення до володіння особи є терміновою.

Тому у невідкладних ви­падках, пов’язаних з врятуванням життя та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні злочину, проникнення до володіння особи може бути проведено без ухвали слідчого судді.

У криміналістичній теорії прийнято розрізняти декіль­ка видів обшуку залежно від тих чи інших підстав для класифікації:

За характером об’єктів обшуку розріз­няють обшук: приміщень, місцевості, транспортних засо­бів, особи.

За характером об’єктів пошуку виділяють об­шуки, спрямовані на виявлення людей, трупів (чи їх час­тин), знарядь та засобів вчинення злочину, предметів зло­чинного посягання, слідів, документів та інших об’єктів.

За повторюваністю: первин­ний і повторний (має місце у тих випадках, якщо первинний обшук був проведений за несприятливих умов або залишилися недостатньо обстеженими окремі ділянки приміщення, відкритої місце­вості).

За способом організації: одиночний і груповий (декілька одночасних обшуків, що здійснюються в межах одного провадження, проте у різних осіб, в різних місцях).

Підготовка до обшуку

Підготовка до обшуку включає дві стадії: а) збір і аналіз орієнтуючої інформації; б) планування проведення обшуку.

Орієнтуюча інформація, що збирається при підготовці до обшуку, стосується трьох категорій відомостей: а) про особу обшукуємого і перебуваючих коло нього осіб; б) про об’єкти пошуку; в) про місце, де має бути проведений обшук.

Відносно особи обшукуваного повинні бути отримані такі дані, як прізвище, ім’я, по батькові, рік народження, сімейний стан, освіта, професія, навички, місце роботи, наявність (відсутність) судимості, точна адреса місця проживання, склад його родини, друзі, місця, де він може укритися сам або сховати речі, документи, що цікавлять слідство.

Всі ці відомості повинні бути використані для побудови версій про те, де, в кого, в якому місці (місцях) можуть знаходитися об’єкти пошуку; які і де можуть бути споруджені схованки, які професійні навички обшукуємого або його друзів могли бути для цього застосовані; хто з його знайомих може мати інформацію про об’єкти пошуку.

Відносно об’єктів пошуку: знарядь злочину, предметів, речей, документів повинні бути отримані відомості, що включають: найменування предмета і його призначення, родові (видові) ознаки: форма, розміри, матеріал, колір; індивідуалізуючі ознаки, (номери, характерні ознаки експлуатації, дефекти тощо); кількість предметів.

З урахуванням характеристики об’єкта повинні будуватися версії, де, в якому місці може бути захований даний предмет; чи розбирається він на частини (зброя, транспортний засіб); чи може бути змінені його форма, розміри, зовнішній вигляд; сліди, що виникають у результаті знищення предмета (спалення, переплавлення тощо).

Якщо об’єктом пошуку є розшукувана особа або труп (його частини), то з’ясовуються такі відомості, як: опис зовнішнього вигляду людини (трупа), що включає анатомічні ознаки (стать, вік, ріст, статура, ознаки обличчя (голови), особливі і помітні прикмети); супутні предмети, що зазвичай мала при собі розшукувана особа.

Відомості про місце, де має бути проведений обшук. Якщо це будинок, службове приміщення, квартира, гараж, надвірні будівлі тощо, то повинні бути встановлені точна адреса будівлі, її призначення, розташування, планування, кількість кімнат, вікон, дверей, куди виходять вікна, наявність і особливості підсобних приміщень, підвалів, горищ, балконів; кількість осіб, що проживають (працюють) у даному приміщенні, розпорядок дня, вид запорів на дверях, наявність сигналізації, телефону, собаки.

Якщо обшукується гараж, надвірні будівлі, житловий будинок у сільській або дачній місцевості, то з’ясовуються також прилеглі орієнтири, підступи до об’єкта, можливість наблизитися непомітно.

Якщо це відкрита місцевість, то необхідно встановити: що являє собою ця місцевість, чи є вона службовою територією або знаходиться в приватній власності (присадибна ділянка, сільський двір); чи маються будівлі на цій території, їх призначення, чи огороджена територія, які до неї під’їзди і підходи; чи є на даній території які-небудь канави, ями (у тому числі засипані), купи сміття, перегною; чи не знаходяться на території які-небудь матеріали (будівельні, добрива тощо), характер ґрунту на даній ділянці місцевості.

Зібравши всі необхідні відомості, слідчий планує обшук. Цей етап містить у собі:

1. Визначення часу проведення обшуку. Зазвичай для цього обирається ранковий час (7-8 година), тому що в цей час, як правило, вдома знаходиться обшукуєма особа або хто-небудь з повнолітніх членів її родини.

День проведення обшуку обирається з урахуванням слідчої ситуації, тому що іноді з урахуванням оперативних даних варто дочекатися певного слушного моменту (доставка на місце партії наркотиків, поява розшукуваних осіб тощо). У будь-якому випадку обшук повинен бути раптовим.

2. З урахуванням місця проведення обшуку, об’єктів пошуку і приблизного обсягу робіт, визначається кількість учасників і роль кожного з них, а також спосіб проникнення до приміщення, де повинен бути проведений обшук. Поряд з оперативним складом, понятими і спеціалістами в групу можуть бути включені співробітники міліції. На них покладається охорона дверей, спостереження за вікнами, особливо в момент проникнення групи обшуку, коли злочинці нерідко намагаються викинути компрометуючі об’єкти у вікно.

3. Визначається, які технічні засоби для виявлення і фіксації варто взяти, які пошукові прилади необхідні і чи маються вони в наявності, який потрібен транспорт.

4. Безпосередньо перед виїздом на обшук слідчий інструктує всіх учасників, щоб після прибуття на місце кожному було ясно, чим він повинен займатися. Якщо має бути проведений груповий обшук, то ще раз уточнюється порядок зв’язку між групами, перевіряються радіостанції.