Види гіпотез

Гіпотеза може пояснити або явище (подію) в ціло­му, або якийсь окремий бік явища, одну його властивість, один зв'язок. Тому розрізнюють гіпотези загальні й часткові.

Загальна гіпотеза — це припущення, котре пояснює причину явища або групи явищ у цілому.

Часткова гіпотеза — припущення, яке пояснює якийсь окремий бік чи окрему властивість явища чи події.

Окрім загальних і часткових гіпотез, існують гіпотези наукові й робочі.

Наукова гіпотеза — це гіпотеза, що пояснює закономірність розвитку явищ природи і суспільства. Таким є, наприклад, гіпотеза про походження сонячної системи гіпотеза про походження життя, гіпотеза про походження людини, вулканів, нафти тощо.

Робоча гіпотеза — це тимчасове припущення або здогад, яким користуються, будуючи гіпотези. Робот гіпотеза є припущенням — пробою, тимчасовим варіантом, що допомагає побудувати ту чи іншу гіпотезу. Робоче гіпотеза дає змогу перевірити, чи можна це явище якось пояснити. Висунувши робочу гіпотезу і переконавшись що вона не може пояснити явище, котре нас цікавить, чи пояснює його неправильно, її відкидають, заміню­ють іншою робочою гіпотезою. Робоча гіпотеза створює­ться як тимчасовий здогад, тобто таке припущення, кот­ре пояснює явище умовно. За допомогою таких робочих гіпотез тимчасово групують факти, а потім уже її формулюють. Робоча гіпотеза може стати в ході подаль­шого дослідження науковою гіпотезою.

Залежно від ступеня загальності наукові гіпотези можна розділити на загальні, окремі та одиничні.

Загальна гіпотеза – це науково обгрунтоване припущення про причини, закони і взаємозв'язки природних і суспільних явищ, а також закономірності психічної діяльності людини. Загальні гіпотези висуваються з метою пояснення всього класу описуваних явищ, виведення закономірного характеру їх взаємозв'язків повсякчас і в будь-якому місці. Прикладом загальної гіпотези є гіпотеза Демокріта про атомістичну будову речовини, яка згодом перетворилася в наукову теорію; інший приклад – гіпотези про органічне або неорганічне походження нафти та ін. У разі підтвердження загальна гіпотеза стає науковою теорією.

Окрема гіпотеза – це науково обгрунтоване припущення про причини, походження і про взаємозв'язки частини об'єктів, виділених з класу аналізованих об'єктів природи, суспільного життя чи психічної діяльності людини.

Окремі гіпотези створюються для з'ясування причин виникнення закономірностей у деякої підмножини елементів даної множини.

Одинична гіпотеза – науково обґрунтоване припущення про причини, походження та взаємозв'язки одиничних фактів, конкретних подій чи явищ. Лікар будує одиничні гіпотези в ході лікування конкретного хворого, підбираючи для нього індивідуально медикаменти та їх дозування.

В ході доведення загальної, окремої чи одиничної гіпотези люди будують робочі гіпотези, тобто припущення, що висуваються найчастіше на початку дослідження явища і не ставлять ще завдання з'ясування його причин або закономірностей. Робоча гіпотеза дозволяє досліднику побудувати певну систему (угрупування) результатів спостереження і дати попередній опис досліджуваного явища, що узгоджується з ними.

Розрізняють ще описові й пояснюючі гіпотези.
Описова гіпотеза — припущення про притаманні предмету властивості або форми зв'язку між спостережуваними предметами і явищами.
Ця гіпотеза намагається дати відповідь на питання: «Що становить собою даний предмет?», або «Які властивості має даний предмет?», або «В якому зв'язку перебувають дані предмети?».
Пояснююча гіпотеза — припущення про причини виникнення досліджуваних явищ.
Вона відповідає на питання «Які причини виникнення даних явищ?».
Розвиток сучасної науки свідчить про необхідність так званої математичної гіпотези. Це пояснюють тим, що для об'єктів, які вивчає сучасна наука, не завжди можна підібрати відповідні наочні образи, з якими маємо справу в повсякденному досвіді. Математична гіпотеза тісно пов'язана з феноменом, який називають мисленим експериментом.
Висновки

Розбіжність (а тому й суперечність) між картиною світу, яку пропонує наука, і реальним світом існувала й існуватиме завжди. Людина ототожнює картину світу, відображену в буденній свідомості та науці, з реальним світом. Суто психологічно піднятися над цим неможливо: знаючи, що світ нескінченно багатший, ніж здається, реальним вважаємо лише те, що представлене в свідомості.
Світ, у якому ми живемо (та й саме буття), сповнений численними невідомими законами, зокрема й такими, що не узгоджуються не лише із здоровим глуздом, а й з багатьма сучасними науковими уявленнями.
Об'єктивні закони, якими прихованими вони б не були, якось виявляються, і, зрештою, певна, нехай надто віддалена, ланка їх вияву таки доходить до людської свідомості у формі явищ, які іноді не можуть бути пояснені існуючою системою знань. Виявляється, що невідоме не завжди вдається пояснити відомим.
Однією з форм осягнення таємниць таких явищ і є гіпотеза, хоча під гіпотезою в широкому значенні часто розуміють будь-яке припущення.
Гіпотеза — форма мислення, що становить собою припущення про існування певного закономірного зв'язку між явищами, причини виникнення яких невідомі.

Таким чином, форми знань, що розвиваються, знаходяться між собою в нерозривному зв'язку і взаємозумовленості. У той же час у процесі наукового дослідження кожна з них відповідає строго визначеному етапу. Орієнтація в цих формах, знання методологічних вимог - необхідна якість кожного дослідника.

Головна умова, якій повинна задовольняти гіпотеза в науці - її обґрунтованість. Цією властивістю гіпотеза повинна володіти не в значенні своєї доведеності. Доведена гіпотеза - це вже достовірний фрагмент деякої теорії.