Фінансовий лізинг як джерело фінансування інве­стиційних проектів, його ознаки та організація

У новому законопроекті «Про лізинг» фінансовий лізинг визначається як «договір, згідно з яким лізингоотримувачу передається у користування на визначений договором термін майно (предмет лізингу), яке спеціально придбане лізингодавцем
відповідно до визначених у договорі з лізингоотримувачем специфікації та умов, яке лізингоотримувач може отримати у власність після закінчення терміну користування ним та у випадку оплати повної визначеної договором ціни».

Особливими ознаками такого виду лізингу є:

• довгостроковий характер такої послуги;

• господарське відношення до об'єкта як до власності;

• виключне право лізингоотримувача на користування майном протягом усього терміну дії лізингової угоди;

• можливість придбання об'єкта за залишковою вартістю після закінчення строку лізингової угоди;

• страхування та відповідальність за майно, як правило, несе лізингоотримувач;

• можливість реалізації опціону на купівлю лізингоотримува­чем об'єкта лізингу за залишковою вартістю після закінчення основного терміну лізингу.

Згідно із дослідженнями американських економістів банк мо­же брати участь у лізинговому бізнесі прямо та опосередковано (шляхом фінансування лізингової компанії).

Якщо з метою фінансування лізингового проекту банківська установа бере опосередковану участь у лізинговому бізнесі, то, як правило, створюється власна дочірня лізингова компанія і банк здійснює її кредитне обслуговування. Відомо, що 75—80 % від загальної кількості лізингових компаній у світі створені бан­ками або контролюються ними. Схема організації лізингу за опо­середкованою участю банку подана на рис. 7.1.

Відмінністю такої схеми фінансування від прямого кредиту­вання є наявність фінансового посередника між банком і лізингоотримувачем, однак загальновизнана практика кредитування тут повністю зберігається. Безпосередньо банківський позичальник лізингова компанія — розглядається як фінансовий посередник. Реальним позичальником вважається лізингоотримувач, що використовує свої активи у виробничих цілях для отримання грошових надходжень, щоб виплатити лізингові платежі і тим самим забезпечити погашення боргу за позичкою лізингової фірми.

 

Рис 7.1. Організація опосередкованого лізингу

 

У такому випадку аналіз проекту ускладнюється, оскільки доводиться аналізувати як лізингову компанію, так і лізингоотримувача.

В організації лізингового процесу за умови опосередковане участі банків можна умовно виділити три етапи. На першому етапі здійснюється необхідна підготовча робота для укладенні юридичних договорів. Важлива роль цього етапу обумовлена складним характером багатосторонніх відносин при лізингу, який потребує докладного вивчення всіх умов та особливостей кожного етапу організації операції. Лізингові процедури, які здійснюються на цьому етапі, оформлюються у таких документах: заявці, яку отримує лізингодавець від майбутнього лізингоотримувача; висновку про платоспроможність лізингоотримувача та ефективність лізингового проекту; замовленні-наряді, який направляєть­ся лізингодавцем постачальнику; кредитному договорі, що укла­дається лізинговою компанією з банком про надання позички для. проведення лізингових операцій.

Значна роль у лізинговому процесі належить другому етапу, на якому в три- та двосторонніх договорах закріплюється лізингова операція. Лізингові відносини, що складаються на цьому етапі, оформлюються у таких документах: договорі купівлі-продажу об'єкта лізингу; акті прийняття об'єкта в експлуатацію; лізинговій угоді; договорі на технічне обслуговування майна, що передається у лізинг; договорі на страхування об'єкта лізингу.

Третій етап лізингового процесу включає період користування об'єктом лізингу. На цьому етапі лізингові операції знаходять ві­дображення у бухгалтерському обліку та звітності; здійснюється виплата лізингових платежів лізингодавцю, а після закінчення терміну лізингу оформлюються відносини щодо подальшого ви­користання майна.

Участь банків у створенні лізингової компанії має ряд переваг, а саме: можливість кредитування за рахунок залучених коштів, зменшення ризиків банку, що пов'язані із проведенням лізингових операцій. У свою чергу у банківських лізингових компаній з'являється можливість отримання пільгових кредитів від своїх засновників, гарантій від банку, можливість отримання матеріаль­но-технічної бази банку. При цьому скорочуються витрати на функціонування офісу компанії, коли його розміщено на тери­торії банку. Задовольняючи значні кредитні потреби лізинго­вих компаній, банки тим самим отримують можливість вплива­ти на масштаби, напрями та обсяги лізингових операцій, а отже на розвиток конкретних видів лізингу та лізингового бізнесу в цілому.

Якщо банк виступає безпосередньо як лізингодавець, то має місце прямий метод участі банківського капіталу в лізингово­му бізнесі.

Порівняно з новоствореними лізинговими компаніями банки мають ту перевагу, що їх організаційне оформлення вже завер­шено; для проведення ними лізингових операцій необхідно виді­лити у їх структурі спеціальне управління, до складу якого повин­ні увійти працівники з необхідним досвідом банківської роботи та вичерпними знаннями лізингового бізнесу.

Привабливість лізингової операції для комерційних банків пояснюється наявністю реального матеріального забезпечення, оскільки кредитор зберігає за собою право власності на об'єкт забезпечення. Посилення права банку по процедурі стягнення забезпечення має привести до якісного покращання кредиту та сприяти підвищенню якості інвестиційних проектів. Крім того, безпосередня участь банківської установи як одного із суб'єктів лізингового бізнесу надасть можливість банкам розширити ко­ло своїх операцій, встановити дійсний контроль за використан­ням коштів банку, підвищити якість обслуговування клієнтів і тим самим збільшити їх кількість, зміцнити традиційні зв'яз­ки та встановити нові взаємовигідні партнерські відносини з клієнтами.

Перевага лізингового бізнесу полягає також у високому сту­пені його рентабельності для банку. Через лізингові платежі банк отримує нове джерело доходів у вигляді комісійних виплат. Крім того, комерційні банки у процесі розвитку лізингового бізнесу можуть економити кошти за рахунок відносної простоти обліку лізингових операцій порівняно з кредитними операціями довго­строкового характеру.

На нашу думку, зважаючи на головні питання при опрацю­ванні концепції розвитку банківської системи — максимальне сприяння у перспективі комерційних банків вітчизняному това­ровиробнику, банкам слід всебічно поширювати пряму участь у лізинговому бізнесі.