Права держави по відношенню до особистості пов'язані з вимогою належної поведінки особистості, передбаченого правовими нормами.
Закріплюючи права людини і громадянина в конституції, інших законах і правових актах, держава бере на себе обов'язок захищати особистість, її життя, свободу, гідність, майно від будь-яких посягань, гарантувати здійснення нею своїх прав. Індивід може звернутися в суд з позовом до держави, його органам, посадовим особам. Поряд із судом (у тому числі конституційними судами) права людини охороняють інші органи держави: прокуратура, омбудсмани (уповноважені парламенту з прав людини та інших питань) і т.д. Пройшовши всі стадії захисту прав в державі перебування і будучи незадоволеним, індивід (тепер, після ратифікації парламентом у 1997-1998 рр.. Ряду документів Ради Європи, і російський громадянин) може звернутися в міжнародні органи (Європейський суд з прав людини в Страсбурзі), а також до Комітету ООН з прав людини (рішення останнього не мають зобов'язуючого характеру). Деякі громадяни України звертались до Європейського суду з прав людини з позовами проти російської держави, ними були виграні перші справи.
При відхиленні поведінки особистості державні органи відповідно до закону можуть застосовувати санкції. При вчиненні злочину до винної особи може бути застосовано покарання, аж до смертної кари (у багатьох державах смертна кара скасована, в Росії не застосовується). Держава має право вимагати сплати встановлених законом податків, кошти від яких ВДУТ на витрати для виконання «спільних справ» (оборону держави, утримання державного апарату для управління суспільством тощо), Дотримання громадського порядку. У випадках порушень можуть бути застосовані штрафні санкції (адміністративна відповідальність). Існує цивільно-правова відповідальність індивіда перед державою: крім відшкодування збитків можливі й інші стягнення. Для службовців деяких категорій передбачена дисциплінарна відповідальність (догана, пониження в посаді та ін.)
Володіючи правами, держава несе обов'язки по відношенню особистості. Організовуючи охорону громадського порядку, використовуючи по підлеглі його органам поліцію, внутрішні війська, інші свої «матеріальні придатки», держава зобов'язана захищати людину громадянина. Відповідно до конституційних формулюваннями «соціальній державі» воно повинно надавати індивідам соціальні послуги (освіта, охорона здоров'я, пенсійне забезпечення, турбота про умови праці та відпочинку і т.д.), має вживати заходів щодо поліпшення якості життя громадян.
Не завжди відносини особистості та держави є правовими. По-перше, як зазначалося вище, є безліч фактичних відносин, які не потребують врегулювання правовими нормами. По-друге, не можна скидати з рахунків випадки відхилення правопорушення поведінки людини (злочини та ін.) По-третє, держава іноді теж порушує встановлені ним правові норми, не забезпечує необхідні гарантії особистості (наприклад, тривалі і масові затримки виплати заробітної плати і пенсій в Україні), здійснює масові репресії (наприклад, у фашистській Німеччині).
