Відповідальність недержавних організацій, органів, осіб, які не перебувають на державній або муніципальній службі, за правопорушення у сфері публічного управління

Кримінальна відповідальність осіб, які не перебувають на державній службі, виникає у зв'язку з вчиненням ними злочинів, що становлять небезпеку для державного управління. У сфері економічної діяльності це може бути виготовлення підроблених грошей, контрабанда, незаконний експорт технологій, що використовуються при створенні зброї масового ураження, ухилення від сплати податків. (Ці діяння можуть здійснювати не тільки звичайні громадяни, а й посадові особи, отже, відповідальність поширюється і на них.) Багато злочинів проти громадської безпеки, які здійснюються в тій або іншій якості, є злочинами в сфері державного управління. До їх числа відносяться тероризм, масові заворушення, порушення правил безпеки на різних об'єктах, що мають особливе значення, незаконне виготовлення зброї та ін.

Із злочинами в галузі державного управління межують деякі злочини, що здійснюються проти здоров'я населення і суспільної моральності (незаконна видача і підробка рецептів на отримання психотропних речовин, приховування інформації про умови, що створюють небезпеку для життя людей, та ін.), деякі екологічні злочини (порушення режиму особливо охоронюваних природних територій), злочини проти безпеки, проти державної влади, інтересів державної та муніципальної служби (наприклад, дача хабара), проти правосуддя (перешкоджання здійсненню правосуддя, завідомо неправдивий донос тощо), проти порядку управління (підробка документів, ухилення від військової або альтернативної служби, викрадення документів, штампів, печаток), окремі злочини проти миру та безпеки людства (наприклад, найманство або напад на осіб і установи, які користуються міжнародним захистом). Підробки документів, печаток тощо можуть бути злочинами, спрямованими також проти порядку муніципального управління.

Цивільно-правова відповідальність громадян та юридичних осіб за протиправні дії у сфері державного та муніципального управління пов'язана із заподіянням шкоди. Шкоду управління може завдавати незаконна господарська діяльність недержавних організацій, які втручаються в сферу діяльності органів державного і муніципального управління (наприклад, виготовлення посвідчень державного службовця без ліцензії), невиконання різного роду зобов'язань (зокрема, не звільнення вчасно приміщення, орендованого у державній або муніципальній організації), втручання в право господарського відання та оперативного управління державної або муніципальної організації, що заподіяло їй матеріальної шкоди, і т.д. По суті, майже всяка незаконна діяльність юридичної особи або громадянина, пов'язана з повноваженнями державної, муніципальної організації або посадової особи, може заподіяти матеріальну шкоду у сфері управління.

Цивільний кодекс на відміну від кримінального кодексу не поділяє види відповідальності та її межі в залежності від того, завдано збитків державі державним, муніципальним органом, органом громадського об'єднання (посадовою особою) або юридичною особою, звичайним громадянином. Якщо мова йде про шкоду та відповідальність в межах цивільного права, тобто матеріальну відповідальність, вона настає для всіх суб'єктів цивільно-правових відносин за загальними правилами. Інша справа, якщо заподіяний матеріальний збиток пов'язаний зі злочином чи адміністративним правопорушенням. У цьому випадку відповідальність настає за нормами кримінального чи адміністративного права, і вона диференційована.

Адміністративну відповідальність недержавних організацій та осіб, які не є державними або муніципальними службовцями, так само як і відповідальність державних керуючих суб'єктів, тягне адміністративний проступок. Види адміністративних правопорушень різноманітні. У Кодексі про адміністративні правопорушення їх перелік охоплює 272 статті (кожна стаття містить безліч пунктів, іноді більше 10), включаючи ті правопорушення, які межують зі злочинами (дрібне розкрадання державного майна, дрібне хуліганство і контрабанда), ті, які схожі з правопорушеннями цивільно-правового характеру (ухилення від відшкодування майнової шкоди, заподіяної злочином організаціям), і дисциплінарні проступки (неподання інформації для складання списків присяжних засідателів).

Існують різні класифікації адміністративних правопорушень. В узагальненому вигляді, можна виділити наступні групи:

1) посягання на права громадян (наприклад, порушення законодавства про охорону праці, в тому числі громадським об'єднанням, перешкоджання роботі виборчої комісії, примус до відмови від участі у страйку та ін.);

2) посягання на здоров'я населення і громадську мораль (незаконне лікування, порушення санітарного законодавства та ін.);

3) посягання на власність (самовільне зайняття земельної ділянки, користування об'єктами тваринного світу, наприклад, полювання без спеціального дозволу, тобто ліцензії, тощо);

4) правопорушення в галузі охорони навколишнього середовища та природокористування (псування земель, порушення правил охорони природних запасів і ін.);

5) правопорушення у сфері економіки, транспорту, зв'язку (ця велика група адміністративних проступків включає порушення правил безпечного ведення робіт у певних галузях промисловості і правил польотів повітряних суден та порушення правил дорожнього руху пішоходами та правил користування газом або електроенергією в побуті);

6) правопорушення в галузі комерційної діяльності (заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації або ліцензії, обман споживачів та ін.);

7) правопорушення в галузі фінансів (неподання декларації про доходи, порушення правил ведення касових операцій тощо);

8) посягання на існуючий державний режим і порядок управління (порушення прикордонного режиму в прикордонній зоні, непокора законному розпорядженню співробітника міліції, невиконання громадянами обов'язків з військового обліку, дрібне хуліганство, порушення встановленого порядку проведення мітингу чи демонстрації громадським об'єднанням, громадянами і т.д.).

Деякі з цих правопорушень (наприклад, порушення порядку проведення демонстрацій) є посяганнями і на встановлений муніципальний порядок і спричиняють адміністративні покарання відповідно до кодексу про адміністративні правопорушення.

Перелік адміністративних покарань:

1) попередження - стягнення переважно морального характеру, але, будучи виражено неодноразово або у письмовій формі, воно може спричинити для особи несприятливі наслідки. Усні зауваження не є адміністративними стягненнями;

2) адміністративний штраф - грошове стягнення, що накладається уповноваженим на те органом або посадовою особою у певних розмірах. Штраф можливий майже за всі види адміністративних правопорушень;

3) оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення (наприклад, вилучення небезпечних речовин або предметів при перевезенні їх на повітряному транспорті);

4) конфіскація, тобто безоплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення адміністративного правопорушення. Можуть бути конфісковані товари, вільний продаж або інші форми реалізації яких заборонені (наприклад, вибухові речовини), високочастотні пристрої та ін. Відповідно до ст. 35 Конституції РФ, яка встановлює, що позбавлення майна можливе тільки за рішенням суду, конфіскація як вид адміністративного стягнення може застосовуватися тільки судом (суддею);

5) позбавлення спеціального права, наданого громадянину (наприклад, позбавлення права керувати транспортом, права на полювання та ін.) Це стягнення застосовується адміністративними органами (органами внутрішніх справ, державного технічного нагляду, інспекцією по маломірних суднах та ін.) Термін позбавлення спеціального права не може бути менше одного місяця і більше двох років;

6) адміністративний арешт (застосовується у виняткових випадках). Він призначається тільки судом (суддею) на строк до 15 діб (в зоні надзвичайного стану і контртерористичних операцій - до 30 діб) за правопорушення, які межують зі своєї суспільної небезпеки зі злочинами. Адміністративний арешт можливий за дрібне хуліганство, незаконне придбання і зберігання наркотичних засобів в невеликих розмірах, поява в громадських місцях у п'яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, злісну непокору законному розпорядженню або вимозі працівника міліції або народного дружинника, прояв неповаги до суду та ін.

7) адміністративне видворення за межі Російської Федерації (відноситься лише до іноземних громадян і осіб без громадянства). Цей захід може бути застосований до осіб, які незаконно перетнули державний кордон або незаконно перебувають на території РФ;

8) дискваліфікація - позбавлення фізичної особи права займати керівні посади у виконавчому органі управління, юридичної особи, входити до ради директорів (спостережна рада), здійснювати управління юридичною особою. Адміністративне покарання у вигляді дискваліфікації призначається суддею на строк від шести місяців до трьох років за непристойний вчинок в сфері управління. Реєстр дискваліфікованих веде федеральна служба з фінансового оздоровлення і банкрутства.

Справи про адміністративні правопорушення розглядають або суди (судді), або колегіальні юрисдикційні органи при органах місцевого самоврядування (адміністративні комісії, комісії у справах неповнолітніх), або органи внутрішніх справ, органи державних інспекцій (їх посадові особи).

Розгляду справ про адміністративні правопорушення передує складання протоколу про адміністративне правопорушення. Багато міністерств і відомств видали накази, де містяться списки посад, займаючи які відповідні особи мають право складати такі протоколи. Для складання деяких протоколів можливо адміністративне затримання.