Один і Мул

 

У поведінці Чаніса не було і натяку на усвідомлення зміни свого ставлення до Прітчера.

Він спокійно відкинувся на спинку дерев'яного стільця, схрестив ноги і глянув на нього.

- Що можете сказати про губернатора?

Прітчер знизав плечима.

- Нічого. Мені він не видався ментальним генієм, це ясно. Досить слабкий зразок людини з Другої Фундації, якщо гадати, що він звідти.

- Якщо відверто, я так не думаю, - відповів Чаніс. - Сам не знаю, яких висновків зараз можна дійти. Уявімо, що ви з Другої Фундації, - обличчя його набуло задумливого виразу. - Що б ви зробили? Припустімо, ви би знали про мету нашого візиту сюди. Як би вчинили з нами?

- Безсумнівно, навернув би.

- Як Мул? - Чаніс кинув на нього пронизливим поглядом. - Цікаво, а ми б знали, що це відбулося? Або... А що, як вони просто психологи, що володіють величезними знаннями, але не ментальними здібностями?

- Коли так, я просто вбив би обох на місці.

- А наш зореліт? Ні, - Чаніс покрутив пальцем у повітрі. - Ми сильно блефуємо, друже Прітчере.І вони також. Це може бути тільки блеф. Якби вони навіть узяли нас під емоційний контроль, це не дало б анічогісінько, оскільки ми - розвідники.Вони мають справу з Мулом, тому ставляться до нас обережно, як і ми до них. Я допускаю, що вони не знають, хто ми насправді.

Прітчер холодно подивився на нього.

- І що ж ви збираєтеся робити?

- Чекати, - швидко відповів Чаніс -. Нехай вони першими викладуть карти. Їх, можливо, турбує наш зореліт, але, найпевніше, великою мірою Мул. Сцена з губернатором - справжнісінький блеф, і їм зрозуміло, що вона не спрацювала. Ми вдало викрутилися. Ось тепер людина, яку вони пришлють, буде людиною з Другої Фундації, і вона запропонує нам якусь угоду.

- А потім?

- А потім ми підемо на це.

- Не думаю.

- Бо думаєте, це обман Мула?Не хвилюйтеся, це не обман.

- Ні, звичайно, Мул і сам у змозі впоратися з усіма цими обманами, щоб ви не вигадали.І все ж - ні.

Чаніс поглянув на предмет, що його компаньйон тримав у руці, і похмуро запитав:

- Хочете сказати, що з цієї причини?

Прітчер сильніше стиснув руків`я свого бластера.

- Саме так. Ви заарештовані.

- За що?

- За зраду Першого Громадянина Союзу.

Губи Чаніса щільно стиснулися.

- Що все це означає?

- Я вже сказав: ваша зрада.І поправка, внесена мною до ситуації.

- Ваші докази? Які-небудь докази, припущення? Чи вам це просто наснилося? Або ви з`їхали з глузду?

- Я - ні. А ви? Невже вирішили, що Мул пошле такого жовтодзьоба, як ви, на серйозне і відповідальне завдання, не маючи на те вагомих підстав? Ще тоді це здалося мені дивним. Чому він вибрав саме вас? Бо завжди посміхаєтеся і добре вдягнені?

- Можливо, тому, що мені можна було довіряти.Чи ви вже не визнаєте логіку? А може й тому, що нам більше довіряти не можна. Це також здається досить логічним.

- Ми що, змагаємося в умінні наплести побільше слів про найбільш несуттєві речі? І бластер наблизився до Чаніса разом із Прітчером.Генерал стояв перед молодиком, випроставшись на весь зріст.

- Встати!

Чаніс неквапливо піднявся, і м'язи його живота навіть не напружилися, коли в них уткнувся стовбур бластера.

- Мул хотів лиш одного - знайти Другу Фундацію, - сказав Прітчер -. Йому це не вдалося, як і мені, і таємниця, яку ми не змогли відкрити, ретельно охороняється.Тому в нас залишалася лиш одна фантастична можливість - відкрити людину, яка знає про це місце.

- І ця людина - я?!

- Вочевидь так.Тоді я цього ще не розумів, але, хоча й реакція моя вже не та, мозок працює в потрібному напрямку. Як легко ви знайшли це місце, де закінчуються зірки! Дурню! Невже так недооцінили мене, що вирішили подати всі свої домисли як прості збіги, і думали, ніби я проковтну все, як риба приманку?

- Хочете сказати, що мені дуже щастило?

- Вам щастило куди більше, ніж звичайному вірнопідданому.

- Бо, на вашу думку, особисто мені так везти не може?

Бластер затисся глибше в одяг, але наростаючий гнів Прітчера видавав лише холодний блиск очей.

- Бо вас підкупила Друга Фундація!

- Підкупила! - в голосі Чаніса прозвучало безмежне презирство. - Доведіть!

- Або ви під їхнім ментальним контролем.

- І Мул цього не помітив?! Смішно!

- Мул це помітив, що і намагаюся вам утовкмачити, мій юний друже.Невже ви гадаєте, що в іншому разі могли би бавитися, як вам заманеться? Ви привели нас до Другої Фундації, що і було від вас потрібно.

- Нічого не розумію серед цього набору слів.Можна поцікавитися, з якого дива мені займатися всім цим? Якби був зрадником, то який мені сенс приводити вас до Другої Фундації? Чому б не мотатися всією Галактикою без жодного успіху, як це робили ви?

- Річ у зорельоті.Адже людям із Другої Фундації, безсумнівно, стане в нагоді бойовий корабель такого класу.

- Вам доведеться пошукати кращих поясненнь.Один зореліт нічого для них не означає, і якщо вони думають, що, вивчивши його, зможуть побудувати атомні заводи і через рік отримають готову продукцію, то вони досить наївні, ці люди з Другої Фундації. Такі ж наївні, як і ви.

- Вам буде надана чудова можливість пояснити все це самому Мулу.

- Ми вилітаємо на Калган?

- Навпаки, ми залишаємося тут. А Мул приєднається до нас через п'ятнадцять хвилин, на хвилину раніше чи пізніше. Невже ви, прозірливе самозакохане ягнятко, думаєте, що він не летів за нами слідом? Ви стали доброю приманкою, але в дещо іншому сенсі. Не залучили наших жертв, але, без сумніву, самі привели нас до них.

- Можна сісти, - запитав Чаніс, - і пояснити вам усе як двічі по два? Будь ласка.

- Ви будете стояти.

- Ну що ж, у такому разі я можу говорити і стоячи.Ви вважаєте, що Мул летів за нами слідом тому, що в комунікаційній системі був захований гіпертрейсер?

Можливо, рука, що тримала бластер, і здригнулася - Чаніс не міг би цим заприсягтися. Він провадив далі:

- Ви нібито не здивовані, і я не витрачатиму часу на докази зворотнього. Так, я знав про це. І, показавши свою обізнаність із дечим, чого ви й припустити не могли, скажу те, чого ви не знаєте.

- Ви занадто багатослівні, Чанісе.Думаю, мали достатньо часу для вигадок, а отже не варто обдумувати чергову брехню.

- Мені нічого вигадувати.Зрадники - як завгодно, називайте їх ворожими агентами - були. Але Мул дізнався про це досить дивним чином. Бачте, виявилося, що в розуми кількох навернених, безсумнівно, втручалися.

Цього разу рука з бластером явно здригнулася.

- Підкреслюю це ще раз, Прітчере.Ось чому потрібен був я. Хіба Мул не дав вам чітко зрозуміти, що йому потрібна саме ненавернена людина? А чи сказав він, у чому причина такого рішення?

- Спробуйте що-небудь інше, Чанісе. Якби я був налаштований проти Мула, то знав би про це.

Швидко і нервово Прітчер перевірив свій розум: почуття були колишніми. Ця людина явно брехала.

- Маєте на увазі, що відчуваєте відданість Мулу? Але в цю область і не втручалися. Мул говорив, що це було б занадто легко виявити. Але як ви себе почуваєте? Невпевнено? І почуваєтеся так постійно з тієї миті, як розпочався політ? Або в вас іноді виникає відчуття що ви - не ви, а хтось інший? Послухайте, ви що, хочете прокрутити в мені дірку бластером, не натискаючи на тригер?

Прітчер трохи послабив тиск.

- Що ви намагаєтеся мені довести?

- Я намагаюся довести, що в ваш мозок теж втручалися. Ви не бачили, як Мул помістив гіпертрейсер у комунікаційний блок. Узагалі не бачили, щоб хтось це робив, - просто знайшли його там і дійшли свого висновку. Вирішили, що це затія Мула, і відтоді були переконані, ніби він прямує за нами. Я знаю - ваш передавач підтримує зв'язок із кораблем на частоті, не передбаченій у моєму передавачі. Думали, це для мене відкриття?

Чаніс говорив уже швидко й сердито. Маска байдужості впала з його обличчя, давши волю гарячій наполегливості.

- Але за нами прямує не Мул - аж ніяк.

- Хто ж, якщо не він?

- А як гадаєте? Я виявив гіпертрейсер у день нашого відльоту, але тоді не подумав, що його поставили за наказом Мула. На той час він не мав жодних підстав мені не довіряти. Невже ви самі не второпаєте цю жахливу безглуздість?! Якби я був зрадником і Мул це знав, мене б так само запросто навернули, як і вас, і Мул проник би в таємницю Другої Фундації через мене, без потреби летіти через усю Галактику. Ви здатні тримати що-небудь у таємниці від Мула? Але якщо я не знав, то як же можу вказати йому шлях? У кожному разі нащо посилати мене в таку експедицію?

Зрозуміло, що гіпертрейсер помістили на зорельоті агенти Другої Фундації. Ось хто може бути тут через п'ятнадцять хвилин! Та й ви обмануті, якщо в ваш мозок втручалися. Хіба нормальна людина візьме найбільшу дурницю за мудрість? Я привів для Другої Фундації зореліт! Та на біса їм ваш зореліт! Ні, Прітчере, це ви їм потрібні. Ви маєте відомостей про Союз більше, ніж будь-хто, за винятком хіба самого Мула. Ось чому вони заклали в мій мозок напрямок, за яким треба вести пошуки. Я і сам, звісно, розумію, що не зміг би виявити Тазенду, просто глянувши в Лінзи. Знав, що за цим ховається Друга Фундація. Тоді чому б не зіграти в їхню гру? Це була битва блефів. Їм потрібні були ми, а мені треба було знати їхнє розташування в космосі - і загине той, кому не вдасться переблефувати іншого.

Але програємо саме ми, оскільки ви тримаєте мене зараз на прицілі бластера, і це явно не ваша ідея - вона запхана в ваші мізки ними. Віддайте мені бластер, Прітчере. Знаю, що це здається неправильним, але зараз вами керує не ваш розум, а веління Другої Фундації. Віддайте бластер, і ми разом зустрінемо те, що на нас чекає.

Прітчер із жахом відчув, що його долають сумніви. Невже він міг так помилятися? Звідки ця постійна невпевненість у собі? Чому слова Чаніса звучать так переконливо?

Переконливо? Може, його мозок, його змучений мозок бореться зі вторгненням іншого мозку? Чи не розламається він навпіл?

Немов крізь туман Прітчер бачив Чаніса перед собою і раптово зрозумів, що ось-ось віддасть йому бластера. І коли рука генерала розслабилася, аби зробити це, двері позаду повільно відчинилися, і він мимоволі обернувся.

Незважаючи на агонію розуму, Прітчер ураз відчув хвилю холодної бадьорості, що накрила з голови до ніг.

Зовнішність Мула ніколи не дозволяла йому виглядати господарем становища. Так було й цього разу. Мул мав безглуздий вигляд у своїх численних одежах, які створювали ілюзію повноти. Обличчя побіліло від холоду, а величезний ніс був синяво-червоним.

Не можна навіть уявити чогось більш нісенітного, ніж те, що така людина може надати якусь допомогу.

- Тримайте бластера при собі, Прітчере, - сказав він, потім повернувся до Чаніса, який, знизавши плечима, сів на стілець. - Я насилу поки читаю ваш емоційний стан, але тут пахне конфліктом.Цікаво, хто, крім мене, міг іти за вами слідом?

Прітчер швидко втрутився, перебивши його:

- Гіпертрейсер помістили в зореліт із вашого наказу, сер?

Мул холодно подивився на нього.

- Ясна річ.Хіба хтось, окрім Союзу Світів, має такі прилади?

- Він сказав...

- Навіщо цитувати, генерале, якщо він сам тут. Так що ви казали, Чанісе?

- Так, але, видима річ, я помилявся. Думав, що трейсер підклали агенти Другої Фундації, що нас вели сюди з якоюсь метою, і мав намір боротися проти цього всього. Ба більше, мені здалося, що генерал частково перебуває під їхнім контролем.

- Ви так кажете, ніби більше так не вважаєте.

- Боюся, ні. В іншому випадку в двері ввійшли б не ви.

- Ну що ж, тоді нумо розбиратися, у чому річ

Мул скинув із себе верхній одяг з електропідігрівом.

- Не заперечуєте, якщо я теж сяду? Ми в цілковитій безпеці, і нам не загрожує ніяке вторгнення. Жоден житель цієї крижаної брили не має навіть крихітного бажання наблизитися до цього місця, запевняю.

В очах Мула майнула похмура злоба.

Чаніс, висловлюючи своє незадоволення, уштрикнув:

- До чого таке усамітнення?Може, нас будуть обслуговувати танцівниці?

- Це навряд.Так що за версія в вас, юначе? Житель Другої Фундації стежив за вами за допомогою приладу, якого немає ні в кого, крім мене, і... Як вам удалося знайти це місце?

- Мені здалося, сер, що в мій мозок заклали певні міркування.

- Люди з Другої Фундації?

- Я подумав, що ніхто інший на це не здатний.

- А в вас не виникало запитання: якщо людина з Другої Фундації здатна закласти таку думку в вашу голову, то з якого дива їй стежити за вами за допомогою гіпертрейсера?

Чаніс швидко підняв голову і, зіткнувшись поглядом із величезними очима свого монарха, несподівано здригнувся.

Прітчер пробурмотів щось собі під носа, і тіло його розслабилося.

- Ні, - відповів Чаніс, - це мені на гадку не спало.

- Або, раз вони вирішили йти за вами, видай зрозуміли, що їхній контроль слабне. Та й у вас не було практично жодних шансів знайти дорогу сюди так легко. Це спадало вам на думку?

- Також ні.

- Чому? Невже ваш інтелектуальний рівень настільки знизився?

- Можу лише відповісти запитанням на запитання, сер. Ви приєднуєтеся до звинувачень генерала Прітчера щодо моєї зради?

- А ви зможете захиститися, якщо так?

- Можу лише повторити те, що вже сказав генералу.Якби я був зрадником і знав місце розташування Другої Фундації, ви могли б навернути мене й отримати всі необхідні дані. Якщо ж вирішили стежити за мною, значить, я не мав таких знань і, отже, не міг бути зрадником.

- І який же ваш висновок?

- Я не зрадник.

- Із чим не можу не погодитися, оскільки ваша логіка бездоганна.

- Тоді чи можу дізнатися, чому ви стежили за нами?

- Бо всім наявним фактам існує третє пояснення.Якщо виділите мені трохи часу, я все розставлю на свої місця, швидко, так що не встигнете знудитися. Сідайте, Прітчере, і віддайте мені ваш бластер. Небезпеки нападу на нас більше нема. Нізвідки, завдяки вам, Чанісе.

Освітлення в кімнаті було типовим для всіх будинків Россема - тьмяна жарівка на стелі горіла електричним світлом, і кожна з трьох фігур відкидала тінь.

- Оскільки я повважав за потрібне стежити за Чанісом, - почав Мул, - зрозуміло, що очікував на якийсь результат від цього.І оскільки він дивовижно швидко попрямував до Другої Фундації, ніде не блукаючи, то неважко здогадатися, що саме на це я і чекав. Якщо я не отримав потрібних мені відомостей безпосередньо від Чаніса, значить, щось стримувало мене перед цим. Перед вами самісінькі факти. Чаніс, звичайно ж, знає відповіді на всі питання. А ви що-небудь розумієте, Прітчере?

- Ні, сер.

- У такому разі поясню.Тільки один тип людини може знати місце розташування Другої Фундації і заразом не дозволити дізнатися про це мені. Побоююсь, Чанісе, що ви - людина з Другої Фундації.

Чаніс напружено подався вперед, упершись руками об коліна, і сердито запитав:

- Маєте прямі докази?

- Є й прямі докази, Чанісе. Я ж казав вам, що в розуми моїх людей втручаються. Людина, що займається цим, повинна, понад усякі сумніви, а) бути ненаверненою; б) бути в вирі подій. Досить широке поле для пошуків, але не безнадійне. Ви мали надто великий успіх, Чанісе. Надто подобалися людям і надто добре з усіма ладнали. Я думав про це.

А потім запропонував очолити експедицію, і це вас не здивувало. Я спостерігав за вашими емоціями. Ви прийняли пропозицію як належне, і вона вас навіть не насторожила.

Тут ви перестаралися. Жодна людина, навіть вельми компетентна, не могла не відчути хоча б ноту невпевненості, отримавши пропозицію на кшталт цієї. Оскільки ви уникли цього почуття, то або дурні, або здатні контролювати себе. Вибрати з цих припущень одне не було важко. В момент, коли ви розслабилися, я захопив ваш мозок, наповнив його сумом, а потім стер цю емоцію. Ви розлютилися, та ще й так майстерно, що міг би заприсягтися в природності цієї реакції, якби не одна обставина. Коли я опанував вашими емоціями, мозок ваш пручався якусь соту секунди, перш ніж ви схаменулися. Цього було для мене достатньо. Ніхто не може чинити мені опір навіть протягом такої малої долі часу, якщо не вміє контролювати свій мозок, як я.

До низького голосу Чаніса додалася гіркота:

- Ну гаразд, і що ж далі?

- А далі ви помрете. Як агент Другої Фундації. І, сподіваюся, самі розумієте необхідність.

Знову Чаніс дивився в дуло бластера. Бластера в руках людини, здатної протистояти всім ментальним бурям краще, ніж він, Чаніс.

Часу для внесення необхідної поправки залишалося дуже мало.

Події, які трапилися далі, важко описати людині, що має звичайні почуття. Важливо лише те, що Чаніс зробив за неймовірно коротку долю часу, коли палець Мула вже став тиснути на тригер. Емоції Мула були абсолютно чіткі - без будь-яких домішок. Якби згодом Чанісу спало на гадку обчислити час, що минув із моменту, як у Мула виникало бажання стріляти, до миті, коли були порушені інші емоції, він зрозумів би, що зміг запобігти смерті лише за одну п'яту секунди.

Чаніс різко рванув убік, і одночасно на Мула виплеснувся зовсім несподіваний, потужний потік нечуваної ненависті, і саме це не дозволило йому зігнути пальця до кінця.

Мул зрозумів, що ситуація змінилася. Це був трикутник, та ще й набагато більш драматичний, аніж могло здатися сторонньому спостерігачеві.

Ось стояв Мул із пальцем на тригері, напружено дивлячись на Чаніса. Ось завмер Чаніс, ще не вірячи, що можна зітхнути з полегшенням. І ось Прітчер, конвульсивно сіпається в кріслі і відчуває одне-єдине бажання - кинутися вперед із перекошеним обличчям, що скинуло нарешті свій дерев'яний вираз і стало втіленням лютої ненависті. Прітчер не зводив свого скаженого погляду з Мула. Чаніс перекинувся кількома словами зі своїм суперником, але ці кілька слів містили в собі цілий потік емоцій, миттєва передача яких є способом спілкування таких людей.

А нам треба перекласти значення цих слів на більш зрозумілу мову.

Чаніс сказав:

- Ви між двох вогнів, Перший Громадянине, і не можете контролювати два мізки одночасно, якщо один із них - мій, тому стоїте перед вибором. Я зняв затискачі, і Прітчер зараз вільний від вашого впливу. Перед вами - старий Прітчер, що прагнув колись убити вас і, крім того, розуміє зараз, на що його прирекли останні п'ять років. Покищо я стримую цю людину, пригнічуючи його бажання, але, якщо ви мене вб'єте, зв'язок порушиться, і ви не встигнете зробити другий постріл або відновити свій контроль - він до вас добереться.

Мул явно правильно оцінив ситуацію, але не поворухнувся. Чаніс вів далі:

- Якщо ж спробуєте взяти його під контроль, або вбити, або ще щось на зразок цього, вам уже не вдасться зупинити мене.

Мул не рушив із місця, лише слабке зітхання зірвалося з його вуст на підтвердження слів Чаніса.

- Отже, - сказав Чаніс, - киньте бластера і, коли ми з вами будемо на рівних, можете забирати назад свого Прітчера.

- Я припустився помилки, - заговорив нарешті Мул. - Не варто було кликати третього на нашу розмову.Я здобув собі нового ворога. Ну що ж, за помилки потрібно платити.

Він недбало кинув бластер на підлогу і підштовхнув його ногою. Тієї ж миті Прітчер розслабився в кріслі, ніби впав у глибокий сон.

Із ним буде все гаразд, коли прокинеться, - байдуже зауважив Перший Громадянин.

З моменту, коли Мул почав натискати на тригер, до того, коли відкинув бластер, минуло всього півтори секунди. Але десь у підсвідомості Чаніс уловив емоційний сплеск у мозку Мула. Це були ті самі нездоланне торжество та упевненість у перемозі.