Спілкування як інструмент професійної діяльності. Функції спілкування.

Функції спілкування (від лат. гапсїіоп - виконання, здійснення) -це зовнішній прояв властивостей спілкування, ті завдання, які воно виконує у процесі діяльності індивіда в соціумі.

Виділяють наступні функції спілкування:

• контактну (створення атмосфери обопільної готовності передавати і сприймати інформацію та підтримувати зв'язок до завершення акту спілкування;
• інформаційну (обмін інформацією, запитаннями і відповідями);
• спонукальну (заохочення адресата до певних дій);
• координаційну (узгодження дій комунікантів):
• пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень);
• емотивну (обмін емоціями);
• налагодження стосунків (розуміння свого місця в системі рольових, статусних, ділових, міжособистісних стосунків);
• регулятивну (залежно від мети, яку ставить перед собою адресант, він і організовує своє спілкування, дотримується певної стратегії й тактики).

Усі ці функції між собою тісно взаємодіють у процесі спілкування.

Професійне спілкування у сфері ділових взаємостосунків репрезентує й інші функції:

• інструментальну (отримання і передавання інформації, необхідної для здійснення певної професійної дії, прийняття рішення);

• інтегративну (засіб об'єднання ділових партнерів для спільного комунікативного процесу);

• функцію самовираження (демонстрування особистісного інтелекту і потенціалу);

• трансляційну (передавання конкретних способів діяльності);

• функцію соціального контролю (регламентування поведінки, а іноді (коли йдеться про комерційну таємницю) й мовної акції учасників ділової взаємодії);

• функцію соціалізації (розвиток навичок культури ділового спілкування);

• експресивну (намагання ділових партнерів передати і зрозуміти емоційні переживання один одного.)