Способи вираження елементного складу ґрунту

Найпоширенішим способом вираження результатів аналізу валового елементного складу ґрунту є обчислення його у відсотках (масових) вищих оксидів елементів, які містяться у досліджуваному ґрунті. Цей спосіб застосовують переважно для обчислення вмісту макроелементів. Єдиною перевагою цього способу є те, що він дає змогу швидко перевірити точність виконання аналізу, оскільки сума вищих оксидів у перерахунку на прожарену наважку повинна становити 100 % (відхилення − 1-1,5 %). Незважаючи на те, що зазначений спосіб має певні недоліки, для більшості ґрунтів перевірка правильності виконання аналізу за сумою вищих оксидів елементного складу є достатньою.

Відомим способом вираження елементного складу у разі дослідження хімічної будови індивідуальних компонентів ґрунту, їхньої трансформації, закономірностей міграції та акумуляції є обчислення результатів аналізу у молях на певну масу (кг) і/або об’єм ґрунту.

Відповідно до Міжнародної системи одиниць вимірювань (СІ), моль − це кількість простої чи складної речовини, вміст у якій структурних елементів (атомів, молекул, іонів або електронів) дорівнює кількості атомів у 12 г ізотопу Карбону ¹²С, тобто 6,022∙10²³ (число Авогадро).

Для того, щоб знайти число молей елемента в 1 кг ґрунту, необхідно його відсотковий вміст у ґрунті поділити на молекулярну масу (М) і помножити на десять: моль/кг = (% ∙ 10): М.

Достатньо часто використовують також мольні частки або мольні відсотки. Мольна частка − це відношення кількості молей певного елемента (компонента), до загальної кількості молей усіх елементів (компонентів) певного ґрунту. Мольна частка може змінюватися від 0 до 1. Мольний відсоток − це мольна частка виражена у відсотках від 0 до 100%.

Для ілюстрації різних способів вираження елементного складу у гумусово-елювіальному горизонті дерново-підзолистого ґрунту наведено таблицю 2.5. Як бачимо з таблиці, сума оксидів становить 89,35 %. До 100 % не вистачає 10,65 %, що припадає на MnO, P₂O₅, SO₃ і на органічні речовини.

Таблиця 2.5