Дипломна робота

Поняття та завдання дозвільної системи а Україні З М І С Т

Перелік умовних скорочень, символів, термінів та одиниць................................5

Вступ.........................................................................................................................6

1 Поняття та завдання дозвільної системи в Україні: генеза, сучасний

правовий стан.

1.1 Поняття та завдання дозвільної системи в Україні....................................11

1.2 Поняття, ознаки, генеза, правова характеристика окремих об’єктів дозвільної системи

1.2.1 Вогнепальна зброя.....................................................................................22

1.2.2 Холодна зброя........................................................................................... 29

1.2.3 Спеціальні засоби самооборони, споряджені речовинами

сльозоточивої і дратівної дії.................................................................... 46

2 Державне регулювання придбання, носіння, зберігання, застосування,

реалізації окремих об’єктів дозвільної системи...........................................52

2.1 Придбання, носіння, зберігання, використання окремих об’єктів

дозвільної системи громадянами..................................................................53

2.2 Придбання, носіння, зберігання, використання окремих об’єктів

дозвільної системи юридичними особами.................................................61

2.3 Особливості реалізації окремих об’єктів дозвільної

системи...........................................................................................................67

3 Відповідальність за порушення доївільного законодавства............................72

Висновки..................................................................................................................87

Перелік посилань.....................................................................................................90

 

 

Перелік умовних скорочень, символів, термінів та одиниць

 

КпАП України - Кодекс про адміністрвтивні правопорушення України

КК України - Кримінальний кодекс України

П. - пункт

Ст. - стаття

мм. - міліметр

 

ВСТУП.

Становлення нового суспільства, де панівними стають відносини приватної власності, вимагає, певна річ, і нового папрямку захисту цієї власності, прав особистості, як і самої людини, її життя, честі та гідності.

Нові форми взаємовідносин створюють правову базу для захисту особа та її інтересів, що є позитивним явищем. Але на тлі цього позитивного з'явились і негативні явища такі як зростання злочинності, послаблення діяльності правоохоронних структур, які не встигають за процесами росту негативізму. За такої ситуації в населення виникає природне бажання самозахисту, у тому числі і з використанням зброї або інших спецзасобів.

Ст. 27 Конституції України ч. 2 говорить «Кожний має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних зазіхань» [1]. Конституційна норма відбивається й в інших галузях права, зокрема Кримінальний Кодекс України прямо вказує ст.15 «Необхідна оборона» на використання людиною цього інституту із застосуванням зброї [2]. Одним із способів захисту вищевказаних прав є право на володіння, носіння і застосування зброї. Право громадян на володіння зброєю, природно, певною мірою вступає в конфлікт із правом інших громадян на життя і здоров'я, тому що визначає потенційну можливість застосування цієї зброї на поразку проти інших громадян. Зброя (особливо вогнепальна), спрямована проти людини, здатна не тільки нанести в тих або інших масштабах шкоду здоров'ю, але і позбавити життя ту людини, проти якої вона застосовується. Тому органи внутрішніх справ відповідно до правових норм здійснюють як дозвільні (видача дозволів на право володіння, збереження зброї), так і контрольні (перевірка законності володіння зброєю, збір відомостей про випадки застосування зброї на поразку проти людини й оцінка правомірності такого застосування зброї та ін.) функції. Крім того, органи внутрішніх справ ведуть облік зброї, що знаходиться у юридичних осіб та громадян.

Правове регулювання обігу зброї в незалежнії Україні почалося в 1992 р. із прийняттям Верховною Радою України 17 червня Постанови «Про право власності на окремі види майна» і Додатком № 2 до цієї Постанови, у якому мова йде про спеціальний порядок придбання громадянами права власності на окремі види майна. Спеціальний порядок набуття права власності поширюється на вогнепальну мисливську гладкоствольну і нарізну зброю, на газові пістолети і револьвери і патрони до них споряджені речовинами сльозоточивої і дратівної дії, холодну зброю і пневматичну зброю зі швидкістю польоту кулі більш 100 м/з і калібром більш 4,5 мм. Наступним кроком у цьому напрямку було прийняття Кабінетом Міністрів України 12 жовтня 1992 р. Положення «Про дозвільну систему», що і займається безпосередньо контролем над обігом зброї. У 1993 р. 25 березня МВС наказом № 164 затвердив інструкцію «Про порядок виготовлення, придбання, збереження, обліку, перевезення і використання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї і вибухових речовин (у данний момент Інструкція втратила чинність відповідно до наказу МВС № 622 від 21 серпня 1998 р.). На данний момент суспільні відносини пов’язані із зброєю регулюють близько 89 нормативно – правових актів, але серед них є накази, листи, постанови, а головне те що серед ни не має головного нормативного акту – Закону України “Про зброю”, посилання на який зокрема містятся щев Положенні “Про відзнаку Президента “Іменна вогнепальна здроя” від 29.04.1995 р.[3]

Актуальність тими Дипломної роботи проявляється в тому, що із прийняттям Конституції України нового імпульсу набула розбудова демократичної правової держави, головним завданням і змістом діяльності якої є затвердження, забезпечення і захист прав та свобод людини і громадянина. Виконання цього завдання пов'язане із вирішенням ряду складаних політичних, економічних, соціальних і правових проблем, оскільки реальний стан справ у державі і суспільстві нині далекий від вимог часу. Україна пережинає важку соціально-економічну кризу, одним з найбільш небезпечних соціальних лих залишається криміногенна ситуація. Усе це призводить до погіршення життєвого рівня населення, рівня правової захищеності, зростання кількості протиправних посягань на права і свободи громадян, власність, громадський порядок і громадську безпеку, інші об'єкти правоохорони, серед яких особливу тривогу викликають злочини та інші правопорушення, пов'язані із зброєю. вибуховими матеріалами, наркотичними, сильнодіючими, отруйними речовинами, спеціальними засобами, які через свої небезпечні властивості вилучені або обмежені в цивільному обігу.

3а цих обставин велике значення з боку держави і суспільства надасться підвищенню ефективності правоохоронної діяльності, провідна роль у якій належить органам внутрішніх справ. На ці органи покладається широке коло завдань щодо забеїпеченпя особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і а законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охороні і забезпечення громадського порядку та громадської безпеці, захисту власності від протиправних посягань, притягнення правопорушників до відповідальності тощо. Перважну більшість зазначених завдань органи внутрішніх справ виконують під час здіїсння адміміністративної діяльності, тобто діяльності, врегульованої адміністративно - правовими нормами і спрямонаної на їх реалізацію.

Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ має складний, різноплановий характер і виконується за багатььма напрямками, із викорстанням різноманітих засобів як правого, так і організаціїного змісту.

Одним із таких напрямків є здійснення дозвільної системи, під час якого забеспечується контроль за відкриттям та функціонуванням обє'ктів, що становлять потенційну небезпеку для громадського порядку, а також здійснюється державне регулювання обігу зброї, засобів самооборони. Разом з тим чинне законодавство в регулюванні багатьох питань пов'язаних зі здійсненням зазначенної системи відстало від потреб часу, не в усьму його вимогам відповідає і практична діяльність органів внутрішніх справ у цій сфері.

Аналізу проблем державного управління в сфері охорони громадського порядку і, зокрема, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у вітчизняній адміністративно-правовій літературі присвячено чимало наукових праць (В.Б. Авер'янова, М. І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Д. М. Бахрах, О.К. Безсмертного, Ю.П. Бітяка, А.С.Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є. В. Додіна, М.М. Дорогих, М.1. Єропкіна, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, та ін.), які можуть служити гарним науковим фундаментом для подальших досліджень зазначених проблем. Але власне проблемам здійснення дозвільної системи було присвячено набагато менша кількіть наукових праць, зокрема це праці Г.Г. Месхи, І. М. Кириченка та С.Д. Подлінєва, однак перші два автори свої дослідження проводили ще до утворення незалежної Української держави на базі законодавства, якого в наш час не існує, що ж стосується праць С.Д. Подлінєва, на самперед присвячені процедурам видачі органами внутрішніх справ дозволів у тому числі дозволів на право придбання вогнепальної зброї. Також свої роботи державному регулюванню обігу зброї присвятили А.С. Мацко, І. В. Бойко, В.П. Петков, О.С. Фролов, В.В. Поляков, О.В. Артамонов.

Мета данної дипломної роботи – це вивчення наукової, навчальної, публіцистичної літератури, аналіз нормативно – правових актів щодо регулювання обігу зброї в Україні, їх практичне застосування, розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про зброю та його реалізація.

Задачами роботи є вивчення на підставі наукової, навчальної, публіцистичної літератури, з нормативно – правових актах порядку отримання дозволів на придбання, носіння об’єктів дозвільної системи (зброї) як фізичними, так і юридичними особами, умов та правил реальзацї об’єктів дозвільної системи (зброї), порядку застосування зброї та відповідальність за порушення законодавства про зброю, розробка рекомендацій стосовно удосконалення українського законодавства про зброю та практики його застосування.

Об’єктом наукового дослідження є суспільні відносини, що виникають між фізичними та юридичними особами та органами держави під час реалізації права на придбання, зберігання, носіння, використання вогнепальної (нарізної та гладкоствольної), пневматичної, холодної зброї та державою, в особі уповноваженних органів, що здійснюють дозвільну систему.

Предметом дослідження є мисливська вогнепальна гладкоствольна та нарізна зброя, пневматична зброя, холодна зброя, спеціальні засоби самооборони зарядженні речовинами сльозоточивої та дратівної дії, та також порядок державного регулювання реалізації прав громадян на носіння, придбання, зберігання зброї закріпленного Конституцією України.

Основні методи які були використані під час ниписання цієї дипломної роботи:

Загальнонаукові: синтез; аналіз; дедукція; порівняння; історичний;логічний; індукція; діалектичний.

Спеціальні: експертних оцінок; статистичний аналіз; моделювання; комплексне дослідження.

 

1 ПОНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ ДОЗВІЛЬНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ: