Особливості конкуренції на регіональному ринку туристичних послуг

Альона Димчук,

аспірантка кафедри економічної теорії та конкурентної політики Київського національного торговельно-економічного університету

 

 

Туристичне підприємство діє на ринку в більшості випадків за умов значної конкуренції. Конкуренція – це жор­стке суперництво людей, насамперед, в економічній, а також і в інших сферах суспіль­ного життя. З позиції економіки, конкуренція – це боротьба продавців (виробників) за краще задо­волення вимог споживачів, а також суперництво покупців за придбання максимально корисних їм товарів (послуг) на найвигідніших умовах. Конку­ренція є гарантом безупинного прогресу суспіль­ства, вона перешкоджає застою в економіці.

Проблемам конкуренції на ринку присвячено багато праць українських та зарубіжних вчених і фахівців. Ці питання досліджували у своїх пра­цях В.І. Азар, А.Ю. Александрова, М.А. Ананьєв, І.Т. Балабанов, А.Б. Гайдук, Л.С. Гринів, А.П. Дуро­вич, П.В. Жук, І.В. Зорін, Г.П., А.І. Ігнатюк, Каве­рін, В.А. Квартальнов, В.Ф. Кифяк, В.М. Кози­рєв, М.П. Крачило, А. Незгода, Г.А. Папірян, Н.О. П’ятницька, Л. Г. Рождєственська, В.С. Сєнін, Т.І. Ткаченко, Л.М. Шульгіна, І.М. Школа та інші автори. Результати роботи цих вчених станов­лять великий інтерес та базу для проведення подальших теоретичних та особливо прак­тичних досліджень ринків. Так, вважаємо за необхідне скористатися теоретичними дороб­ками вчених для дослідження саме ринку туристичних послуг, адже з точки зору конку­ренції цей ринок є недостатньо вивченим.

Конкурентне середовище на ринку турис­тичних послуг, яке складається з умов вза­ємодії між туристичними фірмами у відпо­відних його сегментах, характеризує ступінь розвиненості ринкових відносин, оскільки саме конкуренція є рушійною силою ринко­вих процесів. Саме конкурентне середовище формує критерії якості турпродукту, визна­чаючи обсяг та умови продажу, ціни, методи реклами, стимулю­вання збуту тощо [4, 98].

В економічній літературі також розглядають конкурен­цію, яка відбувається між під­приємствами з точки зору їх продукції. Конкуренція про­являється в функціональній, видовій чи предметній формах. Функціональна конкуренція в туризмі – це перш за все кон­куренція між організованими та неорганізованими формами проведення дозвілля; видова конкуренція проявляється в конкуренції між турпродуктами, призначеними для задово­лення певної мети; предметна конкуренція є конкуренцією між туристичними фірмами, які реалізують на ринку подібний за власти­востями товар [4, 99].

Нас цікавить предметна форма конкурен­ції. Так, основними представниками з боку продавця на ринку туристичних послуг є туроператори і турагенти. Між ними точиться основна боротьба за покупця, туристичні ресурси і т.п.

Присутність на ринку сильніших конку­рентів за потужністю, ресурсами та іншими перевагами може бути непереборною пере­шкодою для збуту, тому необхідні дослідження кількості та розмірів підприємств як факторів, що впливають на рівень конкуренції. Частка ринку відображає такі структурні зміни, як ступінь конкуренції суб’єктів, що діють на ринку, та прихід на ринок нових конкурентів.

Аналіз структури ринку необхідний для прийняття рішень про поведінку продавців. Аналіз передбачає порівняння даних, які характеризують структуру попиту і пропози­ції. Варто зазначити, що використання тільки офіційної статистичної інформації не дає змоги достатньою мірою визначати структуру ринку. Це зумовлює необхідність застосування інших методів: опитувань підприємств, опиту­вань ринкових агентів, поглиблених маркетин­гових досліджень конкретного ринку.

Що ж стосується структури ринку турис­тичних послуг, то для її оцінки використаємо такі показники [3, 83]:

• концентрації, а саме – загальний рівень активності великих підприємств, рівень домі­нування на ринку одного або кількох про­давців, рівень монопольної влади, масштаби фірм, крива концентрації, індекси концентра­ції;

• види і рівень бар’єрів входження на ринок нових фірм;

• рівень диверсифікації фірм за продук­товими лініями;

• рівень вертикальної інтеграції фірмІснують два головних параметри для визначення рівня ринкової концентрації галузевих ринків:

• чисельність продавців на ринку;

• розподіл ринкових часток фірм, що реа­лізують товар на ринку.

Рівень концентрації буде вище, якщо на ринку функціонує менша

кількість фірм. За однакової їх кількості рівень кон­центрації тим вище, чим більша нерівномірність у розподілі рин­кових часток.

На рисунку 1 по осі абсцис відкладаємо кумулятивне число фірм – за розміром від більшої до меншої. У нашому випадку – це кількість зареєстрованих суб’єктів туристичної діяльності на ринку туристичних послуг Чернівецької області. За даними відділу з питань туризму Чер­нівецької ОДА в 2009 році було зареєстровано 98 суб’єктів турис­тичної діяльності, з них фактично надавали туристичні послуги 80. По осі ординат – частка випуску (реалізації) продукції, яку можна розглядати як показник розміру фірми, що функціонує на ринку.

Якщо б усі фірми, що функціонують на ринку туристичних послуг Чернівецької області, були однакового розміру, то крива концентрації була б пряма (крива 0В на рис.1). Варіації розмірів фірм відобража­ються за допомогою характеру опуклості кри­вої концентрації. Абсциси точок А і В показують кількість фірм, що забезпечують 100% випуску. Тобто, крива концентрації 0А відображає ситуацію, що фак­тично склалася в 2009 році, коли 80 суб’єктів туристичної діяль­ності забезпечили 100% обсягу наданих туристичних послуг на суму 33867,373 тис. грн (табл.1). Концентрація буде тим вища, чим вище прямої 0В буде знаходитися крива 0А.

Показниками концентрації галузевих ринків є: зворотна вели­чина до кількості фірм у галузі, коефіцієнт концентрації, індекс Херфіндаля – Хіршмана (ННІ), коефіцієнт Лінда, індекс Ханни і Кея, коефіцієнт відносної кон центрації, коефіцієнт ентропії, показник від­носної ентропії, дисперсія логарифмів рин­кових часток і коефіцієнт варіації, коефіцієнт Джині.

Найбільш застосовуваними є перші три показники. Решта коефіцієнтів є уточнюваль­ними показниками, щоб уникнути похибки в дослідженні.

Для розрахунку цих показників скористає­мося даними проведеного аналізу з таблиці 1.

Зворотна величина до кількості фірм у галузі. 1/n – найпростіший індекс, де n – кількість господарюючих суб’єктів на ринку. Він ранжує криві концентрації AB (рис.1) від більшого рівня концентрації до меншого, не враховуючи розмір фірми, що обмежує його використання. Наприклад, для ринку туристичних послуг Чернівецької області зворотна величина до кількості фірм буде 0,0125, тобто, 1,25% – середня частка продажу одного продавця в загальному обсязі реалізації на ринку. Так, на рисунку 1 – це крива концентрації 0В.

Коефіцієнт концентрації лідерів ринку (concentration ratio) визначається як сумарна частка (у відсотках) обсягу реа­лізації кількох продавців від загального обсягу реалізації галузі, ранжованих за частками ринку – від найбільшої до найменшої. Так, для галузі, де 100 продавців, вельми істотним є розподіл сил: контролює кожний виробник 1 % галу­зевого виробництва чи 4 підприємства контро- люють 80 %, а решта, 96 підприємств – відпо­відно 20 % [5, 241].

У більшості розвинутих країн коефіцієнт концентрації є обов’язковим при статистич­ному моніторингу стану ринку, причому в різних країнах розраховують частки різної кількості підприємств: у США і Франції – це частки 4, 8, 20, 50, 100 найбільших компаній, у Німеччині, Великобританії, Канаді зазвичай беруть дані про 3, 6, 10 підприємств у галузі або тих, що функціонують на ринку. В Україні коефіцієнт концентрації використовується для визначення монопольного становища, для чого аналізують показник для 1, 3 і 5 під­приємств. Коефіцієнт концентрації визнача­ється як сума ринкових часток n найбільших продавців ринку:

де CRn – індекс концентрації n продавців, %; si – частка продажу i-го продавця в обсязі реалізації ринку, %; n – кількість господарю­ючих суб’єктів на ринку, взятих для розра­хунку коефіцієнта. Отже, для ринку турис­тичних послуг Чернівецької області:

CR1 = 2,79 %

CR3 = 8,10 %

CR4 = 10,47 %

CR5 = 13,14 %

Згідно із законодавством України монопольним визначається становище підприємств(а), якщо [2]:

1. CR1 (коефіцієнт концентрації для одного найбільшого підприємства) переви­щує 35% і не буде доведено, що воно зазнає високої конкуренції на ринку;

2. CR3 (коефіцієнт концентрації для трьох найбільших підприємств) перевищує 50% і не буде доведено, що вони зазнають високої кон­куренції на ринку; 3. CR5 (коефіцієнт концентрації для п’яти найбільших підприємств) перевищує 70% і не буде доведено, що вони зазнають високої кон­куренції на ринку.

Отже, відповідно до законодавства України на ринку туристичних послуг області немає монопольного становища підприємств.

Індекс Херфіндаля–Хіршмана (HHI) роз­раховується як сума квадратів часток усіх підприємств, що діють на ринку, і може вимі­рюватися у частках або відсотках: де si – частка продажу i-го продавця в обсязі реалізації ринку; n – кількість госпо­дарюючих суб’єктів на ринку для розрахунку коефіцієнта.

Хочемо зазначити, що з 1982 року індекс Херфіндаля–Хіршмана є головним орієн­тиром щодо здійснення антимонопольної політики США. Його перевагою є здатність швидко реагувати на перерозподіл часток між фірмами, що діють на даному ринку. Індекс Херфіндаля–Хіршмана для Чернівецького ринку туристичних послуг становить 154,09.

У світовій практиці за індексами концен­трації CR і Херфіндаля–Хіршмана визнача­ють рівень концентрації на ринку (табл. 2).

Виконуються нерівності CR3<45% і ННІ<1000 та CR4<45% і ННI<1000, а саме:

8,10 %<45% і 154,09<1000 та

10,47%<45% і 154,09<1000

Отже, ринок туристичних послуг Черні­вецької області можна визначити як низько­концентрований.

Згідно з українським законодавством для оцінки концентрації застосовують лише показники концентрації CR. Залежно від їх значення виокремлюють чотири типи ринків:

• «чиста» монополія (частка найбільшого підприємства дорів­нює або перевищує 90%);

• з домінуванням однієї фірми (частка найбільшого підприєм­ства перевищує 35%, але менша 90%);

• з ознаками «жорсткої» олігополії (частка трьох найбільших підприємств перевищує 50%);

• з конкурентною структурою (всі інші ринки).

Отже, відповідно до українського законо­давства структура ринку туристичних послуг Чернівецької області є конкурентною. І дій­сно, частка конкретного виробника (навіть 10 найбільших підприємств (табл. 1.) на ринку настільки мала, що ніякий продавець не в змозі поодинці суттєво вплинути на ціну товару, змінюючи обсяг реалізації. До того ж цей висновок підтверджується і розрахованими нами показниками. З огляду на таку ситуацію, не має резону розраховувати інші уточнюючі показники, що характеризують ринок з точки зору конкуренції туристичних фірм.

На нашу думку, така висока конкурен­ція на ринку туристичних послуг значною мірою зумовлена географічним розташуван­ням області. Так, Чернівецька область є при­кордонною територією, а отже суб’єкти гос­подарювання області, зокрема туристичної сфери, мають значні переваги та перспективи щодо можливості виходу на світові ринки. Як відомо, успіх будь-якого економічного про­екту в кінцевому підсумку визначається рин­ком, тобто кон’юнктурою, і особливу роль тут відіграє саме конкуренція. Адже в умовах гло­балізаційних процесів господарюючі суб’єкти стикаються з глобальною конкуренцією. Остання являє собою новий економічний феномен, відмінний від відомої міжнародної конкуренції, що супроводжує становлення світового господарства. Глобальна конкурен­ція виникає в умовах глобалізації і набуває характеру

тотального суперництва. Глобалі­ зовані прикордонні регіони, зорієнтовані на зовнішньоекономічну діяльність, змушені відповідати вимогам глобальної конкуренто­спроможності. Так, за глобальної конкурен­ції суб’єктам господарювання функціонувати набагато важче. Проте, глобальна конкуренція «надає» велику послугу регіону – підвищує його глобальну конкурентоспроможність[6, 20]. І тут принципово важливим для успіш­ної підприємницької діяльності на ринку туристичних послуг постає пошук шляхів ефективного використання туристичного потенціалу як основи генерування соціально- економічної цінності туризму для суспільної системи [1, 217]. Зокрема, в прикордонному регіоні посилити його конкурентоспромож­ність можна, скориставшись перевагами прикордонних видів зовнішньоекономічних зв’язків, зокрема, прикордонної торгівлі, транскордонних кластерів, над­ходження коштів від міжнарод­них мігрантів, здебільшого з прикордонних регіонів [6, 21].

Так, глобальна конкуренто­спроможність дає можливість регіону успішно функціонувати в глобальному середовищі, реа­лізовувати свої геоекономічні інтереси, протистояти зовніш­нім викликам і забезпечувати зовнішньоеко­номічну безпеку.